Рішення № 58280642, 22.04.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36977/15-ц

Провадження № 2/761/2740/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 квітня 2016 року евченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, визнання недійсним договору дарування нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. В червні 2012 року померла мати позивача - ОСОБА_4. Мати позивача впродовж 1986-2012 р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_4 за свого життя не залишила заповіту, а отже спадкоємцями першої черги на момент її смерті були донька - ОСОБА_1, та чоловік ОСОБА_3. Подружжя під час шлюбу набуло квартиру АДРЕСА_1. Зважаючи на це та положення чинного законодавства України спадкова маса складалась з ? частини зазначеної квартири. Та з урахуванням наявності двох спадкоємців частка позивача становить ? частини квартири. Після смерті спадкодавця до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулися її донька, чоловік та донька чоловіка ОСОБА_2 Скориставшись тією обставиною, що документи на квартиру перебували у ОСОБА_3 та були оформлені на його ім.»я, він не подав нотаріусу необхідні документи для виділення частки померлої дружини у спільному майні та оформлення спадщини, а натомість 19.12.2014 року уклав договір дарування свієї квартири на користь ОСОБА_2. Про існування квартири та її дарування позивач дізналась лише у 2015 році з інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру іпотек. За таких обставин представник позивача просить суд визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити. Не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення та просила покласти судові витрати на позивача.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.

ОСОБА_3 також повідомлявся у спосіб передбачений чинним процесуальним законодавством України про розгляд справи, проте в судове засідання не з»явився.

Суд, керуючись положеннями ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача та третьої особи, ухваливши заочне рішення на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду представника позивача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1. померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як встановлено у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 є донькою померлою.

Також як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 з 27 серпня 1086 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, копія якого долучена до матеріалів справи.

За приписами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За час шлюбу подружжям набуте майно, а саме квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на квартиру, що його видано Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 02.02.2000 р. на ім»я ОСОБА_3

Спадкуванням згідно до ст. 1216 ЦК України є перехід прав та обов'язків від фізичної особи яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В свою чергу положеннями ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає в день відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначає представник позивача ОСОБА_5 за свого життя не зробила розпорядження стосовно майна на випадок своєї смерті.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, за приписами ст. 1258 ЦК України.

При цьому до спадкоємців першої черги, відповідно до ст. 1261 ЦК України, належать діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив.

Відповідно до ч.1 ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За встановлених обставин за померлою ОСОБА_5 відкрилась спадщина, а саме ? частина квартири.

За приписами ст. 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя на половину майна.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 при зверненні до нотаріуса з заявою про прийняття спадини не повідомив останнього про наявність спільного майна подружжя, а натомість 19.12.2014 р. уклав договір дарування всієї квартири на користь ОСОБА_6.

Як свідчить витяг Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об2єкта нерухомого майна 19.12.2014 р. ОСОБА_3 уклав договір дарування спірної квартири на ім»я ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П.

За положеннями ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1-3,6 ст. 203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписам ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо не право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

В свою чергу відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Беручи до уваги вимоги чинного законодавства України, зважаючи на обставини встановлені під час розгляду справи, суд приходить до висновку про визнання недійсним договору дарування квартири, на частину якої, а саме ? частину, в порядку спадкування за законом має право позивач та визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України, проте бере до уваги прохання представника ОСОБА_1. поскласти остані на позивача.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,169,212-215,224-226 ЦПК України, ст.ст. 15.203,215,1216,1217,1224,1226,1268 ЦК України, ст.. 60 СК України, Законом України «Про нотаріат», -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування квартири укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 19 грудня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Доценко І.П., № 2965.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_8.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя