Рішення № 58274469, 06.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівСлободянюк С.В., Левенця Б.Б.,при секретаріГоін В.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Вугілля України» Вовченко Олексія Сергійовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_6 до Державного підприємства «Вугілля України» про стягнення премії, середнього заробітку за час затримки заробітної плати при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року позов задоволено частково. /а.с. 78-83/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ДП «Вугілля України» Вовченко О.С. подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що на момент відкриття провадження у справі та винесення рішення, Шевченківським районним судом м. Києва вже розглядалась справа №761/22726/15-ц з тими самими сторонами, предметом та підставами позову. Також зазначив, що довідка про заборгованість по заробітній платі, надана позивачем підписана не керівництвом ДП «Вугілля України», а невстановленими особами, оскільки документи бухгалтерської та фінансової звітності підписуються Директором і головним бухгалтером підрозділу і здаються до бухгалтерії підприємства в установленому порядку, чого не було дотримано. Крім того, суд першої інстанції позбавив відповідача права на подання доказів, розглянувши справу без їх участі в одне судове засідання, не врахувавши також, що на момент звернення позивача, ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.07.2015 р. відносно ДП «Вугілля України» порушено справу про банкрутство, у зв'язку з чим провадження підлягає закриттю. В доповненнях до апеляційної скарги додатково зазначив, що затримка у виплаті сталась не вини підприємства, оскільки останнє здійснює свою діяльність у м. Макіївка Донецької області - на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свою діяльність. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню в частині задоволених позовних вимог, з ухваленням нового рішення в цій частині на підставі наступного.

№ справи 761/38472/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/5567/2016Головуючий у суді першої інстанції: Маліновська В.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Судом встановлено, що на підставі Наказу № 149 від 14.05.2010р. Міністерства вугільної промисловості /а.с.24/ Державне підприємство «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» було реорганізовано у Відокремлений підрозділ «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» Державного підприємства «Вугілля України», який був створений наказом ДП «Вугілля України» від 02.08.2010р. № 40 /а.с.23/, Позивач на підставі Наказу № 27/к від 01.09.2010 р. /а.с.21-22/ була переведена на посаду головного юрисконсульта ВП «ГІРЦ» ДП «Вугілля України» /а.с.13-20/.

Наказом ДП «Вугілля України» від 01.04.2015р. №12 у зв'язку з відсутністю можливості евакуації працівників Відокремленого підрозділу «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» Державного підприємства «Вугілля України», у зв'язку з неможливістю вивезення майна та документації, а також рішення керівника ВП «ГІРЦ» про звільнення усіх працівників ВП «ГІРЦ» з 01.06.2015р., - Відокремлений підрозділ «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» ДП «Вугілля України» наказано ліквідувати до 01.06.2015р. /а.с.25/.

Наказом ВП «ГІРЦ» від 31.05.2015р. № 23 К позивача звільнено з займаної посади головного юрисконсульта згідно п.1 ст. 40 КЗпП України з 31.05.2015р. /а.с.26/.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 47 КЗпП України про те, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України та ч.ч.1-2 ст.117 КЗпП України.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

За положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Наказом ДП «Вугілля України» від 01.04.2015р. №12 у зв'язку з відсутністю можливості евакуації працівників Відокремленого підрозділу «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» Державного підприємства «Вугілля України», у зв'язку з неможливістю вивезення майна та документації, а також рішення керівника ВП «ГІРЦ» про звільнення усіх працівників ВП «ГІРЦ» з 01.06.2015р., - Відокремлений підрозділ «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» ДП «Вугілля України» наказано ліквідувати до 01.06.2015р. /а.с.25/.

Відповідно до розпорядження КМ України від 07.11.2014 року №1085-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють свої повноваження не у повному обсязі, м. Макіївка Донецької області, де знаходився Відокремлений підрозділ «Галузевий інформаційно-розрахунковий центр» Державного підприємства «Вугілля України» значиться у цьому переліку, фінансова діяльність на підприємстві зупинена.

Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюється главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 березня 2016 року у справі № 6-365цс16.

Вимог щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, позивачем не заявлено, у зв'язку з чим колегією суддів не приймається до уваги довідка / а.с.43/, на яку посилаються сторони.

Враховуючи викладене, першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що затримка виплати позивачці належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася з вини відповідача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки у виплаті заробітної плати та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Вугілля України» Вовченко Олексія Сергійовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 04 лютого 2016 року -скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, постановивши в цій частині нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: