Ухвала суду № 58262829, 09.06.2016, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/2737/14-к

Провадження № 1-кп/323/118/16

УХВАЛА

іменем України

09.06.2016 р. м. Оріхів

Колегія суддів Оріхівського районного суду Запорізької області в складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

суддів - Фісун Н.В., Щербань Л.С.,

при секретарі - Тахтаул А.Л.,

за участю прокурора - Яцентюк З.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі Оріхівського районного суду Запорізької області, в режимі відеоконференцзвязку з приміщення Вільнянської установи виконання покарань УДПтС України в Запорізькій області (№ 11), кримінальне провадження, внесене 13.11.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013080350001309, по якому

ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, який має середню освіту, перебуває на обліку як суб'єкт підприємницької діяльності, одружений, дітей на утриманні не має, зареєстрований та проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 158, на час надходження кримінального провадження до суду утримується під вартою у Вільнянській установі виконання покарань УДПтС України в Запорізькій області (№ 11) за адресою Запорізька область, Вільнянський район, смт Камяне, вул. Зелена, 34, раніше судимий:

1) 14.05.2002 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст.15, ч. 2 ст.185 КК Українидо 1 року 6 місяців позбавлення волі, згідно ізст. 75 КК Українизвільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік;

2) 10.02.2004 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст.185, ч. 1 ст.189 КК Українидо 3 позбавлення волі, згідно ізст. 75 КК Українизвільнений від відбування покарання з випробуванням на 2 роки;

3) 29.04.2005 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст.185, ч. 2 ст.189, ст.353 КК Українидо 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений від відбування покарання 23.11.2006 року умовно-достроково з не відбутим терміном 1 рік 2 місяці;

4) 01.06.2010 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст.186, ч. 2 ст.190 КК Українидо 5 років 6 місяців позбавлення волі та на підставі ч. 5ст. 72 КК України;

5). 05.07.2012 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст.289, ч. 4 ст.70 КК Українидо 5 року 7 місяців позбавлення волі; звільнений 24.05.2013 року у зв'язку із відбуттям строку покарання,

обвинувачується у вчиненні злочинів, передбаченихч. 3 ст.27, ч. 3 ст.187, ч.ч. 3, 4 ст.27, ч. 4 ст.187, ч. 3 ст.187, ч. 1 ст.115 КК України;

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, який має середню освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, не зареєстрований, проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 3, на час надходження кримінального провадження до суду утримується під вартою у Вільнянській установі виконання покарань УДПтС України в Запорізькій області (№ 11) за адресою Запорізька область, Вільнянський район, смт Камяне, вул. Зелена, 34, раніше не судимий,

обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.27, ч. 3 ст.187, ч. 4 ст.187, ч. 3 ст.187, ч. 1 ст.396 КК України;

ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянин України, який має неповну середню освіту, офіційно не працевлаштований, одружений, дітей на утриманні не має, який зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, б. 14, кв. 186, на час надходження кримінального провадження до суду утримується під вартою у Вільнянській установі виконання покарань УДПтС України в Запорізькій області (№ 11) за адресою Запорізька область, Вільнянський район, смт Камяне, вул. Зелена, 34, раніше судимий:

1) 28.10.2002 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя за ч. 1ст. 115 КК Українидо 9 років позбавлення волі. 11.02.2009 звільнився умовно-достроково з іспитовим терміном 1 рік 9 місяців 20 днів;

2) 25.03.2010 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя за ч. 2ст. 186 КК Українидо 5 років 1 місяця позбавлення волі; 24.10.2013 року звільнений умовно-достроково на не відбутий термін 1 рік 2 місяці 19 днів,

обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.187, ч. 4 ст.187, ч. 1 ст.396КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Під час підготовчого судового засідання по даному кримінальному провадженню прокурор Яцентюк З.В. в порядку ч. 3 ст. 315 КПК України заявила клопотання про продовження раніше обраного щодо всіх обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах встановлених чинним законом строків.

Клопотання обґрунтоване тим, що вчинені обвинуваченими діяння, як і самі обвинувачені, не втратили своєї суспільної небезпеки, вони можуть продовжити свою злочинну діяльність та вчиняти нові кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, а також почати переховуватись від суду. Тобто ризики, які були свого часу підставою для обрання щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не припинили свого існування.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_4 проти продовження строку тримання обвинувачених під вартою заперечував та одночасно заявив клопотання про звільнення їх з-під варти, посилаючись на те, що рішення про продовження строку їх тримання під вартою за ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 14.04.2016 року було прийняте неповноважним складом суду, який вже після цього заявив про самовідвід, а також на порушення прокурором процесуального порядку подання клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу.

Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_6 проти клопотання прокурора заперечували, погодившись з думкою захисника ОСОБА_4, а також пославшись на те, що доводи клопотання прокурора не індивідуалізовані відносно кожного з обвинувачених.

Обвинувачені думку по суті заявленого прокурором клопотання не висловили.

Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотання та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути обраний, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою був обраний обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ухвалами слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.06.2014 року, а обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді того ж суду від 01.07.2014 року.

В подальшому строк тримання під вартою обвинувачених неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 14.04.2016 року і до 10 червня 2016 року.

Раніше ухвалені судові рішення про обрання та продовження запобіжного заходу в виді тримання вартою відносно кожного з обвинувачених ґрунтувались на тому, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 частини першої статті 177 КПК України. Крім того, суди брали до уваги тяжкість обвинувачення - у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів проти особи та власності групою осіб через невеликий проміжок часу, наявність у обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не знятих і не погашених судимостей, відсутність у них міцних соціальних звязків, негативну репутацію обвинувачених, відсутність перешкод для тримання їх під вартою за віком та станом здоровя.

За практикою Європейського суду з прав людини, на судові органи покладається обовязок забезпечити розумний строк тримання під вартою, при цьому вони повинні розглянути всі факти на користь і проти існування справжньої потреби суспільного інтересу, який, при належному врахуванні принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від норми про повагу до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях стосовно клопотань про звільнення з-під варти (п. 35 Рішення ЄСПЧ у справі «Летельє проти Франції»).

Керуючись наведеною правовою позицією ЄСПЧ, колегія при вирішенні питання про наявність підстав для продовження строку тримання обвинувачених під вартою виходить з такого.

По-перше, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3у вчиненні інкримінованих ним злочинів підтверджується матеріалами кримінального провадження, зібраними в ході досудового розслідування: письмовими доказами, речовими доказами, показаннями потерпілих, свідків.

По-друге, на реальну можливість вчинення всіма обвинуваченими інших злочинів, в разі їх звільнення з-під варти, вказує те, що у вину всім обвинуваченим ставиться вчинення декількох умисних тяжких та особливо злочинів за попередньою змовою між ними, через нетривалі проміжки часу, а також те, що ОСОБА_1, який обвинувачується в організації цих злочинів, та ОСОБА_3, який обвинувачується в активній участі у вчиненні організованих ОСОБА_1 злочинів, є раніше судимими за вчинення умисних злочинів. Колегія виходить з того, що, за практикою ЄСПЧ, наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин (Рішення ЄСПЧ у справах Сельчук проти Туреччини, § 34; Мацнеттер проти Австрії § 9).

По-третє, ризик перешкоджання обвинуваченими, у разі їх звільнення з-під варти, здійсненню правосуддя у даному кримінальному провадженні, шляхом впливу на свідків та потерпілих, протягом судового розгляду цього провадження вже майже протягом двох років не зменшився. На це вказує та обставина, що станом на 09.06.2016 року провадження передано на розгляд вже четвертому складу суду, а згідно чинного КПК України показання потерпілих та свідків, надані під час розгляду провадження іншими складами суду, не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки суд має обґрунтовувати своє рішення виключно доказами, які було досліджені безпосередньо ним в судовому засіданні. Таким чином, у разі реалізації ризику впливу обвинуваченими на свідків та потерпілих з метою перешкодити повному, всебічному та обєктивному судовому розгляду, мета кримінального судочинства (ст. 2 КПК України) при здійсненні правосуддя у даному кримінальному провадженні може стати недосяжною.

На те, що обвинувачені здатні вчинити такий вплив на свідків та потерпілих, вказує їх попередня поведінка під час розгляду провадження іншими складами суду, коли, зокрема, обвинувачений ОСОБА_1 висловив погрози життю та здоровю одному з суддів, що потягло звернення судді до правоохоронних органів та зміну складу суду.

Крім того, колегія бере до уваги й той факт, що ОСОБА_1 обвинувачується у вбивстві, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3, - у прихованні вбивства учасника своєї групи, співвиконавця при вчиненні інших інкримінованих їм злочинів ОСОБА_8

Таким чином, колегія вважає, що у разі звільнення всіх обвинувачених з-під варти небезпека може загрожувати ним самим.

Станом на 09.06.2016 року у кримінальному провадженні відсутні докази на підтвердження того, що вказані вище ризики зменшились або припинили своє існування.

Продовження існування передбачених статтею ст. 177 КПК України ризиків підтверджується тим, всі обвинувачені схильні до протиправної та асоціальної поведінки, ОСОБА_1 та ОСОБА_3ОР. раніше неодноразово судимі за вчинення умисних злочинів, обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, в тому числі тих, що повязані із заподіянням смерті іншим особам.

Отже, колегія суддів вважає, що продовжує існувати великий ризик того, у разі звільнення з-під варти обвинувачені почнуть переховуватись від суду та можуть вчинити інші кримінальні правопорушення, впливати на свідків та потерпілих по даному кримінальному провадженню. За станом здоровя обмежень щодо застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою не встановлено.

Колегія виходить з того, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення даного кримінального провадження має бути дотриманий баланс між особистими правами та свободами громадян та суспільним інтересом щодо забезпечення громадської порядку, безпеки життя, здоровя та власності фізичних осіб, майна юридичних осіб.

З огляду на обставини провадження, дотримання зазначеного балансу вимагає продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою з огляду на ступінь небезпеки, які вони можуть становити для суспільства.

У звязку з цим колегія суддів вважає, що раніше обраний відносно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має бути продовжений у встановлених процесуальним законом межах, як єдиний необхідний та достатній засіб забезпечення дотримання ними процесуальних обов'язків під час судового провадження.

З тих же підстав застосування більш мякого запобіжного заходу не буде здатним забезпечити запобігання зазначених вище ризикам.

З огляду на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочинів, повязаних із застосуванням насильства та погрозою його застосування, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України колегія суддів вважає за можливе не визначати розмір застави як умови звільнення кожного з обвинувачених з-під варти.

Заперечення захисників колегія відхиляє з таких підстав.

Посилання на те, що ухвала Токмацького районного суду Запорізької області від 14.04.2016 року була постановлена неповноважним судом, а тому продовжений цим судом строк попереднього увезення щодо обвинувачених є незаконним, не може бути взяте до уваги, оскільки зазначена ухвала є чинною, не була предметом оцінки судами вищих інстанцій, а чинним КПК України не передбачено можливості надання оцінки рішення одного суду іншим судом тієї ж інстанції.

Посилання захисників на порушення прокурором процесуального порядку заявлення такого роду клопотань, а саме строків подання клопотання та його змісту, не можуть бути взяті до увагу з огляду на те, що наявність таких порушень як така не може бути підставою для відхилення клопотання за наявності відповідних підстав для застосування запобіжного заходу.

Колегія також відхиляє посилання захисника ОСОБА_4 на п. 18 листа ВССУ «Про деякі питання застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 року № 511-500/0/4-13, оскільки він, як і стаття 199 КПК України, який коментований у згаданому пункті, стосуються порядку продовження строку тримання під вартою під час досудового розслідування.

Питанням застосування норм КПК щодо запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання присвячений п. 21 згаданого листа ВССУ, в якому не зазначається про певні особливості заявлення та розгляду клопотань учасників судового провадження щодо запобіжних заходів.

Натомість ч. 3 ст. 315 КПК України передбачає, що при розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу, однак також конкретного порядку заявлення таких клопотань не встановлює.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 315 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Клопотання захисника ОСОБА_4 про скасування раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та негайне звільнення всіх обвинувачених відхилити.

Клопотання прокурора Яцентюк З.В. про продовження раніше обраного відносно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити раніше обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на наступні шістдесят днів починаючи з 09 червня 2016 року і по 07 серпня 2016 року включно.

Продовжити раніше обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на наступні шістдесят днів починаючи з 09 червня 2016 року і по 07 серпня 2016 року включно.

Продовжити раніше обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на наступні шістдесят днів починаючи з 09 червня 2016 року і по 07 серпня 2016 року включно.

Повний текст ухвали проголошений о 14 годині 00 хвилин 13 червня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: /підпис/ ОСОБА_9

Суддя: /підпис/ ОСОБА_10

Суддя: /підпис/ ОСОБА_11