Рішення № 58280756, 31.05.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3055/16-ц

провадження № 2/753/3189/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді: ЛЕОНТЮК Л.К.,

за участю секретаря: ГОЛОДЕНКО К.В.

сторін:

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ГЕРУСА Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу в порядку цивільного провадження за позовом ОСОБА_2 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ " УПРАВЛІННЯ СПОРУД" про поновлення на посаді, скасування наказу , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов"язання вчинити певні дії , суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Київської обласної Ради про поновлення на посаді, скасування наказу , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов"язання вчинити певні дії . В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він працює в КП «Управління споруд»на посаді водія з 01 вересня 2015 р. по теперішній час, а також на посаді комірника з 18 лютого 2014 р. по теперішній час за сумісництвом. За час усієї роботи сумлінно виконував свої посадові обов'язки, дотримувався трудового розпорядку та дисципліни праці, дбайливо ставився до майна власника; до дисциплінарної відповідальності не притягався, за результатами здійснених перевірок недоліків і зауважень до його роботи не було.

На підприємстві діє колективний договір, прийнятий на загальних зборах колективу КП КОР «Управління споруд» 22 травня 2014 р.

Відповідно до наказу № 224 «Про зняття надбавок і доплат» від 11 листопада 2015 р. на підприємстві було скасовано раніше встановлені надбавки за інтенсивність праці та доплати за суміщення професій всім працівникам без погодження із працівниками та профспілковим комітетом та попередження про такі зміни.

Оскільки положення наказу № 224 від 11.11.15 суперечили умовам колективного договору, він та інші працівники 16.11.2015 р. подали колективне звернення на ім'я Голови профспілкового комітету з проханням скликати та провести збори профспілкового комітету за участю трудового колективу. Того ж дня голова профспілкового комітету, ОСОБА_6, склала службову записку на ім'я в.о. директора ОСОБА_7, у якій обгрунтувала невідповідність цього наказу нормам трудового законодавства України.

11 грудня 2015 року я отримав повідомлення про те, що на підставі наказу № 242 від 10 грудня 2015 року «Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників» посада водія, яку він займає, підлягає скороченню з 11 грудня 2015 р. Одночасно його повідомили про те, що вакантні посади на підприємстві, які могли бути йому запропоновані, на момент такого повідомлення відсутні.

18 грудня 2015 р. ним було подано заяву на ім'я в.о. директора ОСОБА_7 із проханням перевести його на посаду комірника, яку він на даний момент продовжує займати за сумісництвом і яка у теперішній час залишається вакантною. Відповіді на свою заяву він не отримав.

Вважає, що зняття надбавок і доплат - це зміна істотних умов праці згідно ст. 32 КЗпП України, а тому, згідно цієї ж статті та ст. 29 ЗУ «Про оплату праці», працівники повинні бути повідомленні про такі зміни за два місяці.

Окрім того, перелік усіх надбавок і доплат закріплюється у додатку № 4 до колективного договору, положення якого, зокрема п.1.10, зазначають, що жодна зі сторін, що уклали цей колективний договір, не може протягом усього строку його дії в односторонньому порядку приймати рішення, що змінюють норми, положення, зобов'язання колективного договору або припиняють їх виконання.

Відповідно до положень ст.492 КЗпП України, одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Згідно наказу №242від 11.12.2015 р. скороченню підлягає лише посада водія, яку я займаю як основне місце роботи, проте посада комірника, яку я на даний момент займаю за сумісництвом, новим штатним розписом передбачена і є вакантною. Таким чином інформація у повідомленні про скорочення штатного розпису від 11.12.2015 р. про відсутність вакантних посад, які могли б бути мені запропонованими, не відповідає дійсності. А тому просить , визнати наказ №224«Про зняття надбавок і доплат» від 11 листопада 2015 р. недійсним і скасувати його. Зобов'язати Відповідача виплатити йому неправомірно скасовані надбавки та доплати за період з 01.11.2015 р. по теперішній час і зобов'язати продовжувати виплачувати їх надалі. Зобов'язати Відповідача прийняти його на посаду комірника до Комунального підприємства Київської обласної ради "Управління споруд" на основне місце роботи з 11.02.2016 р.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_3, який діє за довіреністю НВТ 017924 від 05.05. 2016 року ( а.с. 55) позовні вимоги підтримали, збільшили та просили їх задовольнити у повному обсязі, пояснивши суду, що відповідач не визнає факту, що позивач дійсно працював комірником, а у якості аргументів наводить відсутність відповідних наказів про прийняття ОСОБА_2 на цю посаду за сумісництвом.

З даними аргументами категорично не погоджуються, оскільки Ведення кадрової документації є обов'язком роботодавця, а не працівника. Відповідно до положень ст. 24 КЗпП України «працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Оскільки позивач був фактично допущений до виконання своїх трудових обов'язків, а роботодавець сплачував йому надбавку за роботу за сумісництвом з моменту прийняття на роботу і аж станом по 31 жовтня 2015 року, поки не вступив у дію наказ від 11 листопада 2016 р. №224, яким ці надбавки були скасовано з 1 листопада 2015 p., він не міг знати, що зі сторони роботодавця відбувається грубе порушення законодавства про працю і не ведеться кадровий облік працівників. А тому просили зобов'язати роботодавця оформити трудові відносини з ОСОБА_2, прийнявши його на посаду комірника за сумісництвом з 18.02.2014 р. по 10.02.2016 р. у зв'язку з фактичним виконанням роботи. Визнати наказ №224 «Про зняття надбавок і доплат» від 11 листопада 2015 р. недійсним і скасувати його.Зобов'язати Відповідача виплатити ОСОБА_2 неправомірно скасовані надбавки та доплати за період з 01.11.2015 р. по теперішній час і зобов'язати продовжувати виплачувати їх надалі. Зобов'язати Відповідача прийняти ОСОБА_2 на посаду комірника до Комунального підприємства Київської обласної ради "Управління споруд" на основне місце роботи з 11.02.2016 р. та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 18 887, 28 гривень, згідно письмового розрахунку від 31.05. 2016 року.

Представник відповідача Герус Ю.М. позовні вимоги не визнав, вважає позов заявленим безпідставно, доводи позивача такими, що не відповідають чинному законодавству про працю та суперечать дійсному стану правовідносин, а тому просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.

Предметом позову у даній справі є законність звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Відповідно зазначеної норми трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз'яснень п.19 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів " розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, проте що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі , організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне звільнення

За змістом ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 Кодексу законів про працю України, безпосередньо в районних міських судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов'язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.

Статтею 43 Конституції України проголошено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та закріплено гарантії реалізації права на працю, що включає право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Як слідує із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_2 був зарахований на посаду інженера з техніки безпеки з 18.02.2014 року тимчасово, на період відсутності основного працівника відповідно до наказу № 26 від 17.02.2014 року ( а.с. 61). З того ж числа йому була встановлена доплата в розмірі 50 % посадового окладу за суміщення професії комірника відповідно до наказу № 27 від 18.02.2014 року ( а.с. 60). ОСОБА_2, який був прийнятий тимчасово на посаду інженера з техніки безпеки в порушення положень ст. 21 КЗпП України без зарахування на посади та в порушення встановленого законом порядку, виплачувались надбавки за суміщення професії: комірника - з лютого 2014 року по серпень 2015 року; водія - з травня 2014 року по серпень 2015 року, що підтверджується письмовою заявою в.о. директора КП Київської обласної ради "Управління споруд" про вчинення злочину від 30.05. 2016 року до Печерського УП ГУНП в м. Києві ( а.с. 83-85 ).

Отже, порушення порядку прийняття на посади виявилось у відсутності попередження та договору про повну матеріальну відповідальність на посаді комірника, та відсутності погодження на роботу за суміщенням з виборним органом профспілки. Крім того відсутнє навіть доручення керівника виконувати роботи пов'язані з обслуговуванням товарно- матеріальних цінностей і обсяг таких робіт, що є суттєвими умовами праці, встановлений факт не заперечує позивач та його представник ОСОБА_3

Відповідно до статті 135-1 КЗпП договори про повну матеріальну відповідальність укладаються лише у письмовій формі з працівниками (що досягли 18 років), які обіймають посади або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Як зазначено у статті 135-1, перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим в Україні дотепер діє Перелік посад і робіт, котрі заміщуються чивиконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можутьукладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпеченнязбереження цінностей, переданих їм на схов, обробку, продаж (відпуск), перевезення абозастосування в процесі виробництва, затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 року № 447/24 (далі - Перелік № 447).

Посада інженера з техніки безпеки, на яку ОСОБА_2 був зарахований, не передбачає можливості укладення з ним договору про повнуматеріальну відповідальність, оскільки не пов'язана з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей.

Крім того на підприємстві відсутня робоча чи посадова інструкція комірника, підписана Позивачем, що також свідчить про те, що йому не було доведено обов'язки за професією чи роботу яку він повинен виконувати.

В подальшому, відповідно до наказу № 77 від 05.05.2014 року було визначено проводити інженеру з техніки безпеки ОСОБА_2 доплату в розмірі 25 % посадового окладу за суміщення професії водія у 2014 році, тобто тимчасово.

Таким чином, оскільки було встановлено надбавки за суміщення аж двох професій, то й очевидним стає той факт, що на жодних виконуваних роботах Позивач не мав належної завантаженості, чи й взагалі виконував належний обсяг робіт. А надбавка за інтенсивність праці передбачає певне навантаження на працівника в виробничому процесі, або додаткову роботу, яку він має виконувати.

Відповідно до наказу № 167 від 01.09.2015 року вже т.в.о. інженера з техніки безпеки ОСОБА_2, переведено на посаду водія з 01.09.2015 року.

Відповідно до наказу № 224 від 11.11.2015 року було знято доплати за суміщення професії та надбавки за інтенсивність праці всім працівникам підприємства з 01.11.2015 року. У випадку ОСОБА_2 даним наказом було також приведено оплату праці у відповідність до чинного законодавства про працю.

Відповідно до наказу № 242 від 10.12.2016 року Про внесення змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників, посаду водія, яку обіймав Позивач скорочено та виведено з штатного розпису з дотриманням законодавства про працю. Звільнено ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників 15.02.2016 року відповідно до наказу № 32к від 15.02.2016 року. Трудову книжку видано, а розрахунок проведено без затримок ( а.с.63; 66).

Отже, 11.12.2015 року ОСОБА_2 був попереджений про наступне звільнення з роботи у зв'язку із внесенням змін до штатного розпису та скорочення чисельності працівників та посади водія ( а.с. 33).

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше аніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таких вимог закону відповідачем дотримано

При попередженні позивача про наступне звільнення йому було повідомлено про відсутність вакантних посад ( а.с. 32)

Позивач виявив бажання перейти на посаду комірника, яку обіймав за суміщенням та подав відповідну заяву про переведення його на вказану посаду з 18.12.2015 року (а.с. 35).

Наказом № 249 від 22.12.2015 року, про зняття суміщення та призначення відповідального, з ОСОБА_2 , водія, знято суміщення професії комірника 0,75% ставки з 22 грудня 2015 року та зобов"язано ОСОБА_2 передати всі матеріально -технічні цінності по опису ( акту прийому-передачі) маляру ОСОБА_8 ( а.с. 34).

15.02.2016 року позивача було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням посади водія згідно п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 32-к від 15.02.2015 року (а.с. 91-96).

Та обставина, що у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці позивачем не заперечується.

Звертаючись із позовом ОСОБА_2 посилався на те, що при звільненні його з роботи, йому не було запропоновано наявні вакантні посади та безпідставно не переведено на посаду комірника.

Разом із цим такі твердження позивача, зокрема, про те, що йому не було запропоновано усі наявні на час його звільнення посади, спростовується його власноручною заявою про його бажання перейти саме на посаду комірника, яка також йшла під скорочення та його бажання перейти на інші посади позивач при цьому не висловив ( а.с.35).

Судом перевірено наявність вакантних посад на час звільнення позивача та встановлено, що вакантні посади відсутні, що можна було б запропонувати позивачу, разом з тим він бажання на зайняття будь якої з посад не виявив та із заявою про переведення на іншу вакантну посаду не звертався, що відповідає його кваліфікаційно- освітньому рівню, крім комірника ( а.с. 64-65; 62).

Представник відповідача зазначає, що на виконання постанови КМУ від 01.03.2014 року № 65, яким затверджено заходи щодо раціонального та економного використання державних коштів,передбачених на утримання державних органів, у тому числі і підприємств установ, організацій, які фінансуються з державного бюджету, було скорочено усі витрати , а отже відповідач вважав недоцільним відновлювати штатну одиницю комірника для позивача.

Відповідно до діючої редакції Постанови Кабінету міністрів України від 01.03.2014 року № 65 Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету додатком 1 передбачено низку заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, передбачених для утримання органів державної влади та інших державних органів, утворених органами державної влади підприємств, установ та організацій, які використовують кошти державного бюджету, а саме:

Тимчасове припинення встановлення доплат за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників (крім лікарів, фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою і професіоналів з вищою немедичною освітою та наукових працівників, що допущенні до медичної діяльності, молодших медичних сестер, соціальних робітників,вихователів, помічників вихователів, учителів, майстрів виробничого навчання, викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів, а також працівників вищих навчальних закладів, переміщених з району проведення анти терористичної операції).

Установлення та здійснення нарахування підвищень до посадових окладів (ставок), надбавок, доплат, допомог, винагород, премій, інших заохочувальних виплат працівникам виключно в межах фонду оплати праці, затвердженого в загальному та спеціальному фондах бюджету, або власних доходів, отриманих від провадження господарської діяльності.

Здійснення заповнення вакантних посад за умови забезпечення у повному обсязі у межах затвердженого фонду оплати праці усіх обов'язкових виплат із заробітної плати працівникам.

Дана Постанова є нормативним актом, тому застосовується беззастережно зокрема комунальними підприємствами в своїй діяльності. Як наслідок виконання даної Постанови, й було видано накази про зняття надбавок та доплат та проведено оптимізацію та скорочення штату працівників.

При звільненні позивача з роботи йому було виплачено усі належні платежі, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами та не заперечувалося позивачем.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання роботодавця оформити трудові відносини з ОСОБА_2, прийнявши його на посаду комірника за сумісництвом з 18.02.2014 р. по 10.02.2016 року у зв'язку з фактичним виконання роботи та зобов'язання відповідача прийняти ОСОБА_2 на посаду комірника до Комунального підприємства Київської обласної ради "Управління споруд" на основне місце роботи з 11.02.2016 р. та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, не можуть бути задоволені, так як встановлена доплата в розмірі 50 % посадового окладу за суміщення професії комірника відповідно до наказу № 27 від 18.02.2014 року ( а.с. 60) не є підставою, що позивач займав вказану посаду, та був звільнений саме з цієї посади за скороченням, оскільки відсутнє навіть доручення керівника виконувати роботи пов'язані з обслуговуванням товарно- матеріальних цінностей і обсяг таких робіт, що є суттєвими умовами праці, встановлений факт не заперечує позивач та його представник ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково - дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ч. 3 ст. 64 цього Кодексу підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 недоведеними, а в позові належить відмовити повністю.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.

Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 3, 10, 11, 13, 58 - 60, 88, 209, 212- 218 ЦПК України, ст. ст. 12, 16 ЦК України; ст. 62 ч.1, 64 ч.3 ГК України; ст. ст. 21,40,43, 49-1, 135-1, 232, 235 КЗпП України, п.19 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів " , ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року , суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ " УПРАВЛІННЯ СПОРУД" про поновлення на посаді, скасування наказу , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов"язання вчинити певні дії , відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 06 червня 2016 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК