Ухвала суду № 58288788, 13.06.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/1412/15-ц

Провадження № 22-ц/779/982/2016

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Мула О. Д.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Галицької РДА, про виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду від 10 березня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

06.08.2015 року ТзОВ «Кредитні ініціативи» звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служба у справах дітей Галицької РДА, про виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на погашення заборгованості, яка утворилась у звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобовязань по договору про іпотечний кредит №830, укладеного між сторонами 14.07.2006 року на суму 130000 грн. на строк до 13.07.2016 року та сплатою 15,5% річних на суму залишку заборгованості рішенням Галицького районного суду від 14.03.2012 року задоволено позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що заборгованість за договором кредиту не погашена і по даний час, на письмову вимогу про добровільне виселення відповідачі не реагують, а право малолітньої ОСОБА_5 на користування спірною квартирою виникло після її купівлі та укладення договору іпотеки, позивач просив задовольнити позов, зазначивши, що за договором від 17.12.2012 року про відступлення прав вимоги набув усіх прав вимоги первісного кредитора - ПАТ «АК Промінвестбанк».

Рішенням Галицького районного суду від 10 березня 2016 року позов задоволено.

Постановлено виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_2 (Горького) в м. Бурштин Івано-Франківської області.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТзОВ «Кредитні ініціативи» з кожного по 121,80 грн. витрат по оплаті судового збору.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посилаються на незаконність рішення суду.

Судом не було враховано того, що вони не отримували повідомлення від 16.06.2015 року від позивача про необхідність виселення з квартири, а дізнались про таку вимогу, отримавши позовну заяву про виселення.

Апелянти вказують на те, що наявні в матеріалах справи копії вимог від 16.06.2015 року про виселення та реєстр поштових відправлень групою рекомендованого листа, за відсутності доказів про отримання таких вимог відповідачами, не є доказом належного повідомлення про необхідність виселення.

Не враховано судом і положень ч.4 ст.109 ЖК про те, що виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132 2 цього Кодексу.

Апелянти також вказують на те, що судом не було враховано положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідачі також зазначають, що відповідно до вимог ч.2 ст.24 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням, нотаріально посвідчити такий договір та зареєструвати такі відомості у державному реєстрі, чого позивачем не було дотримано, а отже ним не підтверджені повноваження на їх виселення.

Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з мотивів, наведених у ній.

Представник служби у справах дітей Галицької РДА також просила задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 14.07.2006 року між ЗАТ АК «Промінвестбанк» та ОСОБА_2В було укладено договір про іпотечний кредит на суму 130000 грн. на строк до 13.07.2016 року та сплатою 15,5% річних на суму залишку заборгованості.

Згідно п.2.5 вказаного договору кредит надається Позичальнику для придбання нерухомості у власність.

Для забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту того ж дня між ЗАТ АК «Промінвестбанк» та ОСОБА_2В було укладено договір іпотеки, предметом якого була квартира АДРЕСА_3, придбана ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 13.07.2006 року за кредитні кошти.

Згідно заяви-анкети позичальника на отримання кредиту та згідно п.2.2.3 договору іпотеки іпотекодавець гарантує, що за адресою м. Бурштин вул. В.Стуса, 65/5 неповнолітніх осіб не зареєстровано.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 народилась у 2008 році, тобто після укладення договору іпотеки.

Встановлено, що рішенням Галицького районного суду від 14.03.2012 року задоволено позов ПАТ «АК Промінвестбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1.

Також встановлено, що 17.12.2012 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого Новий кредитор набуває усіх прав вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, в тому числі і за договорами кредиту та іпотеки, укладеними з ОСОБА_2

Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України "Про іпотеку" підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Відповідно до ч.4 ст.109 ЖК виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132 2 цього Кодексу. Відсутність жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання або відмова у їх наданні з підстав, встановлених статтею 132 2 цього Кодексу, не тягне припинення виселення громадянина з жилого приміщення, яке є предметом іпотеки, у порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог про виселення.

Посилання ОСОБА_2 у апеляційній скарзі на те, що за відсутності повідомлення відповідачів про необхідність добровільного звільнення квартири та повідомлення іпотекодавця про заміну кредитора у зобовязанні вимоги про виселення є безпідставні не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

За змістом частини третьої статті 109 цього Кодексу громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечено іпотекою відповідного житлового приміщення.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку" після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Зі змісту зазначених норм убачається, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до частини другої статті 39 цього Закону таке рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.2 ст. 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обовязку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання обовязку перед ним.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обовязку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові і таке виконання є належним.

Враховуючи встановлені фактичні обставини, зокрема придбання квартири за рахунок кредитних коштів та передання її в іпотеку, а також з огляду на те, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, суд дійшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При таких обставинах справи підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Галицького районного суду від 10 березня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча Л.В. Ясеновенко

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_6