Ухвала суду № 58295369, 13.06.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 510/2047/13-к

Провадження по справі 1-кп/521/597/16

У Х В А Л А

м. Одеса 13 червня 2016 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Морозової І.В.

за участю секретаря - Бурмістр І.І.,

прокурора - Бондаренка Д.Г.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

у підготовчому судовому засіданні за результатами проведення підготовки до судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 29 травня 2013 року за № 12013170400000371,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувальний акт надійшов до суду від прокуратури Одеської області після усунення недоліків відповідно до ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2015 року.

У підготовчому судовому засіданні прокурор, обвинувачений вважали можливим призначити обвинувальний акт до судового розгляду. Потерпілі покладали розгляд цього питання на розсуд суду, однак, при цьому зауважили, що прокурором не виправлені недоліки обвинувального акту, викладені в ухвалі суду від 02 листопада 2015 року.

Заслухавши доводи сторін, вивчивши надані матеріали, суд прийшов до наступних висновків.

При поверненні обвинувального акту відносно ОСОБА_4 прокурору судом в ухвалі від 02 листопада 2015 року, серед інших недоліків, було зазначено, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, а саме: які ж дії ОСОБА_3 (а не інших осіб) прокурор вважає грубим порушенням порядку, в чому конкретно виразились особлива зухвалість і винятковий цинізм дій ОСОБА_3, чи спричинив ОСОБА_3 потерпілому тілесні ушкодження і, якщо спричинив, то які саме. Зазначені обставини є кваліфікуючими ознаками злочину, інкримінованого ОСОБА_3, і їх викладення в обвинуваченні є обовязковим.

Однак, при формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті, складеного і затвердженого прокурором 16 травня 2016 року, припущені аналогічні порушення законодавства.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Проте, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в частині формулювання обвинувачення не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Так, пред'явлене особі обвинувачення обов'язково повинно містити викладення місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. Ці вимоги кореспондують вимогам закону до повідомлення про підозру (п. 6 ч. 1 ст. 277 КПК України) та до вироку суду (п. 2 ч. 1 ст. 374 КПК України).

Однак, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті щодо ОСОБА_3 ідентично формулюванню обставин кримінального правопорушення, і містить опис обставин, встановлених досудовим розслідуванням, про що і зазначено в тексті обвинувачення.

В обвинуваченні зазначено, що 28.05.2013 року приблизно о 20.45 год. обвинувачений ОСОБА_3 разом з потерпілим ОСОБА_5 та іншими особами на автомобілі під керуванням іншої особи прибули на площу Свободи в м. Рені Одеської області. В салоні автомобіля між обвинуваченим, потерпілим і ОСОБА_6 на ґрунті службових відносин виникла сварка, яку вони продовжили, покинувши салон автомобіля.

Після цього діяння ОСОБА_3 описані наступним чином: він з мотивів неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом у відповідь на зауваження ОСОБА_5 голосно висловлювався на його адресу нецензурною лайкою та один раз ударив його кулаком в область грудей. В подальшому ОСОБА_3 перебував в салоні автомобіля і, судячи з формулювання обвинувачення, в побитті потерпілого участі не брав.

При цьому в обвинувальному акті не сформульовано, які саме тілесні ушкодження потерпілому були спричинені ОСОБА_3 та в чому виразилися особлива зухвалість та винятковий цинізм, якими, на думку обвинувачення, супроводжувалися дії ОСОБА_3 тобто, не сформульовані обовязкові ознаки складу злочину - хуліганства.

Таким чином, стороною обвинувачення порушено законодавчо визначене положення (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), що обвинувачення має бути індивідуалізоване і містити передбачені законом відомості щодо конкретних злочинних діянь конкретної особи, в даному випадку обвинуваченого ОСОБА_3

Крім того, в обвинуваченні мається протиріччя на початку зазначено, що сварка і подальша бійка між потерпілим, обвинуваченим та іншою особою виникла на ґрунті службової діяльності. Тобто, обвинувачення вказує на наявність особистих неприязних відносин. Потім же зазначено, що ОСОБА_3 скоїв по відношенню до потерпілого хуліганство, тобто злочин, що виключає наявність особистих неприязних відносин.

Європейській суд з прав людини (пункт 34 Рішення у справі ОСОБА_1 проти Росії від 09.10.2008 року) вимагає приділяти особливу увагу розясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави предявленого йому обвинувачення.

Покарання особи за злочин, який хоч і був передбачений кодексом, але кваліфікація містила нечіткі формулювання, буде порушенням принципу правової визначеності (Рішення від 06.11.2007 року у справі Степуляк проти Молдови).

Суд вважає, що порушення кримінального процесуального закону, допущені стороною обвинувачення при складенні обвинувального акту, є істотними і такими, що тягнуть порушення права ОСОБА_3 на захист від обвинувачення і на справедливий судовий розгляд. Зазначені недоліки перешкоджають суду всебічно, повно та обєктивно розглянути кримінальне провадження та унеможливлюють постановлення законного, обґрунтованого і вмотивованого рішення за результатами розгляду.

Таким чином, обвинувальний акт має бути повернутим прокурору за підстав його не відповідності вимогам КПК України, не виконання ухвали суду про повернення обвинувального акту від 02 листопада 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 296 ч. 2 КК України, прокурору як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом 7 днів з дня її оголошення.

Суддя І.В.Морозова