Рішення № 58262949, 07.06.2016, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа №329/480/16-ц

Провадження 2/329/218/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 червня 2016р. смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Поди Н.М., при секретарі Сивак В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до КЗ «Чернігівський дитячий будинок - інтернат» ЗОР про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, де вказала, що з серпня 1980 р. і по теперішній час працює на посаді медичної сестри в КЗ «Чернігівський дитячий будинок - інтернат». 20.04.2016р. директор будинку - інтернат ОСОБА_2 видав наказ №58-п про оголошення їй догани через те, що вона під час чергування в кабінеті чергової медсестри зачинила лікаря - терапевта . Вважає даний наказ незаконним та таким, що винесений з особистих неприязних мотивів директора та підлягає скасуванню, оскільки нею не вчинено жодних дисциплінарних проступків та порушень трудової дисципліни. Крім того, з даним наказом її не було ознайомлено під підпис, про його існування їй стало відомо 22.04.2016р. з дошки оголошень, до винесення наказу у неї не було відібрано пояснень. Незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 3000 грн. Крім того, у зв'язку з поданням позову до суду нею було витрачено 215 грн.

Просила суд скасувати наказ директора КЗ «Чернігівський дитячий будинок - інтернат» ЗОР від 20.04.2016р. №58-п, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн., матеріальні витрати у зв'язку з поданням позовної заяви у сумі 215 грн., судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивачка, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову вказавши, що наказ про винесення догани позивачці цілком правомірний, його помилка полягає лише у недотриманні процедури його винесення. ОСОБА_1 неодноразово порушувала трудову дисципліну та не виконувала свої посадові обов'язки, що підтверджується доповідними записками, ігнорувала медичні призначення лікарів, однак їй пробачали. Конфлікт між нею та лікарем ОСОБА_3 виникає постійно, вона відмовляється виконувати його розпорядження, що є негідною поведінкою медсестри, адже лікар є безпосереднім її керівником і виконувати усі його вказівки щодо догляду за підопічними її прямий обов'язок. Черговий конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник 20.04.2016р. під час його перебування у відрядженні у м. Запоріжжя. Йому зателефонувала його заступник та повідомила, що лікар ОСОБА_3 викликав поліцію, оскільки на ранковому обході підопічних інтернату в корпусі №4 між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт через те, що остання зачинила його в кабінеті чергової медичної сестри на ключ, коли той робив призначення підопічним і пішла пити чай. Поведінка ОСОБА_1 сприяє нездоровому клімату в колективі, її поведінкою була здивована навіть поліція, так як вона вела себе зухвало і не реагувала на їх зауваження. Вважає відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 неправильним та аморальним. Просив в задоволенні позову відмовити.

Свідок, ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що між позивачкою та ним існують неприязливі стосунки. На неї він написав директору багато доповідних по яким ніякі міри не приймалися. Позивачка як підлегла не виконує покладені на неї посадові обов»язки. Вибив двері кабінету з підстав неможливості знаходитись в замкненому просторі.

Заслухавши позивача, відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ксерокопії трудової книжки позивачка, ОСОБА_1 з 01.08.1980р. і по теперішній час працює в Чернігівському дитячому будинку - інтернаті на посаді медсестри, про що не заперечували сторони в судовому засіданні (а.с.13).

Згідно ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Наказом директора КЗ «Чернігівський дитячий будинок - інтернат» ЗОР №58-п від 20.04.2016р. медсестрі ОСОБА_1 оголошено догану за перешкоджання виконання посадових обов'язків лікаря - терапевта ОСОБА_3, які виразилися в тому, що ОСОБА_1 вела себе не коректно, закрила лікаря ОСОБА_3 в кабінеті з мотивів, що він може викрасти медикаменти, тим самим образила його. (а.с.12).

Підставою для притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності стала доповідна записка лікаря - терапевта ОСОБА_3 від 20.04.2016р.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України догана - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни. Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Закон не вимагає, щоб таке порушення обов'язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення. Водночас наслідки порушення враховуються при визначенні тяжкості дисциплінарного проступку та виборі дисциплінарного стягнення. Якщо при виборі заходів дисциплінарного стягнення враховуються наслідки порушення, власник повинен бути готовим до того, щоб довести при розгляді трудового спору наявність шкідливих наслідків та їх причинний зв'язок з допущеним працівником порушенням. Порушення трудової дисципліни визначається в п.24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.

Тобто, чинним КЗпП України передбачено, що підставою для оголошення догани може бути лише безпосереднє порушення трудової дисципліни чи невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, посадовою інструкцією або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно ст.ст.148,149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов'язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов'язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Проте, спірний наказ не містить жодних посилань, які б вказували на те, що вказане у ньому порушення є наслідком саме порушення позивачкою трудової дисципліни. Відповідачем не вказано, які норми правил внутрішнього розпорядку або нормативно-правових актів були порушені, оскільки не має жодного посилання на ту чи іншу статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення.

Крім того, відповідачем було порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, визначений ст. 149 КЗпП України, оскільки всупереч частини 1 цієї статті до застосування дисциплінарного стягнення у позивача не були відібрані письмові пояснення з приводу порушень трудової дисципліни, що в свою чергу позбавило її можливості захищати свої трудові права на стадії підготовки проекту наказу про накладення дисциплінарного стягнення. Відібрання письмових пояснень від порушника трудової дисципліни також передбачено Правилами внутрішнього трудового розпорядку КУ «Чернігівський дитячий будинок - інтернат» ЗОР від 14.08.2006р.

Також, в порушення відповідачем вимог ч.4 ст.149 КЗпП України позивачку, ОСОБА_4 не було повідомлено під розписку про винесення наказу про накладення на неї дисциплінарного стягнення, тому не доведення наказу до відома працівника під розписку є істотним порушенням порядку притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, що тягне за собою визнання накладення дисциплінарного стягнення незаконним і скасування наказу. У випадку відмови працівника підписатися у наказі має міститися посилання на акт, складений роботодавцем і підписаний не менш як двома іншими особами, у присутності яких наказ надавався працівникові для ознайомлення, проте даний наказ не містить відомостей про те, що позивачку було ознайомлено про винесення наказу .

Про існування вказаного наказу позивачка дізналася з дошки оголошень 22.04.2016р., про що також не заперечував відповідач. Письмові пояснення з приводу начебто порушення трудової дисципліни, були нею надані лише 25.04.2016р.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині скасування наказу директора КЗ «Чернігівський дитячий будинок - інтернат» ЗОР № 58-п від 20 квітня 2016 року про оголошення догани медсестрі ОСОБА_1 .

В частині позовних вимог, стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до посадових інструкцій позивачки та лікаря ОСОБА_3, позивачка знаходиться у його безпосередньому підпорядкуванні. На час виникнення конфлікту 20.04.2016р. між ними існували неприязливі стосунки. Відповідно до п.4.15 посадової інструкції до обов»язків позивачки входить обов»язок під час чергування бути витриманою і коректною по відношенню до співробітників. Закриття позивачкою в кабінеті лікаря, в підпорядкуванні якого знаходиться, не можна віднести до коректної поведінки позивачки, такі дії спровокували до загострення конфліктної ситуації. До посадової інструкції лікаря ОСОБА_3 п.4.10 теж входить обов»язок бути витриманим і коректним по відношенню до співробітників. На дії позивачки, як керівник мав прийняти міри по недопущенню продовження конфліктної ситуації з підлеглою ОСОБА_1, а вирішити її коректно з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку та посадової інструкції.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивачка в позові зазначила тільки перелік підстав стягнення моральної шкоди: значні моральні страждання, накладення негативного відбитку на її репутацію, побоювання незаконного звільнення яке вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя. Тобто, позивачкою не наведені жодні обґрунтування в чому виразилися такі страждання, накладення негативного відбитку на її репутацію та втрата нормальних життєвих зв'язків, прийняття додаткових зусиль для організації свого життя. Доказів на погіршення стану здоров"я в зв"язку із винесенням догани, фактів, які б вказували на майбутнє звільнення з роботи чи порушення нормальних життєвих зв'язків до суду не надано.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до посадових інструкцій позивачки та лікаря ОСОБА_3, позивачка знаходиться у його безпосередньому підпорядкуванні. На час виникнення конфлікту 20.04.2016р. між ними існували неприязливі стосунки. Відповідно до п.4.15 посадової інструкції до обов»язків позивачки входить обов»язок під час чергування бути витриманою і коректною по відношенню до співробітників. Закриття в кабінеті лікаря не можна віднести до коректної поведінки позивачки. До посадової інструкції лікаря ОСОБА_3 п.4.10 теж входить обов»язок бути витриманим і коректним по відношенню до співробітників. Як керівник повинен був прийняти рішення для вирішення конфлікту з підлеглою ОСОБА_1

Також суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивачки в частині стягнення з відповідача на її користь витрати з оплати за паливно-мастильні матеріали в сумі 215 грн., оскільки наявний в матеріалах справи чек на суму 215 грн. за придбання бензину прямо не вказує, що ця сума була витрачена саме на поїздку з с. Панфілівка до суду в смт. Чернігівка з метою подання позовної заяви.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 139, 147-149, 237-1 КЗпП України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до КЗ «Чернігівський дитячий будинок - інтернат» ЗОР про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ директора КЗ «Чернігівський дитячий будинок - інтернат» ЗОР № 58-п від 20 квітня 2016 року про оголошення догани медсестрі ОСОБА_1 .

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Стягнути з КЗ «Чернігівський дитячий будинок - інтернат» ЗОР судовий збір в розмірі 551 грн. 20коп. Чернігівський районний суд Запорізької області, ЄДРПОУ суду: 37304095, УДК у Чернігівському районі ГУДКУ в Запорізькій області, отримувач коштів: Державний бюджет Чернігівського району, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 34677035, МФО 813015, № доходного рахунку щодо сплати судового збору 31213206700316.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя