Ухвала суду № 58277335, 09.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/7203/15-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К. В.Провадження № 22-ц/780/2123/16 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 56 09.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Якимчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - нотаріус Лавриненко Оксана Іванівна, про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2015 ОСОБА_2 звернулась з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на те, що 29 вересня 2006 року між нею та відповідачем був укладений кредитний договір № 014/3767/74/46598, згідно якого відповідач надав позивачу кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 48 215, 00 дол. США, зі сплатою 15, 25 % річних.

На виконання зазначеного кредитного договору, 29 вересня 2006 року між сторонами було укладено іпотечний договір.

Відповідно до Договору № 1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 28 травня 2008 року, який було укладено між сторонами, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1. Квартира складається з двох кімнат, загальною площею - 66, 6 кв.м., житловою площею - 34, 6 кв.м.

Позивачка посилаючись на те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», під час підписання кредитного договору, порушив свої зобов'язання щодо видачі кредиту у сумі 48 215, 00 дол. США, просила визнати недійсним кредитний договір № 014/3767/74/46598 від 29.09.2006 року, укладений між позивачем та відповідачем; визнати недійсним договір іпотеки від 29.09.2006 року укладений між позивачем та відповідачем та договір № 1 від 28.05.2008 року до договору іпотеки; виключити з реєстру обтяжень та заборон відчуження запис про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна за договором іпотеки від 29.09.2006 року та договору № 1 від 28.05.2008 року до вказаного договору іпотеки.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити. В обґрунтування своєї скарги посилається не, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсними кредитного договору, договору іпотеки та договору № 1 до договору іпотеки, суд обґрунтовував свої висновки відсутністю передбачених законом підстав для визнання оспорюваних договорів недійсними.

Такі висновки суду є правильними та відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно вимог ч. 1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 вересня 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позивачем було укладено кредитний договір 014/3767/74/46598, згідно з умовами якого позичальнику на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового характеру виконання, банк надав кредитні кошти у розмірі 48 215, 00 дол. США.

За п. 1.1., п.1.2. зазначеного договору, кредитор, на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 48 215, 00 дол. США на термін 240 місяців з 29 вересня 2006 року до 29 вересня 2009 року.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору, ОСОБА_2 зобов'язалась здійснювати погашення кредиту, в залежності від обраної програми кредитування згідно графіку погашення кредиту ануїтетними платежами в розмірі 1/240 суми ліміту отриманого кредиту згідно п.1.1 цого договору; погашення відсотків за користування здійснюється щомісячно ануїтетними платежами.

Пунктом 1.4. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом складає 15, 25% річних.

В подальшому, між сторонами, в забезпечення виконання зобов'язання 29.09.2006 року укладено договір іпотеки до кредитного договору №014/3767/74/46598 від 29.09.2006 року . Накладено нотаріусом заборону відчуження на майно передане в іпотеку. Згідно договору № 1 про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки від 28 травня 2008 року, внесено зміни до Договору іпотеки, визначивши при цьому, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1. Квартира складається з двох кімнат, загальною площею - 66, 6 кв.м., житловою площею - 34, 6 кв.м.

Дані обставини також встановлені заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 червня 2015 року у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили, а отже в розумінні ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування.

Окрім того даним судовим рішенням встановлено, що в укладеному кредитному договорі визначені чіткі щомісячні умови виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, які банківською установою виконані у повному обсязі, а ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання належно не виконує.

Згідно ст.11 п.1 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно виходив із факту доведеності тих обставин, що банк свої зобов'язання за кредитним договором №014/3767/74/46598 від 29 вересня 2009 року виконав повністю, надавши кредитні кошти у розмірі 48 215, 00 дол. США для подальшого використання за цільовим призначенням.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про ненадання позивачу обумовлених кредитним договором коштів, як підставу для визнання його недійсним, а отже і договору іпотеки та договору № 1 до договору іпотеки, не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, тому суд їх не бере до уваги як безпідставні.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: