Рішення № 58280420, 21.04.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18258/15-ц

пр. № 2/759/1293/16

21 квітня 2016 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,

секретаря Бандури Н.О.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованності,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 433661 грн. 99 коп., за кредитним договором №2714 від 21.12.2007 та сплачений судовий збір у розмірі 6504 грн. 93 коп., оргументуючи тим, що 17.12.2012 між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, таким чином, на даний час усі права кредитора за кредитним договором №2714 від 21.12.2007 належать позивачу. У свою чергу, 21.12.2007 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу надано 30000 долларів США на термін до 20.12.2027. Станом на 31.10.2015 відповідач має прострочену заборгованість: за кредитом у розмірі 18586,13 долларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 425696 грн. 44 коп.; по відсотках у розмірі 347,78 долларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку становить 7965 грн. 55 коп.

У судове засідання представник позивача не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.

Представник відповідача та відповідач проти позовних вимог заперечували, надавши заперечення у письмовому вигляді.

Суд вважає за можливе розгляд справи у відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів згідно ст.169 ЦПК України.

Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 17.12.2012 між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги (а.с. 24-34).

21.12.2007 між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2714, згідно якого відповідачу надано 30000 долларів США на термін до 20.12.2027 (а.с. 4-9).

Згідно квитанції від 21.12.2007 відповідачем отримано кредит у розмірі 30000 долларів США (а.с. 15).

01.04.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін і доповнень до кредитного договору №2714 від 21.12.2007, відповідно до якого відповідачу відомо про відступлення права вимоги, а відповідно позивач набув всіх прав кредитора за вищезазначеним кредитним договором (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

01.03.2016 судом явку позивача визнано обов'язковою для надання детального розрахунку заборгованності (а.с. 55).

Судом відправлено на адресу позивача повістку-повідомлення про виклик до суду (а.с. 57).

Згідно із зворотнього повідомлення позивачем отримано повістку-повідомлення щодо обов'язкової участі представника позивача у судовому засіданні (а.с. 58).

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту наступає у разі прострочення позичальником повернення чергової частини кредиту, тому позивач повинен був надати суду докази у підтвердження даних обставин, а також довести розмір заборгованості, яку просить стягнути з відповідачів.

Однак, позивачем не було надано розрахунку заборгованості за кредитом та процентами, а наданий розрахунок містить тільки дані з приводу порядку та розрахунку заборгованості по пені, річним відсоткам (а.с. 21).

У порушення вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України позивачем не надано доказів у підтвердження посилань про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором та з якого часу припинилися внесення щомісячних платежів.

Ненадання позивачем належних та достатніх доказів у підтвердження розміру заборгованості позичальника по кредитним зобов'язанням та періоду, з якого позичальник припинив виконувати свої зобов'язання по сплаті щомісячних платежів, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також, суд вважає, що позивач передчасно звернувся до суду із позовною вимогою, оскільки позивачем долучено до позовної заяви лише копії вимоги яка не підтверджена, що вимога отримана саме ОСОБА_2 (а.с. 22, 23).

Відповідно до аб. 2 п. 2 Постанови пленуму ВСУ «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» серед іншого передбачає, що відносини, які витікають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян, у тому числі про надання кредитів регулюються положеннями ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійсненні споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.

Як вбачається із правової позиції постанови ВСУ від 12.09.2012 у справі №6-57цс12, боржник вважається належним чином повідомлений про дострокове повернення кредиту в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника відповідного листа, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку суд вважає, що у позовних вимогах слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 526, 559, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України ст.ст. 10, 11, 30, 57-61, 88, ч. 4 ст. 169, 179, 209, 212-215, 218, 223, 224-228, 360-7 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованності відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: