Постанова № 58290544, 02.06.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4119/16-а

н/п 2-а/640/96/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого -судді - Сенаторова В.М.,

при секретарі - Явнюк К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до рядового поліції Коваленко Євгена Геннадійовича, лейтенанта поліції Ляшенко Віталія Сергійовича про визнання дій посадової особи незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів - рядового поліції Коваленко Є.Г., лейтенанта поліції Ляшенко В.С. про визнання дій посадової особи незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02.03.2016 року він, керуючи автомобілем (Тоуоіа Согоllа) зупинився, з правої сторони, щоб в подальшому зробити маневр розвороту, з машини висадив колег по роботі, лікарів Областного військомату, які являються свідками подальшої подіі, до нього підійшов поліцейський Коваленко Є. Г. і запропонував вибрати з трьох порушень одне під яким, позивач підпишеться, отримавши відмову від нього поліцейський підізвав іншого - Ляшенко В. С. Після того як, до позивача підійшов працівник поліції Ляшенко В.С. і повідомив його про те, що, відносно нього заповнить постанову про правопорушення за те, що він зупинився і порушив п.15.9."и" ПДР. Також поліцейський зазначив, що цей знак забороняє зупинку ближче 10 м. від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду зупинку для висадки пасажирів, де він зупинився. Після того, як ОСОБА_1 переконався і вибачився, цілу годину поліцейський Ляшенко В.С. заповнював постанову серії ПС2 №824093 від 02.03.2016 року, за цей час близько десятка авто зупинялись і від'їжджали, другий поліцейський Коваленко Е. Г. тільки ходив біля машин і нічого не діяв, тільки в деяких водіїв дивився в документи і за винагороду відпускав. У зв'язку з тим, що позивач не заважав транспорту, який міг рухатися на протязі однієї години і, усвідомивши та визнавши той факт, що зупинився та мав намір рухатися далі, поліцейський все одно не звернув на це увагу, ОСОБА_1 просив працівника поліції не виносити постанову відносно нього. Стаття 22 КУАП передбачає, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення посадова особа, уповноважена вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Поліцейський не прийняв до уваги обставини, що пом'якшують відповідальність, не звернув увагу на те, що позивач не мав можливість побачити цей знак, виніс постанову про адміністративне правопорушення. Крім цього, при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення працівником поліції не були роз'ясненні права передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП України, тому позивач зазначає, що дії відповідачів з притягнення його до адміністративної відповідальності є протиправними, а постанова підлягає скасуванню.

У судовому засіданні позивач вимоги підтримав, надав пояснення відповідно до викладених в позові вимог.

Відповідачі в судове засідання з'явилися, надали суду відеозаписи адміністративного правопорушення, які підтвердили викладене у постанові про адміністративне правопорушення серії ПС2 №824093 від 02.03.2016 року, винесеної відносно ОСОБА_1 за порушення п. 15.9."и" ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, переглянувши надані відповідачами відеозаниси, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №824093 від 02.03.2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. /а.с. 5/

У зазначеній постанові вказується, що 02.03.2016 року о 12:00 год. водій ОСОБА_1, у м. Харкові на Привокзальній площі в районі буд.1 здійснив зупинку ближче 10 м. від виїзду з прилеглої території та безпосередньо в місті виїзду, чим порушив вимоги п. 15.9."и" ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Як вбачається із вищевказаної постанови позивачу роз'яснено його права та обов'язки, про що свідчить підпис останнього.

Згідно п.15.9."и" зупинка забороняється ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, за що настає відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме - перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

При цьому, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 КАС України).

Положеннями ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.

За нормою ч. 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Позивач, заперечуючи відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зазначив, що він не порушував вимог п.15.9."и" ПДРУ, проте, всупереч ч.1 ст.71 КАС України позивачем не надано суду доказів на спростування обставин викладених у оскаржуваній постанові, натомість його провина підтверджується відеозаписами, поданими до суду відповідачами.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за порушення вимог дорожніх знаків.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про підтвердження наявності події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №824093 від 02.03.2016 року задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судовий збір по справі віднести за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 122 КУпАП, ст. ст. 8, 11, 69, 71, 159, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до рядового поліції Коваленко Євгена Геннадійовича, лейтенанта поліції Ляшенко Віталія Сергійовича про визнання дій посадової особи незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя-