Рішення № 58279290, 10.06.2016, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2165/15-ц

2/707/54/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2016 р. м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Морозова В.В.

при секретарі Швидкій І.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовною заявою керівника Черкаської місцевої прокуратури до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Черкаської районної державної адміністрації, третя особа Черкаське регіональне управління водних ресурсів про визнання незаконним і скасування розпорядження, витребування земельної ділянки та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Керівник Черкаської місцевої прокуратури (Згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII правонаступником прокуратури Черкаського району стала Черкаська місцева прокуратура) звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючі позовні вимоги тим, що розпорядженням першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 12 лютого 2014 року №26 надано дозвіл 22 громадянам, у тому числі ОСОБА_4, на розробку проектів із землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту, для ведення індивідуального дачного будівництва.

На підставі розпорядження першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 13 лютого 2014 року № 28 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок загальною площею 12,5166 га. в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту Черкаського району Черкаської області. Вказаним розпорядженням для масиву земельних ділянок, серед яких є і спірна, визначено вид угідь «піски» та віднесено до земель загального користування.

Відповідно до розпорядження першого заступника голови державної адміністрації про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність № 72 від 21.03.2014 року, затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 24 громадянам для ведення індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту, та безоплатно передано земельні ділянки у власність 24 громадянам, в т.ч. ОСОБА_4. Даним розпорядженням земельні ділянки, серед яких є і спірна, віднесені до категорії земель рекреаційного призначення.

На підставі договору дарування від 14 липня 2014 року, № 2-1046, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, останній був обдарований земельною ділянкою, у звязку з чим нотаріусом Черкаської районної державної нотаріальної контори прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_5 та внесено відповідний запис до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Позивач вказує, що Черкаською РДА порушено порядок встановлення цільового призначення земельної ділянки, оскільки в силу вимог ст. 58 Водного кодексу України землі, зайняті водосховищами, мають бути віднесені до категорії земель водного фонду.

Передана у власність під забудову спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги р. Вільшанка.

Затвердження проекту та передача у приватну власність земельних ділянок порушує вимоги Земельного та Водного кодексів України в частині неможливості перебування таких земель у приватній власності та неможливості здійснення їх забудови. Згідно п.«а» ч.1ст.21 Земельного Кодексу Українипорушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

При затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадянам для індивідуального дачного будівництва, Черкаською районною державною адміністрацією порушено вимоги ч.2 ст. 186-1 ЗК України щодо необхідності погодження проекту відведення відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА.

Позивач вказує, що детальний план території Будищанської сільської ради Черкаського району, на якій розміщена спірна земельна ділянка, або інший вид містобудівної документації у встановленому законодавством порядку не розроблявся та не затверджувався.

Черкаською РДА не було дотримано вимог щодо необхідності погодження проекту землеустрою природоохоронним органом та вжиття ним заходів до збереження території, на якій має бути встановлено прибережну захисну смугу, як і не дотримано вимоги про необхідність отримання висновку щодо погодження проекту відведення земельних ділянок водного фонду.

Недотримання законодавчої вимоги щодо отримання позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації перед прийняттям рішення про затвердження проекту відведення земельних ділянок прямо порушує загальний порядок безоплатної передачі у власність земельних ділянок для здійснення індивідуального дачного будівництва.

Крім того, позивач вказує, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах Вільшанської захисної дамби.

п. в) ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України передбачає, що земельні ділянки під гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами належать до земель водного фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам земельні ділянки із земель водного фонду можуть передаватися виключно на умовах оренди органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування і лише для розміщення та обслуговування гідротехнічних споруд.

Вільшанська захисна дамба як обєкт нерухомості знаходиться у державній власності та перебуває на балансі Черкаського регіонального управління водних ресурсів Дніпровського басейного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України, яке є її обслуговуючою організацією.

Оскільки погодження на відведення спірних земельних ділянок Черкаським регіональним управлінням водних ресурсів не надавалось, а тому відповідно порушено право власності Черкаського регіонального управління водних ресурсів, на захисну гідроспоруду частину Вільшанської захисної дамби.

Враховуючи вищевказані порушення вимог земельного законодавства при виданні першим заступником голови Черкаської РДА оскаржуваного розпорядження, позивач просив задоволити позовні вимоги в повному обсязі і визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 березня 2014 року № 72в частині передачі у власність ОСОБА_4земельної ділянки площею 0,091 га, розташованої в адміністративних межах Будищанськоїсільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. Витребувати на користь держави від ОСОБА_5земельну ділянку площею 0,091 га за кадастровим номером 7124981500:01:001:2066, що розташована в адміністративних межах Будищанської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Скасувати рішення державного реєстратора від 14 липня 2014 року №14428033 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,091га, кадастровий номер 7124981500:01:001:2066 за ОСОБА_5.

У судовому засіданні прокурор Пітюренко М.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не зявились, проте їх інтереси в судовому засіданні представляла ОСОБА_3, яка заперечувала щодо задоволення позовних вимог з тих підстав, що відповідача ОСОБА_4 позбавлено права власності на майно лише у звязку з тим, що порушення були допущені з боку публічного органу Черкаської РДА, а не відповідача. Вказані порушення з боку Черкаської РДА не можуть бути підставою для визнання договорів недійсними та для повернення майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки покупця. В своїх вимогах позивач фактично заперечує право відповідачів на землю шляхом безоплатної приватизації спірної земельної ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва. Посилання прокурора на порушення порядку встановлення цільового призначення спірної земельної ділянки представник відповідачів вважає таким, що не грунтуєтья на чинному законодавстві, оскільки оскаржуване розпорядження Черкаської РДА № 28 від 13.02.2014 року було предметом судового розгляду і в своєму рішенні від 23.12.2014 року, окружний адміністративний суд Черкаської області встановив, а Київський апеляційний адміністративний суд України в рішенні від 05.03.2015 року підтвердив законність вищевказаного розпорядження. Також позивачем не надано документального підтвердження з приводу наступного: розробки проектів землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на земельних ділянках, що розташовані на території Будищанської сільської ради Черкаського району; щодо розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та щодо відсутності висновків територіального органу архітектури та містобудування. Оскільки спірна земельна ділянка на момент відведення не мала визначеної категорії земель згідно ст. 20 ЗК України, то проект відведення земельних ділянок, площею 2,3010 га в межах Будищанської сільської ради за рахунок земель загального користування не відноситься до проектів відведення земель рекреаційного призначення. На момент відведення спірних земельних ділянок, надання останніх у власність не відбулося, а тому і обовязковій експертизі проект землеустрою не підлягав. Тобто до прийняття оскаржуваного розпорядження № 72 від 21.03.2014 року спірна земельна ділянка не була віднесена за категорією до земель рекреаційного призначення і не підпадала під дію Закону України «Про державну землевпорядну експертизу».

Відповідач- представник Черкаської РДА в судове засідання не зявився, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, що пітверджується даними письмової розписки, яка міститься в матеріалах справи.

Представник третьої особи Черкаського регіонального управління водних ресурсів ОСОБА_6 в судове засідання 09 червня 2016 року не зявився, а в попередніх судових засіданнях не надавав пояснень по суті позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розпорядженням першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 12 лютого 2014 року №26 надано дозвіл 22 громадянам, в тому числі ОСОБА_4 на розробку проектів із землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки, які розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, для ведення індивідуального дачного будівництва. На підставі розпорядження першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 13 лютого 2014 року №28 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок загальною площею 12,5166 га. в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту Черкаського району Черкаської області. Вказаним розпорядженням для масиву земельних ділянок, серед яких і спірна, визначено вид угідь «піски» та віднесено до земель загального користування.

Оскаржуваним розпорядженням першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 березня 2014 року №72 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту Черкаського району Черкаської області та безоплатно передано у власність земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва 24 громадянам, в тому числі і ОСОБА_4, яка в подальшому зареєструвала своє право власності на спірну земельну ділянку, отримавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серії САК № 929295 від 27.06.2014 року, видане реєстраційною службою Черкаського РУЮ.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка загальною площею 12,5166 га, на якій розташована і ділянка, передана відповідачу ОСОБА_4, належить до виду угідь - «піски», згідно розпорядження № 28 від 13 лютого 2014 року виданого ЧРДА. Зі змісту матеріалів затвердженої технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вбачається, що земельна ділянка перед виданням першого заступника голови Черкаської РДА відповідного розпорядження належала до земель загального користування, зайнятих штучними водосховищами, чагарниками.

Проте розпорядженням Черкаської РДА від 21.03.2014 року № 72 , спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення.

ч. 1статті 20 Земельного кодексу Українивстановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно дост. 35 Закону України «Про землеустрій»інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

п.1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 513, встановлено, що визначення виду угідь до формування земельних ділянок із земель запасу, не переданих у власність та користування, а також віднесення таких земельних ділянок до певної категорії може здійснюватися за результатами інвентаризації земель, проведеної за рішенням райдержадміністрацій за межами населених пунктів.

Таким чином, за результатами проведеної інвентаризації, якою встановлено вид угідь спірної земельної ділянки, встановлення цільового призначення земельної ділянки мав би здійснювати орган державної влади відповідно до наданих Земельним кодексом повноважень.

Згідно п.7Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр»до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації. Однак суд констатує, що вказаної процедури дотримано не було, так як в технічній документації відсутні всі необхідні погодження, про що свідчать відповіді на запити прокурора від відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА , управління містобудування та архітектури Черкаської ОДА, Черкаського обласного управління водних ресурсів, Управління екології та водних ресурсів.

Так, відповідно дост. 60 Земельного кодексу Українивздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води для малих річок шириною 25 метрів.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

У відповідності ст. 61Земельного кодексу Українизаборонено здійснювати будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Як вбачається з довідки ДП «Черкаський інститут землеустрою» №200 від 18.03.2015 року та графічного відображення до неї, земельні ділянки, що виділені громадянам відповідно до розпорядження Черкаської РДА №72 від 21 березня 2014 року, в тому числі і земельна ділянка відповідача ОСОБА_4, знаходяться в прибережній захисній смузі р. Вільшанка.

Згідно ст. 88 Водного кодексу Україниземлі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1ст. 58 Водного кодексу Українидо земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Як вбачається з матеріалів справи та відповідної технічної документації, землі які входять до прибережних захисних смуг є землями водного фонду, а тому зміна їх цільового призначення та передача у власність громадянам не допускається, зазначена правова позиція також міститься в ухваліВерховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6- 16цс14.

Так, відповідно до правової позиції, згідно зі статтями19,20 ЗК Україниземлі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно достатті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

За змістом ч. 1, 2 ст.3, ст.4 ВК України, п. "а" ч. 1 ст.58, ч. ч. 1 ст.59, ст.60, ч. 1 ст.84 ЗК України, у редакціях на час виникнення правовідносин, землі під водними об'єктами, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За системним аналізом законодавства на час виникнення правовідносин, відповідно до положеньст. 88 ВК України, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486(далі - Постанова № 486), Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року (далі - Наказ № 434), розмір та межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою (термін та зміст заст. 50 - 54 Закону України "Про землеустрій"), а населених пунктів - відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови. При наданні у користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об'єктів, мали врахуватися ці положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а у разі відсутності землевпорядної документації (документації з землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів мало бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановленихст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови № 486 з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином затвердження проекту та передача земельної ділянки у власність громадянам порушує вимоги земельного та водного законодавствав частині перебування таких земель у приватній власності та їх забудови, що є однією з самостійних підстав для визнання незаконним та скасування відповідного рішення.

Крім цього, в порушення вимог ч. 2ст. 186-1 Земельного кодексу Українив проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок відсутній висновок про його погодження або відмову в погодженні відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації.

Водночас, вказаною нормою передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається на погодження до структурних підрозділів районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури з питань містобудування та архітектури.

Дачний будинок - будинок, який використовується протягом року з метою позаміського відпочинку (визначення наведене в Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 19.03.2013 № 95).

Відповідно до п.п.3,7 ч. 1ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів.

ч. 1ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює, що об'єктами містобудування на державному та регіональному рівнях є планувальна організація території, система розселення, система взаємопов'язаного комплексного розміщення основних об'єктів промисловості, транспорту, інженерної та соціальної інфраструктури, функціональне зонування території України, її частин (груп областей), території Автономної Республіки Крим, областей, адміністративних районів. Об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва. За межами населеного пункту об'єкти містобудування визначаються відповідно до меж приміських зон, а також функціональних зон згідно містобудівної документації на регіональному рівні.

Тобто дачний будинок є обєктом нерухомості, що передбачає необхідність його будівництва та попереднього планування такого будівництва. За таких обставин, необхідним було погодження на відведення спірної ділянки відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА, що, в свою чергу, повязано із відповідністю самого проекту відведення вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Черкаською РДА всупереч вимогам ч. 2ст. 186-1 Земельного кодексу Українине погоджено з відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації проект відведення земельних ділянок.

Згідно ч.2ст.19 Законудетальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації. Відповідно ч.3,4 вказаної статті на підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території; Детальний план території визначає: принципи планувально-просторової організації забудови; червоні лінії та лінії регулювання забудови; функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; черговість та обсяги інженерної підготовки території; систему інженерних мереж; порядок організації транспортного і пішохідного руху; порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів.

ч. 3ст. 25 Законупередбачає, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, за межами населених пунктів встановлюється відповідними районними державними адміністраціями, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Севастопольською міською державними адміністраціями.

Відповідно до ч. 3ст. 24 Законуу разі відсутності детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цьогоЗакону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Враховуючи зазначені нормиЗакону, надання земельних ділянок у приватну власність громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населеного пункту має передбачатись детальним планом території, що, в свою чергу, має узгоджуватись зі схемою планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів, яка на момент видання розпорядження, що оскаржуються, не розроблялась і не затверджувалась

У відповідності до п.6 Перехідних положень Законудо 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Законуне затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.

Вказаною нормою законодавець надав термін для розробки і затвердження детальних планів відповідних територій. В такому випадку, як вбачається із норми, відведення ділянок має узгоджуватись із попередніми планувальними рішеннями, що передбачають при цьому можливість забудови відповідних ділянок.

Однак, будь-які розроблені та затверджені планувальні рішення, що передбачають відведення та забудову території Будищенської сільської ради за межами населеного пункту для потреб індивідуального дачного будівництва, відсутні.

Згідно листа відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської РДА від 14.07.2014 року № 86 щодо надання інформації про наявність планувальних рішень, котрі передбачають здійснення індивідуального дачного будівництва на території Будищенської сільської ради за межами населеного пункту - документів із планувальних рішень за межами населеного пункту району не існувало і не існує наразі.

В листі з Управління містобудування та архітектури Черкаської ОДА від 21.07.2014 року №01-01-29/533 вказано, що планувальні рішення, що передбачають можливість здійснення індивідуального дачного будівництва на території Будищанської сільської ради Черкаського району при наявності могли б розглядатися на архітектурно-містобудівній раді при управлінні містобудування та архітектури Черкаської ОДА. Серед переліку питань, розглянутих на нарадах протягом 2005-2014 років, є планувальні рішення щодо розміщення культурно-оздоровчих комплексів з човниковими причалами на території Будищанської сільської ради.

В листі з Управління містобудування та архітектури від 29.02.2016 року № 01-01-24/179 зазначено, що протягом 2014-2015 років архітектурно-містобудівною радою при управлінні проекти детальних планів території для розміщення індивідуального дачного будівництва на території Будищанської сільської ради за межами населеного пункту не розглядалися.

При розробці проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність за рахунок земель які знаходяться в межах прибережної захисної смуги, необхідна наявність висновку Департаменту екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації.

Дана вимога узгоджується з ч.3ст. 186-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Відповідно донаказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434, яким зареєстровано «Порядок погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок» головною метою погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок є забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства при набутті чи припиненні прав власників землі та землекористувачів на землю та сприяння формуванню екомережі.

У разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, законодавством передбачений механізм захисту від можливого шкідливого впливу на водні об'єкти з точки зору забезпечення збереження в комунальній або державній власності територій прибережних захисних смуг, межі яких не встановлені відповідними проектами із землеустрою. При цьому, варто зазначити,що прибережні захисні смуги встановлюються в силу самих положень закону (ipsoiure) і процедури відведення не вимагають(правова позиція щодо помилковості висновку про відсутність прибережної смуги за відсутності факту встановлення 11 за проектом землеустрою щодо її відведення та винесення смуги в натурі наведена Верховним Судом України в ухвалі від 21 травня 2014 року у справі №6-16цс14та Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 15 травня 2013 року в справі №К/9991/2280/1 1, від 27 листопада 2012 року у справі №К/9991/5237/12 ).

Згідно листа з Управління екології та природних ресурсів від 03.03.2016 року № 02/1174, документація із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в адмінмежах Будищанської сільської ради Черкаського району за межами населеного пункту, станом на 03.03.2016 року не надходила. Департаментом та Управління висновки не надавалися.

Отже вимоги щодо необхідності погодження проекту землеустрою природоохоронним органом та вжиття ним заходів до збереження території, на якій має бути встановлено прибережну захисну смугу, дотримано не було.

Грубим порушенням є і затвердження проекту щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких встановлено як землі рекреаційного призначення, до отримання позитивного висновку державної експертизиземлевпорядної документації.

Так, ч. 1ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»визначено, що обов'язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок рекреаційного призначення, земель водного фонду. ч 2 та 5ст.35 вказаного Закону встановлено, що висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки; реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначенізаконом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи,без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Вказані вимоги встановлені іЗемельним кодексом України, зокрема, ч. 9 ст. 118 якого передбачає, що в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із закономорган місцевого самоврядування або державної влади, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до наданих закономповноважень, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність виключно після отримання позитивного висновку такої експертизи.

Обов'язок щодо подання проекту для надання висновку експертизи встановлений ч. 6ст. 186-1 Земельного кодексу України, якою передбачено, що у разі, якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1ст.58 Водного кодексу Українидо земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Весь масив земельних ділянок площею 12,5166 га, на якій розташована і ділянка, передана ОСОБА_4, перед виданням оскаржуваного розпорядження включав землі водного фонду.

Отже суд не може прийняти до уваги твердження представника відповідачів з приводу того, що спірна земельна ділянка до прийняття розпорядження Черкаською РДА від 21.03.2014 року № 72 не була віднесена за категорією до земель рекреаційного призначення, а тому проект землеустрою щодо її відведення не потребував обовязковій державній експертизі в порядку ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», оскільки вищевказана земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги р. Вільшанка, а тому як і до прийняття оскаржуваного розпорядження так і після, відноситься до земель водного фонду, і проект землеустрою щодо відведення підлягав державній експертизі.

Згідно з приписами ч. 3 ст.186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягав також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Згідно листа Черкаського обласного управління водних ресурсів від 02.04.2015 року, проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва, розташованих в адміністративних межах Будищенської сільської ради Черкаського району (затверджений розпорядженням першого заступника голови Черкаської РДА № 72) на розгляд до обласного управління водних ресурсів не надходив.

Також відповідно до інформаційного листа Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області від 27.03.2015 року № 559 розпорядження ЧРДА від 21.03.2014 року № 72 прийнято з порушенням вимог ст.ст. 20,59,60,84,116,186-1 ЗК України, ст. 1.6 ВК України, ст. 9 ЗУ «Про державну землевпорядну експертизу», ст. 16 ЗУ «Про державний земельний кадастр».

Як вбачається з матеріалів справи передана у власність земельна ділянка знаходиться у межах Вільшанської захисної дамби. Відповідно до положень п. 2.5 Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Мінюсту № 660/5 від 14 квітня 2013 року, такий обєкт як дамба є нерухомим майном, оскільки вона нерозривно повязана із землею та її переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до пп. 1.9.18. Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої Держкоммістобудування і архітектури від 19 грудня 1995 року № 252 - дамба вважається гідротехнічною спорудою.

п. в) ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки під гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами належать до земель водного фонду

Згідно ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам земельні ділянки із земель водного фонду можуть передаватися виключно на умовах оренди органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування і лише для розміщення та обслуговування гідротехнічних споруд.

Вільшанська захисна дамба як обєкт нерухомості знаходиться у державній власності та перебуває на балансі Черкаського регіонального управління водних ресурсів.

Згідно листа з Черкаського обласного управління водних ресурсів від 02.04.2015 року №468/03/01.5-к щодо зміни лінії урізу води в р. Вільшанка, управління водних ресурсів зазначає, що для захисту від затоплення водами Кременчуцького водосховища населених пунктів і сільськогосподарських угідь, які розташовані в заплаві р. Вільшанка, побудована захисна дамба через яку насосною станцією здійснюється перекачування поверхневого стоку р. Вільшанка у Кременчуцьке водосховище.

За даними аналітично-диспечерської служби управління водних ресурсів, рівень води у Кременчуцькому водосховищі в березні 2015 року в межах розташування Вільшанської насосної станції мав позначку 79,17 мБС, в р. Вільшанка 79,25 мБС. Скид води здійснювався через щит-хлопавку (лист з Черкаського обласного управління водних ресурсів від 05.03.2015 року).

В додатку № 24 до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 02.04.1973 року №209-р вказуються землекористувачі, землі яких вилучаються і надаються в постійне користування Управлінню служби експлуатації та технагляду за будівництвом захисних споруд на Кременчуцькому водоймищі (наразі Черкаське регіональне управління водних ресурсів) під будівництво захисної дамби.

Передавши у власність спірну земельну ділянку, на якій розташована частина Вільшанської захисної дамби, Черкаська РДА своїм розпорядження фактично передала ОСОБА_4 у власність частину гідротехнічної споруди.

ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки, у зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення та додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, а також письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Проте, погодження на відведення спірних земельних ділянок Черкаським регіональним відділом водних ресурсів не надавалось.

Твердження представника відповідача щодо відсутності документального підтвердження планувальних рішень; розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги та щодо відсутності висновків територіального органу архітектури та містобудування є безпідставними і спростовуються інформаційними листами з відповідних установ, які містяться в матеріалах справи.

Крім того посилання представника відповідачів на те, що оскаржуване розпорядження Черкаської РДА № 28 від 13.02.2014 року було предметом судового розгляду, і відображено в рішенні про законність вищевказаного розпорядження, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки в даному судовому процесі розглядається вимога позивача про визнання незаконним та скасування розпорядження першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 березня 2014 року № 72в частині передачі у власність ОСОБА_4земельної ділянки.

Таким чином за наявності грубих та істотних порушень вимогзаконупри винесенні Черкаською РДА оспорюваного розпорядження №72 від 21 березня 2014 року, позовні вимоги прокурора, щодо визнання його незаконним та скасування, суд вважає законними та обґрунтованими.

Вимога прокурора, щодо скасування рішення державного реєстратора від 14 липня 2014 року №14428033 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,091га за кадастровим номером 7124981500:01:001:2066 за ОСОБА_5, також підлягає до задоволення, оскільки вказане рішення прийнято на підставі договору дарування земельної ділянки, де дарувальник земельної ділянки отримала її на підставі розпорядження, яке в судовому порядку визнане незаконним та скасоване.

Відповідно до ч. 2 ст. 393 Цивільного кодексу України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

ст. 387 ЦК України визначає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.. Оскільки добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння. (Постанова Верховного Суду України в від 11 грудня 2012 року у справі № 3-65гс12)

ч. 3 ст. 388 ЦК України встановлено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі за № 6-92цс13 від 18 вересня 2013 року, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення у власність держави, яка вибула з її володіння протиправно і шляхом вчинення незаконних дій.

Що стосується способу захисту порушеного права, обраного прокурором у даному випадку, в частині вилучення земель на користь держави, то суд вважає, що він повністю узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладених у постановах від 25 червня 2014 року по справі 6-67 цс 14, від 03 жовтня 2011 року № 6-36цс11

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка надана відповідачу ОСОБА_4 незаконно вибула із власності держави, а в подальшому подарована відповідачу ОСОБА_5 Отже, повернення, шляхом витребування, власнику чи землекористувачу протиправно наданих, а у подальшому відчужених земельних ділянок є одним із належних способів захисту та відновлення порушеного права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурорапідлягають до задоволення.

Згідно Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII правонаступником прокуратури Черкаського району стала Черкаська місцева прокуратура.

Відповідно до Постанови КМУ від 17.01.2015 року № 14 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції», Державну реєстраційну службу України ліквідовано, а функції з питань речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) обєднань громадян, іншних громадських формувань, статутів фондів загальнообовязкового державного соціального страхування покладені на Міністерство юстиції України та його територіальні підрозділи. З 01.05.2016 року припинено надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень територіальними органами юстиції Черкаської області. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » одним із субєктів державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, районні державні адміністрації. Тобто правонаступником реєстраційної служби Черкаського РУЮ є Черкаська РДА.

Керуючисьст.ст.88,212-215 ЦПК Українисуд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження першого заступника голови Черкаської районної державної адміністрації від 21 березня 2014 року №72 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею по 0,091 га, розташованої в адміністративних межах Будищанської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Витребувати на користь держави від ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,091 га за кадастровим номером 7124981500:01:001:2066, що розташована в адміністративних межах Будищанської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Скасувати рішення державного реєстратора від 14 липня 2014 року №14428033 «про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,091 га за кадастровим номером 7124981500:01:001:2066, за ОСОБА_5».

Стягнути з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5на корить держави судові витрати по справі в сумі 243,60 грн., по 81,20 грн. з кожного.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції, а особою, яка не була присутня під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 10 червня 2016 року.

Суддя: ОСОБА_7