Рішення № 58266424, 02.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3822/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Таварткіладзе О.М.

суддів: Бабія А.П., Кравця Ю.І.

при секретарі: Лопотані В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк Товариства з обмеженою відповіадьністю «Коллекторська компанія «Вердикт» в особі ОСОБА_2 на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, Орган опіки та піклування Маринівської сільської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до суду із указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 12 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 45 000 доларів США зі сплатою 16 % річних та кінцевим терміном повернення 11 вересня 2015 року.

На забезпечення виконання умов вищевказаного кредитного договору цього ж дня між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку належну їй земельну ділянку площею 0,2499 га та розташований на ній житловий будинок загальною площею 56,10 кв. м, що знаходяться по вул. ім. Сташкова, 7 у с. Маринівка Біляївського району Одеської області.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вищевказаними договорами кредиту та іпотеки.

В результаті неналежного виконання боржником своїх зобовязань за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість, що станом на 26 червня 2013 року становить 74 439 доларів 96 центів США, еквівалент суми у національній валюті 594 998 грн 59 коп. та складається з: заборгованості за кредитом 43 392 долари США, що еквівалентно 346 832 грн 26 коп. та заборгованості за відсотками 31047, 96 центів США, що еквівалентно 248 166 грн 34 коп.

Враховуючи викладене, позивач просив у рахунок погашення вказаної заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за ПАТ «Дельта Банк» на земельну ділянку площею 0,2499 га та розташований на ній житловий будинок загальною площею 56,10 кв. м, що знаходяться за вищевказаною адресою, припинити право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно, припинити право користування вказаним житловим приміщенням усіх мешканців, які проживають та зареєстровані у будинку за зазначеною адресою, та виселити останніх.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2014 року закрито провадження у цивільній справі в частині вимог Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк до Державної реєстраційної служби України про зобов`язання зареєструвати право власності на нерухоме майно.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.01.2016 року касаційну скаргу ПАТ „Дельта Банк задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10.02.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ПАТ „Дельта Банк ставиться питання про скасування заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2014 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2014 року про закриття провадження у цивільній справі за вимогами до Державної реєстраційної служби України про зобов`язання зареєструвати право власності на нерухоме майно, ПАТ «Дельта Банк» не оскаржена і в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що:

- відповідно до умов кредитного договору від 12 вересня 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4, останній отримав кредит у розмірі 45 000 доларів США на умовах сплати 16 % річних і кінцевим терміном повернення 11 вересня 2015 року;

- з метою забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором 12 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого, остання передала банку в іпотеку належну їй земельну ділянку, площею 0,2499 га та розташований на ній житловий будинок загальною площею 56,10 кв. м, що знаходяться за адресою: вул. ім. Сташкова, 7 у с. Маринівка Біляївського району Одеської області;

- договором від 23.02.2009 року внесені зміни в деякі умови іпотечного договору від 12.09.2008 року щодо умов оплати та строку виконання основного зобов`язання. Договір підписаний АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 та посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області 23.02.2009 року (т.1 а. с. 35-36);

- з договору купівлі-продажу та акта прийому передачі від 12 січня 2012 року вбачається, що ПАТ «УкрСиббанк» продано ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки;

- відповідно до наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором станом на 26 червня 2013 року становить 74 439 доларів 96 центів США, еквівалент суми у національній валюті 594 998 грн 59 коп. та складається з: заборгованості за кредитом 43 392 доларів США, що еквівалентно 346 832 грн 26 коп., та заборгованості за відсотками 31 047 доларів 96 центів США, що еквівалентно 248 166 грн 34 коп.

Відмовляючи у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселенні, суд першої інстанції виходив з того, що кредит отримано в іноземній валюті, і тому нерухоме майно, передане в забезпечення такого кредиту у відповідності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року №1304-VII, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника). Крім того, не підлягають задоволенню і вимоги іпотекодавця про виселення.

Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року №1304-VII, згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про заставу», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами ? резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Крім того, згідно з п. 4 протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний закон зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, той не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Районним судом всупереч ст. 10 ЦПК України не роз`яснені правові наслідки заявлення чи не заявлення клопотання про витребування інформації про те, чи використовується ОСОБА_3 предмет іпотеки, про звернення стягнення на який заявлені вимоги, як місце її постійного проживання та чи зареєстроване на праві власності за ОСОБА_3 інше нерухоме житлове майно.

Дані відомості мають значення щодо застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року.

Крім того, не з`ясувавши чи підлягає взагалі застосуванню до спірних правовідносин Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року, суд першої інстанції відмовляючи у позові про звернення стягнення на премет іпотеки та виселення у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», виходив із неправильного розуміння дії вказаного закону на спірні правовідносини.

За таких обставин рішення районного суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Ухвалюючи власне рішення, апеляційний суд виходить з наступного.

Як вже зазначалося, установлений Законом України №1304-VII від 03.06.2014 року, мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Тобто даний Закон не унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки, а лише зупиняє виконання відповідного судового рішення до вдосконалення механізму, передбаченого ч.3 Закону №1304-VII. При цьому протягом дії Закону №1304-VII інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-2947цс15 від 03 лютого 2016 року, на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню рішення суду, як в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, так і в частині виселення.

Оскільки вказаний закон зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові.

З матеріалів справи вбачається, що правонаступником АКІБ «УкрСиббанк» є ПАТ «УкрСиббанк».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, в тому числі кредитного договору від 12.09.2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 та укладеного для його забезпечення договору іпотеки від 12.09.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Таким чином, для вирішення заявлених позовних вимог по суті принаймні необхідно:

1) перевірити правильність розрахунку розміру заборгованості за основним зобов`язанням;

2) встановити дійсну та фактичну вартість предмету іпотеки на момент набуття іпотекодержателем на нього права власності

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Здійснення обґрунтування заявлених вимог покладається на позивача, який має довести це наданням розрахунку заборгованості до якого за необхідності додати виписки по рахунку клієнта з відображення руху коштів та призначенням платежів, а також деталізацією розрахунку заборгованості щомісячно за кожним із платежів, передбачених кредитним договором.

У разі незгоди з розрахунком заборгованості наданого позивачем, відповідач не позбавлений процесуального права його спростовувати наданням свого варіанту розрахунку або варіанту, виконаного спеціалістом (аудитором) з необхідними додатками або шляхом подання до суду заяви про призначення відповідної судової експертизи.

ПАТ «Дельта Банк» на виконання ухвали апеляційного суду Одеської області від 28.04.2016 року про витребування доказів представлено повний завірений текст договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», за яким право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 12 вересня 2008 року, укладеними відповідно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перейшло до ПАТ «Дельта Банк». До представленого договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 року додано завірену копії заяви про видачу готівки від 12.09.2008 року, згідно з якою ОСОБА_4 отримав з відкритого на його ім`я поточного рахунку 45000 доларів США . При цьому особу отримувача встановлено на підставі паспорту КК № 459751 виданого Київським РВ УМВС України в Одеській області 13.04.2000 року, що співпадає з реквізитами паспорту ОСОБА_4, копія якого надана у справу представником ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 37-38).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого до апеляційного суду, ПАТ «УкрСиббанк» станом на час передачі ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги 19.12.2011 року заборгованість за тілом кредиту складала 43992 доларів США; заборгованість за процентами складала 21096,46 доларів США (поточна 19894,10 та прострочена 1202,36)

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого до апеляційного суду ПАТ «Дельта Банк», вбачається, що 19.12.2011 року позивачем прийнято на баланс заборгованість за кредитним договором 11393823000 від 12.09.2008 року ( позичальник ОСОБА_4Б.), яка за тілом кредиту становила 43392 доларів США , за процентами за користування кредитом -21096,46 доларів США. З часу передачі боргу та до часу розрахунку заборгованості, що передувала зверненню до суду на 26.06.2013 року повернення тіла кредиту та сплати процентів не відбувалося.

Дані розрахунки заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» узгоджуються між собою та відповідають виписці по кредитному договору, представленій до суду першої інстанції (т. 1 а. с. 44-50).

Крім того, ПАТ «Дельта Банк» до суду апеляційної інстанції надіслано звіт про вартість предмету іпотеки станом на 04.05.2016 року, який є дійсним 6 місяців, виконаний експертом ТОВ «Експертна компанія «ПРОФЕСІОНАЛ»» ОСОБА_6 (Сертифікат СОД № 1001/15 від 24.12.2015 року; Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів експерта ОСОБА_6 від 29.07.2002 року за № 1566). Відповідно до звіту від 04.05.2016 року вартість предмету іпотеки жилого будинку з надвірними спорудами площею 56,1 кв. м. за адресою: Одеська область, Біляївський район с. Маринівка, вул. імені Сташкова 7 та вартість земельної ділянки площею 0,2499 га., розташованої за цією ж адресою станом на 04.05.2016 року разом становить 483505,00 грн. ((296237 вартість земельної ділянки + 187268- вартість поліпшень).

