Постанова № 58281929, 10.06.2016, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/4933/16-а

Провадження № 2-а/263/115/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2016 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі судді Хараджі Н.В., при секретарі Петровському Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, вказуючи, що перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя та з 29.06.2010 року отримувала пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». З 01.04.2015 року виплата пенсії їй була припинена. На звернення позивачки до відповідача, останній письмової відповіддю від 13.04.2016 року послався на положення п.5 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-\/ІІІ, яким внесені зміни, зокрема й до статті 37 Закону України «Про державну службу», щодо невиплати пенсії з 01.04.2015 року по 31.10.2015 року особам у період їх роботи, з чим позивачка незгодна, посилаючись на пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» вказаного Закону №213-\/ІІІ, та у зв'язку з чим просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя відновити їй виплату раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01 червня 2015 року, нарахувати та виплатити їй суму не отриманої пенсії за період_01 червня 2015 року до 31 грудня 2015 року, продовжити виплату призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» пенсії, починаючи з 01.01.2016 року та в подальшому з урахуванням постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28.03.2016 року по справі №263/2487/16-а, судові витрати покласти на відповідача.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням про розгляд справи за її відсутності та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала в повному обсязі, надавши суду письмові заперечення на позов, з яких вбачається, що позивачка перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя з 29.06.2010 року та є одержувачем пенсії за віком, призначеної у відповідності до Закону України «Про державну службу». З 01.04.2015 року у відповідності до Закону України від 02.03.2015 року №213-УІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» позивачці пенсія тимчасово не виплачується як пенсіонеру, що працює на посаді державного нотаріуса, ця посада дає право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру». Крім того посилається на те, що з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року відповідно до Закону України № 911- 19 від 16.01.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до абзацу 1 та 2 частини 4 статті 37 «Про державну службу» : «тимчасово з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року особам (крім інвалідів 1 та II груп, інвалідів III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус судів», призначенні пенсії/щомісячне грошове утримання не виплачуються». Після звільнення з місця роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. З 1 травня 2016 року набрав законної чинності Закон України «Про державну службу» в редакції, в якому чітко врегульовані питання щодо пенсійного забезпечення державного службовця. Так, стаття 90 цього Закону передбачає, що Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Вислухавши представника відповідача, дослідивши докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалою суду позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії за період з 01.06.2015 року по 20.10.2015 року були залишені без розгляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя, та є одержувачем пенсії за віком, призначеної у відповідності до Закону України «Про державну службу». При цьому, згідно листа від 13.04.2016 року УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя на звернення ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності 01.04.2015 року, з вказаного періоду виплата пенсії останній як працюючому пенсіонеру не здійснюється.

Крім того, постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 28.03.2016 року зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, згідно постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 21.08.2015 року по справі № 263/8645/15-а, із розрахунку 86% від заробітної плати, з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та сум індексації заробітної плати, з яких сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та які враховуються при обчисленні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», зобов'язавши сплатити недоотримані суми пенсії з 01.09.2015 року.

Згідно з ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

02.03.2015 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 -VIII від 02.03.2015р., який набрав чинності з 01.04.2015року (далі Закон 213).

Вказаним Законом 213 (п.5 розділу 1) внесені зміни зокрема й до ст. 37 Закону України "Про державну службу", згідно яких тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, на яких поширюється дія цього Закону, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивачка, дійсно давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених спеціальним законом - Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем було обґрунтовано припинено виплату їй пенсії з 1 квітня 2015 року.

Проте, відповідно до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру","Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення спеціальних пенсій прийнятий не був до 1 червня 2015 року, тому з 1 червня 2015 року втратили чинність, зокрема, й норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення за вислугою років держслужбовців за цим Законом, і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються. На даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених спеціальним законом - Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відпали передбачені ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції Закону 213) підстави для невиплати пенсії позивачу, призначеної відповідно до вказаного Закону. З 1 червня 2015 року перешкоди для виплати позивачу раніше призначеної пенсії відсутні.

Що стосується посилання відповідача на Закон України № 911- 19 від 16.01.2016 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо тимчасової невиплати пенсії з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року особам (крім інвалідів 1 та II груп, інвалідів III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус судів», то останнє суд вважає безпідставними, оскільки статті 58 та 64 Конституції України передбачають, що Закони не мають зворотної дії в часі. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Тож, суд вважає, що вищевказаний закон, котрий прийнятий після призначення позивачці вказаної пенсії, не може бути підставою для невиплати їй пенсії, оскільки обмежує її права на соціальне забезпечення, передбачене Конституцією України.

Відповідно до ст. ст.1 та 3 Конституції, Україна є соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості.

Ст.46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до наведеного з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

На підставі ст.ст. 1, 3, 8, 58, 64 Конституції України, керуючись статтями ст.ст. 2, 6-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 122, 128, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя відновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з 20 жовтня 2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму не отриманої пенсії за період з 20 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя продовжити виплату призначеної ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» пенсії, починаючи з 01.01.2016 року з урахуванням постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28.03.2016 року по справі №263/2487/16-а.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551,20 гривень.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Жовтневий районний суд міста Маріуполя до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В. Хараджа