Вирок № 58275406, 10.06.2016, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1774/15-к

Провадження № 1-кп/0158/5/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2016 року Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Пономарьової О.М.

при секретарі Грубі М.Є.

з участю прокурора Квятковського М.Ю.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

захисників - адвокатів ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015030000000232 про обвинувачення:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого на посаді офіс-менеджера ТОВ «БК «ДП ІКА-БУД», одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 146 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, непрацюючого, одруженого, раніше судимого:

вироком Авдіївського міського суду Донецької області від 12.08.2003 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі;

вироком Приморського районного суду м. Маріуполь Донецької області від 19.11.2007 року за ч. 1 ст. 345, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 70, ст.ст. 75, 76 КК України до 4 років обмеження волі з іспитовим строком 2 роки;

вироком Авдіївського міського суду Донецької області від 08.09.2011 року за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України до 1 року позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 146 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_10, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, одруженого, непрацюючого, раніше судимого:

вироком Авдіївського міського суду Донецької області від 19.09.2002 року за ч. 2 ст. 186, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

вироком Апеляційного суду Донецької області від 27.03.2003 року за ч. 2 ст. 296, п. 7 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до 15 років позбавлення волі. Ухвалою Свердловського міського суду Луганської області від 14.08.2014 року звільнений умовно-достроково на не відбутий строк покарання 3 роки 1 місяць;

вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08.07.2015 року за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 146 КК України,

в с т а н о в и в:

19 квітня 2015 року у денну пору доби ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою незаконного збагачення шляхом предявлення незаконної вимоги передачі чужого майна, за попередньою змовою з ОСОБА_9 та двома невстановленими у ході досудового слідства особами кавказької національності, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження (т.5 а.с.172), з метою протиправного заволодіння в майбутньому грошовими коштами потерпілого ОСОБА_1, прибувши у м. Ковель Волинської області та перебуваючи за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, будинок №1 з підстав, не передбачених чинним законодавством, повідомив ОСОБА_10 про те, що його син ОСОБА_1 повинен їм передати грошові кошти в сумі 50 000 доларів США, що не відповідало дійсності, оскільки ОСОБА_1 зазначену суму заперечував та ніяких боргових зобовязань перед ОСОБА_3 та іншими учасниками злочинної групи не мав, і під зазначеним приводом, погрожуючи застосувати відносно сина у разі відмови останнього передати зазначену суму грошових коштів у майбутньому нанесення тяжких тілесних ушкоджень та вбивством, таким чином предявив через ОСОБА_10 незаконну вимогу ОСОБА_1 передачі грошових коштів у сумі 50 000 доларів США.

Унаслідок вказаної незаконної вимоги, ОСОБА_1, реально сприйнявши виконання заявлених погроз та повіривши у дійсність намірів ОСОБА_3, ОСОБА_9 та невстановлених осіб нанесення йому тілесних ушкоджень та позбавити його життя, упродовж квітня-травня 2015 року, отримуючи усні погрози від ОСОБА_9 та ОСОБА_3 по мобільному телефону, змушений був переховуватись від останніх та став проживати за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, дачний масив «Озерце» №518.

21 травня 2015 року приблизно о 14-й годині ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою наживи, за попередньою змовою між собою та невстановленою особою на імя Денис, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження (т.5 а.с.172), будучи обєднані з останніми єдиним умислом, направленим на заволодіння майном та грошовими коштами ОСОБА_1, з метою реалізації злочинного наміру, попередньо прибувши з м. Маріуполя Донецької області до м. Ковель Волинської області, не встановивши місце переховування ОСОБА_1, діючи за погодженням із невстановленою в ході досудового слідства особою, встановивши місце перебування знайомого ОСОБА_1 - громадянина ОСОБА_11, котрий як було їм відомо, перебував у дружніх стосунках із потерпілим ОСОБА_1 та міг знати про його місце знаходження, з метою встановлення місця перебування ОСОБА_1, використовуючи транспортний засіб марки «Land Rover Range Rover» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_12, якому про дійсні злочинні наміри ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 та інших осіб нічого відомо не було, прибули до місця проживання ОСОБА_11, що за адресою: м. Ковель, вул. Заводська, 5, де застосувавши до нього фізичне та психічне насильство, що виразилось у погрозах йому вбивством та нанесенням тяжких тілесних ушкоджень та зштовхуванні в автомобіль, подолали таким чином волю останнього до чинення опору, після чого протиправно всупереч волі потерпілого, порушуючи його право на вільне пересування, помістили ОСОБА_11 у салон автомобіля марки «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1, де незаконно утримуючи потерпілого в салоні вищевказаного транспортного засобу, перевезли на територію готелю «Алібі», який розташований в с. Городовець Ковельського району Волинської області.

Продовжуючи надалі свої злочинні дії, перебуваючи біля даного готелю ОСОБА_9, спільно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5, за погодженням із невстановленою особою на імя Денис, який використовуючи засоби мобільного звязку, вчиняючи спільно з іншими обвинуваченими психічний тиск на потерпілого ОСОБА_11, пригрозив по телефону останньому у разі відмови виконати їх протиправні вимоги, нанесенням тілесних ушкоджень та вбивством, всупереч волі потерпілого, повторно помістивши ОСОБА_11 в салон автомобіля марки «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1, незаконно позбавивши таким чином волі потерпілого та, утримуючи його в салоні даного автомобіля, протиправно, а ОСОБА_9 та ОСОБА_5 повторно, предявили ОСОБА_11 незаконну вимогу передати їм 50 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 21.05.2015 року становило 1 040 500 гривень, та примусили його вказати місце знаходження ОСОБА_1 з метою незаконного заволодіння грошовими коштами та іншим майном останнього.

Того ж дня, ОСОБА_11, у період часу приблизно з 14-ї години по 17 год. 14 хв., незаконно утримуючись в автомобілі марки «Land Rover Range Rover, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_12 і виконуючи протиправні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та невстановленої в ході досудового слідства особи на імя Денис, був перевезений останніми зазначеним вище автомобілем з с. Городовець Ковельського району Волинської області у Ківерцівський район Волинської області до дачного масиву «Озерце» №518, де в той час переховувався ОСОБА_1, та вказав останнім територію домоволодіння й будинок, у якому перебував потерпілий ОСОБА_1

У подальшому, 21.05.2015 року приблизно о 17 год. 14 хв., ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, будучи обєднаними єдиним умислом з невстановленою особою на імя Денис, направленим на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_1 та його майном шляхом вимагання, протиправно, відкрито проникли на територію домоволодіння за адресою: дачний масив «Озерце» №518 Ківерцівського району, де у той час знаходився ОСОБА_1, після чого, вчиняючи психічне та фізичне насильство по відношенню до потерпілого ОСОБА_1, з метою подолання волі останнього до чинення опору, ОСОБА_9 у присутності ОСОБА_11 раптово наніс удар рукою в область голови потерпілого, завдавши ОСОБА_1 фізичного болю, від чого останній упав у багажник автомобіля, де погрожуючи словесно відрізати потерпілому вухо та вбивством, ОСОБА_9, спільно із ОСОБА_5 та ОСОБА_3, незаконно проводячи обшук в салоні належного ОСОБА_1 автомобіля у пошуках грошей та іншого майна, протиправно, а ОСОБА_9 та ОСОБА_13 повторно, предявили ОСОБА_1 незаконну вимогу передати 50 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 21.05.2015 року становило 1 040 500 гривень.

Отримавши відповідь ОСОБА_1, що останній їм нічого не винен та зазначеної суми грошових коштів у нього немає, ОСОБА_5 повторно з відома і згоди ОСОБА_3, ОСОБА_9 та невстановленої в ході досудового слідства особи на імя Денис, застосувавши до ОСОБА_1 фізичне насильство, яке виразилось в нанесенні ОСОБА_1 двох ударів в область голови, наказав спільно з ОСОБА_9 проти волі потерпілого йому роззутися та перебувати в багажнику транспортного засобу без взуття, щоб останній не мав можливості утекти.

Встановивши, що окрім автомобіля марки «Audi A6» реєстраційний номер KGRJH80, потерпілий ОСОБА_1 володіє іншим майном, а саме має грошові кошти на карткових рахунках наявних у нього банківських пластикових карток у сумах близько 120 000 гривень та автомобілем марки «Мерседес» вартістю 2 500 доларів США, ОСОБА_9 спільно та за попередньою змовою із ОСОБА_3, ОСОБА_5 та невстановленою особою на імя Денис, з метою виконання раніше предявлених вимог, повторно незаконно предявив потерпілому ОСОБА_1 вимогу передачі права на майно та змусив ОСОБА_1 згодитись передати їм транспорті засоби, які були у володінні ОСОБА_1, а також погодитись здійснити перерахування з його карткових рахунків пластикових банківських карток грошові кошти на вказаний у майбутньому номер банківського рахунку, чим завдав потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_11 моральної і фізичної шкоди.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у вимозі передачі чужого майна та права на майно, з погрозою насильства над потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_11Ю, обмеження прав, свобод та законних інтересів цих осіб, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_9 та ОСОБА_5 повторно, обвинувачені ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_3, скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.189 КК України.

Крім того, 21.05.2015 року у період часу з 17 год. 14 хв. по 18 год. 50 хв. ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_3 повторно, за попередньою змовою між собою, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою незаконного збагачення, протиправно проникнувши через причинені ворота на приватну територію домоволодіння, розташованого за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, дачний масив «Озерце» №518, яке перебувало у правомірному користуванні ОСОБА_1, у ході предявлення останньому незаконної вимоги передачі грошових коштів у сумі 50 000 доларів США, вчиняючи на потерпілого ОСОБА_1 психічне та фізичне насильство, яке виразилось в узгодженому нанесенні ОСОБА_9 та ОСОБА_5 із відому та згоди ОСОБА_3, ударів руками в область голови та тулуба потерпілому ОСОБА_1, погрожуючи йому словесно відрізати вухо та вбивством, унаслідок чого останньому заподіяні легкі тілесні ушкодження, що не мали ознак небезпеки для життя в момент їх спричинення, здолавши таким чином волю потерпілого до вчинення опору, протиправно відкрито заволоділи з салону автомобіля марки «Audi A6» реєстраційний номерний знак KGRJH80, що перебував у користуванні ОСОБА_1, технічним паспортом на вказаний автомобіль серійний номер 0285053, виданий на імя ОСОБА_14, володільцем якого являвся ОСОБА_1 вартістю 8000 гривень, пластиковою карткою УкрСиббанку голд №5571003600116463, пластиковою карткою А-Банку №67050910000642185, пластиковою карткою УкрСиббанку № 4073543500017174, які матеріальної цінності для потерпілого ОСОБА_1 не представляють.

Своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого ОСОБА_1, з погрозою застосування такого насильства, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.186 КК України.

Крім того, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в групі осіб за попередньою змовою між собою, будучі обєднані з невстановленою в ході досудового розслідування особою на імя Денис (матеріали щодо якого виділені в окреме провадження) єдиним умислом, 21.05.2015 року у період часу з 17 год. 14 хв. по 18 год. 50 хв. повторно, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою незаконного збагачення, протиправно проникнувши через причинені ворота на приватну територію домоволодіння, розташованого за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, дачний масив «Озерце» №518, яке перебувало у правомірному користуванні ОСОБА_1, у ході предявлення останньому незаконної вимоги передачі грошових коштів в сумі 50 000 доларів США, вчиняючи на потерпілого ОСОБА_1 психічне та фізичне насильство, яке виразилось в узгодженому нанесенні ОСОБА_9 та ОСОБА_5 із відому та згоди ОСОБА_3 ударів рукою в область голови та тулуба потерпілому ОСОБА_1, унаслідок чого останньому було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що не мали ознак небезпеки для життя в момент їх спричинення, погрожуючи йому словесно відрізати вухо та вбивством, здолавши таким чином волю потерпілого до вчинення опору, в рахунок попередньо предявленої йому вимоги передачі грошових коштів у сумі 50 000 доларів США, відкрито заволоділи автомобілем марки «Audi A6» реєстраційний номерний знак KGRJH80, який перебував в користуванні потерпілого ОСОБА_1

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом з будь-якою метою, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаними з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, вчиненими з проникненням у інше сховище, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 скоїли кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

Крім того, 21.05.2015 року приблизно о 14-й годині, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою та невстановленою особою на імя Денис, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, будучи обєднані з останніми єдиним умислом, направленим на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_1 та його майном, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою наживи, прибувши до місця проживання ОСОБА_11 за адресою: м. Ковель, вул. Заводська, 5, який перебував у дружніх стосунках із потерпілим ОСОБА_1 та міг знати про його місце знаходження, застосувавши до нього фізичне та психічне насильство, що виразилось у погрозах йому вбивством та нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, та заштовхуванні в автомобіль, подолали таким чином волю останнього до чинення опору, після чого протиправно всупереч волі потерпілого, порушуючи його право на вільне пересування, помістили ОСОБА_11 у салон автомобіля марки «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_12, якому про дійсні злочинні наміри ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 та інших осіб нічого відомо не було, де незаконно утримуючи потерпілого в салоні вищевказаного транспортного засобу, перевезли на територію готелю «Алібі», який розташований в с. Городовець Ковельського району Волинської області, де у подальшому його незаконно утримували.

Продовжуючи свої злочинні дії, перебуваючи біля даного готелю ОСОБА_9, спільно із ОСОБА_3 та ОСОБА_5, за погодженням із невстановленою особою на імя Денис, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, який використовуючи засоби мобільного звязку, вчиняючи спільно з іншими обвинуваченими психічний тиск на потерпілого ОСОБА_11, пригрозив по телефону останньому у разі відмови виконати їх протиправні вимоги, нанесенням тілесних ушкоджень та вбивством, всупереч волі потерпілого, повторно помістивши ОСОБА_11 в салон автомобіля марки «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1, незаконно позбавивши таким чином волі потерпілого та, протиправно предявивши ОСОБА_11 незаконну вимогу передати їм 50 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 21.05.2015 року становило 1 040 500 гривень, та примусивши його вказати місце знаходження ОСОБА_1 з метою незаконного заволодіння грошовими коштами та іншим майном останнього, утримуючи в салоні даного автомобіля, у період часу приблизно з 14-ї години по 17 год. 14 хв. 21.05.2015 року перевезли ОСОБА_11 з с. Городовець Ковельського району Волинської області у Ківерцівський район Волинської області до дачного масиву «Озерце» №518, де в той час переховувався ОСОБА_1

Близько 17 год. 14 хв. цього ж дня ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії за попередньою змовою між собою та, будучи обєднані з невстановленою особою на імя Денис, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, єдиним умислом, направленим на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_1 та його майном шляхом вимагання, протиправно відкрито проникши на територію домоволодіння за адресою: дачний масив «Озерце» № 518 Ківерцівського району, де у той час знаходився ОСОБА_1, та вчиняючи психічне та фізичне насильство по відношенню до потерпілого ОСОБА_1, з метою подолання волі останнього до чинення опору, предявивши ОСОБА_1 незаконну вимогу передати їм 50 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 21.05.2015 року становило 1 040 500 гривень, та отримавши відповідь ОСОБА_1, що останній їм нічого не винен та зазначеної суми грошових коштів у нього немає, продовжуючи вчиняти фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_1 та психічний тиск на потерпілого ОСОБА_11, попередивши, що останнього ніхто не відпустить, допоки ОСОБА_1 не віддасть обумовленої суми грошових коштів, діючи узгоджено між собою, здолавши волю потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_11 до чинення будь-якого опору, незаконно проти волі ОСОБА_1, заволодівши транспортним засобом марки ОСОБА_15 А6, реєстраційний номер KGRJH80, який перебував у користуванні ОСОБА_1 та знаходився на подвірї зазначеного домоволодіння, ОСОБА_3 та ОСОБА_9, діючи узгоджено із ОСОБА_5, на заднє сидіння автомобіля помістили ОСОБА_1, а ОСОБА_5, завів потерпілого ОСОБА_11 в будинок, у якому проживав ОСОБА_1, де незаконно продовжували утримували потерпілих до тих пір, поки вони 21.05.2015 року о 19 год. 00 хв. не були звільнені працівниками правоохоронних органів.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчиненими з корисливих мотивів, щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.146 КК України.

Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вину в інкримінованих їм злочинах не визнали.

Підсудний ОСОБА_3 суду показав, що з ОСОБА_1 він познайомився восени 2013 року через інтернет-сайт з приводу можливості придбання автомобілів та оформлення документів на них. Вперше зустрічався в листопаді 2013 року, приїжджав в м. Ковель, давав завдаток на придбання автомобіля «Фольксваген Пасат Б5» в розмірі 1500 дол. США. Пізніше просив у ОСОБА_1 пригнати йому два автомобіля «Рено Кенго» і в середині грудня 2013 року приїжджав в м. Ковель, де передавав ОСОБА_1 9 тис. дол. США на їх придбання. ОСОБА_1 повідомив, що автомобілі будуть після Нового року. На прохання ОСОБА_1 скидав гроші на ОСОБА_16 через Вестерн Юніон та Приваттермінал на придбання документів на автомобілі.

6 -7 березня 2014 року приїхав в м. Ковель до кордону та передав 4-4,5 тис. доларів через ОСОБА_11 за автомобіль ОСОБА_17 Рекстон оскільки ОСОБА_1 перебував за кордоном, про що йому повідомив в телефонній розмові та попросив почекати біля кордону. Зупинився в готелі в м. Ковель, але випадково побачивши ОСОБА_1 у місті на автомобілі, зрозумів, що в ніяку ОСОБА_18 він не їздив. Телефон у нього був виключений.

Наступного разу приїхав у м. Ковель в серпні 2014 року. Мав розмову з батьком ОСОБА_1, оскільки останнього не було вдома. Пояснив, що ОСОБА_1 Д йому винен гроші, і їх потрібно повернути. Звертався в міліцію з заявою на ОСОБА_1 про неправомірне заволодіння ним його коштами. На прохання батька ОСОБА_1 та у звязку з тим, що ОСОБА_1 через свого батька передав 900 дол. США та пообіцяв віддавати по 1 тис. доларів, оскільки відразу всю суму віддати не може, написав в міліції відмову від заяви. В період з вересня 2014 року по січень 2015 року ОСОБА_1 двічі перечислив йому гроші в сумі по 2500 грн. В телефонному режимі пояснював, що заробляє гроші, щоб віддати. З січня 2015 року ОСОБА_1 трубки не брав.

В березні 2015 року він зустрівся з ОСОБА_9, який теж вкладав кошти в автомобілі, щоб вирішити ситуацію, оскільки ні машин, ні грошей ОСОБА_1 не повернув. За період січня - квітня 2014 року ОСОБА_5 передавав йому спочатку 9 тис. дол. США, а потім ще 3 тисячі для придбання автомобіля ОСОБА_19, які він передав ОСОБА_1

19 квітня 2015 року він з ОСОБА_9 приїжджали в м. Ковель, де зустрічалися з батьком ОСОБА_1, оскільки не знали де знаходиться Діма.

Через знайомого ОСОБА_9 ОСОБА_20 знайшли ОСОБА_11 21.05.2015 року разом з Мелконянцами знову приїхали в Ковель.

ОСОБА_21 передзвонив до ОСОБА_11 та попередив про зустріч. На автомобілі «Land Rover Range Rover» підїхали до будинку ОСОБА_11 Коли ОСОБА_11 вийшов, запитали де ОСОБА_1. Той сказав, що проживає за Луцьком. Адреси не знає, але може показати. ОСОБА_11 сам викликався допомогти. Поїхали в кафе «Алібі». В автомобілі ніхто його не чіпав, не бив.

На прохання водія автомобіля «Land Rover Range Rover» ОСОБА_12 розповісти як і куди їхати або намалювати маршрут, ОСОБА_11 сказав, що так розказати не зможе, може особисто показати, як і куди їхати.

По дорозі на Луцьк заїхали на заправку, що знаходиться біля м. Ковель. Коли приїхали в с. Озерце, не доїжджаючи до будинку, де жив ОСОБА_1, зупинилися, оскільки було два заїзди і не знали куди заїжджати. Всі повиходили з автомобіля. В автомобілі залишився тільки водій ОСОБА_12. Костя і ОСОБА_5 сіли в машину та поїхали в напрямку будинку ОСОБА_1 Він ішов пішки, курив. Зайшов на подвіря будинку, де жив ОСОБА_1 за 2-3 хв.

Бачив як ОСОБА_9 вже спілкувалися з ОСОБА_1, запитували за гроші і чи брав він їх у нього - ОСОБА_3, та за машини. ОСОБА_1 підтвердив, що брав гроші на автомобіль. Сказав, що треба сідати та рахувати. ОСОБА_1 почав говорити, що у нього є автомобілі ОСОБА_15 А6 та Мерседес С класу, який знаходиться на стоянці біля м. Ковель, є гроші на картці на рахунку в банку, та в його бабусі, які готовий віддати в рахунок боргу. Решту віддаватиме пізніше. ОСОБА_1 спочатку визнавав борг, а потім почав все заперечувати.

Особисто він ніяких дій відносно ОСОБА_1 не вчиняв. Бачив як ОСОБА_5 наносив удар ОСОБА_1 рукою, куди не бачив. ОСОБА_1 від удару присів в багажник.

На території дачі були приблизно дві години. Протягом цього часу ОСОБА_1 думав куди здати автомобілі, як зняти гроші з депозиту. Коли перебував на території, то оглядав автомобіль ОСОБА_15, але нічого не забирав звідти. Як планшет опинився в його сумці не знає. Не бачив, щоб планшет вилучався у нього. Сам нічого не викрадав і не бачив, щоб це хтось робив. З дозволу ОСОБА_1 заносив до будинку ОСОБА_1 сумки зі своїми речами та речами ОСОБА_5, оскільки мали в нього ночувати і мали намір повернутися назад в с. Озерце в цей будинок оскільки їх речі і ОСОБА_13 залишалися в будинку.

Поїхати в м. Ковель забрати автомобіль Мерседес, поки не пізно, запропонував ОСОБА_1 Також сказав, що у нього дуже болить голова, і він сів за кермо і почав виїжджати з подвіря, ледь не зачепив паркан. Тоді за руль сів ОСОБА_13 і розвернув автомобіль. Проїхавши пару метрів їх затримали працівники «Альфи».

Погроз ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_11 ніхто не висловлював. ОСОБА_11 ні в м. Ковель, ні в с. Озерце не били, не примушували його їхати в с. Озерце, він сам запропонував показати дорогу. У ОСОБА_11 була можливість поїхати з с. Озерце з ОСОБА_12, але ОСОБА_11 сказав, що залишиться.

ОСОБА_3, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_1 були фінансові стосунки, борги за якими, останній повернув лише частково, і загальна сума боргу складає приблизно 47-48 дис. дол. США, просив його суворо не карати та не позбавляти волі.

Підсудний ОСОБА_5, заперечуючи свою винуватість в інкримінованому йому злочині, суду показав, що в кінці осені 2013 року зустрівся з ОСОБА_3, з яким знайомий ще зі школи та підтримує дружні стосунки і який розповів йому, що знає людину, яка займається машинами та документами на них, та погодився допомогти пригнати машину. Порадившись з приводу купівлі автомобіля з братом ОСОБА_9, який на той час відбував покарання в колонії, на початку грудня 2013 року передав ОСОБА_3 гроші в сумі 9 тис. дол. США для купівлі автомобіля. Після Різдвяних свят дав йому ще три тисячі доларів на документи. Автомобіль мав бути в кінці січня на початку лютого 2014 року. В телефонній розмові з ОСОБА_3 дізнався, що потрібно трохи почекати, а вже в червні 2014 року йому стало відомо, що ОСОБА_3 не може звязатися з ОСОБА_1

В квітні 2015 року після того, як його брат ОСОБА_4 вийшов з місць позбавлення волі, брат разом із ОСОБА_3 їздили в м. Ковель, де зустрічалися з батьком ОСОБА_1, який сказав, що сина не бачив.

Підсудний ОСОБА_5 також підтвердив показання ОСОБА_3, щодо обставин зустрічі з ОСОБА_11 та твердження останнього про те, що він не може пояснити щодо місця проживання ОСОБА_1 на дачному масиві в с. Озерце Ківерцівського району, а лише показати.

Крім того суду показав, що коли приїхали в кафе «Алібі», то всі вийшли з автомобіля та сіли за столик. Вони з ОСОБА_3 та ОСОБА_12 піднімалися в готель і дивились номери. На запитання ОСОБА_3 ОСОБА_11 підтвердив, що брав у нього гроші в конвертах та передавав ОСОБА_1 Ударів ОСОБА_11 не наносив ні в машині, ні на території кафе «Алібі».

По дорозі до м. Луцька заїжджали на заправку. Всі виходили з машини, він купував воду.

Стверджує, що на подвіря будинку на дачному масиві в с. Озерце зайшли з дозволу ОСОБА_1, запитавши перед цим його імя. На його запитання: чи давав ОСОБА_3 йому гроші, ОСОБА_1 запитав, яке він має до цього відношення. Через пару хвилин на подвіря зайшов ОСОБА_3, і на повторне запитання ОСОБА_1 підтвердив, що отримував гроші від ОСОБА_3, але суму треба рахувати. Винен приблизно 46 тис. дол. США. На той час коли вони приїхали в Ковель сімї ОСОБА_1 вже було відомо про існування боргу перед Мелконянцами.

Оскільки водій, який їх привіз, мав їхати, то запропонували ОСОБА_11 повертатися в м. Ковель, на що останній сказав, що залишиться.

ОСОБА_1 рахував скільки винен за запчастини, які він передавав.

Визнав той факт, що на емоціях та у звязку з поведінкою ОСОБА_1, який вів себе «викликаюче», «можливо насміхаючись», що йому не сподобалось, він вдарив його, давши ляпаса.

ОСОБА_1 пояснював, що йому не виходило повернути гроші, оскільки мав проблеми. Сказав, що не може найти на даний час всю суму. Однак у нього на картках є близько 120 тис. грн., в бабусі є 4 тис. дол. США, є дві машини «ОСОБА_15 А6» та Мерседес, який стоїть на стоянці біля м. Ковель, треба організувати продаж. Крім того, сказав, що сьогодні з грошима нічого не вийде, бо потрібно в банку писати заяву, а вже пізно.

На що він відповів, що його не цікавлять автомобілі і не потрібні інші гроші, крім своїх 12 тис. дол.

ОСОБА_1 запропонував поїхати в м. Ковель забрати Мерседес. Коли вирішили їхати ОСОБА_1 повідомив, що від автомобіля нема ключів і документів. Пішли з ОСОБА_1 в будинок шукати ключі і документи на машину. Коли почали шукати ключі, ОСОБА_1 постійно казав то дивись тут, то там. В кишені до ОСОБА_1 не лазив, ОСОБА_1 сам дістав гроші, і ще якісь документи. Гроші, які він сам дістав з карманів, приблизно 500-600 грн., сказав ОСОБА_1 забрати.

Оскільки ОСОБА_1 на його думку його обманював, вів себе по-хамськи, постійно говорив, де шукати ключі, щоб було записано, що ніби він шукає гроші, на емоціях дав йому ще одного ляпаса. На його думку, ОСОБА_1 все робив для того, щоб все виглядало як обшук, оскільки, як йому стало відомо пізніше, в кімнаті була камера. Пізніше ОСОБА_1 сказав, що ключі і документи у нього в рюкзаку. Автомобіль не оглядав, а лише пробував дістати телефон з-під сидіння, який дзвонив.

Коли почали виїжджати з подвіря ОСОБА_3 сів за руль, оскільки його попросив ОСОБА_1 Він сідав за кермо автомобіля лише для того, щоб його розвернути. Він з ОСОБА_11 залишились в будинку. ОСОБА_11 не бив, не погрожував йому. ОСОБА_1 дав лише два ляпаса, один раз на подвірї, другий раз у будинку. Приїхав до ОСОБА_1 лише з метою дізнатися чи дійсно ОСОБА_3 передавав ОСОБА_1 гроші, і якщо так, то щоб повернути їх.

ОСОБА_5, посилаючись на те, що в нього були особисті інтереси, хотів повернути кошти, які передавав на придбання автомобіля «Рено Кенго», умислу заволодіти ТЗ чи іншим майном ОСОБА_1 у нього не було, машина його не цікавила, тому, що її вартість була значно меншою ніж борг, а ляпаси потерпілому наніс лише через зухвалу його поведінку, просив за предявленим йому обвинуваченням його виправдати.

Заперечуючи свою винуватість у інкримінованих йому злочинах підсудний ОСОБА_9 підтвердив показання ОСОБА_5 щодо обставин передачі ОСОБА_3 коштів на придбання спочатку автомобіля в сумі 9000 дол. США, а пізніше документів на нього в сумі 3000 дол. Крім того, суду показав, що після звільнення з місць позбавлення волі у вересні 2014 року зустрівся з ОСОБА_3 і оскільки автомобіль не був пригнаний, то сказав йому, що потрібно щось вирішувати з грошима. З розмови з ОСОБА_3 дізнався, що той їздив у м. Ковель до батька ОСОБА_1 та писав заяву у міліцію, щоб повернути гроші.

Щоб переконатися, що є така людина, якій ОСОБА_3 передавав гроші на автомобіль, в квітні 2015 року разом з ОСОБА_3 їздив в м. Ковель. Однак ОСОБА_1 на зустріч не приїхав. Зустрічалися з батьком ОСОБА_1, який сказав, що не знає де Діма. Взяли в нього другий номер телефону до ОСОБА_1, зателефонували до нього. В телефонній розмові він пояснив ОСОБА_1, що в грошах, які він винен ОСОБА_3, є і його з ОСОБА_5 власні кошти. Визнає, що розмова відбувалася на підвищених тонах та із застосуванням ненормативної лексики.

У іншій розмові, яку він мав з ОСОБА_1, розмовляючи по телефону ОСОБА_3, на його запитання, чи він брав гроші у ОСОБА_3, ОСОБА_1 відповів, що це не його проблеми, він з ОСОБА_3 розбереться сам. Крім того сказав, що він у ОСОБА_3 гроші брав і з ним буде розбиратися. ОСОБА_1 при розмові з ним грубив, вів себе по хамські, називав його «сеператистом». Говорив також, що він нічого не брав і віддавати не буде.

Розмовляв по телефону з ОСОБА_11, який підтвердив, що брав у ОСОБА_3 гроші, які передавав ОСОБА_1 в конвертах. Визнає, що і в цій розмові він теж говорив грубо.

Підсудний ОСОБА_9 також підтвердив показання ОСОБА_3, щодо обставин зустрічі з ОСОБА_11 та твердження останнього про те, що він не може пояснити щодо місця проживання ОСОБА_1 на дачному масиві в с. Озерце Ківерцівського району, а лише показати.

Крім того, суду показав, що приїхавши на дачу в с. Озерце, вони запитали ОСОБА_1 з приводу грошей. Називав йому 50 тис. дол., але це зі слів ОСОБА_3 Допоки на подвіря не зайшов ОСОБА_3, ОСОБА_1 поводив себе так, що буцімто не знав про які гроші йде мова. Визнає, що на емоціях вдарив рукою по щоці, та, переживаючи, щоб він не втік, заставив його зняти взуття.

На запитання ОСОБА_11, ОСОБА_1 підтвердив, що всі гроші, які отримував ОСОБА_11 від ОСОБА_3, він віддавав йому.

За трохи часу ОСОБА_1 сказав, що у нього є картки, на одній з яких знаходиться 20-25 тис. грн., на другій - 120 тис. грн., які можна забрати наступного дня, оскільки їх треба замовляти. Крім того сказав, що є ще автомобіль ОСОБА_15, за який можна отримати 2,5 тис. дол. США та автомобіль Мерседес, який знаходиться на стоянці біля м. Ковель. Крім того пояснив, що одразу всі кошти віддати не зможе, а буде їх віддавати частинами по 2-2,5 тис. грн. в місяць. Також повідомив, що у нього є ще 4 тис. дол. США у баби.

Бачив як ОСОБА_5 з ОСОБА_1 заходили в будинок. Роман шукав документи та ключі.

Потім ОСОБА_1 сказав, що треба вже їхати у м. Ковель, оскільки вже пізно, а ввечері бабуся може не відкрити.

Заперечує, щодо протиправного заволодіння автомобілем, оскільки вважає, що в автомобіль сіли за пропозицією ОСОБА_1, який запропонував продати автомобіль і частково розрахуватися з ними. ОСОБА_3 сів за руль тільки через те, що ОСОБА_1 сказав, що є проблеми зі здоровям (боліла голова, в багажнику були медикаменти).

Заперечує обвинувачення у відкритому заволодінні документами та картками, стверджуючи про те, що вказані документи ОСОБА_1 їм передавав добровільно і вони лежали на панелі автомобіля. В момент, коли їхній автомобіль підрізав інший автомобіль, вони впали і він їх підняв і поклав в кишеню.

Не визнає обвинувачення в таємному викраденні сережок. Про те, що вони були у задньому кармані його брюк дізнався лише при його огляді працівниками спецслужб, які про це сказали вголос, тоді як решту речей, діставали з карманів і клали на капот автомобіля мовчки.

Заперечує нанесення ударів ОСОБА_11, а також примусове поміщення його в автомобіль. Стверджує, що останній сам висловив бажання показати дорогу та місце знаходження ОСОБА_1, пояснюючи це тим, що не може дати адреси чи намалювати.

Посилаючись на вказані обставини, просив за предявленим йому обвинуваченням його виправдати.

Хоча підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 у предявленому їм обвинуваченні винними себе не визнали, вчинення ними умисних дій, які виразилися у вимозі передачі чужого майна та права на майно, з погрозою насильства над потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_11Ю, обмеження прав, свобод та законних інтересів цих осіб, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_9 та ОСОБА_5 повторно, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, стверджується сукупністю доказів досліджених судом.

Так, потерпілий ОСОБА_11 суду показав, що в травні 2015 року по обіді, коли він вийшов з будинку, де проживає, щоб іти на автостанцію та їхати до ОСОБА_1, підсудні і ще двоє невідомих йому людей чекали на нього біля підїзду. Запитали чи він ОСОБА_11. Отримавши ствердну відповідь, запитували про ОСОБА_1 Діму, де він перебуває і про гроші за автомобілі - 50 тис. дол. Про те, що ОСОБА_1 шукають люди за якісь гроші йому було відомо раніше від самого ОСОБА_1 Ці люди називали суму у 50 тис. дол. США. Говорили погрозливим тоном. Казали, якщо не скажеш де Діма, то будеш віддавати гроші сам. Хтось з ОСОБА_5, не памятає хто, штовхнувши в спину, запхали його в автомобіль. Сидячи в машині було страшно за своє життя. Дали кілька запотиличників. Не хотів ризикувати та втікати. Біля готелю «Алібі» відводили до дерев, які росли поряд. Закручували руки назад. Наносили удари кулаком в голову та живіт. Біля 5-ти ударів. Удари наносили ОСОБА_9 і ще одна невідома особа. Тілесних ушкоджень не було. В лікарню не звертався. ОСОБА_3 в цей час стояв біля готелю за 10-15 метрів від нас. Після нанесених ударів сказав де Діма і погодився показати, бо сказати де це не міг, а як називається місце перебування ОСОБА_1 не знав.

Коли приїхали в с. Озерце до будинку, де проживав ОСОБА_1, на подвірї спочатку була розмова. Про що не памятає. За хвилин 3 в його присутності хтось з ОСОБА_5 наніс Дімі удар в голову кулаком. Після цього удару Діма впав (за машину або в багажник). Один з обвинувачених пішов в будинок. По шаркаючих звуках чув, що в будинку перевертали. Кілька разів виходив з будинку, нічого не знаходив, кричали до ОСОБА_1, де гроші, де сховав, при цьому ОСОБА_1 били по голові.

За хвилин 30 можливо за 1 годину ОСОБА_1 сказав, що в нього на картці є гроші і запропонував зняти гроші з картки. Вони вирішували, що будуть робити. Вирішили, що один з ОСОБА_5 залишається з ним в будинку. Другий ОСОБА_9 разом з ОСОБА_3 на автомобілі «Ауді» разом з ОСОБА_1 поїхали.

Потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що з ОСОБА_3 познайомився в кінці 2013 року. Були справи по бізнесу, розмитнення автомобілів, виготовлення документів. Протягом 2014-2015 року ОСОБА_3 приганяв 8 автомобілів. Договори не оформлялися, розписки не брав. ОСОБА_3 передавав гроші або готівкою або перераховував на банківські рахунки, кілька разів на Приватбанк на ОСОБА_15, на УкрСиббанк. Всього за 2 роки ОСОБА_3 передав приблизно 25 тис. дол. США.

Ніяких боргових зобовязань перед ОСОБА_3 не мав. ОСОБА_9 не знав зовсім. Вперше побачив на дачі. Борг, який мав перед ОСОБА_3 на момент його звернення до міліції частково повернув і він забрав заяву, решту суми повертав пізніше, перераховуючи на його картку. Яку суму був винен після закриття кримінального провадження не памятає.

19.04.2015 року йому повідомив батько, що приїжджали невідомі особи і погрожували йому і його сімї. Цього ж числа звернувся в СБУ. Погрози неодноразово звучали і по телефону.

21.05.2015 року біля 17 год. ОСОБА_3 разом з Мелконянцами приїхали на автомобілі марки «Lаnd Rover» на дачу, де він проживав. Дача його знайомої, за усною домовленістю з якою він там орендував житло. Почав проживати за кілька місяців до тієї події. Спочатку зайшли ОСОБА_9. Запитали: Це ти Діма? Почали вимагати гроші. ОСОБА_3 зайшов пізніше. Точної суми спочатку не предявляли, пізніше була озвучена сума у 50 тис. дол. Нікого з них він не запрошував в будинок і не пропонував житло.

На дачі дві години шукали гроші. Про те, що вони шукали ключі і техпаспорт неправда. Ніяких документів і ключів не втрачав і їх не потрібно було шукати. Вони чекали розпорядження від невстановленої особи на імя Денис.

ОСОБА_5 наніс йому удар рукою в область правого вуха, від якого він присів у багажник автомобіля. Погрожував відрізати вухо, якщо він не скаже, де заховані гроші. Ще один удар долонею у ліве вухо був нанесений ОСОБА_5 в будинку на першому поверсі, коли він сидів на дивані. Третій удар рукою в грудну клітку наніс ОСОБА_9 в машині, коли відїжджали від будинку. З приводу отриманих тілесних ушкоджень наступного дня звертався в Луцьку лікарню. Медичні експерти знімали побої. Була гематома, довго боліли ребра.

Щоб не накаляти обстановку, оскільки йому погрожували, і ці погрози сприймалися реально, повідомив про наявність грошей на банківських карткових рахунках, а також автомобіля «Мерседес», який начебто знаходиться в Ковелі (такого автомобіля не було). Крім того, повідомив, що в його бабусі в м. Ковелі також є його власні кошти близько 4 тис. дол.

Були 2 картки УкрСиббанку (депозитні рахунки). Сказав, що там приблизно 120 тис., але там такої суми не було. Змушений був так говорити, бо вони продовжували застосовувати фізичну силу.

За час перебування на дачі ОСОБА_3 не вчиняв жодних дій, лише телефонував в банк щодо можливості зняти гроші з картки на їхню картку.

Те, що вимагання передачі чужого майна та права на майно здійснювалось з погрозою насильства над потерпілими, обмеження їх прав, свобод та законних інтересів, з погрозою вбивства та заподіяння потерпілим тяжких тілесних ушкоджень, яке сприймалося потерпілими реально, підтверджується як показаннями самих потерпілих (ОСОБА_1 стверджував про погрози ОСОБА_5 , заставив його роззутися та перебувати в багажнику автомобіля, поставили вимогу, що ніхто нікуди не піде, поки не віддадуть гроші), обмеживши право на свободу пересування, так і показаннями свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні показав, що весною 2015 року після Пасхи на «проводи» до нього до дому приходив ОСОБА_3 З ним були ще двоє (не руські-чеченці) та ще один чоловік «з кульбачкою». (В судовому засіданні ОСОБА_9 підтвердив, що це був він). Сказали, що шукають Діму, він винен гроші і не малі. Погрожували, що вивезуть в ліс, закопають; руки, ноги відірвуть.

Про вказані погрози було відомо потерпілому ОСОБА_1, про що він ствердив в судовому засіданні, і які він сприймав реально, як такі, що можуть бути виконані.

Як встановлено з протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, 22.04.2015 року потерпілий ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів про те, що з 19.04.2015 року особа на імя ОСОБА_3 та інші невідомі йому особи, погрожуючи йому та його батькові застосуванням фізичної сили та вимагають грошові кошти в сумі 50 000дол. США (т.2 а.с.163-165).

Про те, що саме ОСОБА_3 та ОСОБА_9 разом з іншими особами весною 2015 року вимагали від його сина ОСОБА_1 грошові кошти доводиться протоколами предявлення особи для впізнання (т.2 а.с.17-17, т.5 а.с.115), де свідок ОСОБА_10 серед запропонованих для впізнання осіб на фотознімках впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_9

З прослуханого в судовому засіданні запису телефонної розмови, отриманої в результаті негласних слідчих дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж шляхом контролю за телефонними розмовами абонентських номерів рухомого (мобільного) звязку (097)946-49-96, (063)984-79-10, якими користується ОСОБА_3, проведених на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області від 22.04.2015 року (диск DVD+R № 490) (т.4 а.с.174), встановлено, що в телефонній розмові 21.05.2015 року о 15год.21хв.34 сек. ОСОБА_3 з невстановленою особою на імя Денис ( № тел.0933857775 приналежність телефону даній особі стверджується протоколом огляду речових доказів від 19.07.2015 року (т.3 а.с.10-зворотна сторона) телефон на вимогу невстановленої особи передавався потерпілому ОСОБА_11 і від вказаної особи звучали вимоги щодо грошей з погрозами вбивством.

Суд не приймає до уваги твердження обвинувачених про наявність у них у відносинах з потерпілим ОСОБА_1 не виконаних останнім цивільно-правових зобов'язань, оскільки це спростовується як показаннями потерпілого ОСОБА_1, так і іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.

З дослідженого в судовому засіданні протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, на який посилаються обвинувачені як на підтвердження своїх тверджень, встановлено, що 11.08.2014 року ОСОБА_3 звернувся до Ковельського МВ УМВС України у Волинській області з заявою про злочин, де повідомив, що в період часу з жовтня 2013 року по березень 2014 року житель м. Ковель на імя ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою заволодів у нього грошима в сумі 60 000 дол. США. (т.5 а.с.90)

З пояснень ОСОБА_3 та його показань, даних в якості потерпілого в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 12.08.2014 року за № 12014030110000704, встановлено, що сума коштів, переданих ним ОСОБА_1 на придбання автомобілів та документів на них, а відповідно і розмір боргових зобовязань останнього складає приблизно 48 тис. дол. США. З цих же показань встановлено спосіб передання зазначених коштів, в тому числі як особисто ОСОБА_1, так і через ОСОБА_11, та шляхом перерахування на імя ОСОБА_22 через відділення «Приватбанку» та грошовими переказами через «Вестерн Юніон» (т.5 а.с. 90-93).

Будучи допитаний в якості свідка та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, в кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_3, ОСОБА_1 підтвердив наявність у нього невиконаних зобовязань перед ОСОБА_3, повязаних з придбанням автомобілів за кордоном та їх розмитненням на замовлення останнього. Разом з тим розмір заявленого ОСОБА_3 у заяві в міліцію боргу не визнав. Повідомив, що на документи на автомобіль «Фольксваген-Пасат Б5» від ОСОБА_3 отримав завдаток в розмірі 1500 дол. США. Пізніше отримав ще близько 6 тис. дол. США на автомобілі. Пояснив причини невиконання цих зобовязань. (т.5 а.с.95).

Факт існування усної домовленості між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, за якою останній повинен був доставляти з-за кордону для ОСОБА_3 бувші у вжитку автомобілі та документи на них, та отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_3 коштів на їх придбання, невиконання умов усної домовленості, часткове повернення ОСОБА_1 отриманих коштів та наявність між сторонами цивільно-правових відносин стверджується постановою слідчого СВ Ковельського МВ УМВС України у Волинській області від 19.09.2014 року про закриття кримінального провадження за заявою ОСОБА_3

Про те, що ОСОБА_3 двічі передавав гроші ОСОБА_1 для придбання автомобілів через нього в судовому засіданні ствердив потерпілий ОСОБА_11 Перший раз зустрічався біля митниці на прохання ОСОБА_1. ОСОБА_3 передавав для ОСОБА_1 гроші в конверті. Другий раз біля готелю «Наше місто» в Ковелі теж передавав гроші для ОСОБА_1. Здогадувався, що це гроші для придбання автомобілів.

Про передачу ОСОБА_3 для ОСОБА_1 через іншу особу (напарника останнього) в лютому 2014 року 4 тис. дол. США, які він (ОСОБА_3П.) перераховував у його присутності, за автомобіль, який вони мали забрати, в судовому засіданні ствердив свідок ОСОБА_23 Він же суду повідомив, що зі слів самого ОСОБА_3 загальна сума коштів, які останній передав ОСОБА_1 складала приблизно 35 тис дол. В цих коштах були і його особисті кошти і кошти інших людей, яким він зобовязувався пригнати автомобілі.

Свідок ОСОБА_10 також підтвердив той факт, що на момент звернення ОСОБА_3 в міліцію у його сина ОСОБА_1 був борг перед ОСОБА_3 Діма підтверджував, що брав кошти, приганяв за ці кошти автомобілі, запчастини, але не погоджувався з сумою, яку вимагали ОСОБА_9 та ОСОБА_3. Крім того підтвердив, що частину боргу в сумі 900 дол. США, які йому через свого знайомого передав син, він віддав ОСОБА_3 Останній погодився забрати заяву з міліції у звязку з обіцянкою Діми віддавати гроші частинами.

Судом також досліджувалися надані стороною захисту обвинуваченого ОСОБА_3 чеки «Приватбанку» у підтвердження перерахування останнім в січні-лютому 2014 року коштів для ОСОБА_1 як на картковий рахунок самого ОСОБА_1 так і для нього через ОСОБА_22 на загальну суму 97837,00 грн., про отримання яких в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 не заперечив. Копія чеків долучена до матеріалів кримінального провадження (т.6 а.с. 144-150)

Разом з тим в ході судового розгляду з показань потерпілого ОСОБА_1, даних на запитання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_8, встановлено, що за час бізнесових стосунків ОСОБА_1 на замовлення ОСОБА_3 придбав та передав останньому 8 автомобілів, марки яких він назвав в судовому засіданні, про що обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував.

Згідно ст. 355 КК України відповідальність настає за примушування особи виконати чи не виконати існуюче цивільно-правове зобов'язання, яке виникло на підставі договору, угоди чи іншого правочину, з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про злочини проти власності" від 06.11.2009 року № 10, ч. 4 п. 15: вимога виконати (не виконати) зобов'язання, що виникло на підставах, не передбачених чинним законодавством, або неіснуюче зобов'язання, або зобов'язання з невизначеним предметом, а так само використання факту існуючого зобов'язання для заволодіння майном, правом на майно або для вчинення дій майнового характеру, які ним не передбачені, належить кваліфікувати як вимагання.

Проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності суд вважає, що в ході судового розгляду не було здобуто належних і допустимих доказів щодо існування у потерпілого ОСОБА_1 невиконаного (існуючого) цивільно-правового зобов'язання перед ОСОБА_3, а саме боргу в сумі 50 000 дол. США, з вимогою про передачу якого звернулися обвинувачені, та визнає доведеною винуватість ОСОБА_3, ОСОБА_9Р та ОСОБА_13 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 189 КК України, що полягає у незаконній вимозі передачі чужого майна, права на майно з погрозою насильства над потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_11Ю, обмеження прав, свобод та законних інтересів цих осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_9 та ОСОБА_13 повторно, як особами, які раніше вчиняли злочини, передбачені ст.186 КК України.

Разом з тим, на думку суду, з обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст.189 КК України слід виключити таку кваліфікуючу ознаку як повторність, оскільки вчинене обвинуваченими вимагання чужого майно було обєднане єдиним злочинним наміром незаконної вимоги передачі грошових коштів у сумі 50 000 доларів США і є тотожними діяннями.

Вчинення підсудними ОСОБА_3, ОСОБА_9Р та ОСОБА_5 відкритого викрадення майна потерпілого ОСОБА_1, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, з погрозою застосування такого насильства стверджується показаннями потерпіло ОСОБА_1, який суду показав, що 21.05.2015 року після 17 год. коли ОСОБА_3 разом з Мелконянцами приїхали до будинку, де він тимчасово проживав, і почали вимагати гроші, вони обшукали машину та будинок. З куртки, яка знаходилась а машині, ОСОБА_5 забрав технічний паспорт на автомобіль АУДІ, на виготовлення якого ним було витрачено 8000 грн., ключі, права, дві пластикові картки Укрсиббанку та пластикову картку ОСОБА_24. Перед тим як мали виїжджати з дачі ОСОБА_5 передав ці документи ОСОБА_9 чи ОСОБА_3 Під час цих подій ОСОБА_5 наніс йому удар рукою в область правого вуха. Ще один удар долонею у ліве вухо був нанесений ОСОБА_13 в будинку на першому поверсі, коли він сидів на дивані. Третій удар рукою в грудну клітку наніс ОСОБА_9 в машині, коли відїжджали від будинку. З приводу отриманих тілесних ушкоджень наступного дня звертався в Луцьку лікарню. Медичні експерти знімали побої. Була гематома, довго боліли ребра.

Нанесення потерпілому ОСОБА_1 ударів рукою в ділянку голови як ОСОБА_5, так і ОСОБА_9Р, обшукування обвинуваченими автомобіля та приміщення будинку підтверджується переглянутими в судовому засіданні відеозаписами території подвіря та будинку за місцем знаходження ОСОБА_1, отриманої в результаті негласних слідчих дій спостереження за особою з використанням відеозапису і фотографування та спеціальних технічних засобів, проведених на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області від 30.04.2015 року (диск DVD+R №№ 392, 393) (т.5 а.с.30,31).

Та обставина, що потерпілий ОСОБА_1 внаслідок вчинених відносно нього протиправних дій обвинуваченими, отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в ділянці 7-го ребра зліва, подряпини і підшкірного крововиливу навколо вушної ділянки зліва стверджується висновком судово-медичної експертизи за № 636 від 10.06.2015 року. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті травмуючої дії тупих предметів. Усі виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження не мали ознак небезпеки для життя в момент їх спричинення. (т. 3, а.с. 45)

Саме такі тілесні ушкодження були виявлені при огляді ОСОБА_1 в травмпункті МКЛ, що стверджується довідкою даної установи за № 4479 від 23.05.2015 року (т. 3, а.с. 46).

Суд не приймає до уваги покази обвинувачених про те, що технічний паспорт на автомобіль ОСОБА_22, ключі, права, та пластикові картки ОСОБА_1 їм передавав добровільно, та розцінює як спосіб ухилення останніх від кримінальної відповідальності, оскільки відкрите заволодіння вказаним майном відбувалось із застосуванням насильства та погроз.

Той факт, що саме ОСОБА_9 передав ОСОБА_5 викрадені документи перед виїздом з дачі, і при спробі ОСОБА_1 повернути їх собі, ОСОБА_5 повторно відкрито забрав їх у нього і передав ОСОБА_9, стверджується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом території подвіря за місцем знаходження ОСОБА_1, отриманим в результаті негласних слідчих дій спостереження за особою з використанням відеозапису і фотографування та спеціальних технічних засобів для, проведених на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області від 30.04.2015 року (диск DVD+R № 392) (т.5 а.с.31).

Суд, з врахування правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові суду від 20.06.2011 року, проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги обставини справи, те що відкрите заволодіння платіжними картками та технічним паспортом на автомобіль відбувалось як засіб доступу до грошових коштів та майна потерпілого, умисел підсудних був спрямований на заволодіння чужим майном, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_3 у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 186 КК України, що полягає у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого ОСОБА_1, з погрозою застосування такого насильства, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб.

У той же час, в суді не знайшло свого доведення обвинувачення підсудних у відкритому заволодінні з салону належного ОСОБА_1 автомобіля марки «Audi A6» реєстраційний номер KGRJH80 та при особистому огляді ОСОБА_1 належним потерпілому ОСОБА_1 планшетом марки «Самсунг ОСОБА_25 3» вартістю 3000 гривень та посвідченням водія серії ВАА 122694 на його імя.

Викрадення посвідчення водія містить самостійний склад кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч.3 ст. 357 КК України. Оскільки в силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а зміна правової кваліфікації погіршить становище осіб, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження, суд виключає з обвинувачення підсудних за ч.2 ст.186 КК України відкрите викрадення посвідченням водія серії ВАА 122694 на імя ОСОБА_1

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд не приймає до уваги і вважає недопустимим доказом протокол огляду місця події від 21.05.2015 року (т. 2 а.с.182-189) в частині огляду автомобіля марки «Audi A6» реєстраційний номер KGRJH80, в ході якого при огляді даного автомобіля на сидінні водія виявлена наплічна сумка чорного кольору, що належить обвинуваченому ОСОБА_3, в якій знаходився належний потерпілому планшет марки «Самсунг ОСОБА_25 3», як такий, що отриманий з порушенням вимог ст.ст. 234, 237, ч. 3 ст.233 КПК України не на підставі ухвали слідчого судді.

З аналогічних підстав суд вважає недопустимим доказом і не приймає до уваги протокол огляду місця події (житлового будинку за адресою дачний масив «Озерце» Ківерцівського району №518) від 21.05.2015 року (т. 2 а.с.173-180).

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 заперечив свою причетність до відкритого викрадення планшету. Про це також в судовому засіданні ствердив потерпілий ОСОБА_1, який суду показав, що планшет лежав на задньому сидінні автомобіля. Хто його забрав не знає. ОСОБА_26 чи ОСОБА_5. Бачив як вони тримали його в руках. Куди поклали не бачив. ОСОБА_3 цього не робив. Коли він сідав у машину планшета на задньому сидінні не було.

Оскільки інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини відкритого заволодіння підсудними планшетом потерпілого ОСОБА_1 марки «Самсунг ОСОБА_25 3» судом не встановлено, суд виключає з обвинувачення підсудних за ч.2 ст.186 КК України відкрите викрадення планшета марки «Самсунг ОСОБА_25 3».

Показання підсудних про те, що вони не мали наміру незаконно заволодівати автомобілем марки «Audi A6», що знаходився в користуванні ОСОБА_1, і за кермо автомобіля ОСОБА_3 сів за пропозицією самого потерпілого у звязку з необхідністю їхати до м. Ковель та на його прохання у звязку з поганим станом здоровя, спростовується прослуханим в судовому засіданні записом телефонної розмови, отриманої в результаті негласних слідчих дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж шляхом контролю за телефонними розмовами абонентських номерів рухомого (мобільного) звязку (097)946-49-96, (063)984-79-10, якими користується ОСОБА_3, проведених на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області від 22.04.2015 року (диск DVD+R (т.4 № 490 а.с.174), з яких встановлено, що в телефонній розмові 21.05.2015 року о 15 год. 48 хв. 15 сек. ОСОБА_9 з телефону № (063)984-79-10, що належить ОСОБА_3, з невстановленою особою на імя Денис (№ тел.0933857775 приналежність телефону даній особі стверджується протоколом огляду речових доказів від 19.07.2015 року (т.3 а.с.10-зворотна сторона), погоджував план дій після прибуття на дачу до ОСОБА_1, в тому числі про те, що саме ОСОБА_3 мав сісти за кермо автомобіля.

У випадку наявності на дачі автомобіля та відсутності самого ОСОБА_1 особа на імя Денис пропонував пригнати евакуатора та вивезти автомобіль. Наполягав на тому, щоб машину зразу ж перегнати в іншу область. На що ОСОБА_9 відповів: «Берем машину, кидаєм його (ОСОБА_1) і їдемо».

В наступній розмові (17 год.19 хв. 20 с. - 21.05.2015р.) повідомляв особі на імя Денис, що забрав ключі.

Про те, що незаконне заволодіння автомобілем «Audi A6», як і відкрите заволодіння іншим майном потерпілого, здійснювалось обвинуваченими із застосуванням насильства та погрозою його застосування стверджується показаннями потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні показав, що коли відїжджали від будинку ОСОБА_9, сидячи в машині на передньому сидінні справа, наніс йому удар рукою в грудну клітку.

Наявність тілесного ушкодження у вигляді підшкірної гематоми в ділянці 7-го ребра зліва, яка виникла в результаті травмуючої дії тупих предметів, стверджується висновком судово-медичної експертизи за № 636 від 10.06.2015 року. Виявлені у ОСОБА_1 тілесні ушкодження не мали ознак небезпеки для життя в момент їх спричинення (т. 3, а.с. 45).

З дослідженого в судовому засіданні технічного паспорту №0285053 та ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду від 21.07.2015 року (т.6 а.с. 157) встановлено, що власником автомобіля марки «Audi А6», р.н.з KGRJH80, 1999 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_2 є громадянин ОСОБА_18 ОСОБА_14. На момент вчинення злочину зазначений автомобіль перебував у потерпілого ОСОБА_1 у користуванні.

За таких обставин суд важає доведеною винуватість ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_3 у вчиненні злочину за ч.2 ст. 289 КК України, що полягає у незаконному заволодінні транспортним засобом з будь-якою метою, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, повторно, з проникненням у інше сховище, поєднаним з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства.

Разом з тим, з обвинувачення підсудних за ч. 2 ст. 289 КК України слід виключити таку кваліфікуючу ознаку як заподіяння значної матеріальної шкоди потерпілому, оскільки транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень унаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує.

Показання обвинувачених про те, що ОСОБА_11 добровільно, без примусу та застосування сили сів в автомобіль та погодився показати місце проживання ОСОБА_1 спростовується прослуханим в судовому засіданні записом телефонної розмови, отриманої в результаті негласних слідчих дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж шляхом контролю за телефонними розмовами абонентських номерів рухомого (мобільного) звязку (097) 946-49-96, (063) 984-79-10, якими користується ОСОБА_3, проведених на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області від 22.04.2015 року (диск DVD+R (т.4 № 490 а.с.174), з яких встановлено, що в телефонній розмові 21.05.2015 року о 15год.21хв.34 сек. з невстановленою особою на імя Денис ( № тел.0933857775 приналежність телефону даній особі стверджується протоколом огляду речових доказів від 19.07.2015 року (т.3 а.с.10-зворотна сторона), де ОСОБА_9 про ОСОБА_11 повідомляв: «Слова не говорить, впиратися почав, в машину вкинули і поїхали».

В прослуханій в судовому засіданні телефонній розмові з тим же абонентом (21.05.2015р. 17 год. 19 хв. 20 с.), отриманої в результаті негласних слідчих дій, має місце жорстка, з нецензурними висловлюваннями вимога ОСОБА_9 до ОСОБА_1 відкрити багажник, залізти в нього, скинути кросівки, щоб не втік. Крім того, у цій розмові в присутності потерпілих він повідомляв особу на імя Денис про те, що дачу вони оточили повністю.

Зазначене також підтверджується переглянутими в судовому засіданні відеозаписами території подвіря за місцем знаходження ОСОБА_1, отриманої в результаті негласних слідчих дій спостереження за особою з використанням відеозапису і фотографування та спеціальних технічних засобів для, проведених на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області від 30.04.2015 року (диск DVD+R №№ 392, 393) (т. 5 а.с.30, 31).

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 підтвердив інформацію, отриману з прослуханих записів телефонних розмов та відеозаписів. Також суду показав, що обвинувачені поставили вимогу, що ніхто нікуди не піде, поки не віддадуть гроші, обмеживши право на свободу пересування.

Крім того, ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що сидіти в машині було страшно за своє життя. Дали кілька запотиличників. Біля кафе «Алібі» попередили, щоб не думав втікати, наздоженуть, буде гірше. В будинку його також утримували незаконно. Покинути будинок він не міг. ОСОБА_5 сидів на дивані біля виходу, а він в протилежній стороні. Вікна в будинку були забиті целофаном. З розмови обвинувачених зрозумів, що залишатися в будинку буде до тих пір поки вони не повернуться і не знайдуть гроші.

Зазначеними доказами підтверджується обвинувачення підсудних у незаконному позбавлені волі та викрадені людини, вчинене стосовно двох осіб.

Разом з тим, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження обставини нанесення обвинуваченими декількох ударів рукою по голові та тулубу потерпілого ОСОБА_11 біля будинку за місцем проживання останнього в м. Ковелі по вул. Заводська, 5 та кількох ударів по різних частинах тіла на території готелю «Алібі», який розташований в с. Городовець Ковельського району.

Суд не приймає до уваги показання потерпілого в цій частині, оскільки вони заперечуються обвинуваченими, не підтверджуються іншими доказами та спростовуються показаннями свідків ОСОБА_21, який суду показав, що ОСОБА_11 ні біля будинку, де він проживає, ні в автомобілі, ні на території готелю ніхто не бив, його ніхто нікуди не відводив і він постійно був на очах. Він йому запропонував каву. З ним розмовляв ОСОБА_27.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що перебуваючи на водійському сидінні автомобіля не бачив та не чув, щоб ОСОБА_11 наносились удари в автомобілі.

Про те, що на території кафе «Алібі» не відбувалось ніякого конфлікту чи розмови на підвищених тонах, в судовому засіданні ствердила свідок ОСОБА_28

Суд також визнає недопустимим доказом і не приймає до уваги протокол за результатами негласних слідчих (розшукових) дій від 22.05.2015 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5 , а саме спостереження за особою з використанням відеозапису і фотографування та спеціальних технічних засобів, проведених на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Волинської області від 30.04.2015 року (диск DVD+R №№ 392,393) (т.5 а.с.31), оскільки з досліджених судом оптичних носіїв оптичних дисків DVD+R №№ 392,393, де записано обставини відеозйомки території подвіря та в кімнаті будинку за місцем знаходження ОСОБА_1, які є додатками до протоколу, відсутній аудіо-запис(т.5 а.с.25-29).

Згідно повідомлення УСБУ у Волинській області від 16.05.2016 року аудіо-запис, який був здійснений 21.05.2015 року за адресою Волинська область Ківерцівський район дачний масив «Озерце» № 518 за кримінальним провадженням 120150300000000232 від 22.04.2015року відсутній.

Крім того, досудовим слідством ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що він 21.05.2015 у період часу з 17 год. 25 хв. по 18 год. 45 хв. діючи з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, під час вчинення вимагання грошових коштів у ОСОБА_1, шляхом вільного доступу незаконно проник у будинок, розташований за адресою: Волинська область, Ківерцівський район, дачний масив «Озерце» №518, звідки таємно повторно викрав належні потерпілому ОСОБА_1 сережки із металу жовтого кольору у матерчатому футлярі, загальною вартістю 1500 гривень, чим завдав потерпілому ОСОБА_1 на вказану суму матеріальної шкоди. Дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 3 ст.185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні з приводу інкримінованого йому злочину обвинувачений ОСОБА_9 не визнав себе винуватим у вчиненні даного злочину. Суду показав, що сережок не викрадав. В будинок заходив лише для того, щоб попити води. Про наявність сережок у нього в задньому кармані штанів дізнався, коли працівник правоохоронного органу озвучив даний факт, поклавши їх перед ним на капоті. Тоді як інші речі, які діставалися ним з його карманів, клались на капот автомобіля не озвученими.

Про те, що сережки із металу жовтого кольору у матерчатому футлярі були дійсно виявлені працівниками правоохоронних органів при огляді ОСОБА_9 стверджується протоколом огляду місця події від 21.05.2015 року (т.2а.с.182-189). Зазначену обставину в судовому засіданні також підтвердили свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_30, в присутності яких в якості понятих проводився огляд місця події.

Покази потерпілого ОСОБА_1 щодо приналежності йому виявлених у ОСОБА_9 сережок були суперечливими. Спочатку потерпілий стверджував, що сережки належать власниці будинку Тетяні, якій він подарував їх, придбавши їх в одному з магазинів в м. Луцьку за 1500 грн. Пізніше потерпілий показав, що вказані сережки є його власністю, оскільки були придбані ним з наміром подарувати власниці будинку, яка є його знайомою. Про те чи виготовлені з дорогоцінного металу, чи звичайна біжутерія пояснити не міг.

З обєктивної сторони крадіжка відноситься до злочинів з матеріальним складом. Тому, крім діяння (таємного викрадення), обовязковими її ознаками є матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна. Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.

Кримінальна відповідальність за статтею 185 КК України настає при скоєні крадіжки майна у випадках, якщо крадіжка майна є не дрібною.

Відповідно до ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Для відкриття кримінального провадження за ст. 185 КК України сума викраденого повинна була становити у 2015 році (момент вчинення інкримінованого правопорушення) не менше 121,8 грн.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушення. Обовязок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та , у встановлених цим кодексом випадках на потерпілого.

Стороною обвинувачення та потерпілим не було надано суду належних та допустимих доказів щодо вартості викраденого. З клопотанням про призначення товарознавчої експертизи потерпілий не звертався.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи те, що в суді не доведено, що в діянні підсудного ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_9 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, слід визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю в діях обвинуваченого складу даного кримінального правопорушення.

Проаналізувавши всі досліджені у справі докази в їх сукупності суд вважає доведеною винуватість підсудних ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9 у незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчиненому з корисливих мотивів, щодо двох осіб, за попередньою змовою групою осіб; у вимаганні передачі чужого майна та права на майно з погрозою насильства над потерпілими, обмеження їх прав, свобод та законних інтересів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_9 та ОСОБА_5 повторно; у відкритому заволодінні чужим майном, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, з погрозою застосування такого насильства, вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб; у незаконному заволодінні транспортним засобом з будь-якою метою, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, з погрозою застосування такого насильства, вчиненому з проникненням у інше сховище, та кваліфікує їх дії за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 289 КК України.

Кваліфікуючи таким чином дії підсудних, суд виходить з того, що дії підсудних носили спільний характер і охоплювались єдиним умислом. При цьому, кожен із підсудних виконував відведену йому роль у злочині та погоджувався з тими діями, які виконували інші співучасники його вчинення.

Призначаючи обвинуваченим покарання суд у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує кількість вчинених ними злочинів, їх характер і ступені тяжкості та особу винних у їх сукупності.

При цьому суд враховує, що обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5 вчинили ряд умисних злочинів, один з яких - за ч. 2 ст. 146 КК, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості, а три - за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 289 КК України, до тяжких злочинів.

Обставин, що помякшують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, крім тяжкості злочинів, враховує відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, поведінку його як особи до вчинення злочинів, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні малолітню дитину, те, що від вчиненого не настало негативних наслідків, а потерпілий просить його суворо не карати і не позбавляти волі. Ці обставини дають суду підстави вважати, що виправлення ОСОБА_3 можливе без відбування покарання. Тому, ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкціями статей Закону, за якими він притягується до кримінальної відповідальності, та звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2,3,4 ч.1ст.76 КК України.

Разом з тим, з огляду на тяжкість вчинених ОСОБА_3 злочинів, суд вважає, що йому слід визначити максимальний іспитовий строк, встановлений Законом - 3 роки. Таке покарання обране ОСОБА_3 буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Суд також враховує те, що санкція ч.2 ст.289 КК України передбачає можливість призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна. Злочин за цією статтею вчинений обвинуваченими з корисливих мотивів. Однак у звязку зі звільненням ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням та у відповідності до ст.77 КК України, суд не застосовує вказане додаткове покарання до обвинуваченого ОСОБА_3

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, крім тяжкості вчинених ним злочинів, враховує особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину.

Оскільки досудовим слідством обвинуваченому ОСОБА_5 не вмінено обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують його покарання, суд не враховує їх при призначенні покарання.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, та знову вчинив тяжкі злочини, що свідчать про небажання останнього ставати на шлях виправлення та суспільну небезпечність його, як особи, суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_5, а також попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише у місцях позбавлення волі, а тому призначає покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією статей, за якими він притягується до кримінальної відповідальності, а остаточне покарання за сукупності злочинів призначає шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Суд також враховує, що злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України, вчинявся обвинуваченим ОСОБА_13 з корисливих мотивів, і призначає додаткове покарання - конфіскація майна.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9, суд крім тяжкості вчинених ним злочинів, особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, має на утриманні малолітню дитину.

До обставин, що обтяжують покарання підсудного відповідно до ст. 67 КК України, суд відносить рецидив злочину.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів та злочину проти життя особи, знову вчинив злочин проти волі особи та тяжкі корисливі злочини, що свідчать про небажання останнього ставати на шлях виправлення та суспільну небезпечність його, як особи, суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_9, а також попередження вчинення ним нових злочинів можливе лише у місцях позбавлення волі, а тому призначає покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статей, за якими він притягується до кримінальної відповідальності, а остаточне покарання за сукупності злочинів призначає шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Оскільки злочини, у вчиненні яких обвинувачується підсудний ОСОБА_9, вчинені ним до постановлення вироку Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08.07.2015 року, суд призначає остаточне покарання відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України.

Строк відбуття покарання за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08.07.2015 року рахується з часу приведення вироку до виконання, а на час набрання даним вироком законної сили обвинувачений перебував під вартою у даній справі, тому не має підстав вважати, що обвинувачений відбував покарання за попереднім вироком.

Суд враховує, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України, вчинявся обвинуваченим ОСОБА_9 з корисливих мотивів, і призначає додаткове покарання - конфіскація майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Судові витрати у справі, пов'язані із залученням експерта для проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 306 грн. 90 коп. слід стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9 в дохід держави в рівних частинах.

Не підлягають стягненню з обвинувачених судові витрати, повязані із залученням експерта для проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів в сумі 480 грн. 80 коп., оскільки вчиненні ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9 злочини, не повязані із злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, або прекурсорів.

Цивільний позов не заявлено.

Скасуванню підлягають арешт накладений на майно обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2015 року (т. 2 а.с. 210-211).

Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_5, ОСОБА_9 додаткового покарання конфіскації майна, арешт на майно обвинувачених, накладений згідно ухвал слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2015 року (т.2 а.с. 214, 217) скасуванню не підлягає.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Враховуючи те, що власником автомобіля марки «Audi» модель «А6», р.н.з KGRJH80, синього кольору, номер кузова НОМЕР_2, згідно технічного паспорту №0285053 є громадянин ОСОБА_18 KUKURYK KAZIMIERZ, що також встановлено судовим рішенням (ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду від 21.07.2015 року, якою скасовано арешт , накладений на вказаний автомобіль), тому вищевказаний автомобіль та технічний паспорт на нього підлягає поверненню останньому.

Оскільки автомобіль марки «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, чорного кольору, 1997 року випуску, яким керував ОСОБА_12, згідно технічного паспорту серії САО № 781375 належить ОСОБА_31, тому вищевказаний автомобіль та технічний паспорт на нього підлягає поверненню останньому.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

з а с у д и в:

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 289 КК України, призначивши покарання:

за ч. 1 ст. 146 КК України - 3 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 189 КК України - 4 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України - 3 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі без конфіскації майна

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки без конфіскації майна.

Згідно п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

До набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_3 залишити запобіжний захід у вигляді застави.

Повернути ОСОБА_3 суму застави в розмірі 97 440 тис. грн., яка внесена згідно з квитанцією № 0.0.410917285 від 17.07.2015 року на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок № 37315003000983, банк ГУДКСУ у Волинській області МФО 803014, на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.07.2015 року.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 289 КК України, призначивши покарання:

за ч. 1 ст. 146 КК України - 3 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 189 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частки належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у виді 5 (пяти) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частки належного йому майна.

До набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_5 залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання - 21.05.2015 року.

В порядку ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання термін попереднього увязнення з 21.05.2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 289 КК України, призначивши покарання:

за ч. 1 ст. 146 КК України - 4 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 189 КК України - 5 років 6 місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 289 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частки належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити покарання у виді 5 (пяти) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частки належного йому майна.

На підставі ч. 4 ст.70 КК України шляхом частково складання покарань, до покарання, призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 08.07.2015 року, остаточно призначити до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 6 (шість) місяців з конфіскацією 1/2 частки належного йому майна.

Визнати невинуватим ОСОБА_9 за ч.3 ст.185 КК України та виправдати за недоведеністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

До набрання вироком законної сили засудженому ОСОБА_9 залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_9 рахувати з моменту затримання 21.05.2015 року.

В порядку ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 в строк відбування покарання термін попереднього увязнення з 21.05.2015 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_9 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Волинській області (отримувач коштів: УК у м. Луцьк 24060300, № рахунку 31112115700002, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ отримувача 38009628, банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області код банку отримувача 803014, код класифікації доходів: 24060300 «інші надходження») в рівних частинах по 102 грн. 30 коп. з кожного судові витрати, повязані із залученням експерта для проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2015 року на майно ОСОБА_3, а саме: грошові кошти в сумі 14 грн., мобільний телефон марки «Самсунг» моделі GT-18190, ІМЕІ 356507051975021/1, із сім-картою синього кольору з написом «Київстар», абонентський номер якої +380979465996, планшет «Apple».

Речові докази:

носій інформації оптичний диск для лазерних систем зчитування формату CD-R «Artex» CD-R 700 МВ 52х speed 80 min» та рукописним написом «16513 ВК» із інформацією на ньому про вхідні-вихідні зєднання абонента по номерах телефону +38063-98-47910, +38093-52-53-492, та за ІМЕІ: 357707004388410, 351759050969050, якими користувався ОСОБА_4 із іншими абонентами, який зберігається у матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

носій інформації оптичний диск для лазерних систем зчитування формату CD-R з маркувальними написами «Artex» CD-R 700 МВ 52х speed 80 min» та рукописним написом «Київстар» «вх.10221/3/кт від 09.07.2015 року» з інформацією на ньому, який зберігається у матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

протокол за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 02.07.2015 року, складений оперуповноваженим СБУ у Волинській області ОСОБА_32 на 259 аркушах та носій інформації DVD-R диск для лазерних систем зчитування з маркувальними написами «Verbatim DVD-R 4,7 GB 16x speed vitesse 120 min» з рукописним написом нанесеним барвником синього кольору «№ 435 від 02.07.2015 року таємно (підпис) Гончарук* розсекречено ОСОБА_32 91/3/3943 від 24.07.2015 року (підпис)» з інформацією на ньому, який зберігається в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

чотири протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій за номерами відповідно № 54/3/2597 від 22.05.2015 року на 90 арк., № 54/3/2598 від 22.05.2015 року на 83 арк., № 54/3/2599 від 22.05.2015 року на 6 арк., № 54/3/2600 від 22.05.2015 року на 5 арк., пять оптичних дисків формату DVD+R за реєстраційними номерами №392 від 22.05.2015 року, № 393 від 22.05.2015 року, № 488 від 05.08.2015 року, № 489 від 05.08.2015 року, № 490 від05.09.2015 року з інформацією на них, надійшли від оперативного підрозділу УСБУ у Волинській області на адресу органу досудового розслідування згідно супровідного листа за вих. № 54/3-4571 від 20.08.2015 року та зберігається в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

пластикову картку А-Банку № 670509100006421854, пластикову картку УкрСиббанк № 4073543500017174, пластикову картку УкрСиббанк № 5571003600116463, дві сережки з металу жовтого кольору, які знаходяться в футлярі жовтого кольору, планшет «Самсунг ОСОБА_25 ТАБ 3», мобільний телефон «Нокія» моделі 112, в пластиковому корпусі чорного кольору, імеі 355485050507569, 355485050507577, з сім картками у ньому оператора «Київстар за №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5, які зберігаються в спеціально обладнаному приміщенні для зберігання речових доказів УМВС України у Волинській області відповідно до квитанції № 003291 від 26.08.2015 року повернути власнику ОСОБА_1.

посвідчення водія серії ВАА № 122694, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії FA № 180231, паспорт громадянина України серії АЮ № 188611, картку платників податків (ідентифікаційний код) № НОМЕР_6, передані на зберігання власнику ОСОБА_1 - залишити останньому.

мобільний телефон марки «Samsung», поміщений у футляр чорного кольору, моделі GT-18190, ІМЕІ 356507051975021/1, із сім-картою синього кольору з написом «Київстар», абонентський номер якої +380979465996, планшет «Apple», які належать ОСОБА_3, та зберігається в спеціально обладнаному приміщенні для зберігання речових доказів УМВС України у Волинській області відповідно до квитанції № 003291 від 26.08.2015 року повернути ОСОБА_3.

пластикову картку ПАТ КБ «Приватбанк» № 5168742068579998, пластикову картку ПАТ КБ «Приватбанк» № 5168742066713409, пластикову картку ПАТ КБ «Приватбанк» № 5168755305944262, пластикову картку ПАТ КБ «Приватбанк» №5168757290694134, пластикову картку «ОСОБА_33 № 5163990011185190 повернуті на відповідальне зберігання ОСОБА_3 залишити останньому.

мобільний телефон марки «Билайн», у корпусі чорного кольору, ІМЕІ 355730052901850 з сім-карткою мобільного оператора ПрАТ № 096-44-26-225, обрізану сім-картку без маркувальних позначень, портмоне чорного кольору, які належать ОСОБА_5, та зберігається в спеціально обладнаному приміщенні для зберігання речових доказів УМВС України у Волинській області відповідно до квитанції № 003291 від 26.08.2015 року конфіскувати.

мобільний телефон марки «Samsung», моделі «SGH-C200N», ІМЕІ 357707/00/438841/800 з сім-карткою оператора мобільного звязку «Лайф» № НОМЕР_7, мобільний телефон марки «Samsung», моделі «GT-Е1232В», ІМЕІ 351759050969050, 35160050969058 з сім-картками оператора мобільного звязку «Київстар» № НОМЕР_8 та оператора мобільного звязку «Лайф» № НОМЕР_9, які належать ОСОБА_9, та зберігається в спеціально обладнаному приміщенні для зберігання речових доказів УМВС України у Волинській області відповідно до квитанції № 003291 від 26.08.2015 року конфіскувати.

грошові кошти у національній валюті на загальну суму 14 гривень, купюри номіналом: 5 гривень серії РГ № 2856938, номіналом 5 гривень серії ВВ № 6142014, номіналом 2 гривні серії РВ № 3345309, номіналом 2 гривні серії ТА 5679848, які належать ОСОБА_3, на які згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2015 накладено арешт, та які передані на зберігання у фінансово-економічний відділ УМВС України у Волинській області відповідно до квитанції № 2102 від 26.08.2015 року повернути ОСОБА_3.

грошові кошти у іноземній валюті, а саме одну купюру номіналом в 10 реалів серії А7256035114А, одну купюру номіналом у 20 реалів серії А2255066865А, одну купюру номіналом у 100 російських рублів серії аа 5376184 та в національній валюті України розмінну монету на суму 3 гривні: монетами по 1 грн. (2шт.) монетами по 25 копійок (2шт.), монета 50 копійок (1шт.), які належать ОСОБА_5, на які згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2015 року накладено арешт, та які передані на зберігання у фінансово-економічний відділ УМВС України у Волинській області відповідно до квитанцій №№ 2104, 1683 від 26.08.2015 року конфіскувати.

автомобіль марки «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, чорного кольору, 1997 року випуску, який належить на праві приватної власності ОСОБА_31, який знаходиться на території тимчасового майданчика для затримання автотранспорту УБОЗ УМВС України у Волинській області за адресою: м. Луцьк, вул. Загородня, 5а, Волинської області повернути власнику ОСОБА_31.

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії САО781375 на автомобіль марки «Land Rover Range Rover», державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_3, чорного кольору, 1997 року випуску, яке зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути власнику ОСОБА_31.

ксерокопію витягу з кримінального провадження № 12014030110000704 від 12.08.2014 року з підписом слідчого Сергієнка Є.Ю., ксерокопію протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 11.08.2014 року гр-на ОСОБА_3, ксерокопію пояснення ОСОБА_3 від 11.08.2014 року, ксерокопію постанови про визнання особи потерпілим від 12.08.2014 року ОСОБА_3, ксерокопію допиту потерпілого ОСОБА_3 від 12.08.2014 року, ксерокопію заяви ОСОБА_3 на імя слідчого Сергієнка Є.Ю. від 12.08.2014 року, ксерокопію допиту свідка ОСОБА_1 від 17.09.2014 року, ксерокопію постанови слідчого Сергієнка Є.Ю. про закриття кримінального провадження № 12014030110000704, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

копію ухвали слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25.06.2015 року про задоволення клопотання слідчого Супрунюка В.Г. та надання тимчасового доступу до відомостей, що містять банківську таємницю по банківському рахунку ПАТ «УкрСиббанк» № 26257007432315 відкритого на ОСОБА_1 залишити в матеріалах кримінального провадження.

технічний паспорт (польський) на автомобіль марки «Audi» модель «А6», р.н.з KGRJH80, виданий на імя ОСОБА_14, який зберігається в спеціально обладнаному приміщенні для зберігання речових доказів ВРЗ УМВС України у Волинській області повернути власнику - ОСОБА_14.

автомобіль марки «Audi» модель «А6», р.н.з KGRJH80, синього кольору, номер кузова НОМЕР_2, який належить ОСОБА_14 та знаходиться на штраф майданчику УБОЗ УМВС України у Волинській області повернути власнику ОСОБА_14.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.

Суддя Ківерцівського районного суду О.М. Пономарьова