Постанова № 58292118, 09.06.2016, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-а/130/49/2016

130/982/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шепеля К.А.,

за участі секретаря Буги Р.М.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради та Комунальної установи "Жмеринський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

у с т а н о в и в :

Позивач звернулась до суду з цим позовом, в якому вказала, що вона здійснює догляд за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка стоїть на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради (далі Управління) як інвалід 1 групи. За індивідуальною програмою реабілітації інвалідів від 18 червня 2015 року ОСОБА_2 було призначено сидіння для ванни та душу, приліжковий столик для годування, якими її повинно було забезпечити Управління, а також 120 шт. памперсів на місяць, якими її повинно було забезпечити Комунальна установа «Жмеринський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі Медичний центр). На протязі майже року відповідачі не виконали та не виконують своїх обов'язків, позивач витрачає свої кошти на забезпечення підопічної всім необхідним для проживання. Позивач неодноразово зверталася до відповідачів з проханням виконати індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_2, вимушена була звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, однак сидіння для ванни та душу, а також приліжковий столик для годування до сих пір не видані, памперси вона придбаває за свої кошти. У Медичному центрі, крім грубості та зверхнього ставлення, вона не знайшла розуміння та допомоги.

Уточнивши у судовому засіданні свої позовні вимоги, просила визнати протиправною бездіяльність Управління по незабезпеченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда 1 групи загального захворювання - спеціальними засобами для догляду згідно з Індивідуальною програмою реабілітації інвалідів № 50762 від 18 червня 2015 року, а саме сидінням для ванни та душу, а також прикроватним столиком та зобов'язати Управління забезпечити її підопічну цими спеціальними засобами. Просила також визнати протиправною бездіяльність Медичного центру по незабезпеченню ОСОБА_2 виробами медичного призначення згідно з Індивідуальною програмою реабілітації інвалідів № 50762 від 18 червня 2015 року, а саме памперси, 120 штук на місяць, стягнути з Медичного центру вартість памперсів за період з 18 червня 2015 року за 11 місяців в сумі 14137,20 грн., а також зобов'язати Медичний центр в подальшому видавати ОСОБА_2 памперси з розрахунку 120 шт. на місяць. Просила також стягнути з Медичного центру 2000 грн. моральної шкоди.

Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать розписки про вручення їм повісток, а також направлені на адресу суду їх письмові заперечення проти позову.

Представник Медичного центру позов не визнав і у письмових запереченнях вказав, що установа визнає необхідність забезпечення ОСОБА_2 виробами медичного призначення, однак не в змозі це зробити через недостатнє фінансування. Моральна шкода позивачем не доведена. Тому просив повністю відмовити у задоволенні позову (а.с.26-27).

Представник Управління позов не визнав і у письмових запереченнях вказав, що позивач звернулась до Управління 24 грудня 2015 року, ОСОБА_2 у цей же день була взята на облік, і на завод-виробник були направлені вимоги про забезпечення її допоміжними засобами для особистої гігієни та меблями. Тому позивачеві необхідно звертатися на підприємство для отримання цих засобів реабілітації (а.с.35-36).

Заслухавши позивача та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд приходить до такого.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У судовому засіданні установлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом 1 групи загального захворювання безтерміново, що підтверджується ксерокопією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18 червня 2015 року (а.с.12).

18 червня 2015 року цією комісією розроблена та видана Індивідуальна програма реабілітації інваліда № 50762 на два роки - до 18 червня 2017 року, в якій, крім іншого, вказана потреба у забезпеченні ОСОБА_2 спеціальними засобами для догляду : сидінням для ванни та душу, а також виробами медичного призначення : памперсами 120 шт. на місяць, про що свідчить ксерокопія цієї Індивідуальної програми (а.с.12-а).

24 грудня 2015 року позивач звернулася до Управління з заявою про взяття на облік та забезпечення її підопічної сидінням для ванни та приліжковим столиком, що видно з ксерокопії заяви (а.с.37).

В той же день Управлінням видане направлення для забезпечення цими допоміжними засобами, що підтверджується ксерокопіями цих направлень (а.с.38-39).

Як видно з ксерокопії листа, позивач 14 січня 2016 року звернулася у Комунальну установу «Жмеринська центральна районна лікарня», її звернення було перенаправлене до Медичного центру (а.с.8).

19 січня 2016 року Медичний центр направив позивачеві листа з роз'ясненням, які документи необхідно подати для забезпечення ОСОБА_2 безоплатними ліками та памперсами (а.с.28).

Як пояснила у судовому засіданні позивач, вона звернулася до Медичного центру у кінці січня 2016 року.

Оцінюючи вищеперераховані докази відповідно до ст.86 КАС України - окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд згідно зі ст.70 цього ж Кодексу вважає їх належними і допустимими, оскільки вони містять інформацію щодо предмету доказування та одержані у встановленому законом порядку, а також не заперечуються сторонами.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», основними завданнями законодавства України з питань реабілітації інвалідів є: створення умов для усунення обмежень життєдіяльності інвалідів, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності.

Згідно зі ст.5 цього ж закону, державна політика України у сфері реабілітації інвалідів, зокрема, регламентує правові, економічні, соціальні умови надання інвалідам, дітям-інвалідам реабілітаційних послуг з урахуванням їх функціональних можливостей, потреби у виробах медичного призначення, технічних та інших засобах реабілітації; гарантує матеріально-технічне, фінансове, кадрове і наукове забезпечення системи реабілітації. Реалізація державної політики у сфері реабілітації інвалідів покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які у співпраці та партнерстві з громадськими організаціями інвалідів забезпечують розробку і виконання програм для запобігання виникненню інвалідності, компенсації вад і розладів функцій організму особи, створення умов для їх усунення шляхом медичної, психолого-педагогічної, психологічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів.

Ст.42 закону визначає, що фінансування заходів з реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів, витрат на утримання реабілітаційних установ здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, цільових страхових фондів, засновників реабілітаційних установ, добровільних пожертвувань та інших джерел, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.11 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених нормативно-правовими актами, організують контроль за діяльністю суб'єктів господарювання,

які здійснюють реабілітаційні заходи, незалежно від підпорядкування і форми власності, за додержанням ними вимог ліцензування; створюють умови для забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, виходячи з їх потреб та відповідно до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій (лікарсько-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів), технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення, спеціальним автотранспортом та реабілітаційними послугами.

На підставі викладеного суд не приймає до уваги невизнання позову Управлінням з огляду на видачу ним направлення про забезпечення інваліда ОСОБА_2 індивідуальними засобами для догляду, що, на думку відповідача, є достатнім для виконання Індивідуальної програми реабілітації інваліда, і вважає це бездіяльністю, оскільки Управління повинно було в межах наданих йому Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» повноважень організувати контроль за виготовленням інваліду спеціальних засобів для догляду та створити реальні умови для його забезпечення цими засобами, а не обмежитись тільки видачею відповідного направлення.

Тому суд вважає, що таку бездіяльність Управління слід визнати протиправною та зобов'язати його забезпечити інваліда 1 групи ОСОБА_2 спеціальними засобами для догляду згідно з Індивідуальною програмою реабілітації інвалідів № 50762 від 18 червня 2015 року, а саме сидінням для ванни та душу, а також прикроватним столиком.

Як було сказано вище, інвалід ОСОБА_2 потребує, згідно з Індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 50762 від 18 червня 2015 року, забезпечення виробами медичного призначення - памперсами 120 шт. на місяць (а.с.12-а).

Позивач звернулася до Медичного центру у кінці січня 2016 року, про що свідчать її пояснення у судовому засіданні.

Медичний центр у своїх письмових запереченнях не заперечує факту його зобов'язання забезпечити інваліда памперсами, однак пояснює таке незабезпечення відсутністю належного фінансування, надавши копії чисельних звернень до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з проханням виділення додаткового фінансування на потреби медичної та соціальної реабілітації інвалідів (а.с.31-33).

Суд вважає, що оскільки таке забезпечення інваліда виробами медичного призначення у відповідності до норм Закону України «Про реабілітацію інвалідів України» як державна соціальна підтримка інвалідів є формою соціального забезпечення громадян, гарантією реалізації конституційного права громадян на соціальний захист, тому реалізація особою права, що пов'язане з отриманням певних виробів медичного призначення, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а відсутність коштів на такі вироби не позбавляє особу, якій вони повинні надаватись, права на їх отримання.

Про це наголошував Європейський Суд з прав людини у своєму Рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» : п.29 - «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань».

Суд вважає, що за умови відсутності у державному бюджеті коштів на придбання інваліду виробів медичного призначення це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має оплачуватись придбання таких виробів. Однак, в той же час це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, який прямо передбачено законом.

Тому невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання незабезпечення щомісячною державною соціальною допомогою інваліда ОСОБА_2

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів виплачуються у випадках, коли передбачений індивідуальною програмою реабілітації інваліда і Державною типовою програмою реабілітації інвалідів засіб або послуга реабілітації, які повинні бути надані інваліду, дитині-інваліду безоплатно, не можуть бути надані чи якщо інвалід (законний представник дитини-інваліда) придбав відповідний засіб або оплатив послугу за власний рахунок.

Тому суд не приймає до уваги заперечення Медичного центру щодо позову, викликані неналежним фінансуванням, і вважає, що його бездіяльність слід визнати протиправною та стягнути витрати, понесені позивачем на придбання своїй підопічний памперсів, вартість яких 10,71 грн. за один, що видно з розрахунку у позовній заяві та ксерокопій квитанцій (а.с.10), однак не за вказаний нею період : з 18 червня 2015 року, а з моменту звернення до відповідача в кінці січня 2016 року, тобто з 1 лютого 2016 року по день винесення цієї постанови. При цьому слід зобов'язати відповідача з 9 червня 2016 року до закінчення Індивідуальної програми реабілітації інваліда (по 18 червня 2017 року) забезпечувати ОСОБА_2 виробами медичного призначення - памперсами - з розрахунку 120 шт. на місяць.

Відповідно до ст.162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; стягнення з відповідача коштів.

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки неналежне ставлення відповідача до позивача не підтверджується ніякими доказами, представлення яких відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС є обов'язком позивача : кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому з кожного відповідача слід стягнути на користь держави по 551,2 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.159, 160, 161, 162, 163 КАС України, на підставі ст.ст.46, 56 Конституції України, ст.ст.70, 71, 86, 94 КАС України, ст.ст.3, 5, 11, 27, 42 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України», суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради та Комунальної установи "Жмеринський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги" про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради по незабезпеченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1, інваліда 1 групи загального захворювання - спеціальними засобами для догляду згідно з Індивідуальною програмою реабілітації інвалідів № 50762 від 18 червня 2015 року, а саме сидінням для ванни та душу, а також прикроватним столиком.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради забезпечити ОСОБА_2 спеціальними засобами для догляду згідно з Індивідуальною програмою реабілітації інвалідів № 50762 від 18 червня 2015 року, а саме сидінням для ванни та душу, а також прикроватним столиком.

Визнати протиправною бездіяльність Комунальної установи "Жмеринський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги" по незабезпеченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1, інваліда 1 групи загального захворювання - виробами медичного призначення згідно з Індивідуальною програмою реабілітації інвалідів № 50762 від 18 червня 2015 року, а саме памперси, 120 штук на місяць.

Стягнути з Комунальної установи "Жмеринський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги" на користь ОСОБА_1 5569 (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 20 коп. витрачених нею грошових коштів по забезпеченню ОСОБА_2 памперсами за період з 1 лютого 2016 року по 9 червня 2016 року.

Зобов'язати Комунальну установу "Жмеринський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги", починаючи з 9 червня 2016 року по 18 червня 2017 року, забезпечувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканку АДРЕСА_1, інваліда 1 групи загального захворювання - виробами медичного призначення згідно з Індивідуальною програмою реабілітації інвалідів № 50762 від 18 червня 2015 року, а саме памперсами, 120 штук на місяць.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп..

Стягнути з Комунальної установи "Жмеринський районний медичний центр первинної медико-санітарної допомоги" на користь держави судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп..

На постанову може бути подана апеляція до Вінницького Апеляційного адміністративного суду через Жмеринський міськрайонний суд на протязі десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Головуючий К.Шепель