Вирок № 58264402, 10.06.2016, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/787/15-к

Веселинівський районний суд Миколаївської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2016 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Чаричанського П.О., секретаря судового засідання Матевосян К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Веселинове Миколаївської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань№12015150180000049 від 27.01.2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Бондарівка, Веселинівського району, Миколаївської області, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1, раніше судимого:

1). 15.07.2014 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за ч.2 ст. 185, ч. 1 ст. 277, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки;

2). 12.02.2015 року Березівським районним судом Одеської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст.304, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора - Ложкар М.Л., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що 24 січня 2015 року, у вечірній час ОСОБА_1, вступивши в злочинну змову з ОСОБА_3, який засуджений вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.07.2015 року, з метою здійснення крадіжки металевої огорожі, яка належить ФГ «Вітчизна» керівником якого є ОСОБА_4, прийшли до адміністративної будівлі ФГ «Вітчизна», розташованої в с. Бондарівка, Веселинівського району Миколаївської області. Реалізовуючи свій злочинний намір, діючи умисно, переслідуючи ціль незаконного збагачення, за допомогою ломику почали ламати огорожу. Поваливши на землю огорожу, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3, таємно викрали 25 металевих стовпчиків які складаються з арматури довжиною 120 см., 2 металеві огорожі розміром 2,5 х 0,75 м. Змісця вчинення кримінального правопорушення зникли, спричинивши ФГ «Вітчизна» матеріальних збитків на загальну суму 4430 гривні. Викрадені огорожі та стовпчики продали громадянину ОСОБА_5

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав, але відмовився від надання показів. Цивільний позов не визнав. Водночас під час розгляду справи частково надавав свої пояснення, зокрема під час допиту свідка ОСОБА_5 пояснив, що все те що повідомив свідок ОСОБА_5 є правдою, крім того, що назад він забрав стовпчики, показав що стовпчики ОСОБА_5 йому не повертав. В судових дебатах ОСОБА_1 вказав, що кається у вчиненому злочині, більше вчиняти кримінальні правопорушення не буде. В останньому слові обвинувачений просив його виправдати та одночасно кається у вчиненому злочині.

Свідок обвинувачення ОСОБА_5 показав, що він купив у ОСОБА_1 дві металеві секції, які він згодом повернув йому назад, а також стовпчики, скільки стовпчиків було не пам'ятає, частину стовпчиків теж повернув. Коли він їх купував, ОСОБА_1 повідомив, що ці секції його, які в нього знаходились уже давно і він з них бажав зробити клітки, але так як секції йому не потрібні він їх продає. Також повідомив, що згодом прийшов до нього ОСОБА_1 та повідомив, що секції потрібно повернути, так як він їх поодбивав та викрав біля контори, а міліція почала їх розшукувати, на що він погодився та повернув сітки та частину стовпчиків, а ОСОБА_1 віддав йому назад кошти.

Свідок обвинувачення ОСОБА_6 показав, що працював охоронцем ФГ «Вітчизна», здійснював охорону контори та майстерні, почув що щось гупає, прийшов та ні чого не замітив. Згодом йому повідомив головний інженер, що відсутні стовпчики.

Свідок захисту ОСОБА_7 показала, що їй не відомо обставини скоєння злочину. Їй відомо, що працівники міліції привезли ОСОБА_3 і ОСОБА_1 до домівки ОСОБА_8 це було надвечір, остання вийшла та звернулася до ОСОБА_3 і ОСОБА_1, щоб вони зізналися у викраденні огорожі, так як більш нікому було вчинити цей злочин. ОСОБА_3 зізнався у вчиненому злочині, а ОСОБА_1 мовчав.

Згідно протоколу огляду місця події від 27.01.2015 року с. Бондарівка, об'єктом огляду являється АТ «Ощадбанк» ТВБВ 10014/1070 філії Миколаївського обласного управління кам'яна споруда приблизно 20 метрів на 10 метрів, біля цієї споруди знаходиться прилегла територія, розміром приблизно 40 на 20 метрів від цієї прилеглої території знаходиться відрізок дороги шириною 5 метрів довжиною 90 метрів в напрямку с. Бондарівка на вул. Бондарівська, покриття асфальту знаходиться в сухому стані. З права на ліво доріжки виявлені отвори в землі в кількості 13 штук та шматки битого бетон. До протоколу надано фототаблиця.

Відповідно до довідки ФГ «Вітчизна» №118 від 11.03.2015 року, на балансі господарства знаходяться стовпчики (метал кругляк) в кількості 25 шт. вагою 375 кг., на суму 1500 гривень., сітки калініровані в кількості 2 шт. на суму 600 гривень.

Згідно протоколом огляду предметів від 28.01.2015 року с. Бондарівка, мовою оригіналу: «предметом осмотра является две металлические сетки которые были украдены с территории возле административного здания ФХ «Вітчизна» в селе Бондаревка Веселиновского района. Металлические сетки размерами 2,5 х 0,75 метра каждая сетка. С четырех сторон сетки расположен металлический уголок размерами 0,3 сантиметров шириной. Узор сетки в виде квадратиков размерами 3 х 3,5 см. Поверхность сетки не окрашена, полностью покрыта ржавчиной. Каких либо повреждений не обнаружено. Каких либо отличительных признаков на сетке также не обнаружено. Осмотренные сетки оставлены под сохранную расписку в ФХ «Вітчизна».

Відповідно до постанови слідчого про визнання та прилучення до справи речових доказів від 28.01.2015 року, визнано як речові докази дві металеві сітки, які були викрадені з території адміністративної будівлі ФГ «Вітчизна» в с. Бондарівка, Веселинівського району. Речові докази знаходяться на зберіганні в складі ФГ «Вітчизна».

Відповідно до постанови слідчого про призначення товарознавчої експертизи від 31.03.2015 року, по кримінальному провадженню призначено товарознавчу експертизу, до проведення якої залучено експерта ОСОБА_9 На вирішення експертизи поставлено ряд питань.

Згідно незалежного висновку по визначенню вартості майна від 01.04.2015 року, ринкова вартість металевої секції огорожі (2,5 х 0,75 м) за одну складає 140 гривень; ринкова вартість металевої арматури (120 см) за одну складає 166 гривень.

У викрадені металевої огорожі, що належать ФГ «Вітчизна» обвинувачувались ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Ухвалою суду від 01.07.2015 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було виділено в окреме провадження у зв'язку з розшуком останнього, а відносно ОСОБА_3 розглядалося в загальному порядку.

Вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.07.2015 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України за фактом викрадення металевої огорожі, що належать ФГ «Вітчизна».

Прокурором було заявлено клопотання про допит засудженого ОСОБА_3, який надав би пояснення, щодо викрадення огорожі ФГ «Вітчизна», у зв'язка з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 відмовляється давати покази. Клопотання було задоволено та доставлено ОСОБА_3 в судове засідання для надання пояснень.

Засуджений ОСОБА_3 суду повідомив, що огорожу, що належала ФГ «Вітчизна» він викрав самостійно, а ОСОБА_1 лише продав її ОСОБА_10 на його прохання, те що огорожі викрадені він ОСОБА_1 не повідомив.

Для об'єктивного розгляду справи та співставлення показів, які ОСОБА_3 надавав під час судового засідання за обвинувачення його у вчиненні злочину по викраденню огорожі, що належала ФГ «Вітчизна» та показів які він дає на даний час, прокурор надав диск звукозапису судового засідання по кримінальній справі №472/503/15-к.

Відповідно до звукозапису по кримінальній справі №472/503/15-к, який був відтворений в судовому засіданні, ОСОБА_3 надавав наступні покази: Що у вечері до нього прийшов ОСОБА_1 і вони спілкувалися що у них немає коштів. ОСОБА_1 сказав та запропонував, що він ходив біля контори і що можна пару секцій зняти, дядя ОСОБА_11 просив якщо зможете то принесіть. З показів ОСОБА_3, вони взяли у нього лом та пішли і зняли дві секції. Побачили, що стовпчики легко знімаються, подзвонили дядя ОСОБА_11, на що останній сказав що можете і стовпчики принести. Наламали стовпчиків, та наступного для занесли з решітками дяді ОСОБА_11, а він заплатив за них. У вечері приїхали працівники міліції та повели до ОСОБА_4, яка повідомила, що якщо зізнаєтесь, що це дійсно ви, то будете у мене відробляти і нічого вам не буде. З показів ОСОБА_3, він повідомив ОСОБА_4 та працівникам міліції як все було і їх відпустили. На наступний день разом з ОСОБА_1 прийшли до ОСОБА_4 та повернули дві секції, стовпчики не повертали. На господарстві разом з ОСОБА_1 відпрацювали 14 днів і ОСОБА_4 повідомила, що претензій вона до них не має. На запитання прокурора: Якого це було числі та скільки коштів вони отримали? ОСОБА_3 повідомив, що це було 24 січня, а отримали вони по 200 гривень. Також ОСОБА_3 додатково повідомив, що підвіз до воріт і оставив елементи огорожі біля воріт дяді ОСОБА_11 та поїхав, а ОСОБА_1 залишився продавати, згодом прийшов та віддав йому 200 гривень. Вину визнає повністю.

На запитання головуючого, чому теперішні пояснення різняться від пояснень, що були надані під час розгляду справи №472/503/15-к, ОСОБА_3 повідомив що бажав найскоріше закінчити розгляд справи за звинуваченням його у викрадені огорожі.

Суд критично ставиться до показів засудженого ОСОБА_3, що він самостійно викрав огорожу, так як це суперечить іншим матеріалам справи. По-перше - обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому злочині визнав, хоча і відмовився від дачі показів. По-друге згідно свідчень ОСОБА_10: ОСОБА_1 згодом прийшов до нього та просив повернути металеві секції, так як вказані секції він викрав біля контори, під час судового засідання ОСОБА_1 повідомив що свідчення ОСОБА_5 в частині викрадення та повернення металевих решіток є правдою.

Також суд вбачає в показах ОСОБА_3, що надані в кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1, бажання своїми показами сприяти уникненню ОСОБА_1 відповідальності за вчинений злочин, так як вони є товаришами та односельчанами. Також судом взято до уваги, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не вперше вступають в злочину змову для вчинення злочину, а саме вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.07.2014 року, їх було засуджено за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 277 КК України.

Захисник ОСОБА_2 вказала на недопустимість доказів, які були надані стороною обвинувачення, зокрема: протоколу огляду місця події від 27.01.2015 року, постанови про визнання та прилучення до справи речових доказів від 28.01.2015 року, висновку по визнанню вартості майна від 01.04.2015 року.

В обґрунтування недопустимості доказів вказала, що протокол від 27.01.2015 року проведений у вечірній час, про що вказала свідок ОСОБА_7, та за участю понятих, які є родичами обвинувачених. Також в протоколі містяться пусті графи, які незаповнені та відсутні паспортні дані понятих.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до протоколу огляду місця події від 27.01.2015 року, огляд почато о 10 год. 00 хв. та закінчено о 11 год. 30 хв., відповідно до фототаблиці, знімки зроблені у денний час. Також суд зазначає, що свідок ОСОБА_7 не повідомляла, що протокол складався у вечірній час, вона повідомила лише те, що працівники міліції привезли ОСОБА_3 і ОСОБА_1 до домівки ОСОБА_8 і це було надвечір.

Виходячи з наведеного твердження захисника, що протокол складався у вечірній час є необґрунтованими і не підтверджуються показами свідків і матеріалами справи.

Щодо залучення понятих, які є близькими родичами обвинувачених, то суд зазначає, що прокол огляду проводився для з'ясування наявності, чи відсутності на певній території огорожі, яка належитьсь ФГ «Вітчизна». Сторонами кримінального провадження не заперечується той факт, що на певній території наявна огорожа, яка складається з елементів, та було з'ясовано відсутність певних елементів. Тим паче ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_6 підтвердили, що на території, про яку йде мова в протоколі - наявна огорожа, а згідно довідки №118 від 11.03.2015 року елементи з яких складається огорожа знаходяться на балансі ФГ «Вітчизна».

Щодо незаповнених граф у протоколі та відсутності паспортних даних понятих, суд зазначає, що це не є тими порушеннями які тягнуть за собою визнання доказів недопустимими.

Щодо протоколу огляду предметів від 28.01.2015 року, то суд зазначає, що протокол огляду проводився с. Бондарівка, так згідно показів ОСОБА_3 по кримінальній справі №472/503/15-к, він повідомив, що на наступний день, після того як їх відпустили працівники міліції, прийшов з ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та повернули дві секції, стовпчики не повертали. Отже можна стверджувати, що працівники міліції оглядали дві металеві сітки, які були напередодні викрадені, на території ФГ «Вітчизна» так як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 їх повернули ФГ «Вітчизна» до складання протоколу.

Також захисником в обґрунтування, недопустимості постанови про визнання та долучення до справи речових доказів від 28.01.2015 року як на доказ, посилається на ч. 12 ст. 290 КПК України, а як наслідок є недопустимим доказом і висновок по визначенню вартості майна від 01.04.2015 року.

Вказала на те, що ОСОБА_1 не було здійснено відкриття матеріалів кримінального провадження, так як згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 15.04.2015 року, йому було надано доступ до матеріалів досудового розслідування №12015150180000049 в прошитому та пронумерованому вигляді, а саме Том 1, нічого іншого на ознайомлення не давалося.

З даного приводу суд зазначає, що згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 15.04.2015 року, дана дія проводилася у відповідності до вимог ст.ст. 103, 104, 290 КПК України та в рамках саме кримінального провадження №12015150180000049, а не будь-якого іншого, про що ОСОБА_1 зробив свій підпис, зауважень до протоколу не було надано. Також ОСОБА_1 власноручно було написано, що він з матеріалами кримінального провадження ознайомлений, заяв та доповнень немає.

Суд критично відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_1, що йому взагалі не було надано матеріали кримінального провадження для ознайомлення, так як це спростовується вищезазначеним протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 15.04.2015 року, який обвинувачений власноручно підписав.

Виходячи з вищенаведеного, суд у відповідності до ч.1 ст. 89 КПК України, визнає протокол огляду місця події від 27.01.2015 року, постанову про визнання та прилучення до справи речових доказів від 28.01.2015 року, висновок по визнанню вартості майна від 01.04.2015 року - допустимими доказами.

Ураховуючи вищевикладене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до переконання, що вину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, стороною обвинувачення - доведено.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України віднесений до категорії злочинів середньої тяжкості та дані про особу обвинуваченого.

Згідно характеристики Кудрявцівської селищної ради Веселинівського району Миколаївської області обвинувачений характеризується посередню. Відповідно до довідок Веселинівської ЦРЛ на психіатричному чи наркологічному обліку не перебуває. Вчинив злочин під час іспитового строку, який був визначений вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.07.2014 року.

Також, судом під час аналізування вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15.07.2014 року та вироку Березівського районного судом Одеської області від 12.02.2015 року, як характеризуючи особу ОСОБА_1, бере до уваги, що ініціатором скоєння злочинів був ОСОБА_1, також у даному кримінальному провадженні, згідно свідчень ОСОБА_3, які він надав по кримінальній справі №472/503/15-к, ініціатором вчинення кримінального правопорушення теж був ОСОБА_1

Обставини, які пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, відсутні.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та необхідність призначення остаточного покарання у виді позбавлення волі, що є справедливим і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Вироком Березівського районного суду Миколаївської області від 12.02.2015 року, ОСОБА_1 засуджений за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 3 роки.

Враховуючи, що інкримінований злочин проти власності, за який обвинуваченому має бути призначене покарання, що належить відбувати реально, вчинений обвинуваченим до постановлення попереднього вироку Березівського районного суду Миколаївської області, яким до обвинуваченого було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинання, часткового чи повного складання призначених покарань, у відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», не допускається. За таких умов кожний вирок слід виконувати самостійно.

В кримінальному проваджені заявлено цивільний позов, згідно якого ФГ «Вітчизна», просить стягнути з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шкоду завдану злочином в розмірі 4430 гривень.

25.02.2016 року до суду надійшла заява голови ФГ «Вітчизна» ОСОБА_4 про залишення позовної заяви, щодо стягнення з ОСОБА_1 шкоди завданої злочином, без розгляду.

За таких обставин цивільний позов ФГ «Вітчизна» підлягає залишенню без розгляду.

У кримінальному проваджені судових витрат не має.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 326, 368-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1, визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 /три/ роки.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 15 липня 2014 року і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 /чотири/ роки.

Вирок Березівського районного суду Миколаївської області від 12.02.2015 року, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 3 роки - виконувати самостійно.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання обчислювати з дня взяття під варту, тобто з 11 січня 2016 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання у виді позбавлення волі, строк попереднього ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а саме з 11 січня 2016 року по 10 червня 2016 року (включно).

Цивільний позов ФГ «Вітчизна» залишити без розгляду.

Речові докази по справі: дві металеві сітки з огорожі, які передані на зберігання ФГ «Вітчизна» - залишити ФГ «Вітчизна» за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд Миколаївської області протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області П. О. Чаричанський