Ухвала суду № 58288242, 08.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1109/16 Справа № 201/4726/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Іванченко О.Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Іванченка О.Ю.

суддів: Косенко Л.М. Алькової С.М.

за участю:секретаря: ОСОБА_2

прокурора: Пістун М.С.,

захисника: ОСОБА_3,

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні суду першої інстанції на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпра Дніпропетровської області, якою обвинувальний акт відносно,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, повернуто прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області, як такий, що не відповідає положенням ст. 291 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому обрано у вигляді тримання під вартою з 05 лютого 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

На зазначену ухвалу прокурором, який брав участь у провадженні суду першої інстанції подана апеляційна скарга, в якій останній просить скасувати ухвалу суду та призначити новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання у суді першої інстанції.

В обґрунтування доводів принесеної апеляційної скарги прокурор вказує на необґрунтованість ухвали місцевого суду, так як на думку автора апеляції, це судове рішення постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Прокурором зазначається, що ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.04.2016 підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст.411 КПК України), а також за причин істотних порушень вимог кримінального процесуального закону (ст.412 КПК України). Рішення про повернення обвинувального акту суд мотивував невідповідністю обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону, а саме п. 3 ч. 2 ст.291 КПК України, які виразились в порушенні прав потерпілих у даному кримінальному провадженні. В даному випадку висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, оскільки у п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України містяться вимоги щодо обвинувального акту, в них акцентується увага на необхідності зазначення в обов'язковому порядку анкетних відомостей кожного потерпілого: прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце. Звертає увагу, що під час досудового розслідування встановлено, що потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 померли. під час підготовчого судового засідання встановлено, що потерпілий ОСОБА_11 помер.

На думку сторони обвинувачення, смерть потерпілих, які ще на момент вчинення щодо них кримінальних правопорушень, вже були досить поважного віку, не є причиною повернення обвинувального акту, а також ні в якому випадку не є порушенням їх прав.

Не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження висновки суду щодо того, що органом досудового розслідування не вирішено питання про залучення у якості представників потерпілих їх родичів

Судом першої інстанції було встановлено, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки не відповідає вимогам КПК України, а саме як встановлено, під час підготовчого судового засідання деякі зазначені в обвинувальному акті потерпілі померли, зокрема, ОСОБА_5 померла 27 червня 2015 року, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть (актовий запис № 5090), ОСОБА_6 померла 30 жовтня 2013 року, що підтверджується відповідним актовим записом про смерть № 7428 від 31 жовтня 2013 року. ОСОБА_7 померла 08 квітня 2015 року, що підтверджується відповідним актовим записом № 3070 від 14 квітня 2015 року, ОСОБА_8 померла 13 листопада 2010 року, що підтверджується відповідним актовим записом № 1369 від 16 квітня 2010 року, ОСОБА_9 померла 22 серпня 2013 року, що підтверджується відповідним актовим записом № 773 від 23 серпня 2013 року. Крім того, під час підготовчого судового засідання стороною обвинувачення не надані відомості щодо потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_10, зокрема, відомості про їх місце знаходження, оскільки судовий виклик за адресами, зазначеними в обвинувальному акті, ці особи не отримують.

До початку апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_4 надав запеечення на апеляційну скаргу прокурора, зазначає, що сторона обвинувачення при здійснення розгляду справи у суді першої інстанції, жодним чином не надала доказів стосовно його винуватості в скоєнні данного кримінального правопорушення. Звертає увагу колегії суддів нанеобгрунтоване пред`явлення обвинувачення. У зв`язку з чим просить відмовити в задоволення апеляційної скарги прокурора та апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку прокурора, його позицію в судових дебатах, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх наявними матеріалами, колегія суддів вважає, що принесена апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно переглянути справу і ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: висновки суду не підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; а також коли висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Рішення про повернення обвинувального акту суд першої інстанції мотивував невідповідністю обвинувального акту вимогам кримінального процесуального закону, а саме п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, які виразились в порушенні прав потерпілих у даному кримінальному провадженні. В даному випадку висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, оскільки у п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України містяться вимоги щодо обвинувального акту, в них акцентується увага на необхідності зазначення в обов'язковому порядку анкетних відомостей кожного потерпілого: прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. На думку колегії суддів обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 повністю відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки слідчий, дотримуючись вищевказаних вказаних норм закону, зазначив в обвинувальному акті місце проживання потерпілих.

В свою чергу, підстави, на які послався суд першої інстанції повертаючи обвинувальний акт прокурору є необгрунтованими, та не відповідають ст. 291 КПК України, яка визначає загальні вимоги до обвинувального акту, а ухвала суду не містить чіткого визначення вимог, що їх висуває суд при поверненні обвинувального акту прокурору.

Під час досудового розслідування встановлено, що потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 померли. Під час підготовчого судового засідання встановлено, що потерпілий ОСОБА_11 помер.

На думку колегії суддів, смерть потерпілих, які ще на момент вчинення щодо них кримінальних правопорушень, вже були досить поважного віку, не є причиною повернення обвинувального акту, а також ні в якому випадку не є порушенням їх прав.

Не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження висновки суду щодо того, що органом досудового розслідування не вирішено питання про залучення у якості представників потерпілих їх родичів.

Як зазначається судом в ухвалі, відповідно до ч. 6 ст. 55 КПК України, якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення частини першої-третьої цієї статті поширюється на близьких родичів чи членів сім'ї особи, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до обвинувального акту стосовно ОСОБА_4, останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, у зв'язку з чим, внаслідок скоєння такого складу кримінального правопорушення не може настати смерть особи. Тим паче, що вказані вище потерпілі померли за природних обставин, оскільки вже були особами похилого віку. В даному випадку суд вдався до самостійного та невмотивованого тлумачення ч. 6 ст. 55 КПК України, що є неприпустимим, а тому доводи суду із вказаних питань є непереконливими та такими, що не ґрунтуються на законі.

Таким чином, в основі невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи лежать допущені судом першої інстанції помилки, які також стосуються вмотивованості судових рішень. Кримінальний процесуальний закон передбачає, що усі висновки суду у вироку повинні бути вмотивовані з належною повнотою, мають бути наведені належні і достатні мотиви їх ухвалення, як це передбачено нормами ст. 370 КПК України. Саме обгрунтованість і вмотивованість судового рішення означає відповідність висновків суду фактичним обставинам, які підлягають доказуванню.

Незважаючи на те, що колегія суддів не погоджується з невмотивованим тлумаченням судом вказаної норми закону, слід зазначити, що все ж таки слідчим вживались вичерпні заходи для реалізації прав потерпілих у правовий спосіб шляхом встановлення близьких родичів чи членів сім'ї осіб, які ще в рамках КПК України в редакції Закону 1960 року були визнані потерпілими. Під час досудового розслідування слідчим шляхом направлення відповідних запитів про місцеперебування потерпілих були встановлені близькі родичі та члени сім'ї потерпілих, які на жаль, під час їх допитів відмовились представляти інтереси своїх покійних близьких. Так, наприклад в ході допиту як свідка ОСОБА_13 останній слідчому показав, що він є рідним братом ОСОБА_5, яка померла 27.06.2015, однак бути представником своєї сестри він відмовився.

Висновки суду, покладені в основу ухвали не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження також і в тій частині, що прокурором Суховетрук Т.І. не зазначено за яких підстав питання щодо залучення в якості представників померлих потерпілих залишилось поза увагою слідчого. 13.04.2016 під час підготовчого судового засідання прокурором було наголошено на тому, що органом досудового розслідування вживались заходи для визнання представниками померлих потерпілих їх близьких родичів, однак останні відмовились представляти їх інтереси. Вказані обставини знаходять своє підтвердження на технічному носії інформації про хід підготовчого судового засідання (13.04.2016, 14:40). Відтворенням технічної фіксації підготовчого судового засідання чутно, як прокурор вказує на такі обставини, однак суд перериває пояснення прокурора з даного приводу і продовжує вести судовий процес, розв'язуючі інші питання.

Непереконливими є доводи суду про порушення прав потерпілих щодо факту не повідомлення потерпілих про закінчення досудового розслідування, оскільки 31.03.2016 потерпілим ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_11 письмово повідомлено про завершення досудового розслідування, що засвідчується їх власними підписами на таких повідомленнях. Згідно з ч.7 ст.290 КПК України, про відкриття сторонам кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, після чого останній має право ознайомитись з ними. З положень вказаної норми кримінального процесуального закону випливає, що законодавцем закріплено беззаперечне право, а не обов'язок потерпілого на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Таким чином, права потерпілих щодо повідомлення про закінчення досудового розслідування та про можливість ознайомитись з матеріалами порушено не було, а не бажання потерпілих ознайомлюватись з матеріалами є свідченням реалізації прав останніх, що в жодному разі не є порушенням вимог ст. 291 КПК України.

Слід зазначити також те, що матеріали досудового розслідування є результатом досудового слідства (в рамках КПК України в редакції Закону 1960 року), по завершенню якого на теперішній час засуджені та відбули покарання три члени організованої групи ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, тому матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_4 містять загалом документи, пов'язані з розшуком останнього, про що достовірно відомо потерпілим, що ще раз у всякому випадку безперечно доводить відсутність порушень прав потерпілих.

З'ясовуючи у підготовчому судовому засіданні питання щодо відсутності у померлих потерпілих їх представників та невмотивоване судом твердження про обмеження прав потерпілих у доступі до матеріалів досудового розслідування, суд вийшов за рамки тих питань, які вирішуються судом при підготовчому судовому засіданні. Передбачене главою 27 КПК України підготовче провадження є першим важливим етапом судового провадження у суді першої інстанції, у якому суд зобов'язаний перевірити матеріали кримінального провадження, з'ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття судових рішень, передбачених ч. 3 ст. 314 КПК України, вирішити питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, у тому числі визначити дату, час та місце судового розгляду, форму проведення судового засідання, склад суду тощо. Слід зазначити, що у підготовчому провадженні не вирішується питання про доведеність вини обвинуваченого, не досліджуються докази, які підтверджують вину обвинуваченого, або спростовують його причетність до скоєння злочину, не досліджуються документи та інше, оскільки це прерогатива суду під час судового розгляду, а не підготовчого судового засідання. Єдиним та першочерговим завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, який має відбутися у розумні строки.

В свою чергу, засада розумності строків кримінального провадження випливає із завдання не тільки швидкого розслідування, а і швидкого судового розгляду, закріплено в ст. 2 КПК України, і відповідає вимогам ст. 6 КЗПЛ, яка гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляду його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом. Аналізуючи практику ЄСПЛ та вимоги кримінального процесуального закону, під розумним строком доцільно розуміти найкоротший строк судового розгляду кримінального провадження. Однак судом прийняте інше рішення, яке не сприяє розгляду кримінального провадження в розумні строки, а напроти призводить до необгрунтованого затягування судового розгляду кримінального провадження.

Тому рішення суду про повернення обвинувального акту прокурору за своїм змістом і формою саме і є проявом порушення прав потерпілих та самого обвинуваченого ОСОБА_4, який тривалий час перебуває під вартою в очікуванні на закінчення судового розгляду. Судом не дотримано засад розумності при проведенні підготовчого судового засідання також із врахуванням того, що після прийняття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 до свого провадження судом 01.04.2016, оскаржувану ухвалу постановлено ним лише 25.04.2016, що з огляду на відсутність об'єктивних на те підстав, свідчить про невиконання ним вимог діючого кримінального процесуального законодавства відносно розумності процесуальних строків у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 374 КПК України, вступна частина вироку покликана індивідуалізувати його як основний акт правосуддя, тому в такій частині вироку повинні міститись його реквізити, з яких повинно бути зрозуміло

Доводи суду першої інстанції щодо порушень, на думку суду, при веденні реєстру досудового розслідування не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки в реєстрі зафіксовані передбачені КПК України відомості про номер та найменування процесуальних дій, проведених під час досудового розслідування, а також про час їх проведення; про реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; про вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування. До того ж кримінальний процесуальний закон не встановлює право суду на повернення обвинувального акту у зв'язку з невідповідністю реєстру матеріалів досудового розслідування нормам КПК України.

При цьому, порушення змісту реєстру матеріалів досудового розслідування, на які спирався суд, приймаючи рішення, колегія суду апеляційного суду вважає такими, що не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Так, реєстр матеріалів досудового розслідування як процесуальний документ фіксування кримінального провадження є інформаційним додатком до обвинувального акту, містить формально - довідкові відомості про рух утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження; інформація ж, яка міститься у ньому є лише відповідально зафіксованим орієнтиром для судового дослідження матеріалів справи і самостійного доказового значення не має.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції щодо повернення обвминувального акту відносно ОСОБА_4 в силу статей 409 і 415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в цьому суді, який необхідно провести з дотриманням вимог КПК України, дати на все вичерпну відповідь та ухвалити справедливе рішення, що відповідає положенням ст. 370 КПК України

Керуючись статтями 291, 370, 404, 407, 409, 415, КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні суду першої інстанції задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 квітня 2016 року про повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_4 скасувати, призначивши новий судовий розгляд в тому ж суді, в іншому складі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 продовжити у виді тримання під вартою до проведення судом першої інстанціїї підготовчого судового засідання, але не більше ніж на 60 діб.

Ухвала оскарженню не підлягає

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області

___ __ __

О.Ю.ОСОБА_23ОСОБА_24Алькова