Рішення № 58269332, 08.06.2016, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 748/423/16-ц

Провадження № 2/750/1268/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м.Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.,

за участю секретаря Кравченко І. В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1., відповідача, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів

в с т а н о в и в :

29.02.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_5 коштів, які були сплачені ОСОБА_3 за комунальні платежі в сумі 5332,31 грн за період з січня 2013 року по січень 2016 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, яка є співвласником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 Льотна) в м. Чернігові, за період з січня 2013 року по січень 2016 року не сплачувала комунальні платежі, розмір всіх комунальних платежів за цей період становить 10664,62 грн, саме в цьому розмірі комунальні платежі сплачені позивачем, отже вважає, що з відповідача належить стягнути половину всіх платежів, як із співвласника 1/2 частки квартири.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач та її представник просили відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачу чинились перешкоди у користуванні квартирою, вона здавалась в найм третім особам, у звязку із зміною замків, вона не могла потрапити до квартири, тому не повинна відшкодовувати відповідачу витрати за комунальні послуги.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 (колишня Червоногвардійська) в м. Чернігові є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 16). Відповідно до договору дарування від 21.11.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 4968 ОСОБА_4 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 (а.с. 17-18).

ОСОБА_4 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.м.т. Гончарівське Чернігівського району, що підтверджується довідкою адресно-довідкового підрозділу УДМС в Чернігівській області (а.с. 25).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.02.2016 року, позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 в частині усунення перешкод в користуванні квартирою, вселення в квартиру АДРЕСА_4, залишено без розгляду. Як пояснила відповідач та її представник, ними була подана така заява, у звязку із тим, що ОСОБА_1, як представник відповідача добровільно надала ключі від квартири. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.02.2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Комунального підприємства «Деснянське» Чернігівської міської ради про вселення та встановлення порядку користування квартирою, задоволено частково. Встановлений наступний порядок користування квартирою №16 в буд. 3 по вул. Червоногвардійській в м. Чернігові: виділити в користування ОСОБА_4 кімнату №4 житловою площею 15,8 кв.м. з балконом; виділено в користування ОСОБА_3 кімнату №5 площею 16,9 кв.м.; а коридор №1 площею 5,3 кв.м., кухню, ванну з вбиральнею залишено у спільному користуванні.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що в квартирі АДРЕСА_5 проживає на даний час ОСОБА_1, а до цього часу біля трьох років проживали квартиранти сімя із трьох осіб, які виїхали десь восени 2015 року із квартири, також пояснила, що бачила позивача біля будинку, вона не могла потрапити до квартири, з приводу оплати за найм квартири квартиранти спілкувались із ОСОБА_1 - представником позивача.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що в квартирі АДРЕСА_5 біля 2-5 3 років проживали квартиранти чоловік, дружина та їх дочка, зараз проживає ОСОБА_1 із чоловіком, ОСОБА_4 бачила, вона не могла потрапити до квартири взимку 2015 року та дзвонила у домофон до свідка, просила відчинити двері.

Як вбачається із відмовних матеріалів, позивач зверталась із заявою про незаконне проживання чоловіка Михайла в квартирі АДРЕСА_5, частка якої належить ОСОБА_4 Згідно із висновком від 13.10.2015 року, позивач повідомила в телефонній розмові, що в ситуації розібралась самостійно (матеріали перевірки № 22572-15). Також ОСОБА_4 Г зверталась до інспектора ЧВП ГУНП в Чернігівській області з приводу того, що в кімнаті, яка виділена в користуванні знаходяться чужі речі та просила зясувати: хто проживає в цій кімнаті. Згідно із поясненнями від 12.04.2016 року, ОСОБА_1 пояснювала, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, а також повідомляла, що речі в кімнаті її, та повідомляла, що прибере їх з кімнати. Згідно із висновком від 12.04.2016 року інспектора ЧВП ГУ НП в Чернігівській області, в ході перевірки при виході за адресою вул.. Льотна (колишня Червоногвардійська), 3/16 проживає мати ОСОБА_3 ОСОБА_1, яка пояснила, що на ? частині квартири ніхто не проживає, речі, які там знаходиться вона винесе (матеріали перевірки 7876-16).

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Той факт, що квартира АДРЕСА_6 не обладнана лічильниками гарячої та холодної води, газу визнано сторонами, а отже не підлягає доказуванню, в силу ст.. 61 ЦПК України. Отже нарахування за комунальні послуги з гарячого та холодного водопостачання та газопостачання здійснюється за кількістю зареєстрованих осіб, відповідач за цією адресою не зареєстрована та не проживала, оскільки їй чинились перешкоди в квартирі проживали квартиранти, а також представником позивача не була звільнена кімната, що надана їй в користуванні від її речей, отже за період з січня 2013 року по січень 2016 року про стягнення коштів сплачених позивачем в рахунок сплати комунальних платежів за водопостачання та підігрів води, газопостачання не підлягають задоволенню, а також враховуючи і той факт, що це не є кошти, сплачені в рахунок утримання житла в розумінні ст. ст. 322,360 ЦК України, а є коштами, які сплачені за отримані послуги.

Витрати, які позивач поніс на утримання будинку і прибудинкової території є коштами сплаченими в рахунок утримання квартири, власником 1/2 частини якої є відповідач, а отже з неї необхідно стягнути половину сплачених позивачем коштів 1007 грн 28 коп., так як згідно із квитанціями за період з 01.01.2013 року по січень 2016 року було сплачено за утримання будинку та прибудинкової території 2014 грн 55 коп (а.с. 8 -10).

Оскільки позивачем надані квитанції щодо сплати одночасно і опалення та гарячої води та не надано відомостей щодо нарахування окремо плати за опалення квартири АДРЕСА_7 за період з січня 2013 року по січень 2016 року, а отже не надано відомостей вартості сплачених коштів за опалення квартири, у задоволенні цих вимог також належить відмовити, оскільки позивач не довів їх розмір. Виходячи із положень ст. 10 ЦПК України, на позивача покладається обовязок доводити обставини. що є підставою позову.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково на 18,89%, то пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню судові витрати, розмір яких підтверджений оригіналами квитанцій, до таких витрат суд відносить судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача в розмірі 104,12 грн. Згідно із пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Щодо витрат на правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_9 (а.с. 19-23), то вони не підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, оскільки не підтверджені документально представником позивача не надано до суду першої інстанції оригіналу квитанції про понесення таких витрат, а надана її копія (а.с. 22) не є таким підтвердженням.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стянути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1007 (одну тисячу сім) грн. 28 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 104 грн 12 коп в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Литвиненко