Ухвала суду № 58277320, 09.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2680/15-к Головуючий у І інстанції Батюк В. В.Провадження № 11-кп/780/680/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 20 09.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Костенко І.В.

суддів: Капічон О.М., Ігнатюка О.В.

за участю прокурора Ляшенка Р.О.

секретаря Олійника О.Л.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції з Київським СІЗО УДПтС у м. Києві та Київській області апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_4на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015110130000086щодо ОСОБА_3 за ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК Україниповернуто прокурору,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2016 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015110130000086щодо ОСОБА_3 за ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК Україниповернуто прокурору для усунення недоліків.

Своє рішення суд мотивував тим, що в направленому обвинувальному акті, не конкретно зазначені дані про правову кваліфікацію кримінального правопорушення (обєктивна сторона кримінального правопорушення), а саме, не вказано конкретного способу вчинення злочину, зокрема, не зрозуміло чи ОСОБА_3 обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом чи у розбійному нападі. При цьому фактичні обставини кримінальних правопорушень викладено неконкретно, поверхово, вони містять суперечності, що не тільки є порушенням вимог, при складанні обвинувального акту, щодо форми та змісту обвинувального акту, але й грубо порушує право підозрюваного на захист.

Крім того, суд вказує на порушення ст..32 КПК України, оскільки з обвинувального акту вбачається, що останній епізод тяжкого злочину, який інкримінується ОСОБА_3 - був закінчений і виявлений на території Білоцерківського району Київської області, а згідно ч.1 ст..32 КПК України кримінальне провадження однакових за тяжкістю правопорушень, здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення

Не погоджуючись з даною ухвалою, прокурором подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від

22 квітня 2016 року скасувати та призначити новий розгляд обвинувального акту у суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що органом досудового розслідування фактичні обставини провадження, викладені з дотриманням вимог ст..91 КПК України, зокрема і в частині викладу подій (часу, місця, способу), як викладене і конкретне обвинувачення ОСОБА_3 щодо кожного з епізодів та їх правова кваліфікація з посиланням на положення закону і статті.

Вважає, що формулювання обвинувачення ОСОБА_3 було б неможливим без вказівки на попереднє незаконне заволодіння автомобілем марки «Volkswagen» модель Passat B5, реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріали досудового провадження по якому виділені в окреме провадження, так як воно стало передумовою для подальшого розбійного нападу, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), тобто до вчинення кримінального правопорушення.

Апелянт зазначає, що неконкретизоване формулювання щодо часу, місця, способу, про що вказано у висновку суду, не є підставою для повернення обвинувального акту, оскільки обовязок доказування усіх обставин кримінального правопорушення, зокрема події правопорушення, лежить лише на прокуророві.

Прокурор вважає, що суд без дослідження доказів фактично дав оцінку обєктивній стороні складу злочину, вийшовши за межі повноважень на стадії підготовчого судового засідання.

Щодо порушення правил підсудності кримінального провадження, то дане питання вирішується в порядку ст.. 34 КПК України за поданням місцевого суду апеляційним судом, однак під час підготовчого судового засідання це питання не вирішувалось.

Захисник ОСОБА_2 подала до апеляційного суду письмове клопотання про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись при цьому на недоведеність обґрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, міцність соціальних звязків, утримання ОСОБА_3 під вартою протягом тривалого часу.

Прокурор в суді апеляційної інстанції заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_3 на 60 днів, так як двомісячний строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливає, а ризики що були підставою для обрання та продовження запобіжного заходу не відпали.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та заявлене клопотання про продовження ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, заперечуючи щодо зміни запобіжного заходу; захисника ОСОБА_2п. та обвинуваченого ОСОБА_3, які заперечили щодо поданої апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішенням, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч.3 ст.314 КПК України зі стадії підготовчого судового засідання суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

В ч.2 ст.291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті.

Зокрема обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12015110130000086 щодо ОСОБА_3 за ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання конкретного обвинувачення, яке повинно бути перевірено судом під час розгляду кримінального провадження.

Посилання в ухвалі суду на те, що в обвинувальному акті не конкретно зазначені дані про правову кваліфікацію кримінального правопорушення (обєктивна сторона) зокрема розбою, є безпідставними, оскільки в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоровя потерпілих, вчинив напад на ОСОБА_5, який сидів на передньому пасажирському сидінні, приставивши до тулуба останнього травматичний пістолет та погрожуючи його застосуванням наказав ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який перебував на задньому сидінні, нехтуючи проханнями останніх припинити протиправні дії віддати їх мобільні телефони, заволоділи останніми. Дану погрозу потерпілі сприйняли як реальну загрозу своєму життю та здоровю.

Щодо незаконного заволодіння автомобілем, то матеріали по даному факту, як зазначено в обвинувальному акті виділено в окреме кримінальне провадження № 12015110130001282 від 08.04.2015р.

Посилання на неналежне виконання уповноваженими особами вимог ст..32 КПК України про які вказує суд в своїй ухвалі та непідсудність даного кримінального провадження Броварському міськрайонному суду Київської області то відповідно до п.4 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

У такому разі дане питання вирішується в порядку ст..34 КПК України за клопотанням сторін чи поданням суду.

Слід зазначити, що за загальними правилами встановленими ч.1 ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд в межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю-суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 обвинувачується, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України та ч.1 ст.263 КК України, які відповідно до ст..12 КК України відносяться до тяжких злочинів.

Однак при цьому слід врахувати, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.187 КК України відповідно до санкції статті встановлює більш тяжке покарання (від 7 до 10 років позбавлення волі), ніж кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України (від 3 до 7 років позбавлення волі), а тому більш тяжким є кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.187 КК України, яке було вчинено на території Броварського району Київської області.

З огляду на наведене, колегія суддів знаходить, що зазначені в ухвалі суду обставини не можуть слугувати підставами для повернення обвинувального акту прокурору.

За таких обставин, апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_4 слід задовольнити, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2016 року - скасувати з призначенням нового розгляду у тому ж суді зі стадії підготовчого судового засідання.

Вирішуючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 на домашній арешт та клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на 60 днів, колегія суддів виходить з вимог ст..194, 331 КПК України, де до спливу продовженого строку суд зобовязаний розглянути питання про доцільність продовження запобіжного заходу та покладення на обвинуваченого обовязків, якщо судове провадження не завершене до його спливу.

Враховуючи зазначене, заслухавши учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3необхідно продовжити строк запобіжного заходу, у виді тримання під вартою, оскільки є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК Українита наявність ризиків, які не відпали і дають підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується. Оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому за інкримінованими статтями, конкретні обставини вчинення правопорушень, дані про особу обвинуваченого, що у сукупності з іншими підставами дають підстави колегії суддів вважати, що лише тримання під вартою зможе дієво запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та виключає можливість змінення запобіжного заходу на більш м'який.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу слід задовольнити частково, продовживши запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у виді тримання під вартою на строк 30 (тридцять) днів до 12 липня 2016р. включно, а клопотання захисника про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015110130000086щодо ОСОБА_3 за ч.2 ст.187, ч.1 ст.263 КК Україниповернуто прокурорускасувати та призначити новий судовий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про зміну ОСОБА_3запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, продовжити на строк 30 (тридцять) днів до 12 липня 2016р. включно.

Судді: ____ _____ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8