Ухвала суду № 58284951, 14.06.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 440/1410/15-к Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М.

Провадження № 11-кп/783/567/16 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Березюка О.Г., Романюка М.Ф.,

при секретарі Мельниченко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області Поліщука В.П. на вирок Буського районного суду Львівської області від 05 листопада 2015 року відносно ОСОБА_1,

з участю прокурора Подіка Ю.О.,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 191 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн., за ст. 197 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 510 грн.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в сумі 850 грн.

Також постановлено стягнути в користь Буського дочірнього лісогосподарського підприємства «Галсільліс» (код ЄДРПОУ 31148180, вул. Замкова, 10а, смт. Олесько, Буського району, Львівської області) 166 472,30 грн. завданої шкоди.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, працюючи, відповідно до наказу № 47 від 16 липня 2012 року, на посаді лісника обходів № 12-13 Буського ДЛГП «Галсільліс» та посадової інструкції лісника № 8, будучи особою, якій доручено зберігання та охорона чужого майна, зокрема охорона лісу від незаконних рубок на закріплених обходах № 12-13, та матеріально-відповідальною особою, згідно договору про повну матеріальну відповідальність від 23 січня 2012 року, яка зобовязана дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або для інших цілей матеріальних цінностей підприємства і вживати заходи до запобігання шкоди та своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про всі обставини, які загрожують збереженню ввірених йому матеріальних цінностей, в період з липня по серпень 2015 року неналежно виконував свої обовязки через несумлінне ставлення до них, що полягало в тому, що він в період з липня по серпень 2015 року не проводив перевірки стану охорони лісу в закріплених за ним обходах, не вживав заходів по попередженню та припиненню незаконних рубок, не доповідав директору та головному ліснику Буського ДЛГП «Галсільліс» про факти незаконних рубок, які мали місце у ввірених йому обходах, не виявляв осіб, винних в порушеннях лісового законодавства, не оглядав місця вчинення незаконних рубок лісу, не складав рапортів про стан охорони лісів від самовільних рубок у ввірених йому обходах №12-13, а саме з липня по серпень 2015 року в кварталі № 72 обходу №12 Буського ДЛГП «Галсільліс» 30 дерев, з них: 28 дерев породи «дуб», 1 дерево породи «берест», 1 дерево породи «сосна», спричинивши господарству шкоди на суму 153 616,79 грн.

Крім цього, ОСОБА_1, будучи виконавцем комплексу лісозаготівельних, лісогосподарських та лісокультурних робіт, який відповідно до п.3.2 цивільно-правового договору № 6 від 02 січня 2015 року, несе повну матеріальну відповідальність за заготовлену лісопродукцію на всіх видах рубок, які він проводить безпосередньо до моменту відвантаження на нижній склад або покупцеві, вчинив розтрату майна, яке перебувало у його віданні, діючи умисно, з метою власного збагачення, у червні 2015 року продав круглий лісоматеріал в кількості 15,93 м.куб., який перебував у його віданні, відповідно до вищезазначеного договору, невстановленій слідством особі за 8000 гривень, чим допустив розтрату ліквідної деревини породи ясень вартістю 12 855,51 грн., що підтверджується актом зняття залишків лісопродукції в обході №12 Буського ДЛГП «Галсільліс» від 11 вересня 2015 року.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Львівської області Поліщук В.П., не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, покликається на те, що вирок суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального закону.

Зазначає, шо санкцією ч.1 ст.191 КК України передбачено покарання у виді штрафу до пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до чотирьох років, або позбавлення волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Однак, всупереч викладеному, судом першої інстанції не вирішено питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Наголошує, що у разі не призначення такого виду покарання, судом у мотивувальній частині вироку повинно бути зазначено причини цього.

Також акцентує, що судом першої інстанції при призначенні покарання у виді штрафу, передбаченому санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, не враховано та не зазначено у вироку, що розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який встановлений законодавством України на час постановлення вироку із визначенням його у грошовій сумі, здійснивши перерахування в гривнях, виходячи з вимог щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Просить провести судове слідство у кримінальному провадженні, скасувати вирок та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст. 191 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. з позбавленням права обіймати адміністративно-господарські функції на 1 рік; за ст. 197 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання ОСОБА_1 у вигляді п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. з позбавленням права обіймати посади пов'язані з адміністративно-господарськими функціями на строк 1 рік, в решті вирок залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з вироку, суд першої інстанції дав належну правову оцінку доказам та вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_1 зач.1 ст. 191, ст. 197 КК України КК України.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, колегія суддів не проводитьдетальний їх аналіз і відповідно до ст. 404 КПК України перевіряє вирокмісцевогосуду лише в межах апеляційної скарги.

Що стосується призначеногоОСОБА_1 покарання, то колегія суддів приходить до наступного.

Згідно положень ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 53 КК України, розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Зі змісту даної частини статті вбачається, що розмір покаранняу виді штрафу призначається у грошовій сумі, але в межах, вказаних у санкціях статей, за якими судом визнано особу винуватою.

У даному кримінальному провадженні суд першої інстанції визнав виннимОСОБА_1за ч.1 ст. 191, ст. 197 КК України санкціями яких передбачено покарання у виді штрафу до пятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З вироку суду вбачається, що в резолютивній частині не зазначено кількості таких мінімумів, однак фактично призначено покарання в межах санкцій ч.1 ст. 191, ст. 197 КК України та визначено суму штрафів відповідно: п'ятдесят та тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. та 510 грн.

Відносно покликання в апеляційній скарзі прокурора на те, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст. 191 КК України у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю або без такого, то, як вбачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд з врахуванням ступеня тяжкості вчинених ним злочинів, особи обвинуваченого, обставин, які помякшують покарання, прийшов до висновку, що саме покарання у виді штрафу буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і не вбачає підстав для скасування вироку місцевого суду в цій частині.

Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Поліщука В.П. залишити без задоволення, а вирок Буського районного суду Львівської області від 05 листопада 2015 року відносно ОСОБА_1 без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4