Рішення № 58279510, 30.05.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1198/16

Справа №754/16591/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2016 року Деснянський районний суд м.Києва в складі :

головуючого судді Мальченко О.В.

секретаря Яремус-Байсанової А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Факторингова компанія « Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Факторингова компанія « Вектор Плюс» про визнання договорів частково недійсними ,

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «Факторингова компанія « Вектор Плюс» звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просив усунути позивачу перешкоди в здійсненні права власності шляхом виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1 . Заявлені вимоги мотивовані тим , що відповідач не допускає представників позивача в зазначену квартиру , чим чинить позивачу , як власнику квартири перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю .

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з обставин , що викладені у позовній заяві .

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ «Факторингова компанія « Вектор Плюс» не визнали , зазначили про те , що на час розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.09.2015 р. , яке набуло законної сили , визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до ухвалених судами рішень власником зазначеної квартири є відповідач ОСОБА_1

29.02.2016 р. відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Факторингова компанія « Вектор Плюс» про визнання договорів частково недійсними , в якому просив визнати недійсним договір № 15 від 28.11.2012 р. та договір від 28.11.2012 р. про відступлення прав за іпотечними договорами, укладених

між ТОВ " Факторингова компанія "Вектор плюс" та ПАТ " Сведбанк" в частині передачі права вимоги за кредитним договором № 2612/0808/71-007 від 15.08.2008 р. та іпотечим договором від 15.08.2008 р. , укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ " Сведбанк" .

Вимоги за зустрічним позовом обгрунтовані тим , що ТОВ " Факторингова компанія "Вектор плюс" на час укладення договору факторингу № 15 від 28.11.2012 р. не мала індивідуальної ліцензії щодо переуступки права вимоги за кредитним договором у валюті та доказів реєстрації як фінансової установи .

Вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали , суд вважає, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом задовленню не підлягають з наступних підстав .

15.08.2008 р. між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 2612/0808/71-007 за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 145 000 дол. США , а останній зобов"язався у свою чергу в порядку та на умовах визначених кредитними договором повертати кредит , сплачувати відсотки за користування кредитом , комісію та інші платежі у сумі , строки та на умовах , що визначені договором ( а.с. 6-14 ) .

15.08.2008 р. між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договром був укладений Іпотечний договір , відповідно до умов якого в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1 ( а.с. 15 - 17 ) .

28.11.2012 р. між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" був укладений Договір факторингу № 15 та Договір про відступлення прав за іпотечними договорами ( 18- 26 ) .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається , що 24.06.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" на об"єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 27 ) .

Відповідно до ст. ст. 317 , 321 ЦПК України , власникові належать права володіння , користування та розпорядження своїм майном .

Відповідно до ст. 319 ЦПК України , власник володіє , користується . розпоряджається своїм майном на власний розсуд . Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном .

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.09.2015 р. , залишеним без змін ухвалою Київського Апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 р. , визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , прийняте 24.06.2015 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Суперфіном Б.М. про державну реєстрацію права власності на об"єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .

Статтею 334 ЦК України визначено момент набуття права власності за договором . Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно , які підлягають державній реєстрації , виникають з дня такої реєстрації .

Таким чином , посилання позивача ТОВ «Факторингова компанія « Вектор

Плюс» про те , що на час розгляду справи Товариство є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 не відповідає встановленим по справі обставинам , а тому заявлені позивачем вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю є необгрунтованими , а тому задовленню не підлягають .

Ви моги відповідача за зустрічним позовом не підлягають задоволенню з огляду на наступне .

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона ( фактор) передає або зобов"язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони ( клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб ) , а клієнт відступає або зобов"язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи ( боржника ) .

Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа , яка є

суб"єктом підприємницької діяльності . Фактором може бути або інша фінансова установа , яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції .

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності). Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно п. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" факторинг (придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів) відноситься до банківських операцій, які можуть здійснюватися банками без окремої ліцензії.

Угода за договором факторингу спрямована на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Така послуга за таким договором надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.

Факторингова операція за своєю юридичною природою є угодою з відступлення права грошової вимоги (боргу), тобто заміни кредитора. Права вимоги грошових коштів в іноземній валюті не є валютними операціями і не вимагають ліцензування відповідно до ст.5 Декрету КМ України " Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 .

Посилання відповідача про те , що ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" на час укладення договору факторингу не мала реєстрації як фінансової установи не грунтується на встаноловлених по справі обставинах .

Відповідно до ст. 88 ЦПК України понесені сторонами витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають .

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 10.11,60,88, 209 , 212-215 ЦПК України , суд

в и р і ш и в :

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю « Факторингова компанія « Вектор Плюс» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю - відмовити .

В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Факторингова компанія « Вектор Плюс» про визнання договорів частково недійсними - відмовити .

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення .

Суддя

.