Ухвала суду № 58271573, 08.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 490/3539/15-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Подзігун Г.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 80 від 01 квітня 2015 року, яка винесена начальником управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області Малій К.А. про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 6800 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що він не може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, оскільки не є власником житлового будинку по АДРЕСА_1. У зв'язку з цим,на думку позивача, він не міг виконати припис № 26 від 25.01.2014 року, за невиконання якого було складено вказану постанову.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом неповністю з`ясовано обставини, що мають істотне значення по справі, висновоки суду не відповідають обставинам справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.01.2014 року головним державним інспектором Приморського інспекційного відділу Південного інспекційного управління Інспекції Держархбудконтролю у Миколаївській області Рябеньким А.О. було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва "Будівництво сараю за адресою: АДРЕСА_1". Перевіркою було встановлено виконання будівельних робіт з будівництва сараю розмірами 4.67 х 2.38 м без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, який знаходиться у користуванні ОСОБА_1.

На підставі проведеної перевірки головним державним інспектором відповідача 25.01.2014 року було складено припис № 26 про усунення порушення вимог законодавства, в якому була поставлена вимога усунути порушення містобудівного законодавства шляхом оформлення документів на вказаний об'єкт будівництва, які надають право на виконання будівельних робіт. Термін виконання припису - до 26.05.2014 року.

16.03.2015 року головним державним інспектором відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за невиконання припису № 26 від 25.01.2014 року, а 01.04.2015 року начальником Управління ДАБІ у Миколаївській області Малій К.А. було винесено оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 6 800 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою позивач звернувся до суду з позовом про взнання її протиправною та скасування.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що власником житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 (а.с. 6-8), відповідно до договору купівлі-продажу від 10 лютого 2011 року (а.с. 37-38).

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З матеріалів справи вбачається, що користувачем земельної ділянки, на якій було виявлено об'єкт будівництва, є ОСОБА_4, а не позивач.

Отже, житловий будинок або земельна ділянка не перебувають у володінні або користуванні позивача, у зв'язку з чим він не може самостійно оформити необхідні документи для виконання будівельних робіт. З огляду на це, у діях позивача відсутня суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, оскільки він з об'єктивних причин не виконав і не міг виконати припис № 26 від 25.01.2014.

Доказів того, що ОСОБА_1 являється користувачем самовільно збудованого господарського приміщення відповідачем не надано.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 26.09.2013 р. за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 липня 2013 р. за цивільним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про захист права власності, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди зазначили, що позивач не надала суду доказів, що ОСОБА_1 збудував нові господарські споруди.

Таким чином, посилання апелянта на те, що судовим рішенням встановлено, що саме ОСОБА_1 збудував спірні споруди не заслуговують на увагу та суперечать висновкам рішення, на яке посилається відповідач.

Крім того, відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно із частиною 1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення, невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови № 80 від 01.04.2015 р. по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 188-42 КУпАП за невиконання припису від 25.01.2014 р. № 26.

Відповідно до припису № 26 від 25.01.2014 р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким встановлено виконання будівельних робіт з будівництва сараю розмірами 4.67х2.38 м. за адресою: АДРЕСА_1 без повідомлення про початок виконання зазначених робіт, що є порушенням вимог ст.. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» строк виконання цого припису визначено до 26.05.2014 р. (а.с. 30). Таким чином порушення позивачем було вчинено вже з 27.05.2014 року. Виходячи з вищенаведеного, строк притягнення до відповідальності позивача починається з дати вчинення правопорушення та закінчується 27.07.2014 р.

З огляду на вищезазначене, строк притягнення ОСОБА_1 до відповідальності сплив 27.07.2014 р., а оскаржувану постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн. складено 01.04.2015 р. (а.с.5), тобто с пропуском строку накладення адміністративного стягнення перебаченого ст. 38 КУпАП..

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Центрального районного суду м. Миколаєва ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст рішення виготовлено 13.06.2016 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик