Постанова № 58290538, 30.05.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/5713/16-а

н/п 2-а/640/122/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016 року Суддя Київського районного суду м. Харкова Сенаторов В.М. розглянувши у скороченому порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії УПФ України в Київському районі м. Харкова щодо припинення виплати позивачу пенсії за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 червня по 31 грудня 2015 року; зобов'язати УПФ України в Київському районі м. Харкова виплатити йому не виплачену за період з 1 червня по 31 грудня 2015 року суму пенсії, яка була призначена позивачу з 03.01.2013 року з урахуванням перерахунку пенсії у січні 2015 року за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 УПФ України в Київському районі м. Харкова була призначена пенсія за віком з 03.01.2013 року. Умовою її призначення були загальні підстави. На даний час позивач працює суддею Апеляційного суду Харківської області.

У квітні 2015 року УПФ України в Київському районі м. Харкова припинило перераховувати йому грошові кошти. При цьому суб'єкт владних повноважень не повідомив про припинення виплати пенсії і причини таких дій, у зв'язку з чим 17 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до УПФ України в Київському районі м. Харкова із заявою про протиправність його дій, просив поновити виплату пенсії за віком з 01.04.2015 року, яка раніше йому була призначена 03.01.2013 року за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням перерахунку пенсії у січні 2015 року. Після його звернення, начальник УПФ України в Київському районі м. Харкова своїм листом від 25.02.2016 року повідомила, що мало місце застосування ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-УШ, яким були внесені зміни до ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме було відмовлено в задоволені звернення позивача, при цьому автор листа послався на те, що останній працює на посаді судді, яка дає право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом та ЗУ «Про судоустрій та статус суддів». В обґрунтування протиправності дій суб'єкта владних повноважень позивач зазначає що, відповідач не оспорює той факт, що до 1 квітня 2015 року ОСОБА_1 обґрунтовано отримував призначену пенсію за нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».Законом №213-VIII внесені зміни до ст.47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія Закону «Про державну службу» (крім інвалідів І та II групи, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються. Однак, у відповідності до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII «У разі неприйняття до 14 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру» «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.» Закон, про який йшла мова у пункті 5 розділу III «Прикінцевих положень» Закону України №213Л/ТД, не був прийнятий, отже з 1 червня 2015 року, як вказав законодавець, спеціальні пенсії не призначаються. Таким чином, з 1 червня 2015 року, підстави для невиплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відпали, і з цієї дати будь-які перешкоди для виплати мені зазначеної пенсії відсутні. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що ним ставиться питання про відновлення його

прав, які були порушені Управлінням Пенсійного фонду України в Київському

районі міста Харкова, невиплатою пенсії в період з 1 червня по 31 грудня 2015

року. Оскільки йому призначалася пенсія за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в загальному порядку, а не щомісячне грошове утримання на підставі Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а тому призупинення виплати позивачу пенсії за віком є необгрунтованим та таким, що порушує його права., а тому просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача сплачений ним судовий збір.

ОСОБА_1 просив суд розглядати його позов у скороченому провадженні, відповідач проти цих обставин не заперечував, надіславши до суду свої заперечення проти задоволення вимог позивача.

Суд, перевірив матеріали справи, приходить до наступного.

Позивач перебуває на обліку в УПФ України в Київському районі м. Харкова та з 03.01.2013 року отримував пенсію за віком згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На даний час позивач працює суддею Апеляційного суду Харківської області.

З 01 квітня 2015 року набули чинності норми «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, відповідно до якого у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не виплачуються. В зв'язку з чим у квітні 2015 року позивач не отримав чергову виплату пенсії.

17 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до УПФ України в Київському районі м. Харкова із заявою про протиправність його дій, просив поновити виплату пенсії за віком з 01.04.2015року, яка раніше йому була призначена 03.01.2013 року за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням перерахунку пенсії у січні 2015 року, на що отримав відповідь начальника УПФ України в Київському районі м. Харкова від 25.02.2016 року, що в зв'язку з тим, що він працює на посаді, яка дає право на призначення пенсії на умовах, передбачених ЗУ «Про державну службу», відсутні законні підстави для поновлення виплати пенсії.

Приписами ч.1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", « Про державну службу», «Про судоустрій та статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

При цьому, встановлені обставини справи свідчать, що підставою для призупинення виплати позивачу довічної пенсії було встановлення пенсійним органом факту її перебування на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зазначена обставина, на думку відповідача, свідчить про необхідність призупинення виплати пенсії з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Суд не погоджується з такими висновками пенсійного органу з огляду на наступне.

Згідно п. 5 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII було встановлено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Враховуючи, що Верховною Радою України до 01.06.2015 року не було прийнято закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, скасовані з 1 червня 2015 року.

Як встановлено судом, законодавцем не був прийнятий закон про призначення всіх пенсій на загальних підставах, у зв'язку з чим, починаючи з 01.06.2015 року пенсія особам, які зокрема підпадають під дію Закону України "Про державну службу" призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Таким чином, починаючи з 01.06.2015 року посада позивача не дає право на призначення пенсії на підставі приписів Закону України "Про державну службу", але підстави для невиплати позивачу вже призначеної пенсії за віком у відповідності до ст. 37 ЗУ "Про Державну службу" відсутні починаючи з 01.06.2015 року.

Згідно ст.8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з вимогами ч 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування ,їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

На підставі вимог ст. 22 Конституції України «права і свободи громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» .

На підставі вимог ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальної допомоги, що є джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановлено законом.

Відтак, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1, починаючи з 01.06.2015 року.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 87, 94 КАС України в зв'язку з чим вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 витрати в розмірі 551,20 грн., понесених ним при сплаті судового збору.

Керуючись ст. 8, 22, 19 Конституції України, ст. ст. 158, 159, 160, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 33-37 Закону України "Про державну службу", суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 червня по 31 грудня 2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова виплатити ОСОБА_1 не виплачену за період з 1 червня по 31 грудня 2015 року суму пенсії, яка була призначена позивачу з 03.01.2013 року з урахуванням перерахунку пенсії у січні 2015 року за ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 коп.

Постанову може бути оскаржено в Харківський Апеляційний Адміністративний суд через Київський районний суд м. Харкова протягом 10-ти днів з дня винесення, а особою, що не приймала участі в той же строк після отримання копії постанови.

Суддя -