Постанова № 58289825, 13.06.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/2151/16-п

провадження № 3/415/437/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2016 р. м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли від Лисичанського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не інваліда, пенсіонера, вдівця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

01.04.2016 року, приблизно о 13 годині 50 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись за адресою: м. Лисичанськ, вул. Гора Попова 8/4, влаштував словесну сварку зі своєю донькою ОСОБА_2, під час якої висловлювався грубою нецензурною лайкою в її адресу, виганяв її з квартири, чим завдав шкоду психічному здоровю потерпілій, вчинивши насильство у сім`ї.

ОСОБА_1 у судовому засіданні винним себе у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, визнав та пояснив, що він за адресою: м. Лисичанськ, вул. Гора Попова, 8/4, проживає тривалий час разом зі своєю донькою ОСОБА_2М, 01 квітня 2016 року приблизно о 13 годині 50 хвилин знаходячись за місцем сумісного проживання - в квартирі АДРЕСА_1, дійсно вчинив зі своєю донькою ОСОБА_2 словесну сварку, в ході якої ображав її грубою нецензурною лайкою, виганяв її з квартири, на її зауваження та прохання припинити сварку не реагував, з приводу чого співробітниками поліції відносно нього і було складено відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Свою провину усвідомив, щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки. Відповідаючи на питання суду, зазначив, що раніше притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, але адміністративному стягненню не піддавався, а був звільнений від адміністративної відповідальності, з приводу того, що сталося, пояснив, що конфлікти у них з донькою виникають постійно, так як вони не можуть проживати в однієї квартирі.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що мешкає разом з батьком та неповнолітнім сином за адресою: м. Лисичанськ, вул. Гора Попова, 8/4. 01 квітня 2016 року приблизно о 13 годині 50 хвилин її батько ОСОБА_1, вчинив з нею сварку, в ході якої ображав її нецензурною лайкою і виганяв її з квартири, що відбувається часто на протязі багатьох років, оскільки її батько зловживає спиртними напоями, у звязку з чим просила суд винести покарання ОСОБА_1 у вигляді адміністративного арешту.

Суд, заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність останнього у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді: крім визнання своєї провини правопорушником у судовому засіданні, підтверджується змістом досліджених у судовому засіданні його письмових пояснень, наданих ним безпосередньо після вчинення адміністративного правопорушення (а.с.5), рапортом Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області від 05.04.2016 року (а.с.2), протоколом прийняття заяви від гр. ОСОБА_2 від 01.04.2016 року (а.с.3).

Відповідно до ст. 3 Конституції України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Сімя, згідно з положеннями ст.3 Сімейного кодексу України, є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно п.1 ст.1 Закону України «Про попередження насильства в сімї» будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю, за ці дії члени сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність, згідно з положеннями статті 15 вищезазначеного закону.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч.1 ст. 173-2 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки він вчинив насильство у сімї, а саме: дії психологічного характеру, тобто насильство, повязане з діями одного члена родини на психіку іншого члену родини, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоровю потерпілої.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 пенсіонер, інвалідом не являється, щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки.

В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, помякшують відповідальність правопорушника, суд визнає повне визнання своєї провини та щире розкаяння винного.

Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжує відповідальність правопорушника, суд не вбачає.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, майнового стану, ступеню вини, наявності обставин, що помякшують відповідальність, а також характеру вчиненого ним правопорушення, з урахуванням думки потерпілої ОСОБА_2, суд вважає, що ОСОБА_1 слід призначити стягнення у вигляді адміністративного арешту, передбаченого санкцією ч.1 ст.173-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Що стосується положень ст.326 КУпАП, якою передбачено, що постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про застосування адміністративного арешту виконується негайно після її винесення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Частиною 1 ст.294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1853 цього Кодексу.

Проте, рішенням Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 30 жовтня 2014 року по справі Швидка проти України (Заява № 17888/12), яке, окрім іншого, розглядалося в аспекті можливості оскарження рішення суду по справі про адміністративне правопорушення, яким було призначено стягнення у вигляді адміністративного арешту, і ефективності застосування рішення апеляційного суду, в разі скасування рішення місцевого суду, було визначено таке.

п.44 суд вважає за належне розглянути цю скаргу за статтею 2 Протоколу №7, у якій зазначено таке:

1. Кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. Здійснення цього права, включаючи підстави, на яких воно може бути здійснене, регулюється законом.

2. Із цього права можуть поширюватися винятки для передбачених законом незначних правопорушень або коли відповідну особу судив у першій інстанції найвищий суд, або коли її було визнано винною і засуджено після оскарження виправдувального вироку.

53. Суд зазначає, що апеляційна скарга заявниці на постанову від 30 серпня 2011 року, подана того ж дня, не зупиняла виконання судового рішення, а накладене стягнення було застосовано невідкладно. Це було зроблено відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким передбачено невідкладне виконання постанови лише, якщо вона стосується позбавлення волі. Якщо б покарання було іншим, рішення суду першої інстанції набрало б законної сили лише за відсутності апеляційної скарги упродовж встановленого законодавством строку або якщо б апеляційний суд залишив його без змін. Проте у цій справі перегляд судом апеляційної інстанції відбувся після того, як заявниця відбула у повному обсязі призначене судом першої інстанції покарання. Суд вважає незрозумілим, як такий перегляд на цій стадії міг ефективно виправити недоліки рішення суду нижчої інстанції.

54. Суд не оминає увагою той факт, що якби апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, то заявниця могла вимагати на цій підставі виплати їй відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Проте такий ретроспективний та виключно компенсаторний засіб юридичного захисту не можна вважати заміною права на перегляд, закріпленого у статті 2 Протоколу №7. Інше рішення суперечитиме усталеному принципові практики Суду, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці (див., mutatis mutandis, вищезазначене рішення у справі Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland), п. 24, та рішення у справі ОСОБА_8 проти Іспанії (Garciia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, п. 43, ECHR 2000? II).

55. З огляду на вищевикладене Суд констатує, що у цій справі було порушення статті 2 Протоколу №7

Таким чином, з метою недопущення порушення прав і свобод особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та якій обрано захід стягнення у вигляді адміністративного арешту, з урахуванням практики ЕСПЛ, суд вважає, що виконання зазначеної постанови слід допустити через десять днів з дня її винесення.

На підставі вимог ст.ст. 4, 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника у розмірі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок.

Керуючись ст. ст. 33, 173-2 ч.1, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И ЛА :

Піддати ОСОБА_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративному стягненню у вигляді адміністративного арешту на строк 05 (пять) діб.

Стягнути з ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок (отримувач коштів УДКСУ у місті Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030001).

Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд.

Виконання зазначеної постанови допустити через десять днів з дня її винесення. В разі оскарження після відповідного рішення апеляційного суду. Негайному виконанню не допускати.

Строк адміністративного арешту відраховувати з моменту затримання.

Суддя: М.М.Старікова