Постанова № 58291297, 08.06.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1680/15-а

Провадження № 2-а/645/45/16

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2016 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Денісенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із вищевказаним позовом, яким просить визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова щодо невиплати їй пенсії за віком у встановленому законом розмірі, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова виплачувати їй пенсію за віком у розмірах відповідно до чинного законодавства з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову посилається на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014р. по справі № 757/15743/13-а зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставах, визначених законодавством України, починаючи з 16.01.2013 року. 23.12.2014 року представник ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова та просила надіслати на адресу представника довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії. Управління Пенсійного фонду № 393/34-02 від 13.01.2015 року повідомлено, що пенсія виплачується в розмірі, що склався на день виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю та становить 49,86 грн..

Позивач вважає, що її пенсія повинна бути проіндексована та перерахована відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» так як відповідно до п.16 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне врахування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до абзацу 3 ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 42 цього Закону, пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, щороку починаючи з і березня поточного року у разі, якщо середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за минулий рік зросла, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій із застосуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію, підвищеної на коефіцієнт, який відповідає не менш як 20 відсоткам внески, порівняно з попереднім роком, але не менше зростання рівня інфляції (індексу споживчих цін) за минулий рік.

Крім того, згідно з ч.3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який встановлений на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Таким чином, на думку позивача, норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо підвищення та перерахунку пенсії не застосовуються у разі, якщо вони суперечать нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно вимог ст. 8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст. 8 Конституції України та ст. 22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд розглядає і вирішує справи в адміністративних судах на засадах змагальності сторін, свободи і надання ними суду доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частина 2 статі 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Посилання відповідача на те, що позивач не маж права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення не відповідає ст. 22 Конституції України, оскільки це призводить до звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадянина, закріплених Конституцією України. А тому, за таких обставин, вказані дії відповідача не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача як громадянина, що суперечить приписам Конституції України.

В судове засідання представник позивача надав заяву, в якій просить суд розглянути справу без його участі та задовольнити вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала та просила суд відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1.

Суд, враховуючи надані сторонами докази, приходить до слідуючого висновку.

Встановлено, що 18.02.2014 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду по справі №757/15743/13-а зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставах, визначених законодавством України, починаючи з 16.01.2013року.

На виконання даного рішення суду Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова поновило виплату пенсії з дати, вказаної в постанові Київського апеляційного адміністративного суду - з 16.01.2013 р. в розмірі, що склався на день виїзду на постійне проживання до Ізраїлю - розмір пенсії на 11.09.1997 року становив 49,86 грн. Пенсія поновлена за матеріалами архівної пенсійної справи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме п. 2.8. зазначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.04.2015 року, залишеного без змін судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 було відмовлено в здоровленні позовних вимог. У постанові зазначалося, що позивач звертаючись до суду із вимогою визнати протиправними дію ПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова щодо невиплати пенсії за віком у встановленому законі розміром та зобов'язання УПФУ виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 з 16.01.2013 року у розмірах відповідно чинного законодавства з урахуванням виплачених сум дублює резолютивну частину рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року, при цьому не вказуючи норми законодавства та розмір пенсії. Оскільки, постанова Київського апеляційного адміністративного суду зобов'язує Управління прийняти рішення про поновлення пенсії з 16.01.2013 року і не містить зобов'язань про проведення будь-яких перерахунків, законних підстав для зміни розміру пенсії, що склався на час поновлення виплати пенсії, немає. Таким чином, суд прийшов до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова діяло згідно діючого законодавства, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.

Проте, ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 01.03.2016 року постанова Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.04.2015 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В ухвалі зазначалося, Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 42 Закону передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 має такі ж самі конституційні права, як громадянин України проживаючий на території України, це також стосується її права як на виплату пенсії, так і на індексацію та інші перерахунки таких виплат.

Також в ухвалі Вищого адміністративного Суду України від 01.03.2016 року, що даний спір повинен розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року за №1-32/2009 (№25-рп/2009) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 3.3 мотивувальної частини вищезазначеного рішення, виходячи із правової, соціальної природи пенсії право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія,- в Україні чи за її межами.

Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини як джерела права.

Таким чином, позивач проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України має такі ж самі конституційні права, як громадянин України проживаючий на території України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України.

Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 42 Закону передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.

Отже, ОСОБА_2 має такі ж самі конституційні права, як громадянин України проживаючий на території України, це також стосується її права як на виплату пенсії, так і на індексацію та інші перерахунки таких виплат.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач, звернулась до суду 02 березня 2015 року із вимогою про зобов'язання Управління виплачувати їй пенсію за віком з 16 січня 2013 року.

Згідно з частиною другою статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже, даний спір повинен розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку.

Позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова 20.10.2014 року, та з відповіддю Управління від 28.10.2014 року позивачка дізналась про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тому її вимоги підлягають задоволенню частково з 28.10.2014 року, та суд застосовує процесуальні норми щодо строку для звернення до адміністративного суду із такими позовними вимогами, тому позовні вимоги з 16.01.2013 року по 27.10.2014 року, підлягають залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,9,10,11,17,69-72,86,94,128,160-162,163,167,185,186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про зобов'язання вчинити певні дії за період з 16 січня 2013 року по 27 жовтня 2014 року - залишити без розгляду.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком у встановленому законом розмірі - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова провести ОСОБА_1 з 28.10.2014 року індексацію та перерахунок пенсії за віком у відповідності до Пенсійного законодавства України, з урахуванням заробітної плати та стажу у розмірах, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з подальшим її перерахуванням у зв'язку зі змінами пенсійного законодавства, з урахуванням фактично виплачених сум.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Харківського апеляційного адміністративного суду через Фрунзенський районний суд міста Харкова з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до апеляційної інстанції.

Суддя -