Ухвала суду № 58286302, 12.05.2016, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/5764/14-ц

Провадження № 6/209/233/16

УХВАЛА

Іменем України

12 травня 2016 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

при секретарі Герасимчук І.О.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпродзержинську Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Дніпровського відділу ДВС у м. Дніпродзержинську ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2.

На обґрунтування свого подання вказує, що на виконанні Дніпровського відділу ДВС Дніпродзержинського МУЮ знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 209/5764/14-ц від 16 березня 2015 року, виданого Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суми боргу 11873,32 грн. 17 березня 2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного рішення суду, про що винесено відповідну постанову, копію якої направлено сторонам. У встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення суду, боржник ОСОБА_2 рішення не виконав. Враховуючи значну суму боргу за виконавчим документом та відсутність реального погашення боргу, також беручи до уваги, що боржник приховує від державного виконавця дані стосовно свого фактичного місця проживання, є підстави вважати, що боржник може виїжджати за межі України.

Державний виконавець в судове засідання не з'явився.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або

керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей тощо.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" встановлено, що кожен є вільним залишати свою країну, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Забезпечення майнових прав не може здійснюватись шляхом обмеження основоположних свобод.

Згідно ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Таким чином, у разі задоволення подання, боржник буде обмежений у свободі пересування, яка гарантується Конвенцією "Про захист прав людини і основоположних свобод" і Конституцією України.

Вивчивши подання державного виконавця, додані до нього матеріали та враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в його задоволенні належить відмовити, оскільки сам по собі виїзд за межі України не зумовлює неможливість виконання рішення суду, а докази щодо наміру боржника виїхати за межі України державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпродзержинську ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_1 не зазначені і не надані.

В наданих суду матеріалах виконавчого провадження, відсутні будь-які докази того, що боржник ОСОБА_2 приховує дані відносно свого фактичного місця проживання, чи якимось іншим чином ухиляється від виконання рішення суду. Суду взагалі не надані будь-які докази, які б підтверджували факти виклику боржника до ДВС, виходу державного виконавця за місцем проживання ОСОБА_2, опису чи арешту його майна для подальшої його реалізації.

Будь-які докази, які б підтверджували факти виклику боржника до ДВС, навмисного ухилення боржника від виконання зобов'язання, наявність у боржника майна суду не надані.

Керуючись ст. ст. 210, 377-1 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпродзержинську Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_2.

Копію ухвали направити заявникові - Дніпровському відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.

Суддя Г.А. Байбара