Постанова № 58277826, 15.04.2016, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/451/16-а

Провадження № 2-а/553/23/2016

П О С Т А Н О В А

Іменем України

( за позовом особи)

15.04.2016м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі :

головуючого судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Босяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративного судочинства за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання перерахувати щомісячне довічне грошове утримання , -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання перерахувати щомісячне довічне грошове утримання, в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Полтави щодо нездійснення йому перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці в зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, працюючого судді на відповідній посаді, з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року, зобов'язати Управління пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві здійснити перерахунок розміру ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року, виходячи з 88% місячного заробітку працюючого на відповідній посаді судді, та здійснити виплату недоплаченої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року, у сумі 78 525,42 грн..

Ухвалою суду від 15 04.2016 року замінено неналежного відповідача Управління пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві на належного відповідача Полтавське об'єднане управління пенсійного фонду України Полтавської області.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у його відсутність, в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, прохав позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області в судове засідання не з'явився, але надали на адресу суду заяву, в якій прохали проводити судовий розгляд справи у відсутність їх представника, адміністративний позов не визнали в повному обсязі.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06// Єдиний державний реєстр судових рішень № - 263872).

Як зазначає в своїй позовній заяві позивач, він має 24 роки повних стажу судді, з 29 жовтня 2004 року являється суддею у відставці і з того часу, відповідно до Закону України «Про статус суддів», отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88 % заробітної плати працюючого судді Торезького міського суду Донецької області, на посаді якого він працював перед виходом у відставку. Так, 30 липня 2014 року позивач ОСОБА_1 перемістився з тимчасово окупованої території в м. Полтава, що підтверджується довідкою від 20.10.2014 року № 1602000077 Управління праці та соціального захисту населення Ленінського району в м. Полтаві, про переміщення позивача з району проведення АТО до м. Полтави.

Підставою для звернення позивача ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом стало те, що згідно листа відповідача Управління пенсійного фонду України Ленінського району м. Полтави, правонаступником якого являється Полтавське об'єднане управління пенсійного фонду України Полтавської області, від 11.01.2016 року та довідки від 20.01.2016 року, останньому було надано відповіді про те, що розмір його довічного утримання, як судді у відставці пенсійним органом обчислено без урахування даних про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, які надаються Територіальним управлінням державної судової адміністрації.

Так, відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області від 06.10.2015 року за № 809,810,811, від 06.11.2015 року за № 08-925-15, від 15.12.2015 року за № 1044 заробітна плата працюючого судді на відповідній посаді судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці, згідно ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року, склала: за липень - серпень 2015 року 18 270 грн., вересень - грудень 2015 року 20 670 грн..

В обгрунтування позову позивачем вказувалось про те, що відмовляючи йому у обчисленні довічного утримання виходячи із розміру заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, в ідповідачем вказано, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді з 01.06.2015 року не здійснюється.

Підставу у відмові позивачу у обчисленні довічного утримання виходячи з розміру заробітної плати судді, працюючого на відповідній посаді, вважає протиправною, тому зважаючи на вказані вище обставини змушений був звернутися до суду з вказаним адміністративним позовом.

Згідно заперечень Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області правонаступник - Полтавське об'єднане управління пенсійного фонду України Полтавської області, не погоджується з позовними вимогами , оскільки позивачу було проведено перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання згідно постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 12.08.2015 року за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року. Сума доплати згідно судового рішення з урахуванням податку згідно Податкового кодексу України, відповідно до пункту 164.2.19 та військового збору складає 42702,07 грн., та була виплачена разом з щомісячним грошовим утриманням судді у відставці за січень 2016 року в сумі 47056 грн. 54 коп. на вкладний рахунок банку 30.12.2015 року. Сума щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за січень 2016 року складає 4354 грн. 47 коп.. При цьому, в обґрунтування поданих до суду заперечень, вказували про те, що відповідно до п . 5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії /щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування «, «Про дипломатичну службу», Податкового кодексу та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України».

Таким чином, відповідачем в своєму листі - відповіді в перерахунку позивачу вказали, що у відповідності до даних норм закону , з 01 січня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених вищевказаними законами, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються, тому просили відмовити в задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Суд дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має 24 повних роки стажу судді, з 2004 року являється суддею у відставці і з того часу, відповідно до Закону України «Про статус суддів», отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88 % заробітної плати працюючого судді Торезького міського суду Донецької області, на посаді якого він працював перед виходом у відставку. Після ведення в дію з 01.01.2012 року ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус судів» від 07.07.2010 року щодо розміру суддівської винагороди, збільшився її розмір, але йому було відмовлено в перерахунку.

Так, судом встановлено, що 30 липня 2014 року позивач ОСОБА_1 перемістився з тимчасово окупованої території в м. Полтава, що підтверджується довідкою від 20.10.2014 року № 1602000077 Управління праці та соціального захисту населення Ленінського району в м. Полтаві, про переміщення позивача з району проведення АТО до м. Полтави.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення позивача ОСОБА_1 до суду з вказаним позовом стало те, що згідно листа відповідача Управління пенсійного фонду України Ленінського району м. Полтави, правонаступником якого являється Полтавське об'єднане управління пенсійного фонду України Полтавської області, від 11.01.2016 року та довідки від 20.01.2016 року, останньому було надано відповіді про те, що розмір його довічного утримання, як судді у відставці, пенсійним органом обчислено без урахування даних про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, які надаються Територіальним управлінням державної судової адміністрації.

Так, відповідно до довідок Територіального управління державної судової адміністрації в Донецькій області від 06.10.2015 року за № 809,810,811, від 06.11.2015 року за № 08-925-15, від 15.12.2015 року за № 1044 заробітна плата працюючого судді на відповідній посаді судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці, згідно ст. 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.20110 року, склала: за липень - серпень 2015 року 18 270 грн., вересень - грудень 2015 року 20 670 грн..

Згідно довідки УПФ Ленінського району у м. Полтаві, правонаступником якого є Полтавське об'єднане управління пенсійного фонду України Полтавської області, від 20.01.2016 року вбачається, що розмір довічного грошового утримання позивача УПФ Ленінського району у м. Полтаві теж обчислювалось без урахування даних про розмір заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.1 ст. 123 Закону України «Про судоустрій України», який діяв в період роботи ОСОБА_1 розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до Закону України «Про статус суддів» і не може бути зменшений.

Поряд з цим, відповідно до ч.3 ст. 44 ЗУ «Про статус суддів», який діяв на момент спірних правовідносин, за суддею , який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту до виходу у відставку.

У відповідності до ч.1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією України і законами України.

Забезпечення суддів і статус суддів у відставці визначено ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального та соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу, передбачених законом, гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів п. 8 ч.4, ч.6 ст. 47 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частин 3,4,5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 -VІ щомісячне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 % відсотків заробітної плати судді.

У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Положення ч. 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стосовно обмеження максимального розміру довічного грошового утримання втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03.06.2013 року.

Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, судом встановлено, що згідно Наказу начальника управління державної судової адміністрації № 766-к від 05.11.2004 року , встановлено розмір грошового утримання позивача ОСОБА_1 у розмірі 88 % відсотків місячного заробітку, працюючого на відповідній посаді судді з урахуванням поточної премії ( а.с.12).

Відповідно до ст. 8 КАС України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Слід звернути увагу, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2011 від 14.12.2011 року визначено особливість грошового утримання судді, яка полягає в тому, що воно не належить до суддівської винагороди і тому не є складовою заробітної плати судді. Тобто, це утримання є гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу.

У зв'язку з викладеним, суд не приймає доводи відповідача Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві правонаступником якого є Полтавське об'єднане управління пенсійного фонду України Полтавської області про те, що відсутній нормативний документ, який регулює порядок здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку із тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.

При цьому, у правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року № 4рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема, від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошує, що частина 3 статті 22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Враховуючи те, що згідно довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за вих. № 06.10.2015 року № 809,810,811, від 06.11.2015 року № 08-925-15 від 15.12.2015 року № 1044, виданих судді Торезького міського суду Донецької області Коритному Віктору Борисовичу про те, що його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці, згідно статті 129 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» за липень - серпень 2015 року 18 270 грн., вересень - грудень 2015 року 20 670 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відмова відповідача у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 є неправомірною.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний суд України у Рішенні від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 сформував правову позицію, згідно з якою норми про матеріальне і побутове забезпечення суддів, встановлені ст. 44 Закону України «Про статус суддів», не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям передбачених цим законом пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежності від грошових доходів суддів і тим самим не можуть знижуватися гарантії їх незалежності (абзац другий пункту 7 мотивувальної частини). При прийняті Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначене Рішення Конституційного Суду України не враховане.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня. Умови і порядок виплати цього утримання встановленого Законом України «Про статус судді». Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівність пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

Положенням Європейської хартії про закон про статус суддів від 11 липня 1998 року передбачає, що судді, які досягли встановленого законом віку для виходу на пенсію з посади судді та, які виконували професійні обов'язки судді протягом визначеного строку, повинні отримувати виплати після виходу на пенсію, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня їх останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

При цьому, позовні вимоги позивача, щодо здійснення перерахунку та виплату недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці ОСОБА_1 визначеному розмірі, а саме в сумі 78 525,42 грн., задоволенню не підлягаються, оскільки визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді здійснюється відповідним пенсійним фондом з урахуванням всіх вимог, передбачених законодавством. При цьому пенсійний фонд наділений дискреційними повноваженнями, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього суб'єкту, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи повністю проводити адміністративну процедуру.

Таким чином, вимоги позивача ОСОБА_1 в даній частині є безпідставними так, як суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування недоотриманих сум разової грошової компенсації замість органу, якому надані такі повноваження.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи позивачем при зверненні з даним позовом не було пропущено строки звернення до суду, передбачені ст. 99 КАС України, в зв'язку з чим вимоги ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку зверення до суду є передчасними і такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача 551 грн. 20 коп..

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання перерахувати щомісячне довічне грошове утримання є законними та обгрунованими, а в іншій частині визначеній судом, безпісдитавними..

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст. 19, 126 Конституції України, ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 2, 8, 9, 71, 94, 138, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання перерахувати щомісячне довічне грошове утримання - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві правонаступником якого є Полтавське об'єднане управління пенсійного фонду України в Полтавській області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці в зв'язку зі зміною розміру заробітної плати, працюючого судді на відповідній посаді, з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві правонаступником якого є Полтавське об'єднане управління пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок розміру ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року, виходячи з 88% місячного заробітку працюючого на відповідній посаді судді, та здійснити виплату недоплаченої суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року.

Стягнути судові витрати в сумі 551 грн. 20 коп. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Полтавського об'єднаного управління пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Харківського Апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Полтави.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Н. І. Крючко