Вирок № 58278138, 14.06.2016, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/952/16-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Даценка В. М.

при секретарі - Ануфрієвій Н.М.,

з участю: прокурора Тализіної Я.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, 14.07.1954 року, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, Російська Федерація, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, одруженого, раніше не судимого,

у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.367 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи наділеним організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, перебуваючи на посаді диспетчера спеціального майданчика № 3 дільниці з допоміжного обслуговування транспорту Полтавської філії державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ- Ресурси» (код ЄДРПОУ 32248749), вчинив неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Відповідно до Положення про Полтавську філію ДП МВС України «Інформ-Ресурси» (далі - Філія), затвердженого директором державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (далі - Підприємство) 26.08.2014, вона є відокремленим підрозділом Підприємства, що розташований поза його місцезнаходженням і здійснює функції Підприємства. Філія наділяється майном Підприємства і діє від його імені в межах наданих їй повноважень.

Пунктом 2.2.14 вказаного Положення передбачено, що одним з основних напрямків діяльності Філії, виключно у встановленому законодавством порядку, є надання послуг зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спецмайданчиках та стоянках.

Пунктом 4.1 вказаного Положення визначено, що Підприємство закріплює за Філією необхідні основні засоби, а також інші матеріальні цінності, що відображаються в балансі Філії і якими Філія розпоряджається, використовує у своїй господарській діяльності, згідно з чинним законодавством, даним Положенням та рішеннями директора Підприємства.

Наказом директора Полтавської філії ДП МВС України «Інформ- Ресурси» № 6-к від 01.04.2015 року до дільниці з допоміжного обслуговування транспорту постійно на посаду диспетчера спеціального майданчика № 3 прийнято ОСОБА_1.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.6 Посадової інструкції диспетчера спеціального майданчика дільниці з допоміжного обслуговування транспорту, з якою ОСОБА_3 ознайомлений 01.04.2015, він забезпечує відповідальне зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів та майна, що знаходиться в транспортному засобі і на території спеціального майданчика; здійснює прийом та видачу (повернення) затриманих транспортних засобів, що зберігаються на спеціальному майданчику/стоянці, відповідно до визначеного чинним законодавством України та внутрішніми нормативно-правовими актами порядку; диспетчер здійснює керівництво та координацію роботи підпорядкованих йому працівників спеціального майданчика, тобто він наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, та є службовою особою.

Пунктом 1 Договору № 04/15 про повну матеріальну відповідальність, укладеного 01.04.2015 між державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» в особі директора Полтавської філії ОСОБА_4 та працівником Полтавської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси» ОСОБА_1, визначено, що працівник, який займає посаду диспетчера спеціального майданчика № 3 дільниці з допоміжного обслуговування транспорту, безпосередньо звязану зі збереженням, обробкою, відпуском, застосуванням в процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених йому підприємством матеріальних цінностей.

Так, 29.02.2008 року між ВАТ «ОСОБА_5 банк Аваль» та фізичною особою ОСОБА_6 (м. Київ, вул. Волкова, 26) укладено кредитний договір № 014/26-01/05/190, на суму кредиту 600 000 доларів США.

15.01.2013 року Деснянським районним судом м. Києва винесено рішення про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_6 на користь ВАТ «ОСОБА_5 банк Аваль» в розмірі 4 875 985 грн. 45 коп.

02.10.2013 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № ВП 39995988 про стягнення з боржника ОСОБА_6 на користь ВАТ «ОСОБА_5 банк Аваль» грошових коштів в розмірі 4 875 985 грн 45 коп.

11.10.2013 року державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_6 та оголошено заборону на його відчуження. Органами державної автомобільної інспекції надано інформацію щодо наявності у власності боржника ОСОБА_6 автомобіля марки «Mitsubishi», моделі «Outlander 2.0», д.н.з. НОМЕР_1, та поставлення його в автоматизований облік: АРЕШТ, ЗАБОРОНА ВІДЧУЖЕННЯ.

25.11.2013 року, керуючись положеннями ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника, зокрема, зазначеного автомобіля марки «Mitsubishi», моделі «Outlander 2.0», д.н.з. НОМЕР_1, яка направлена до УДАІ м. Києва для виконання.

25.05.2015 року під час спрацювання комплексу «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж» на посту ДАІ «Лубенський» працівниками ДПС з обслуговування СП № З роти ДПС УДАІ У МВС України в Полтавській області був затриманий вказаний автомобіль марки «Mitsubishi», моделі «Outlander 2.0», д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований на імя боржника ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_7. В подальшому згідно акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 25.05.2015 даний автомобіль доставлений до спеціального майданчика для зберігання тимчасового затриманих транспортних засобів Полтавської філії ДП МВС «Інформ-Ресурси» за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Київська, 2.

Відповідно до п. 2 Порядку тимчасового затримання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року №1102, тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 12 вказаного Порядку повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця.

Не врахувавши вимоги законодавства, якими повинен був керуватися, а також можливість подальшої розтрати чи приховування майна, на яке накладено арешт, 30.05.2015 року ОСОБА_1 передав автомобіль марки «Mitsubishi», моделі «Outlander 2.0», типу легковий універсал-В, номер шасі (кузова, рами) JMBXRCU5W6U002174, обєм двигуна 2378, д.н.з. НОМЕР_1, сірого кольору, рік випуску 2005, фактичному власнику - ОСОБА_7

В подальшому, 01.11.2015 до Миргородського РВ УМВС України в Полтавській області від ОСОБА_7 надійшла заява про незаконне заволодіння його транспортним засобом марки «Mitsubishi», моделі «Outlander 2.0», д.н.з. НОМЕР_1. На даний час місце знаходження арештованого транспортного засобу не встановлено.

Внаслідок неналежного виконання своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, яке виразилось у бездіяльності щодо перевірки наявності вимоги державного виконавця органу державної виконавчої служби про видачу транспортного засобу, та незаконному відчуженні шляхом передачі майна, на яке накладено арешт: автомобілю марки «Mitsubishi», моделі «Outlander 2.0», д.н.з. НОМЕР_1, не уповноваженій особі ОСОБА_7, ОСОБА_1 заподіяно майнової шкоди стягувачу у виконавчому провадженні ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» на суму 203 330,00 грн., що є тяжкими наслідками.

Тобто, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді диспетчера спеціального майданчика № 3 дільниці з допоміжного обслуговування транспорту Полтавської філії ДП МВС «Інформ-Ресурси», будучи службовою особою, та маючи обовязок здійснювати видачу (повернення) затриманих транспортних засобів, що зберігаються на спеціальному майданчику/стоянці, відповідно до визначеного чинним законодавством України та внутрішніми нормативно-правовими актами порядку, маючи реальну можливість діяти у інтересах служби, несумлінно поставившись до покладених на нього службових обовязків, що виразилося у бездіяльності щодо перевірки наявності вимоги державного виконавця органу державної виконавчої служби про видачу транспортного засобу, та незаконному відчуженні шляхом передачі майна, на яке накладено арешт: автомобілю марки «Mitsubishi», моделі «Outlander 2.0», д.н.з. НОМЕР_1, не уповноваженій особі ОСОБА_7, заподіяв майнової шкоди стягувачу у виконавчому провадженні ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» на суму 203 330,00 грн., що є тяжкими наслідками.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.367 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, наданими доказами, заслухавши доводи сторін обвинувачення та захисту, покази свідків, суд вважає недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення з наступних підстав.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою державного виконавця відділу виконання рішень УДВС ГУЮ у м.Києві від 02.10.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення Деснянського районного суду м.Києва від 15.01.2013 року про стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 солідарно на користь ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» в особі Київської регіональної дирекції заборгованості за кредитом у сумі 4 875 985 грн 45 коп. та судового збору у розмірі 3 219 грн.

Постановою державного виконавця відділу виконання рішень УДВС ГУЮ у м.Києві від 11.10.2013 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_6 у межах суми звернення стягнення 4 875 985 грн 45 коп.

За результатами пошуку майна ОСОБА_6 виявлено, що останній є власником автомобіля Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ, автомобіля Toyota Avalon 3456 (2007) чорний, днз АА8884СХ, а також 1/20 частини Науково-виробничої бази (що складає літ.В Корпус-проектний модуль, 2, загальною площею 1259,4 м2) за адресою: Київська обл., м.Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6.

Постановою державного виконавця відділу виконання рішень УДВС ГУЮ у м.Києві від 25.11.2013 року оголошено розшук майна, що належить боржнику, а саме: автомобіля Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ, автомобіля Toyota Avalon 3456 (2007) чорний, днз АА8884СХ.

19.12.2013 року інспектором ДАІ взводу №7 роти ДАС з ОСП при УДАІ автомобіль Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ, що належав ОСОБА_6 було затримано та доставлено для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: м.Вишгород, вул. Шолуденка, 19.

Постановою державного виконавця відділу виконання рішень УДВС ГУЮ у м.Києві від 20.02.2014 року постановлено провести перевірку інформації щодо наявності автомобіля Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ, на території відділу ДВС Вишгородського міського управління юстиції Київської області, у разі виявлення майна боржника здійснити його опис та арешт, передати на відповідальне зберігання ОСОБА_9

Постановою державного виконавця відділу виконання рішень УДВС ГУЮ у м.Києві від 06.08.2014 року відділу ДВС Вишгородського районного управління юстиції вдруге доручено провести перевірку інформації щодо наявності автомобіля Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ, на території відділу ДВС Вишгородського міського управління юстиції Київської області за адресою: м.Вишгород, вул. Шолуденка, 19, у разі виявлення майна боржника здійснити його опис та арешт.

Листом від 18.03.2015 року № 15572-2-14/02.2 в.о. начальника УДВС ГТУЮ у Київській області повідомлено начальника ВПВР УДВС ГУЮ у м.Києві про те, що 17.04.2014 року державним виконавцем здійснено опис та арешт автомобіля Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ, а сам автомобіль передано на відповідальне зберігання ОСОБА_9

11.08.2015 року постановою державного виконавця відділу виконання рішень УДВС ГУЮ у м.Києві оголошено розшук майна боржника ОСОБА_6С, - автомобіля Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ.

14.08.2015 року зберігачу ОСОБА_9 надіслано вимогу державного виконавця у триденний строк з дня отримання даної вимоги надати даний транспортний засіб до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у м.Києві для проведення виконавчих дій.

Вказана кореспонденція не була отримана ОСОБА_9 та була повернута в звязку з закінченням встановленого строку зберігання.

16.08.2015 року державним виконавцем складено акт про те, що за адресою зберігача ОСОБА_9 (АДРЕСА_1) автомобіль Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ не виявлено.

25.05.2015 року під час спрацювання комплексу «Відеоконтроль-Рубіж» на посту ДАІ «Лубенський» працівниками ДПС з обслуговування СП № 3 роти ДПС УДАІ УМВС України в Полтавській області був затриманий автомобіля Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ, під керуванням ОСОБА_7.

Вказаний автомобіль було затримано та доставлено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ДП МВС «Інформ-Ресурси» Полтавської філії за адресою: м.Лубни, вул.Київська, 2.

30.05.2015 року ОСОБА_7 директору ПФ ДП МВС «Інформ-Ресурси» подано заяву про повернення затриманого транспортного засобу. Заява мотивована тим, що протягом часу перебування автомобіля на спецмайданчику державним виконавцем не вчинено дій щодо його повернення. В звязку з виїздом в зону АТО просив передати йому автомобіль для особистого зберігання. Зазначив, що зміст ст.388 КК України йому розяснено.

30.05.2015 року о 14 год. 00 хв. диспетчер ОСОБА_1 передав ОСОБА_7 під розписку автомобіль Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ. Також складено акт здачі-прийняття наданих послуг по зберіганню автомобіля на суму 720 грн 00 коп. за період з 25.05.2015 року по 30.05.2015 року.

21.08.2015 року, 22.09.2015 року, 26.11.2015 року ОСОБА_7 надсилалися вимоги державного виконавця відділу виконання рішень УДВС ГУЮ у м.Києві про повернення у десятиденний строк з дня отримання вимоги автомобіля Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ.

Однак ці вимоги поверталися без вручення за закінченням строку зберігання.

В подальшому, 01.11.2015 до Миргородського РВ УМВС України в Полтавській області від ОСОБА_7 надійшла заява про незаконне заволодіння його транспортним засобом марки «Mitsubishi», моделі «Outlander 2.0», д.н.з. НОМЕР_1. На даний час місце знаходження арештованого транспортного засобу не встановлено.

26.11.2015 року постановою державного виконавця відділу виконання рішень УДВС ГУЮ у м.Києві ВДВС Миргородського міськрайонного управління юстиції доручено провести перевірку інформації щодо наявності автомобіля Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ за адресою проживання ОСОБА_7: АДРЕСА_2.

Відповідно до акту державного виконавця ВДВС Миргородського управління юстиції від 18.12.2015 року ОСОБА_7 за вказаною адресою не проживає, автомобіль Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ не виявлено.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що 25.05.2015 року на спецмайданчик Полтавської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси» було доставлено автомобіль Mitsubishi Outlander 2.0 2378 (2005) сірий, днз АА5104ВТ. 30.05.2015 року йому зателефонувала директор філії ОСОБА_4 і попрохала видати цей автомобіль ОСОБА_7 «під її відповідальність». Пізніше приїхав ОСОБА_7, який предявив заяву про видачу йому автомобіля в звязку з виїздом до зони АТО. На підставі цієї заяви під розписку ОСОБА_1 видав автомобіль ОСОБА_7

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду повідомив, що 25.05.2015 року заступив на чергування на стаціонарний пост м.Лубни. Під час несення чергування спрацювала система «Рубіж», на підставі чого було зупинено автомобіль Mitsubishi Outlander, днз АА5104ВТ, під керуванням ОСОБА_7 Було зясовано, що автомобіль перебуває під арештом, накладеним державним виконавцем. ОСОБА_10 факсом передав інформацію про затримання автомобіля виконавчій службі, після чого передав автомобіль на спецмайданчик за адресою: вул.Київська,2, м.Лубни. Також зазначив, що інколи інформація про арешт в системі «Рубіж» є застарілою, що не позбавляє його обовязку затримати автомобіль і передати на спецмайданчик. Після зясування таких обставин автомобіль повертається.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що була директором Полтавської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси». 30.05.2015 року близько 10 год. 00 хв. їй зателефонував ОСОБА_7 і повідомив, що на спецмайданчику перебуває його автомобіль. В звязку з тим, що він виїжджає в зону АТО просив видати йому на зберігання автомобіль, оскільки на час повернення з зони АТО вартість стоянки автомобіля на спецмайданчику складе значну суму. Вона вирішила видати автомобіль ОСОБА_7, про що і попросила ОСОБА_1 Мотивуючи таке своє рішення, ОСОБА_4 зазначила, що їй підприємство працювало поза межами правового поля, оскільки ні закон, ні договори не регламентують порядок утримання автомобіля на спецмайданчику до приїзду державного виконавця. Крім того, зазначила, що в телефонній розмові з ОСОБА_7 останній їй повідомляв, що до нього приїжджали працівники ДВС, яким він показував автомобіль. Жодних претензій до її підприємства державний виконавець не предявляв.

Заявлені стороною обвинувачення свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7 в судове засідання жодного разу не зявилися. Причини неявки суду невідомі.

В судовому засіданні від 14.06.2016 року прокурор зазначив, що не наполягає на допиті вказаних свідків. Водночас прокурором не наведено які саме обставини у справі, що мають значення для справи, можуть повідомити вказані свідки.

При цьому суд враховує, що обвинувачений та захисник не заперечують що події, викладені в обвинувальному акті дійсно мали місце. Суперечність полягає в їх кримінально-правовій оцінці.

За таких обставин, суд не вбачає необхідності в допиті цих свідків.

Відповідно до Положення про Полтавську філію ДП МВС України «Інформ-Ресурси» (далі - Філія), затвердженого директором державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-Ресурси» (далі - Підприємство) 26.08.2014, вона є відокремленим підрозділом Підприємства, що розташований поза його місцезнаходженням і здійснює функції Підприємства. Філія наділяється майном Підприємства і діє від його імені в межах наданих їй повноважень.

Пунктом 2.2.14 вказаного Положення передбачено, що одним з основних напрямків діяльності Філії, виключно у встановленому законодавством порядку, є надання послуг зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спецмайданчиках та стоянках.

Пунктом 4.1 вказаного Положення визначено, що Підприємство закріплює за Філією необхідні основні засоби, а також інші матеріальні цінності, що відображаються в балансі Філії і якими Філія розпоряджається, використовує у своїй господарській діяльності, згідно з чинним законодавством, даним Положенням та рішеннями директора Підприємства.

Наказом директора Полтавської філії ДП МВС України «Інформ- Ресурси» № 6-к від 01.04.2015 року до дільниці з допоміжного обслуговування транспорту постійно на посаду диспетчера спеціального майданчика № 3 прийнято ОСОБА_1.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.6 Посадової інструкції диспетчера спеціального майданчика дільниці з допоміжного обслуговування транспорту, з якою ОСОБА_3 ознайомлений 01.04.2015, він забезпечує відповідальне зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів та майна, що знаходиться в транспортному засобі і на території спеціального майданчика; здійснює прийом та видачу (повернення) затриманих транспортних засобів, що зберігаються на спеціальному майданчику/стоянці, відповідно до визначеного чинним законодавством України та внутрішніми нормативно-правовими актами порядку; диспетчер здійснює керівництво та координацію роботи підпорядкованих йому працівників спеціального майданчика.

Пунктом 1 Договору № 04/15 про повну матеріальну відповідальність, укладеного 01.04.2015 між державним підприємством Міністерства внутрішніх справ України «Інформ-ресурси» в особі директора Полтавської філії ОСОБА_4 та працівником Полтавської філії ДП МВС України «Інформ-Ресурси» ОСОБА_1, визначено, що працівник, який займає посаду диспетчера спеціального майданчика № 3 дільниці з допоміжного обслуговування транспорту, безпосередньо звязану зі збереженням, обробкою, відпуском, застосуванням в процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених йому підприємством матеріальних цінностей.

Таким чином, суд приходить до висновку, що диспетчер спеціального майданчика дільниці з допоміжного обслуговування транспорту ОСОБА_1 був службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Диспозиція ч.2 ст. 367 КК України є бланкетною, оскільки відсилає для встановлення змісту ознак вчиненого діяння до інших нормативних актів, які не є законами про кримінальну відповідальність. В даному випадку такими актами, насамперед, є посадова інструкція диспетчера спеціального майданчика дільниці з допоміжного обслуговування транспорту та Порядок тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затверджений постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. № 1102.

З об'єктивної сторони службову недбалість характеризує наявність трьох ознак у їх сукупності: 1) дія або бездіяльність службової особи; 2) тяжкі наслідки; 3) причинний зв'язок між вказаним діями чи бездіяльністю та шкідливими наслідками.

Сфера можливого скоєння службової недбалості чітко окреслена межами службової компетенції службової особи, колом її повноважень. Відповідно потребує аналізу, які саме обов'язки покладались на певну службову особу та які з цих обов'язків виконані неналежним чином, а також, які конкретні нормативні акти порушені винним.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 порушена вимога п.12 Порядку тимчасового затримання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 року № 1102, що виразилося у бездіяльності щодо перевірки наявності вимоги державного виконавця органу ДВС про видачу транспортного засобу, та незаконному відчуженні шляхом передачі майна, на яке накладено арешт.

Відповідно до п.п. 1, 2, 8, 10, 12 цього Порядку він визначає процедуру тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення.

Тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.

Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 40 Закону України Про виконавче провадження.

Про місце зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу поліцейський повідомляє водієві під час складання протоколу про адміністративне правопорушення або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, а в разі його відсутності - до чергової частини територіального органу Національної поліції. Про тимчасове затримання транспортного засобу боржника поліцейський повідомляє державному виконавцю протягом трьох діб.

Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більш як на три дні з дати такого затримання.

Строк затримання транспортного засобу обчислюється з моменту винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, складення протоколу про адміністративне правопорушення або акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а строк зберігання - з моменту доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за письмовим зверненням його водія, власника (співвласника) за умови оплати ним витрат, пов'язаних з транспортуванням та зберіганням такого транспортного засобу, та пред'явлення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення або протоколу про адміністративне правопорушення у разі їх складення.

Повернення тимчасово затриманого транспортного засобу боржника, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, здійснюється за вимогою державного виконавця.

Відповідно до п.5.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом МЮ України № 74/5 від 15.12.1999 року, зареєстрованої в МЮ України за №865/4158 (в редакції станом на 30.05.2015 року), арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Із змісту цих норм вбачається, що поліцейський затримує транспортний засіб, передає його на спецмайданчик, про тимчасово затриманий транспортний засіб протягом 3 діб повідомляє державного виконавця, який в свою чергу повинен виїхати на спецмайданчик, ідентифікувати транспортний засіб, здійснити його опис та арешт, після чого вирішити питання про передачу на зберігання транспортного засобу цьому ДП (або ж передати його на зберігання іншій особі, попередивши про кримінальну відповідальність, передбачену ст.388 КК України).

При цьому ДП МВС «Інформ-Ресурс» не є представником державної влади, а є підприємством, яке здійснює самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

ОСОБА_16 підприємство діє відповідно до укладених ним договорів з урахуванням норм законодавства.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 03.04.2015 року між УДАІ УМВС України в Полтавській області та ДП МВС «Інформ-Ресурс» в особі Полтавської філії було укладено договір №40 про зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, за яким підприємство зобовязувалося приймати затримані транспортні засоби на зберігання, однак прийнявши такий автомобіль від працівників ДПС на зберігання, підприємство опинялося поза межами правого врегулювання, оскільки наступного договору про зберігання транспортного засобу, укладеного підприємством з ДВС немає.

Вказаними нормами законодавства також не врегульовано питання щодо порядку перебування на спецмайданчику тимчасово затриманого транспортного засобу до приїзду державного виконавця (строку в межах якого державний виконавець повинен зявитися на спецмайданчик, максимального строку утримання транспортного засобу, порядку видачі транспортного засобу, тощо). Як вбачається з матеріалів цього кримінального провадження при першому затриманні транспортного засобу, його опис та передача на зберігання були здійснені лише через 4 місяці.

Як показала колишній директор філії ОСОБА_4 при тимчасовому затриманні автомобілів підприємство працює поза межами правового поля, оскільки закон не регламентує порядок утримання автомобіля на спецмайданчику до приїзду державного виконавця.

Як зазначила свідок ОСОБА_4 така ситуація є шкідливою як для підприємства, оскільки воно несе збитки по утриманню автомобіля, які в переважній більшості випадків ніхто не компенсує, так і для власників затриманих автомобілів, оскільки в наступному для того, щоб забрати автомобіль їм потрібно буде сплатити вартість стоянки за весь період перебування автомобіля на стоянці.

Судом встановлено, що з 25.05.2015 року по 30.05.2015 року державний виконавець на спецмайданчик для опису, арешту та вирішення питання про зберігання транспортного засобу не зявився.

Відповідно до пояснень обвинуваченого та свідка ОСОБА_4 у випадку неявки в цей строк державного виконавця за аналогією закону, а також відповідно до усталеної практики роботи з ДВС, слід застосовувати триденний строк утримання транспортного засобу, передбачений п.10 Порядку (вирішення справи про адміністративне правопорушення).

ОСОБА_16 висновки обвинуваченого та свідка ОСОБА_4 видаються мотивованими, оскільки відсутність договірних відносин підприємства з органами державної виконавчої служби, а також відсутність в законодавстві чітких підстав, умов та строків тримання доставлених на спецмайданчик арештованих в ході виконавчого провадження транспортних засобів, породжували у обвинуваченого обґрунтовані сумніви в законності подальшого тримання транспортного засобу, особливо за умов, коли державний виконавець не вчинив жодних дій спрямованих на підтвердження арешту доставленого на спецмайданчик автомобіля, а законний володілець вказаного майна вимагав його повернення.

Крім того, така позиція відповідає принципу правової визначеності, який хоча не знайшов свого безпосереднього закріплення в Європейській конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04 листопада 1950 року, однак випливає з її змісту та знайшов своє закріплення в практиці Європейського суду з прав людини.

Підкреслюючи у своїх рішеннях положення Конвенції стосовно принципу правової визначеності, Суд неодноразово вказував, що він виходить із наступних вимог до національних нормативно-правових актів, щоби вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1. «Нормативно-правовий акт повинен бути доступним громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі». 2. «Норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «ОСОБА_16 проти Сполученого Королівства»)». У справі «Кантоні проти Франції» Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним. У справі «Коккінакіс проти Греції» а також у справах «S.R. проти Сполученого Королівства» та «K. H.W. проти Німечини» Суд вказував, що заявник скаржиться, що кримінальний закон є настільки нечітким, що не можна зрозуміти, яка саме поведінка заборонена.

Таким чином, обвинувачений прийняв рішення про повернення транспортного засобу поміщений на спецмайданчик, перебуваючи в умовах невизначеності та недостатньої урегульованості.

Разом із тим, притягнення до кримінальної відповідальності особи за ч.2 ст.367 КК України може мати місце лише у випадку, якщо особою порушені його обовязки, які чітко регламентовані. За наявності прогалини в нормативному регулюванні певної процедури склад злочину, передбачений ч.2 ст.367 КК України, відсутній.

Також слід звернути увагу на покази свідка ОСОБА_10, за якими інколи інформація про арешт в системі «Рубіж» є застарілою, що не позбавляє обовязку працівника ДПС затримати автомобіль і передати на спецмайданчик. Таким чином, у ДП МВС «Інформ-Ресурс» можуть мати місце обґрунтовані сумніви щодо законності зберігання автомобіля на спецмайданчику. А тому саме на державного виконавця покладається обовязок щодо підтвердження статусу арештованого автомобіля належними документами. Однак, як встановлено судом, протягом 5 днів з дня повідомлення про затримання автомобіля державний виконавець на спецмайданчик не прибув.

Також суд звертає увагу на те, що протягом всього часу відповідальним зберігачем автомобіля був ОСОБА_9 ОСОБА_4 його повноваження ніким не скасовані. Вказана особа до кримінальної відповідальності за ст.388 КК України не притягнута. За наявності зберігача транспортного засобу його передача на спецмайданчик взагалі є безпідставною.

В звязку з цим також незрозумілим є повторне оголошення в розшук автомобіля 11.08.2015 року.

Іншою невідємною ознакою цього кримінального правопорушення є настання тяжких наслідків, які перебувають у безпосередньому звязку з діями (бездіяльністю) службової особи (відповідно до ч.4 ст.364 КК України тяжкими наслідками є такі, що у двісті пятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Станом на 30.05.2015 року - 152 250 грн 00 коп.

Відповідно до обвинувального акту тяжкі наслідки внаслідок дій ОСОБА_1 у виді недоотриманих від продажу автомобіля грошових коштів 203 330 грн 00 коп. (ринкова вартість автомобіля), завдано ПАТ «ОСОБА_5 Аваль», стягувачу у виконавчому провадженні.

Однак з такими доводами суд не погоджується, оскільки ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» не був власником цього автомобіля, а отже йому і не могло бути завдано прямої майнової шкоди. Банк міг лише розраховувати на звернення стягнення на арештований автомобіль в рахунок погашення заборгованості. ОСОБА_16 саме право могло існувати у необмеженого кола кредиторів. Таким чином, відсутній прямий безпосередній зв'язок між діями обвинуваченого та упущеною банком вигодою. Претензії банку щодо позбавлення можливості задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на арештоване майно перебувають в площині цивільних, а не кримінальних правовідносин.

Безпосередньо шкода таким злочином могла бути завдана лише власнику автомобіля - ОСОБА_6, якого позбавили майна, за рахунок якого він міг розраховувати на погашення боргів. Однак вказана особа до участі у кримінальному провадженні не залучалася. Обставини справи щодо наявної шкоди вказаної особи внаслідок дій ОСОБА_1 не досліджувалися. Крім того, важливо визначитись з моментом завдання шкоди власнику автомобіля. Так, обвинувачений видав автомобіль законному володільцю ОСОБА_7. Таким чином, в момент видачі автомобіля зі спецмайданчика шкода для власника не настала, адже в подальшому автомобіль був в наявності та ним користувався ОСОБА_7 на підставі довіреності. Фактично шкода настала, коли автомобіль вибув з володіння ОСОБА_7 проти його волі внаслідок викрадення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що шкода, завдана кримінальним правопорушення в цьому випадку, перебуває в прямій залежності від суми коштів, виручених від продажу автомобіля в рахунок погашення заборгованості.

Однак, під час виконавчого провадження у боржника ОСОБА_6 виявлено також автомобіль Toyota Avalon 3456 (2007) чорний, днз АА8884СХ, а також 1/20 частини Науково-виробничої бази (що складає літ. В Корпус-проектний модуль, 2, загальною площею 1259,4 м2) за адресою: Київська обл., м.Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6.

Крім того, відповідно до виконавчого провадження сума заборгованості стягується солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_8

Таким чином, заборгованість могла бути повністю погашена за рахунок іншого майна ОСОБА_6 та за рахунок майна ОСОБА_8 В такому випадку відпала б потреба в продажу автомобіля. Однак, в матеріалах справи відсутні докази які б свідчили про вартість іншого майна ОСОБА_6 та майна, яке було виявлено у ОСОБА_8

Отже, висновок про можливу непряму шкоду банка є передчасним.

Крім того, суд не погоджується з розміром інкримінованої шкоди, яка визначена виходячи з ринкової вартості автомобіля відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи.

Відповідно до Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом МЮ України № 74/5 від 15.12.1999 року, зареєстрованої в МЮ України за №865/4158, продаж арештованого майна здійснюється на прилюдних торгах, які, зокрема, передбачають переоцінку майна в бік зменшення у випадку, якщо майно не буде продано за стартовою ціною. Крім того, стягнуті з боржника грошові кошти не повністю повертаються стягувачу, оскільки за їх рахунок також компенсується виконавчий збір та витрати ДВС на здійснення виконавчих дій.

Таким чином, при кваліфікації цього злочину та визначенні тяжких наслідків безпідставно взято ринкову вартість автомобіля, величина якої не є тотожною розміру грошових коштів, яку стягувач отримає від продажу арештованого майна.

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеним обвинувачення в скоєнні інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

Враховуючи те, що склад злочину, інкримінований ОСОБА_1 не доведено, суд не знаходить підстав для задоволення заявленого цивільного позову ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» до ДП МВС України «Інформ-Ресурси» про відшкодування шкоди.

Керуючись ст.ст.349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим та виправдати за пред'явленим обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

В задоволенні цивільного позову ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» до ДП МВС України «Інформ-Ресурси» про відшкодування шкоди відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області через Лубенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_17 В. М.