Постанова № 58268368, 12.04.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 р. Справа № 804/1113/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представників позивача представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьман-Агро" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман-Агро» до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ № 901 від 13.11.2015 року «Про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Гетьман-Агро» (реєстраційний номер 24444090) за період з 01.10.2012 року по 30.09.2015 року», прийнятий Нікопольською обєднаною державною податкової інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 13.11.2015 року Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ № 901 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Гетьман-Агро» (реєстраційний номер 24444090)», правовою підставою якого є п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України згідно із планомграфіком проведення перевірок за період з 01.10.2012 року по 30.09.2015 року.

ТОВ «Гетьман-Агро» не погоджується з прийнятим податковим органом наказом від 13.11.2015 року № 901, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на 2015 та 2016 роки встановлено заборону на проведення перевірок субєктів господарювання.

В наданих до суду запереченнях відповідачем зазначено, що ТОВ «Гетьман-Агро» включено до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на IV квартал 2015 року як такого, загальна сума доходу за 2014 рік якого більше 20 мільйонів гривень та з дотриманням норм Податкового кодексу України. На підставі чого було оформлено наказ № 901 від 13.11.2015 року та направлення на проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Гетьман-Агро» за період з 01.10.2012 року по 30.09.2015 року, за результатами якої складено акт від 19.01.2016 року № 55-04-07-22-01/24444090 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2016 року № 000012220. Таким чином, позивач не скористався правом не допустити посадових осіб Нікопольської ОДПІ до перевірки, а тому має право на оскарження рішення прийнятого за результатами перевірки, з підстав його невідповідності закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято наказ від 13.11.2015 року №901 про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Гетьман-Агро» (реєстраційний номер 24444090) за період 01.10.2012 по 30.09.2015 року, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 19.01.2016 року № 55/04-07-22-01/24444090.

На підставі перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2016 року №0000122201, яким збільшено позивачу суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 2463625,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1231812,50 грн.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підпунктом 20.1.2, 20.1.3, 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право:

для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, повязану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом;

отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали;

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Крім того, п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно п. 77.1, п. 77.2 ст. 77 Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Таким чином, враховуючи, що вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 13.11.2015 року № 901 про проведення перевірки заявлені після проведення такої перевірки, за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку, тому такі позовні вимоги не має своїм правовим наслідком захист прав позивача. У звязку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2016 року

Суддя ОСОБА_1