Ухвала суду № 58291632, 13.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2916/16 Головуючий 1-ї інстанції Губська Я.В.

Справа № 640/13229/15-ц Доповідач Довгаль А.П.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді Довгаль А.П.

суддів Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.

при секретарі Щегельському Д.О.,

розглядаючи відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ «Приватбанк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «САВ-Дістрибьюшн» (надалі ТОВ «САВ-Дістрибьюшн»), в якому просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором №НАЕ2F216101954 від 27.07.2012року (надалі кредитний договір) в розмірі 33 665,10грн., яка складається: 12 036грн. - заборгованості за кредитом, 6,70грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 203,60грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 18 339,51грн. - пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, 500,00грн. - штрафу (фіксована частина); 1 579,29грн. - штрафу (процентної складової) та судові витрати - 336,65грн.

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що 27.07.2012року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12036,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява позичальника разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» між ним та Банком є Договір, про що свідчить підпис відповідача в заяві. Відповідно до умов погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Банк виконав взяв на себе зобовязання, надав позичальнику кредит у вищеназваному розмірі. Відповідач взяті на себе зобовязання виконував не належним чином, у звязку з чим виникла вищевказана заборгованість, яку останній відмовляється погасити у добровільному порядку.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 проти позову заперечував, подав до суду заяву про застосування строку позовної давності. Пояснив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення кредитного договору та виконання його умов щодо перерахування грошових коштів ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» за товар. Сама заява позичальника це є лише наміром ОСОБА_1 на отримання товару, однак ОСОБА_1 його не отримував і тому не зобов*язаний сплачувати гроші за кредит. При цьому, представник відповідача пояснив, що відповідачем не заперечується підписання заяви позичальника ОСОБА_1 та не оспорюється відповідачем підпис ОСОБА_1 на документах, наданих ТОВ «САВ-Дістрибьюшн».

Представник третьої особи ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» - ОСОБА_4 підтвердив ті обставини, що відповідачем ОСОБА_1 згідно наданих документів (договір купівлі - продажу від 27.07.2012року, акт приймання-передачі товару від 27.07.2012 року, видаткової накладної, листа-зобовязання) був отриманий перерахований в договорі - купівлі продажу від 27.07.2012року товар, грошові кошти за який були перераховані ПАТ КБ «Приватбанк».

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №НАЕ2F216101954 від 27.07.2012року в розмірі 22023,58грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 243,60грн.

Вказане рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційному порядку не оскаржується.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неналежну оцінку наданим сторонами доказам.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що зявилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд зясовує чи були враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти); якими доказами мотивовано рішення, належними чи допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримані та правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що 27.07.2012року між ОСОБА_1 та ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» було укладено договір купівлі-продажу №ФТ1-46271 (надалі договір купівлі-продажу) товару, а саме: морозильної камери ATLANT M7103 090, інше карточка «Єкстра сервис Плюс», холодильник SAMSUNG RT2BSRMG1/BWT, інше карточка «Єкстра сервис Плюс», ноутбук SAMSUNG NP-RV520 (NP-RV520-S02UA), П3 Dr.Web OEM ліцензія на 1 ПК 3міс., інше карточка «Єкстра сервис Плюс», на загальну суму 12036,00грн. (а.с.68).

З метою оплати вищеназваного товару, 27.07.2012року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 12036,00грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «САВ-Дістрибьюшн», зі сплатою відсотків за користування кредитом 0,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та Банком договір, про що свідчить підпис відповідача в заяві. При цьому, для виконання зобовязань Банк відкриває відповідачу рахунок №29099062342302 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам.

Банк виконав взяті на себе зобовязання, надав позичальнику кредит у визначеному кредитним договором та договором купівлі-продажу розмірі, перерахувавши на рахунок ТОВ «САВ-Дістрибьюшн» грошові кошти, а позичальник ОСОБА_1 у свою чергу прийняв визначений товар, що підтверджується рахунком-фактурою №ФТ1-0159-46358, меморіальним ордером №ALFZ08HV91, актом приймання-передачі товару, видатковою накладною №ФТІ-46271 та листом-зобовязання від 27.07.2012року (а.с.16, 68-71, 75).

Отже, посилання ОСОБА_1 в скарзі на те, що Банком не доведено факту надання йому кредитних коштів є надуманими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідач взяті на себе зобовязання не виконував, у звязку з чим станом на 22.07.2015року за ним утворилась заборгованість в розмірі 33 665,10грн., яка складається: 12 036грн. - заборгованості за кредитом, 6,70грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 203,60грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, 18 339,51грн. - пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, 500,00грн. - штрафу (фіксована частина); 1 579,29грн. - штрафу (процентна складова) (а.с.4).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник уважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Нормами ст.1050 ЦК України також передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити гроші відповідно до ст.625 ЦК України незалежно від сплати процентів, належних йому згідно з вимогами ст.1048 ЦК України.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки (п.3) ч.1 ст.611 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, належним виконанням зобовязання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Таким чином, цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та пята статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про застосування строку позовної давності, у звязку із пропуском позивачем строку звернення до суду за захистом свого порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір було укладено 27.07.2012року строком до 26.05.2013року включно. Пунктом 7) кредитного договору визначено, що щомісячний платіж по погашенню кредиту складає 1324,63грн в період з 20 по 24 число кожного місяця. Терміном повернення вважається 211 день з моменту виникнення порушення п.12) цього договору. Оскільки ОСОБА_1 не проводилося жодної оплати щомісячних платежів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, то першим днем прострочення є саме 25.08.2012року. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищеназваним позовом 29.07.2015року, про що свідчить конверт про поштове відправлення (а.с.25), тобто в межах загального трирічного строку позовної давності.

Позивачем надано розрахунок заборгованості згідно з яким: 12036,00грн. - заборгованість за кредитом, 6,70грн. - відсотки за користування кредитом, 1203,60грн. - комісія, з якою колегія суддів погоджується.

Стосовно інших видів вимог, законом установлена спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки (пені та штрафів) за кредитним договором за три роки на загальну суму 20418,80грн., з яких: 18 339,51грн. - пеня, 500,00грн. - штраф (фіксована частина); 1 579,29грн. - штраф (процентна складова), тому суд першої інстанції застосовуючи до даних правовідносин спеціальний строк позовної давності в один рік (з 31.07.2014року по 31.07.2015року), при цьому визначивши розмір пені 1252,35грн. та розмір штафів - 1024,93грн. і 500,00грн (процентна складова та фіксована частина), дійшов законного та обґрунтованого висновку.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.1), 308, 313, 314ч.1п.1), 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді -