Ухвала суду № 58274783, 09.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/483/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

09 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Кваші Я.А.,

за участю представника відповідача Міністерства оборони України Полотняка Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, Чернігівського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні до виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у разі встановлення третьої групи інвалідності, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ в редакції закону з 1 січня 2014 року;

- зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат оформити та подати до Міністерства оборони України документи для виплати ОСОБА_4, як інваліду війни III групи, одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу, як інваліду третьої групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день виплати допомоги, встановленому п.п. б пункту 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ у редакції закону з 1 січня 2014 року та перерахувати на рахунок Чернігівського обласного військового комісаріату суму одноразової грошової допомоги для подальшої виплати ОСОБА_4;

- зобов'язати Чернігівський обласний військовий комісаріат виплатити ОСОБА_4 суму одноразової грошової допомоги, як інваліду війни третьої групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день виплати допомоги, встановленому п.п. б пункту 1 ст. 16- 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII у редакції закону з 1 січня 2014 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_4 про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою в частині про задоволення позову, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права і процесуального, що призвело до неправильного вирішення справи.

В частині про відмову у задоволенні позову постанова суду першої інстанції не оскаржується та згідно з вимогами ст. 195 КАС України судом не переглядається.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4 проходив військову службу в Збройних Силах колишнього СРСР у період з 07.05.1982 по 26.05.1984, під час якої брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан та отримав закриту черепно-мозкову травму - контузію головного мозку.

Згідно копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 2 від 03.01.2013 (а.с. 9) ОСОБА_4 отримав поранення, ЗЧМТ - контузія головного мозку і захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки МСЕК серії АВ № 0111774 від 16.04.2013 (а.с. 11) ОСОБА_4 встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

12.11.2015 позивач звернувся з заявою до військового комісара Чернігівського обласного військовому комісаріату про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності, яка була передана до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для її розгляду та прийняття рішення (а.с. 12, 41).

За наслідками розгляду заяви Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 17.12.2015 № 248/3/6/3937 повернув документи позивача до Чернігівського обласного військового комісаріату без реалізації, у зв'язку з тим, що заявник був звільнений зі строкової військової служби в 1986 році та інвалідність первинно отримав у 2013 році (а.с. 42).

11.01.2016 листом за № 72 Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про вищевказане рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с. 43).

Вважаючи відмову у призначенні та виплаті одноразової допомоги протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 07.05.1982 по 26.05.1984 проходив строкову військову службу у Радянській Армії, а тому Міністерство оборони України, до повноважень якого належить вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, зобов'язано було з дотриманням процедури розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Поняття соціального захисту військовослужбовців визначено приписами статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та означає діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», чинної на час звернення позивача до відповідача із заявою про виплату одноразової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку, затвердженого вказаною вище Постановою № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з довідкою МСЕК ІІІ група інвалідності встановлена ОСОБА_4 з 16.04.2013.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, травми, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 16-2 названого Закону одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю IIІ групи інвалідності призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із встановленням позивачеві ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби, він має право на одноразову грошову допомогу згідно з положеннями частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розмір якої визначається відповідно до статті 16-2 вказаного Закону.

В силу пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 у зв'язку із встановленням останньому III групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Цим самим спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності відповідного обов'язку у Міністерства оборони України.

Пунктами 3 та 7 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою КМ України від 28 травня 2008 р. N 499, передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва); копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності: копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Так, рішення про виплату одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовців, приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Оскільки Чернігівським обласним військовим комісаріатом до Міністерства оборони України були надані всі документи, визначені пунктом 3 Порядку № 499, для подальшого винесення відповідного рішення по одноразовій грошовій допомозі позивача, а, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Міністерство оборони не приймало жодних рішень за результатами розгляду заяви позивача від 12.11.2015 про виплату йому одноразової грошової допомоги, висновок суду першої інстанції про зобов'язання було з дотриманням процедури розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення є законним та обґрунтованим.

В частині про відмову у задоволенні позову рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується та судом не переглядається.

Доводи апеляційної скарги спростовані висновками суду першої інстанції.

Виходячи з цього, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 10.06.2016

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.