Постанова № 58270629, 30.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2016 року № 826/23347/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Приватного підприємства “Акрілат-Хімконтракт”

до Київської міської митниці ДФС

про скасування рішення про коригування митної вартості від 25.06.2015 року

№100250001/2015/000022/2

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного підприємства “Акрілат-Хімконтракт” (надалі – Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (надалі – Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості від 25.06.2015 року №100250001/2015/000022/2.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.06.2015 року №100250001/2015/000022/2.

Представник Відповідача в письмових запереченнях зазначив, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, оскільки надані документи не містили відомостей щодо сплати вартості за послуги експедитора, в документах зазначено різні транспортні засоби, в податкових накладних від 08.08.2014 року №100 та від 31.10.2014 року №482 мають різні ціни на фруктозу для юридичних осіб на території України, не містять достатньо даних щодо торгової марки, виробників товару, що унеможливлює ідентифікацію з товаром за даною поставкою.

Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Між Приватним підприємством “Акрілат-Хімконтракт” (покупець) та компанією “Shandong xiwang sugar industry co. ltd” (продавець) укладено контракт від 11.03.2015 року №АС150311-3, відповідно до умов якого продавець зобов’язується поставити і продати а покупець прийняти та оплатити кристалічну фруктозу у кількості 25 тон за ціною 1040,00 доларів США, загальна сума контракту становить 26000,00 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного в режимі імпорту товару, Позивачем 24.06.2015 року була подана вантажна митна декларація №100250001/2015/006922, митна вартість поставленого товару була задекларована за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та складала 26000,00 доларів США.

Київською міською митницею ДФС 25.06.2015 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №1002500001/2015/000022/2, яким митну вартість товару визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Також, митним органом було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250001/2015/00085.

Передумовою для прийняття спірного рішення стало те, що документи, подані Позивачем, містять розбіжності та заявлені неповні та недостовірні відомості, а саме: не надано документів щодо документального підтвердження вартості транспортних витрат, які є складовою митної вартості. Так, для підтвердження вартості перевезення Позивачем надано договір щодо експедиційного обслуговування від 25.03.2015 року, рахунок-фактуру від 08.06.2015 року №1506011, коносаменти MWQDODE1504041FD, B/L, агентський №572863847, B/L транспортної лінії L04519W. Пунктом 3 договору щодо експедиційного обслуговування від 25.03.2015 року №04 передбачено, що послуги експедитора та інші платежі сплачуються клієнтом на умовах 100% передплати, якщо інше не обумовлено сторонами та не відображено в заявці, рахунок був виставлений 25.03.2015 року, однак до митного оформлення не надано рахунку щодо сплати вартості за ці послуги експедитору; в документах зазначено різні транспортні засоби, в податкових накладних від 08.08.2014 року №100 та від 31.10.2014 року №482 мають різні ціни на фруктозу для юридичних осіб на території України, не містять достатньо даних щодо торгової марки, виробників товару, що унеможливлює ідентифікацію з товаром за даною поставкою.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

З матеріалів справи вбачається, що декларантом для митного оформлення товарів надано: міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 23.06.2015 року №0000547, коносамент (Bill of Lading) від 27.04.2015 року №MWQDODE15040410FD, коносамент (Bill of Lading) від 27.04.2015 року №572863847, коносамент (Bill of Lading) від 29.04.2015 року №L04519W, платіжне доручення від 14.05.2015 року №186, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.06.2015 року №1506011, прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 11.03.2015 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, цінова оцінка ТПП товару №Ц-554 від 19.06.2015 року, виписка з бухгалтерських документів за №100 від 08.08.2014 року, виписка з бухгалтерських документів за №482 від 31.10.2014 року, інвойс/рахунок від 19.04.2015 року №АСR150419, інвойс/рахунок від 19.04.2015 року №АСR150419-1, пакувальний лист від 19.04.2015 року, рахунок-платформа від 11.03.2015 року №АС150311-3, зовнішньоекономічний контракт від 11.03.2015 року №АС150311-3, договір з перевізником від 25.03.2015 року №04, сертифікат про походження товару загальної форми від 28.04.2015 року №15С3723В0020/00062, заявка від 15.04.2015 року №15/0415, інформація стосовно ціни з інтернету від 27.05.2015 року, лист від перевізника від 03.03.2015 року, сертифікат якості від виробника від 19.03.2015 року, копія митної декларації країни відправлення від 25.04.2015 року №438020150800026839.

