Рішення № 58276546, 09.06.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12469/15-ц

2/357/97/16

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бондаренко О. В. ,

при секретарі Кириченко Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Агро Потіївка» до Приватного підприємства «ОСОБА_1 Приват», ОСОБА_2, про стягнення упущеної вигоди

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом 28.08.2015 року мотивуючи тим, що в адміністративних межах Потіївської сільської ради Білоцерківського району Київської області розташований масив земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 181,5984 га ( поле № 9 колишнього КСП «Потіївське»). 03.01.2012 року директор ТОВ «Агропромтехсервіс -1» ОСОБА_1 та директор ПП «Агро Потіївка» ОСОБА_3 уклали договір про співпрацю, відповідно до якого сторони обмінюються орендованими земельними ділянками для сівозмін та ПП «Агро Потіївка» було виділено 20 га на полі № 9, орендатором якого являлось ТОВ «Агропромтехсервіс -1». Перед цим, поле яке було виділене ПП «Агро Потіївка» оброблялось ПП «ОСОБА_1 Приват». У звязку з чим директор ПП «Агро Потіївка» ОСОБА_3 повідомив ПП «ОСОБА_1 Приват». Про те, що з 2012 року він буде обробляти вказані землі. ПП «Агро Потіївка» планувало засіяти сою на вказаному полі, для чого зробило відповідні закупівлі насіння та міндобрива. Однак, на час повідомлення ПП «ОСОБА_1 Приват» уже неправомірно обробило землі, а саме зорали та виконали посів зернових культур. З метою формування економічно вигідних відносин представник ПП «ОСОБА_1 Приват» ОСОБА_2 та директор ПП «Агро Потіївка» ОСОБА_3 домовились, що після збору та реалізації урожаю ПП «ОСОБА_1 Приват» здійснить виплату на користь ПП «Агро Потіївка» грошових коштів, а саме відшкодує завдану шкоду. При цьому сума не уточнялась, але за домовленістю сума відшкодування повинна була вираховуватися за середньоринковою ціною з урахуванням середньої урожайності на 2012 рік. Відповідно до довідки Управління агропромислового розвитку Білоцерківської РДА від 04.12.2014 року № 305/01-09 середня урожайність сої на 2012 рік становила 20,3 ц/га. Враховуючи те, що середньо ринкова ціна за 1 тону сої у 2012 році становила 4600,00 грн. враховуючи 20% ПДВ, загальний прибуток, який могло отримати ПП «Агро Потіївка» становить 186 760,00 грн. ( 40,6 тон х 4600,00 грн.) Водночас, з 2013 року весь вказаний масив земельних ділянок обробляли наступні особи: 6 фізичних осіб земельні ділянки загальною площею 28,5473 га; ПП «ОСОБА_1 Приват» - 135,2730 га; ПП «Агро Потіївка» - 20 га., на підставі договорів оренди земельних ділянок, укладених з фізичними особами. При цьому, директором ПП «Агро Потіївка» ОСОБА_3 було попереджено колишнього землекористувача земель ділянок загальною площею 20 га ПП «ОСОБА_1 Приват» про те, що з 2013 року саме ПП «Агро Потіївка» буде використовувати вказані земельні ділянки. 01.05.2013 року ПП «Агро Потіївка» було оброблено належні підприємству на праві оренди земельні ділянки площею 20 га та засіяно сою. Не зважаючи на це, ПП «ОСОБА_1 Приват», в особі представника на підставі довіреності ОСОБА_2, було знищено посіви сої, здійснені ПП «Агро Потіївка» на земельних ділянках площею 20 га та використано вказані земельні ділянки на власний розсуд. Вказані факти підтверджується вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.07.2014 року у кримінальній справі № 357/4066/14-к за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, який набрав законної сили. Вказаним вироком визнано ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та стягнуто з нього на користь ПП «Агро Потіївка» шкоду у розмірі 65 441,08 грн. Зазначений розмір шкоди був складений із врахуванням грошових витрат, які понесло ПП «Агро Потіївка» на засівання орендованих земельних ділянок площею 20 га ( дискування, культивація, боронування, посів сої з гербіцидами) та затверджена висновком експертизи. Врожай на орендованих ПП «Агро Потіївка» земельних ділянках площею 20 га було зібрано ПП «ОСОБА_1 Приват», що підтверджується висновками Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, викладеними у вироку від 30.07.2014 року. Тим же вироком встановлено, що ПП ОСОБА_1 Приват» протягом двох років ( 2012 2013 р.р.) обробляло поле № 9 площею 20 га ( яке орендувалось ПП «Агро Потіївка»). Крім того, вироком встановлено, що за вказівкою ОСОБА_2 в травні 2013 року на даному полі ПП ОСОБА_1 Приват» було проведено посів сої. Вказані факти, викладені у вироку суду, який набрав законної сили, підтверджують факт неможливості використання ПП «Агро Потіївка» належних підприємству на праві оренди земельних ділянок, загальною площею 20 га. Відповідно до довідки Управління агропромислового розвитку Білоцерківської РДА від 04.12.2014 року № 304/01-09 середня урожайність сої на 2013 рік становила 21,3 ц/га. Враховуючи те, що середньо ринкова ціна за 1 тону сої у 2013 року становила 3800,00 грн. враховуючи 20 % ПДВ, загальний прибуток, який могло отримати ПП «Агро Потіївка» становить 161 880,00 грн. ( 42,6 тон х 3800,00 грн. ). ПП «Агро Потіївка» вважає за необхідне стягнути не отриманий прибуток з ПП ОСОБА_1 Приват» та ОСОБА_2, який би ПП «Агро Потіївка» могло отримати від зібраних посівів сої на 2012 2013 роки із земельної ділянки площею 20 га, а саме: 348 640,00 грн. Проте, внаслідок незаконних дій ОСОБА_2, яка представника ПП ОСОБА_1 Приват» та самого підприємства, ПП «Агро Потіївка» не змогло скористатись належними останньому на праві оренди земельними ділянками, а відтак, не отримало прибуток внаслідок протиправних дій третіх осіб. Враховуючи те, що ОСОБА_2,протиправно знижуючи посіви ПП «Агро Потіївка», діяв на підставі довіреності ПП ОСОБА_1 Приват», і в 2012 2013 роках земельні ділянки ПП «Агро Потіївка», площею 20 га, не використовувались, ПП «Агро Потіївка» вважає дії ОСОБА_2 такими, що вчинялись від імені та в інтересах ПП ОСОБА_1 Приват». Відтак, ПП «Агро Потіївка» просить стягнути з ПП ОСОБА_1 Приват» та ОСОБА_2 збитки понесені ПП «Агро Потіївка» в звязку з неодержанням доходу у 2012 2013 роках від вирощеного врожаю сої на земельних ділянках площею 20 га поля № 9, які незаконно оброблялись за вказаний період ПП «Агро Приват», в розмірі 348 640,00 грн., яка упущена вигода.

Представник позивача, за довіреністю у справі, ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та пояснила, що статус відповідача ОСОБА_2 на ПП ОСОБА_1 Приват» встановлений вироком суду, після якого він до даного часу не відшкодував шкоду. Розмір упущеної вигоди ПП «Агро Потіївка» визначений з урахуванням довідок Управління агропромислового розвитку Білоцерківської РДА. Всі земельні ділянки ( паї), які перебувають в оренді у ПП «Агро Потіївка» на підставі договорів і мають визначені межі. Якщо пай розміщений на полі іншого підприємства, між ними іде обмін земельними ділянками для зручності у використанні.

Представник позивача, директор ПП «Агро Потіївка» ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що відповідно до договору від 03.01.2012 року ПП «Агро Потіївка» мало право на користування полем № 9, додатків до договору не було, однак всім було відомо якою земельною ділянкою вони мають користуватись, крім того, сторони договір не оспорювали. Вироком суду встановлені обставини щодо того, що ПП ОСОБА_1 Приват» зібрало врожай з поля № 9, а розмір збитків визначений за довідками Управління агропромислового розвитку Білоцерківської РДА.

Представник позивача, за довіреністю у справі, ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримала та зазначила, що розрахунок упущеної вигоди розраховано з врахуванням постанови ПВСУ від 16.04.2004 року № 7, а постанова КМУ від 25.07.2007 року за № 963 не стосується заявлених вимог. Середня врожайність вказана в довідках Управління агропромислового розвитку Білоцерківської РДА, а решта складових вказані у висновку експерт, який міститься у кримінальній справі. Так, витрати виробництва складали у 2012 2013 роках по 65441,08 грн., а на відновлення якості земель відповідно до їх призначення кошти не було затрачено. ПП ОСОБА_1 Приват» самовільно зайняли поле № 9. Позивач просить стягнути з відповідачів солідарно розмір упущеної вигоди, оскільки ОСОБА_2 представляв інтереси ПП ОСОБА_1 Приват», яке засіяло поле і зібрало врожай.

Представник позивача, адвокат за договором ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача ПП ОСОБА_1 Приват», за довіреністю у справі, ОСОБА_7 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги. Так, не додано договору про співпрацю від 03.01.2012 року та не відомо чи він зареєстрований в державному реєстрі; позивач при визначені розміру упущеної вигоди вираховує її розмір виходячи із середньої врожайності і спів ставляє її з розміром земельної ділянки, однак розмір збитків вираховується відповідно до Методики затвердженої ПКМУ № 963 від 25.07.2007 року іншого порядку не існує, крім того, визначення розміру збитків відноситьтьсяч до компетенції відповідної комісії, а позивачем не доведено належними доказми розмір упущеної вигоди. Позивач посилається, як на доказ в порядку ст. 61 ЦПК України, на вирок суду, однак вироком суду встановлено лише обставини щодо особи ОСОБА_2, а не щодо ПП ОСОБА_1 Приват». Певний масив землі, в який входить і поле № 9, перебуває у трьох фермерів, у кожного фермера укладені договорі оренди з власниками землі, однак земельні ділянки розташовані по всьому масиву, тому фермери домовились про поділ землі всього масиву відповідно до того як їм зручно обробляти земельні ділянки. В 2011 році спірну земельну ділянку використовувало ПП ОСОБА_1 Приват». Позивач, відповідач і ТОВ «Агропромтехсервіс -1 господарювали без дотримання вимог законодавства. Так, договір від 03.01.2012 року нотаріально не оформлений та не пройшов державної реєстрації, між сторонами актів прийому передачі земельних ділянок не було, як і не визначено межі земельних ділянок, отже позивачем не доведено, що він на відповідній правовій підставі має право користуватись спірною земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що в 2012 2013 роках він мав доручення від ПП «ОСОБА_1 Приват» на представництво підприємства в установах, а не на ведення господарської діяльності, він не був ні працівником ні службовою особою даного ПП. Під час розгляду кримінальної справи свою вину не визнавав. Поле № 9 в 2011- 2013 роках використовувало ПП «ОСОБА_1 Приват», договорів співпраці чи обміну земельними ділянками укладено не було, будь яких попереджень про використання ним поля № 9 позивач не заявляв. Крім того, межі 20 га поля в натурі не визначені.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, матеріали кримінального провадження № 12013100030003022 від 16.05.2013 року встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням положень статей 55, 124 Конституції України та відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України і ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, проте лише за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а юрисдикція судів поширюється на всі відносини, що мають правовий характер.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 11 ЦПК України).

Ст. 10 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка визначає підстави звільнення від доказування.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, яка передбачає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено ( упущена вигода).

Таким чином, необхідною умовою стягнення збитків є наявність протиправного діяння ( дії чи бездіяльність), наявність збитків ( документального доведеного їх розміру) та наявність причинного звязку між збитками і їх розміром.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.07.2014 року, який набрав законної сили 29.09.2014 року ( а.с.5-7), ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, і призначено йому покарання штраф в бюджет держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП «Агоро Потіївка» завдану шкоду в сумі 65 441 грн. 08 коп.

Відповідно до ч. ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вироком у кримінальній справі від 30.07.2014 року, що набрав законної сили, встановлено, що в ОСОБА_2 дав вказівку переорати уже засіяне соєю поле № 9, яке оброблялось ПП «Агро Потіївка», чим завдав шкоду вказаному підприємству.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, неправомірні дії ОСОБА_2, його вина та причинний звязок між даними діями та настанням наслідків у виді збитків доведено вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.07.2014 року та з нього стягнуто шкоду ( реальні збитки) в розмірі 65 441 грн. 08 коп.

Представники позивача посилаються на те, що ОСОБА_2 діяв в інтересах ПП ОСОБА_1 Приват», яке засіяло поле № 9 та зібрало врожай, тому відповідачі солідарно мають відповідати за порушення прав ПП «Агро Потіївка».

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових обовязків. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником ( членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Позивачем не надано до суду жодних доказів того, що ОСОБА_2 був працівником чи посадовою особою ПП «Агро Приват», або діяв від їх імені, крім того, у під час розгляду кримінального провадження не знайшло свого підтвердження те, що ОСОБА_2 був працівником ПП «Агро Приват», оскільки він мав доручення на представництво даного підприємства в установах, а не на ведення господарської діяльності, про що зазначено у вироці суду.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт протиправних діянь ПП «Агро Приват», наявності причинно наслідкового звязку між завданими збитками та діями ПП «Агро Приват», та солідарного обовязку щодо відшкодування завданої шкоди ( упушену вигоду).

Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що на підставі договору про співпрацю від 03.01.2012 року ПП «Агро Потіївка» мала право на використання земельної ділянки площею 20 га ( поле № 9).

Так, із договору про співпрацю від 03.02.2012 року ( а.с.116) вбачається, що ПП «Агро Потіївка» та ТОВ «Агропромтехсервіс 1» домовились між собою про співпрацю в сфері сільськогосподарського виробництва і сторони зобовязались обмінюватись орендованими земельними ділянками для сівозміни з метою підтримання грунтів в належному стані, розрахунків по вказаному договору не проводять, а лише взамін один одному надають для посіву орендовані земельні ділянки з метою дотримання технології обробітку грунту. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.01.2018 року.

01.01.2013 року між ПП «Агро Потіївка» та ТОВ «Агропромтехсервіс 1» було укладено додаткову угоду до договору № 1 від 01.01.2013 року про співпрацю, відповідно до якої сторони домовились про те, що земельні ділянки орендодавців ТОВ «Агропромтехсервіс 1» ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які знаходяться на полі № 9 ( біля траси ОСОБА_11 ОСОБА_12) обмінялися на земельні ділянки цього ж поля, які належать орендодавцям ПП «Агро Потіївка» ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16

Позивач в обґрунтування обставин справи щодо правомірного користування земельними ділянками на полі № 9 площею 20 га, які були зайняті відповідачем ПП «Агро Приват» додав копії договорів оренди земельних ділянок укладених між ним та орендодавцями ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 (а.с. 24-26).

Однак, вказані докази не підтверджують право користування земельними ділянками загальною площею 20 га поля № 9 про яку зазначає позивач, оскільки договір про співпрацю від 03.02.2012 року містить лише намір сторін обмінюватись орендованими земельними ділянками, та не визначає які земельні ділянки підлягають обміну та передаються сторонами, а додаткова угода від 01.01.2013 року містить відомості щодо земельних ділянок які обмінюються між сторонами, однак не узгоджується з доданими копіями договорів доданих до позову.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами право на користування спірною земельною ділянкою у 2012 2013 роках, не ідентифіковано саму земельну ділянку, про наявність права на обробіток якої він стверджує, та щодо порушення відповідачем ПП «Агро Приват» прав ПП «Агро Потіївка».

В підтвердження розміру упущеної вигоди позивачем в заяві наведено розрахунок про можливий прибуток, який могло отримали ПП «Агро Потіївка» у 2012 2013 роках виходячи з показників середньої врожайності сої на відповідний рік згідно із довідками Управління агропромислового розвитку Білоцерківської РДА ( а.с. 8,9), додано видаткові накладні з банківськими виписками по рахунку, договір поставки від 02.09.2013 року та довіреності на отримання товару за договором ( а.с.10 23).

Так, в п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року за № 7 ( із змінами та доповненнями в редакції від 19.03.2010 року чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Отже, відповідно до приписів ст. 22 ЦК України на позивача покладається обовязок довести, що доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачами не було порушено його прав, а розмір упущеної вигоди визначається з урахуванням вартості неодержаної сільськогосподарської продукції, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, а саме в ПП «Агро Потіївка», а не по всім підприємствам, які звітували в управління агропромислового розвитку Білоцерківської РДА, за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Відповідно до Постанови КМ України від 9 квітня 1993 р. N 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (в редакції від 01.01.2012 року чинній на момент виникнення спірних правовідносин), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані: неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян. Розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості). Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

Отже, розмір збитків( упущена вигода) в даному випадку має визначається комісією створеною районною державною адміністрацією з урахуванням вартості неодержаної сільськогосподарської продукції, обчисленої за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в ПП «Агро Потіївка», за винятком витрат виробництва, пов'язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

Наведені позивачем розрахунки упущеної вигоди є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Представники позивача в обгрунтування розміру збитків посилаються на висновок експерта № 36/12/11-13 від 12.11.2013 року ( а.с.117- 126), який було виконано під час розгляду кримінального провадження.

Так, з даного висновку вбачається, що сума витрат відповідно до калькуляції витрат на посів сої на полі № 9 в 2013 року понесених ПП «Агро Потіївка» документально підтверджено частково в розмірі 65441,08 грн., з урахуванням податку на додану вартість, а розмір витрат в сумі 8144,75 грн., з урахуванням податку на додану вартість не представляється за можливе підтвердити чи спростувати.

Отже, даним висновком встановлено розмір шкоди ( реальні збитки) понесені ПП «Агро Потіївка» на посів сої в поле № 9 в 2013 році та який стягнуто з відповідача ОСОБА_2 вироком суду, а належних та допустимих доказів в підтвердження розміру упущеної вигоди позивача за 2012 2013 роки до суду не надано.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, суд стягує з ПП «Агро Потіївка» на користь ПП «ОСОБА_1 Приват» судові витрати в розмірі 1663, 81 грн., які складаються з витрати, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката, що підтерджено матеріалами справи ( а.с.127-129).

Керуючись ст. ст. 22, 1166, 1172 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 213-215, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Приватного підприємства «Агро Потіївка» до Приватного підприємства «ОСОБА_1 Приват», ОСОБА_2, про стягнення упущеної вигоди, відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Агро Потіївка» на користь Приватного підприємства «ОСОБА_1 Приват» судові витрати в розмірі 1663, 81 грн. ( одна тисяча шістсот шістдесят три гривні вісімдесят одна копійка).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_12