21 жовтня 2013 року ПАТ ОСОБА_7» на адресу ОСОБА_4, як позичальника за кредитним договором та на адресу ОСОБА_3, як іпотекодавця, були направлені письмові вимоги про усунення порушення зобов'язань по кредитному договору з вимогою погасити заборгованість перед ПАТ «Дельта Банк» та при цьому розяснено про право банку звернути стягнення на предмет іпотеки. Адреса іпотекодавця, на яку направлено повідомлення іпотекодержателя АДРЕСА_1, узгоджена сторонами в договорі іпотеки від 12.08.2008 року. Доказів про повідомлення ОСОБА_7 з боку ОСОБА_3 в установленому порядку про зміну адреси для листування, не представлено.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті (щодо обов`язку іпотекодержателя у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надіслати боржнику та іпотекодавцю, якщо він є відмінним від боржника письмову вимогу про усунення порушення) не є перешкодою для

реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Ухвалюючи у справі судове рішення про задоволення позову у обраний позивачем спосіб, апеляційний суд, виходить з доведеності позивачем наявності у нього права вимоги до відповідача в рамках заявлених позовних вимог, доведеності розміру та підставності нарахування кредитної заборгованості, а також обґрунтованості вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено кредитні зобовязання відповідача, шляхом визнання права власності на нього за позивачем.

Виходячи з суми заборгованості за кредитним договором та вартості предмету іпотеки, не вбачається підстав для застосування ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

До таких висновків суд апеляційної інстанцій дійшов на підставі зібраних у справі доказів та з урахуванням: вимог укладених між сторонами договорів; норм ст. ст. 526, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку»; розяснень викладених у п. п. 9, 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Також висновок судової колегії узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11 грудня 2013 року у справі № 6-124цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів.

Зокрема, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки передбаченийп. 5.1 договору іпотеки від 12 вересня 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 29-34).

Заперечення відповідача та наявні в матеріалах справи документи жодним чином не спростовують наявність правових підстав для задоволення даного позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас, апеляційним судом перевірено, що за ОСОБА_3 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності зареєстровано квартиру № 3в будинку № 42 по вул. Преображенській в м. Одесі та житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: Одеська область, Біляївський район с. Маринівка, вул. імені Сташкова 7, розташований на земельній ділянці площею 0,2499 га. за цією ж адресою, яка також належить ОСОБА_3

Відповідач має дитину: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на час ухвалення апеляційним судом власного рішення у даній цивільній справі є повнолітньою.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, апеляційним судом встановлено, що:

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2014 року в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11232025000 від 10.10.2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, в розмірі 518 740,60 грн. перед ПАТ «Дельта Банк» звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею: 59,90 кв.м., житловою площею: 25,90 кв.м. (на підставі іпотечного договору № б/н від 10.10.2007 року) шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказане майно; визнано за ПАТ «ДельтаБанк» право власності на предмет іпотеки зазначену квартиру; припинено право власності іпотекодавця ОСОБА_3 на дану квартиру, в тому числі право володіння, користування та розпорядження даною квартирою; виселено з вищезазначеної квартири іпотекодавця ОСОБА_3 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою; витребувано від ОСОБА_3 та передано ПАТ «Дельта Банк» технічний паспорт, правовстановлюючі документи (або їх дублікати) на квартиру №3, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 42

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23.12.2015 року заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність та усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення відмовлено.

Відомості про оскарження рішення апеляційного суду Одеської області від 23.12.2015 року та його скасування судом касаційної інстанції, відсутні.

Таким чином, на час розгляду справи апеляційним судом, за встановленими у справі обставинами, які узгоджуються з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон, за ОСОБА_3 окрім житлового будинку, про звернення стягнення на який, як на предмет іпотеки, заявлені вимоги, що розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район с. Маринівка, вул. імені Сташкова 7, також на праві власності зареєстроване і інше житло, а саме: квартира АДРЕСА_3.

Наявність зареєстрованого за іпотекодавцем іншого житла, окрім того, на яке, як на предмет іпотеки заявлені вимоги про звернення стягнення шляхом передачі його у власність іпотекодержателя, унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 року.

Як вбачається з ухвали Київського районного суду м. Одеси від 15.09.2015 року, позовну заяву ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто на підставі ст. 115 ЦПК України, як таку, що не підсудна Київському районному суду м. Одеси з посиланням, що за даними відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

За ціє ж адресою зареєстрована ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка станом на час ухваленням апеляційним судом Одеської області власного рішення у даній цивільній справі 02.06.2016 року є повнолітньою особою, тобто набула цивільної дієздатності.

Позовних вимог до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ПАТ «Дельта Банк» не заявлялося. ОСОБА_4 залучений до участі у справі, як третя особа без самостійних вимог.

У апеляційного суду відсутні процесуальні повноваження змінювати процесуальний статус ОСОБА_4 з третьої особи на співвідповідача та залучати у справу ОСОБА_5, яка отримала цивільну дієздатність вже на час ухвалення рішення апеляційного суду.

Що стосується вимог про виселення, заявлених до ОСОБА_3, то судова колегія виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 в іпотеку передано будинок, який був нею придбаний за договором купівлі-продажу від 01 вересня 2006 року не за рахунок кредитних коштів, отриманих ОСОБА_4 за кредитним договором 12.09.2008 року.

Згідно із ч.3 ст.33 закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Так, згідно із чч.1, 2 ст.39 цього закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст.109 ЖК УРСР, у ч.1 якої передбачені підстави виселення.

За змістом ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлові приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. При цьому постійне житлове приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення ст.40 цього закону, так і норма ст.109 ЖК УРСР.

Судом встановлено, що в іпотеку передано квартиру, яка не була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів.

Отже, у справі, яка переглядається, у відповідності до вимог ч.2 ст.109 ЖК УРСР, стст.39, 40 Закону України «Про іпотеку» відсутні підстави для задоволення позовних вимог про виселення з будинку без надання іншого житлового приміщення, з огляду на те, що будинок не був придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.03.2015 року в справі № 6-39цс15; від 24.06.2015 року в справі № 6-447цс15; від 30.09.2015 року в справі № 6-1892цс15.

Щодо рішення суду першої інстанції, то ним, хоча по суті і правильно відмовлено у задоволенні позову про виселення з квартири без надання іншого житлового приміщення, але при цьому безпідставно та невірно застосовані положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В матеріалах справи є заперечення ОСОБА_3 проти позову, датовані 29.09.2014 року, які надійшли до суду 07.10.2014 року, тобто вже після ухвалення судом оскаржуваного заочного рішення від 29.09.2014 року. Будучи повідомленою про дату, час і місце розгляду справи в районному суді, ОСОБА_3 надіслала письмові заперечення, у яких просила відмовити у заявлених вимогах по суті, посилаючись на неможливість розгляду вимог до Урдержреєстру в цивільному судочинстві, про неналежність позивача, про порушення прав її на той час неповнолітньої дитини та про те, що ПАТ «Дельта Банк» підозрюється Генеральною прокуратурою у фінансуванні тероризму.

Зазначені відповідачем у її запереченнях проти позову доводи, висновки, які наведені апеляційним судом у цьому рішенні, не спростовують.

Будь-яких інших заперечень проти позовних вимог, в тому числі і щодо затосування давності, ОСОБА_3 у заяві до районного суду не наведено і тому апеляційним судом застосуватися не можуть.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заявлених вимог про зверненн стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності на предмети іпотеки за іпотекодержателем з припиненням права власності відповідача на предмети іпотеки та відмовою у решті вимог з підстав наведених у цьому рішенні апеляційного суду.

У відповідності до ч.5 ст. 88 ЦПК України у зв`язку з ухваленням апеляційним судом нового рішення судові витрати підлягають перерозподілу, зокрема на користь позивача з ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги з урахуванням задоволених вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 3441 грн. та за подання апеляційної скарги (на час подання апеляційної скарги 50% від ставки, що діяла в суді першої інстанції, тобто 1720,5 грн.) та без врахування 229,6 грн. сплачених за вимогу немайнового характеру про виселення, у задоволенні якої відмовлено. Таким чином стягненню підлягає 5161 грн. 50 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллекторська компанія «Вердикт» в особі ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 вересня 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 74439,96 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 594998,59 грн. з яких: 43392 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 346832 грн. 26 коп. - заборгованість по кредиту та31047,96 доларів США, що згідно курсу НБУ складає 248166,34 грн. - заборгованість по процентах, відповідно до умов іпотечного договору від 12.09.2008 року звернути стягнення на предмети іпотеки, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район с. Маринівка, вул. імені Сташкова 7, а саме:

- на земельну ділянку площею 0,2499 га., яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 301826, виданого відділом земельних ресурсів у Біляївському районі Головного управління земельних ресурсів в Одеській області на підставі рішення Маринівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 157-V від 29.03.2007 року та рішення Маринівської сільської ради Біляївського району Одеської області № 198-V від 30.08.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди 06.06.2008 року за № 01.08.516.00080

- житловий будинок загальною площею 56,10 кв. м, який належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 вересня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, реєстровий номер 3244, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів № 2960140 згідно з Витягом з Державного реєстру правочинів № 6084588 від 01.09.2006 року, наданого приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_9,

загальна ринкова вартість яких станом на 04 травня 2016 року, відповідно до висновку субєкта оціночної діяльності, становить 483505,00 грн. (296237 + 187268)

шляхом передачі Публічному акціонерному товариству „Дельта Банк предметів іпотеки (земельної ділянки та житлового будинку) у власність та визнання за ним права власності на вказані предмети іпотеки.

Визнати за Публічним акціонерним товариством „Дельта Банк право власності на земельну ділянку площею 0,2499 га. та житловий будинок загальною площею 56,10 кв. м, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район с. Маринівка, вул. імені Сташкова 7.

Припинити право власності, в тому числі право володіння, користування та розпорядження ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2499 га. та житловий будинок загальною площею 56,10 кв. м, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район с. Маринівка, вул. імені Сташкова 7.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судовий збір в сумі 5 161 грн. 50 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Бабій

ОСОБА_10