Додатково Позивачем до митного органу надано автомобільна накладна (CMR) №0000547 від 23.06.2015 року, коносамент (Bill of Lading) від 27.04.2015 року №MWQDODE15040410FD, коносамент (Bill of Lading) від 27.04.2015 року №572863847, коносамент (Bill of Lading) від 29.04.2015 року №L04519W, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.06.2015 року №1506011, договір з перевізником від 25.03.2015 року №04, заявка від 15.04.2015 року №15/0415, лист від перевізника від 03.03.2015 року, додаткова угода від 25.03.2015 року, банківська виписка з АТ “Прокредит Банк” від 01.07.2015 року.

Аналіз вищевикладеного свідчить, що до митного оформлення товарів в режимі імпорту позивачем митному органу на підтвердження митної вартості товарів, визначеної ним за основним методом (вартість операції), були надані усі передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, які у свою чергу містили достовірні відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, та базувалися на об'єктивних та документально підтверджених даних, і ці документи не містили розбіжностей та наявних ознак підробки.

Поряд з цим, зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення слідує, що передумовою для прийняття останнього є певні розбіжності, а саме: в рахунку від 08.06.2015 року №1506011 зазначено, що вартість транспортних послуг стосується контейнерів MRKU6526531, MRKU8143491, коносаменту за транспортним засобом JPO ATAIR519 W, натомість в експортній декларації №438020150800005624 та коносаменті від 27.04.2015 року № MWQDODE15040410FD зазначено транспортний засіб “MSC FAUSTINA” W518.

Стосовно посилань Відповідача на номери контейнерів MRKU6526531, MRKU8143491, суд звертає увагу на те, що в комерційних інвойсах від 19.04.2015 року зазначено транспортним засобом “MSC FAUSTINA” W518 буде здійснено перевезення 27.04.2015 року у тому числі і контейнерів MRKU6526531, MRKU8143491, а отже посилання Відповідача з цього приводу є безпідставними.

При цьому, підставою для митного оформлення імпортних товарів є інформація, що міститься в документах, визначених в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, чого відповідачем до уваги не прийнято.

Щодо посилання відповідача в гр. 33 рішення про коригування митної вартості на відсутність під час митного оформлення документів, що підтверджують 100% передоплату за транспортні послуги суд вважає неправомірним, оскільки Позивачем надано митному органу додатково додаткову угода від 25.03.2015 до договору № 04 транспортного експедирування, згідно якої клієнт сплачує експедитору кошти протягом 10-ти календарних днів від дати виставлення рахунку за надані послуги. Згідно копії банківських виписок, які наявні в матеріалах справи, Позивач на виконання умов додаткової угоди від 25.03.2015 до договору № 04, сплатив експедитору кошти за транспорті послуги, що підтверджується банківською випискою від 01.07.2015 року АТ “Прокредит Банк”.

Отже, графа 33 оскаржуваного рішення не містить в собі викладення обставин наявності розбіжностей, ознак підробки тощо (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України) в конкретних наданих Позивачем документах, а тому суд дійшов висновку про передчасність та помилковість витребування у Позивача додаткових документів.

Таким чином, аналіз викладеного свідчить, що Позивач надав Відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

За таких обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості від 25.06.2015 року №100250001/2015/000022/2.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості від 25.06.2015 року №100250001/2015/000022/2.

3. Стягнути з Київської регіональної митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства “Акрілат-Хімконтракт” (код ЄДРПОУ 24744461) судові витрати в сумі 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук