Ухвала суду № 58283948, 08.06.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є. у. № 336/4730/15

Провадження № 22-ц/778/2273/16

Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Сапун О.А.,

суддів: Краснокутської О.М.

ОСОБА_2,

секретаря: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа Пята Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА :

08 липня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом.

Посилався на те, що його матірю є ОСОБА_7 За життя їй на праві власності належала ? частина квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 померла 30 серпня 2009 року.

Спадкоємцями за законом після її смерті є її діти він і його сестри ОСОБА_3, ОСОБА_4

Однак мати залишила заповіт від 23 лютого 2007 року та все належне їй майно заповіла йому.

Через втрату оригіналів документів про право власності на спадкове майно він не може отримати свідоцтво про право на спадщину.

На підставі викладеного, ОСОБА_6 просив суд визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері.

ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним.

Зазначала, що вона та ОСОБА_4 є рідними сестрами ОСОБА_8У 2003 році їх мати ОСОБА_7 захворіла, лікарі поставили діагноз інсульт. В силу захворювання мати була паралізована. Брат весь час проживав з матірю в квартирі АДРЕСА_1, право власності на яку належало як брату, так і матері, по ? кожному. У період хвороби матері вона з сестрою ОСОБА_4 приходили до матері, здійснювали за нею догляд, наймали сиділку, яку оплачував ОСОБА_6 з пенсії матері. Мати пролежала паралізована майже 6 років, а 30 серпня 2009 року померла.

Вона з сестрою своєчасно звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняттям спадщини, але дізналися про те, що їх мати склала заповіт на користь ОСОБА_5

Вважає, що заповіт є недійсним, оскільки у момент його підписання ОСОБА_7 за станом свого здоровя не могла його підписати, замість неї підпис у заповіті вчинила інша особа.

З цих підстав просили навизнати недійсним заповіт, оформлений 23 лютого 2007 року від імені ОСОБА_9

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 липня 2015 року зустрічний позов ОСОБА_3 прийнятий до спільного розгляду з позовом ОСОБА_5 ( а. с. 61,90,175-177 т. 1 ).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, яка померла 30 серпня 2009 року.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду Запорізької області доповідь судді, вислухавши пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4, заперечення ОСОБА_5, його представника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що його постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_3 не довела належними та допустимими доказами ту обставинну, що заповіт від 23 лютого 2007 року, яким ОСОБА_10 заповіла все належне їй майно сину ОСОБА_5, підписаний не спадкодавцем.

Такий висновок відповідає наданим доказам, узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права, відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи.

У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним .

Згадно статей 1233 ,1247 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті . Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення , він має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Стаття 1248 ЦК України передбачає, що нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 є матірю ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ( а. с. 11 т. 1 ).

За життя ОСОБА_7 разом з сином ОСОБА_6 проживала та була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_1, кожному з них в рівних частках, по ?, належало право власності на вказану квартиру ( а. с. 7-9,14-19,72-75,79, зворот, т. 1 ).

27 лютого 2007 року ОСОБА_7 оформила заповіт, яким все належне їй майно заповіла сину ОСОБА_5 Заповіт посвідчено державним нотаріусом Пятої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_11 У тексті заповіту зазначено, що до його підписання він був прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_9 і власноручно підписаний нею у присутності нотаріуса. У звязку з хворобою заповідача заповіт складено та підписано вдома, у АДРЕСА_2 ( а. с. 79 т. 1 ).

Згідно із частинами 1,2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

30 серпня 2009 року ОСОБА_7 померла ( а. с. 10 т. 1 ).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені і статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадщину виникає у день відкриття спадщини.

Сторони своєчасно звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, 31 жовтня 2009 року Пятою Запрізькою державною нотаріальною конторою була відкрита спадкова справа 955-2009 ( а. с. 67,71 т. 1 ).

Через наявність заповіту ОСОБА_3, ОСОБА_4 не були закликані до спадкування ( а. с. 67-69,70-71,77 т. 1 ).

По причині втрати оригіналів документів про право власності ОСОБА_9 на ? частку квартири АДРЕСА_3, ОСОБА_5 державним нотаріусом Пятої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_12 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої 30 серпня 2009 року ОСОБА_9 ( а. с. 20-21 т. 1 ).

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що заповіт ОСОБА_9 від 23 лютого 2007 року, посвідчений державним нотаріусом Пятої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за № 4-332, відповідає як загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину ( стаття 203 ЦК України ), так і загальним вимогам щодо форми заповіту, які визначені статтею 1247 ЦК України, а саме: цей заповіт складено у письмовій формі, зазначені місце та час його складання, на ньому мається підпис заповідача. Заповіт посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі.

Із заповіту вбачається, що його текст до підписання прочитаий вголос заповідачем ОСОБА_13 і власноручно підписаний нею у присутності нотаріуса, що також відповідає вимогам статті 1248 ЦК України.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_5 і визнав за ним право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, у задоволенні зустрічного позову відмовив через його недоведеність.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом неповно зясовані фактичні обставини справіи, спростовуються наявними документами.

В силу вимог частин3,4 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам,які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

У статті 57 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, яекі мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ( частина 2 статті 59 ЦПК України ).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях ( частина 4 статті 60 ЦПК України ).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 вже зверталися до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, у якому посиалися на те, що підпис на заповіті вчинено не ОСОБА_9 За клопотанням позивачів по справі була призначена судова почеркознавча експертиза, яка не була проведена через несплату заявниками витрат на проведення експертизи. У подальшому, ухвалоюШевченківського районного суду м. Запоріжжя позов ОСОБА_3 залишено без розгляду. У задоволенні позову ОСОБА_4 про виднання заповіту недійсним відмовлено рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2013 року ( а. с. 27-33 т. 1 ).

У частині 3 статті 27 ЦПК України зазначено, що особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

За статтею 143 ЦПК України для зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки для зясування питання ким саме здійснено підпис на заповіті потребні спеціальні знання, а також з метою всебічного дослідження фактичних обставин справи, колегія суддів у судовому засіданні 18 травня 2016 року розяснила ОСОБА_3 її право заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. У судовому засідання було оголошено перерву до 08 червня 2016 року, ОСОБА_3 було запропоновано подати відповідне клопотання із сформульованими питаннями, які, на її думку, необхідно поставити перед експертом. Також було запропоновано визначити експертну установу, якій слід доручити проведення експертизи, та гарантувати оплату витрат на проведення експертизи.

Незважаючи на вказане, ОСОБА_3 своїм правом не скористалася, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не заявила.

З цих підстав, а також з урахуваннмя положень статті 143 ЦПК України, за якими експертиза може призначатися судом тільки за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає за можливе перевірити обґрунтованість доводів апеляційної скарги за наявними у справі документами.

Оскільки при вирішенні спору не надано допустимих доказів, які б свідчили, що підпис та рукописний текст на заповіті від 23 лютого 2007 року вчинений не ОСОБА_9, суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення позов ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що спір вирішено неправильно.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: