Ухвала суду № 58293115, 08.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/3962/13-к

Провадження №11/772/26/2016

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач : Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року м. Вінниця

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді: Нешик Р.І.

суддів: Мішеніна С.В., Гончарук М.М.

обвинуваченої: ОСОБА_2

захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілої: ОСОБА_5

представника потерпілої: ОСОБА_6

Розглянула 08 червня 2016 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці за апеляцією прокурора на вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 02.02.2016 року, яким

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, жительку м.Ладижин, Вінницької області, вул. Леніна, 129/3, працючої старшим інспектором Чечельницького РВ ГУ МВС України у Вінницькій області, заміжнньої, на утриманні двоє малолітніх дітей, раніше не судиму;

виправдано за ч.1 ст.125 КК України у звязку з відсутністю в її діях складу злочину.

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 обвинувачувалася ОСОБА_5 в тому, що вона, біля 16.00год 11 вересня 2010 року підїхала на службовому автомобілі ОСОБА_7, який на той час працював першим заступником начальника Чечельницького РВ УМВС України у Вінницькій області до господарства ОСОБА_5, яка працювала на своїй присадибній ділянці, що знаходиться в с. Вербка, по вулиці Леніна. З вказаного автомобіля вийшла працівник Чечельницького РВ УМВС ОСОБА_2, яка перед цим показала нецензурні жести, а потім підійшла до ОСОБА_5 і зразу безпричинно умисно почала наносити їй удари ногами та руками в ділянку обличчя, живота, ніг. ОСОБА_5 злякавшись почала кричати та просити ОСОБА_7, який сидів за кермом автомобіля, щоб він її зупинив, однак той не відреагував. Намагаючись чимось захиститись вона підібрала тростинку та ОСОБА_2 вибила її з рук та продовжила наносити удари. Це продовжувалось близько 5 хвилин, тоді вона взяла граблі, що лежали поблизу та сказала ОСОБА_7, що якщо він не зупинить ОСОБА_2, то вона побє його автомобіль. Після цього він вийшов з машини і схопив ОСОБА_5 за праву руку, різко смикнув, чим спричинив їй біль. При цьому він виражався нецензурними словами. Він став поперед неї на відстані 40 см., а ОСОБА_2 з-за його спини продовжувала наносити їй удари ногами в живіт та ноги. Відчувши різку біль у животі ОСОБА_5 впала на землю, а ОСОБА_2 сказала, що її дочка ОСОБА_8 не буде працювати в міліції, а в гіршому випадку, вона її взагалі не знайде.

Внаслідок нанесення ударів ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців на правому стегні, садна на шиї, обличчі та лівому стегні, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не потягли за собою короткочасний розлад здоровя.

Суд визнав доведеним, що у ОСОБА_5 мали місце тілесні ушкодження, описані в акті судово-медичного освідування та у висновках судово-медичної експертизи від 14.09.2010 року та 27.12.2011 року (а.с.106, 133), однак, що вони заподіяні не діями ОСОБА_2, оскільки малоймовірно, що вони мали місце в день, час і спосіб, вказаний потерпілою.

Тому за недоведеністю вини, ОСОБА_2 виправдана за відсутністю в її діях складу злочину.

Потерпіла в своїй апеляції просила скасувати вирок суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення норм кримінально-процесуального закону та однобічність судового слідства та просила постановити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину за ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у вигляді виправних робіт строком на 1 рік. Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої матеріальну та моральну шкоду в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення потерпілої і її представника, підтримавших доводи своєї апеляційної скарги; заперечення проти її задоволення ОСОБА_2 та її захисників; виступи їх в судових дебатах в підтримання раніше висловлених позицій, а ОСОБА_2 ще і в останньому слові; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування вироку суду із наступних підстав.

Відповідно до норм ст.322 КПК України 1960 року, після закінчення судового слідства, судових дебатів і останнього слова підсудної суд мав видалитись до нарадчої кімнати для постановлення вироку.

Всупереч зазначених норм, як слідує із протоколу судового засідання, де зафіксований весь перебіг судового розгляду справи, вирок суду був виготовлений поза нарадчою кімнатою, оскільки виключається виготовлення вироку за 1 хвилину, який оголошувався судом 3 хвилини (т.3 а.с.223).

Порушення таємниці нарадчої кімнати є істотним порушенням вимог КПК України 1960 року та є обовязковою підставою до його скасування.

Після проголошення вироку згідно п.15 ст.87 КПК України 1960 року суд зобовязаний був розяснити не лише порядок його оскарження, а і строк ознайомлення із протоколом судового засідання та подачу на нього зауважень, чого не було зроблено місцевим судом (т.3 а.с.223).

В судовому засіданні 22.12.2015 року ОСОБА_9 просила виступити в дебатах спочатку свого представника, після чого виступила вона.

Після закінчення відновленого судового слідства, суд знову відкрив судові дебати, але як видно із протоколу судового засідання, потерпіла в них участі не приймала.

Незважаючи на вимоги ч.5 ст.318 КПК України 1960 року, які надають право репліки лише учасникам дебатів, ОСОБА_5 скористалася таким правом, що підтверджувало її бажання взяти участь в судових дебатах, що не підміняє її участі в них.

Як слідує із вимог ст.314 КПК України 1960 року всі документи, що залучені як докази в справу повинні бути оглянуті і оголошені як за ініціативою суду так і за клопотанням учасників судового розгляду.

Незважаючи на що не всі залучені докази судом досліджувались. Так, постанови про відмову в порушенні кримінальних справ, винесені відносно потерпілої, оглядались і оголошувались, хоча вона не була підозрюваною, а аналогічна постанова стосовно ОСОБА_2 від 23.09.2010 року (т.1 а.с.93-95) залишена поза увагою, як і не досліджувались рішення судів про скасування вироків місцевих судів та висновки службового розслідування за даними обставинами.

В звязку з чим, суд даним доказам не дав ніякої оцінки. А тому апелянт обґрунтовано посилається на даний недолік як на неповноту судового слідства.

Вирок суду має відповідати вимогам ст.ст.333-335 КПК України 1960 року.

Проте, мотивувальна і резолютивна частини даного вироку містять протиріччя, оскільки в мотивувальній частині міститься висновок суду про недоведеність предявленого ОСОБА_2 обвинувачення, а в резолютивній частині суд прийняв рішення про виправдання за відсутності в її діях складу злочину, що є недопустимим.

Отже, істотні порушення вимог КПК України 1960 року, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та однобічність і неповнота судового слідства стали підставою до скасування вироку суду.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст.365-367 КПК України 1960 року та п. 11 Перехідних положень до діючого КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 задовільнити частково.

Вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 02.02.2016 року щодо виправдання ОСОБА_2 скасувати.

Кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складу суддів.

Судді

Р.І. ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_2

З оригіналом згідно: