Ухвала суду № 58274796, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/23565/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Кваші Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.01.2015 року № 0000252201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» за вересень 2014 року.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 16.01.2015 №9/26-57-221/34295663, в якому контролюючим органом встановлено порушення вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 на суму 338 000,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняла податкове повідомлення-рішення від 30.01.2015 року № 0000252201, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 422 500,00 грн., з яких 338 000,00 грн. за основним платежем та 84 500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини позивача з ТОВ «Укроргенергогаз» не мали реального характеру, оскільки не підтверджуються необхідними документами.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, показники податкової звітності з податку на додану вартість, виходячи з позиції податкового органу, сформовані позивачем неправомірно, оскільки господарські операції ТОВ «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» з ТОВ «Укроргенергогаз» не мали реального характеру у зв'язку з відсутністю факту здійснення діяльності та господарських можливостей у ТОВ «Укроргенергогаз», документального оформлення господарських операцій з метою отримання податкової вигоди.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Перевіряючи реальність здійснення позивачем господарських операцій у спірний період, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період, за який проведено перевірку, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Укроргенергогаз».

Між позивачем (підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» (агент) було укладено агентський договір від 15.09.2014 №15/09-04.

За умовами вказаного договору підприємство надає агенту монопольне право на виконання агентських функцій з пошуку постачальників та покупців нафтопродуктів для підприємства на території України. Підприємство надає агенту монопольне право на проведення комплексу заходів з пошуку та підбору об'єктів (нафтобаз) для подальшої експлуатації АЗС з метою реалізації нафтопродуктів. Агент здійснює пошук партнерів, готує контракти, угоди та договори; надає інші послуги, спрямовані на укладення договорів та інших угод між підприємством та партнерами. Договори та інші угоди укладаються безпосередньо між підприємством та контрагентами.

Згідно з пунктом 3.1 даного договору, підприємство зобов'язується, зокрема, передавати агенту звіти про поставки, здійснені за сприяння агента та копії договорів між підприємством та постачальником, укладених у відповідності з даним договором, а також надавати звіти у кінці кварталу.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду копії: агентського договору від 15.09.2014 №15/09-04; замовлення від 15.09.2014 №15/09-04; звіту агента від 15.09.2014 №15/09-04; акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.09.2014 №ОУ-0915/01 та податкової накладної від 15.09.2014 №7 (сума ПДВ - 338 000,00 грн.).

Згідно з наявної у матеріалах справи копії звіту агента від 15.09.2014 №15/09-04 в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» придбані наступні послуги: з контрагентами AG TRADING GROUP S.A. (дата документа 10.03.2014) та товариством з обмеженою відповідальністю «Західенергоресурс» (дата документа 21.08.2014).

Позивачем надано суду копії договору поставки нафтопродуктів від 21.08.2014 №21/08-2-опт (укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Західенергоресурс») та контракту від 10.03.2014 №ТКМТ-10/03/USD (укладеного з компанією AG TRADING GROUP S.A.).

Суд першої інстанції вірно зазначив, що дані договори, які, за твердження позивача та у відповідності до наявної у матеріалах справи копії звіту агента від 15.09.2014 №15/09-04, укладені внаслідок виконання товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» умов агентського договору від 15.09.2014 №15/09-04, датовані раніше (10.03.2014 та 21.08.2014), ніж безпосередньо агентський договір, що не може свідчити про наявність ділової мети та доцільності укладання агентського договору з метою отримання прибутку.

Посилання апеляційної скарги позивача на ту обставину, що до договорів з AG TRADING GROUP S.A. та товариством з обмеженою відповідальністю «Західенергоресурс» за результатами надання агентських послуг було укладено додаткові угоди не спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність ділової мети в укладанні таких.

Наданий позивачем договір про наміри від 15.01.2014 №2-н, укладений між позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» (комерційний агент), згідно з умовами якого комерційний агент, у якості представника, вчиняє наступні дії від імені замовника, а саме: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить усю попередню переддоговірну роботу з клієнтом, а також попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання раніше погоджені ним з клієнтом, повністю готуючи укладення правочину, не є свідченням реальності досліджуваної фінансово-господарської операції, оскільки, як вбачається зі змісту вказаного договору про наміри від 15.01.2014 №2-н, останній не містить посилання щодо надання йому сили попереднього договору, тобто договору, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому, а тому в силу положень ч. 4 ст. 635 ЦК України не є попереднім договором та не створює правових наслідків щодо обов'язковості останнього.

Крім того, позивачем не надано доказів оплати вартості послуг по договору від 15.09.2014 №15/09-04.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що надані первинні документи не є достатніми доказами фактичного здійснення господарських операцій.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності контролюючим органом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Укроргенергогаз» було подано уточнюючі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за вересень 2014 року, в результаті чого зменшило податкові зобов'язання по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» в загальній сумі 338 000,00 грн.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача) з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Укренергогаз» не мали реального характеру, оскільки не підтверджуються необхідними документами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, первинні документи, оформлені на виконання спірних договорів, відповідають встановленим вимогам та видам господарської діяльності сторін договору. У первинних документах відображено зміст та обсяг господарської операції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту не підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість на підставі податкових накладних відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Манго-Трейд» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська Ухвалу в повному обсязі виготовлено 10.06.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.