Ухвала суду № 58279407, 14.06.2016, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/664/16-к

Номер провадження № 1-кп/708/60/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді - Івахненко О.Г.,

при секретарі -Пасічній Л.А.,

з участю прокурора - Святокума О.С.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чигирин клопотання старшого слідчого Чигиринського відділення поліції Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Черкаській області Гаврильченко В.І. про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, освіта-неповна середня, не одруженого, не працюючого, не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2016 року до Чигиринського районного суду Черкаської області надійшло клопотання ст. слідчого Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП України в Черкаській області Гаврильченко В.І. за погодженням з прокурором Чигиринського відділу Смілянської місцевої прокуратури Святокума О.С. про застосування до ОСОБА_3 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом, посилаючись на те, що на час вчинення суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення та на час внесення клопотання, останній, за своїм психічним станом, не був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, оскільки виявляє ознаки пфропфшизофренії параноїдної, прогресуючої, в періоді активного розвитку процесу з актуальною галюцинаторно-маячною симптоматикою та психоподібною поведінкою, з маячною мотивацією інкримінованих йому протиправних дій, згідно акту судово-психіатричного експерта № 153 від 06.04.2016 року, виданий Комунальним закладом "Черкаська обласна психіатрична лікарня".

Прокурор в судовому засіданні вважав, що вина ОСОБА_3 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України доведена повністю, і з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи, підтримав клопотання про застосування відносно останнього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Захисник у судовому засіданні вважав необхідним клопотання ст. слідчого Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП України в Черкаській області Гаврильченко В.І.задовольнити та застосувати до ОСОБА_3 примусові заходи медичного характеру.

У свою чергу, судом явка ОСОБА_3, виходячи з положень ч. 1 ст. 512 КПК України, з урахуванням відомостей, які містяться у висновку експертизи № 153 від 06.04.2016 року щодо характеру розладу психічної діяльності/психічного захворювання, та думки інших учасників провадження зі сторони захисту, визнана не обов'язковою.

Тож, суд заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали судового провадження, виходячи із положень ст. 93, 94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», Закону України "Про психіатричну допомогу", вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно ст. 19 Закону України "Про психіатричну допомогу", примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.

Статтею 513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.

Так, у даному випадку, судом встановлено, що ОСОБА_3 19.03.2016 року, близько 19 години 00 хвилин перебуваючи в домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, де проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочекавшись доки остання засне, умисно з метою вбивства вчиненого з особливою жорстокістю, протиправно, шляхом підпалу ковдри, якою була вкрита остання, заподіяв ОСОБА_5 смерть.

При цьому, обставини вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи на підставі досліджених судом доказів, зокрема: допитом свідка ОСОБА_6, яка підтвердила наявність обствини вчинення злочину ОСОБА_3, який йому нікримінують, та його психічний розлад, що також підтверджується протоколом допиту свідка ОСОБА_7, відомостей, що містяться у протоколах огляду місця події від 19.03.2016 року з фототаблицею, висновків експертів № 03-01/222 від. 20.03.2016, № 03-01/222/11 від 05.05.2016 року, № 228 від 05.05.2016 року, № 05-5-06/56 від 14.04.2016 року,№с05-5-06/55 від 15.04.2016 року, № 05-1-09/142 від 01.04.2016 року, які в своїй сукупності в повній мірі підтверджують обставини визначені ст. 91 КПК України, як-то дату, час, місце та спосіб вчинення суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Також, вище досліджені процесуальні джерела доказів, як-то показання, речові докази, документи, висновки експертів суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України, а безпосередніх порушень вимог КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, у зв'язку з чим кваліфікує дії останнього, як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю.

Однак, у відповідності до акту судово-психіатричної експернтизи № 153 від 06.04.2016 року, у період вчинення інкримінованого діяння та на цей час ОСОБА_3виявляв і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання у вигляді пфропфшизофренії параноїчної, прогресуючої, в періоді активного розвитку процесу з актуальною галюцинаторно-маячною симптоматикою та психопатоподібною поведінкою, з маячною мотивацією інкримінованих йому протиправних дій, що на думку комісії позбавляло на вказаний період часу та позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлюватисвої дії і керувати ними, унеможливлює його подальшу участь у слідчих діях і судовому засіданні та потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричної лікарні із суворим типом нагляду.

Таким чином, у судовому засіданні встановлена неосудність ОСОБА_3, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння, так як він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в період вчинення інкримінованого діяння і на даний час також не може віддавати собі звіт у своїх діях і керувати ними ОСОБА_3 захворів на психічну хворобу, що виключає можливість застосування покарання.

У відповідності до вимог ст.ст. 19, 94 КК України до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.

Згідно п. 3 наказу МОЗ України № 397 від 08.10.2001 року «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади» вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.

Зважаючи на вказане, ОСОБА_3 потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру, передбачених ст. 94 КК України, а саме: госпіталізацію до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Враховуючи наявні у справі дані про особу ОСОБА_3, суд вважає його суспільно небезпечним і вважає необхідним застосувати щодо нього рекомендовані судово-психіатричною експертизою примусові заходи медичного характеру.

Цивільний позов не заявлявся, судові витрати відсутні, -

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 громадянина України, освіта-неповна середня, не одруженого, не працюючого, не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України - примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Запобіжний з захід ОСОБА_3 у виді поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, з суорим наглядом - залишити той же до набрання ухвали законної сили.

Речові докази залишити при кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016250290000094 від 19.03.2016 року.

На ухвалу можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення ухвали.

Суддя О.Г. Івахненко