Постанова № 58262664, 01.06.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5217/16-а 2-а/335/158/2016

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 червня 2016 року суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Шалагінова А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії, в обґрунтування якого вказала, що 28 січня 2000 року на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № І789-ХІІ від 5 листопада 1991 року (у редакції чинній на час призначення пенсії) їй було призначено пенсію за вислугу років та звільнено із займаної посади та органів прокуратури. Обмежень максимального розміру пенсії на час її призначення законодавчо встановлено не було. Вказує, що її страховий стаж на прокурорсько-слідчих посадах становить 31 рік 5 місяців 3 дні. 14 квітня 2016 року позивач звернулась до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із заявою про проведення перерахунку пенсії у відповідності до діючої на час призначення пенсії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку без обмежень, до якої додавалась довідка прокуратури Запорізької області від 7 квітня 2016 №18-201 щодо розміру заробітної плати на посаді, яку ОСОБА_1 обіймала та з якої вийшла на пенсію. Позивач зазначає, що у перерахунку пенсії їй було відмовлено, про що повідомлено листом відповідача від 21 квітня 2016 року № 96/м-9. Свою відмову відповідач аргументував тим, що з 1 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІ від 2 березня 2015 року. ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача незаконними та необґрунтованими, оскільки, редакція ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, із змінами внесеними Законом № 1166-VІІ, а також редакція Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 №1697- VII значно звужує зміст та обсяг прав пенсіонерів, яким пенсія була призначена раніше, зменшує розмір відсоткової ставки для нарахування пенсії, тому перерахунок пенсії слід проводити відповідно до законодавства, яке було чинним на момент її призначення. Просила суд визнати протиправними дії УПФУ в Орджонікідзевському м. Запоріжжя щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії в розмірі 90 відсотків від заробітної плати з усіма додатковими виплатами, без обмеження максимального розміру пенсії, зобовязати відповідача провести перерахунок пенсії з 1 грудня 2015 року у зазначеному вище розмірі, зі збереженням базового місяця для визначення індексації пенсії, та провести відповідні виплати не отриманої пенсії з 1 грудня 2015 року без оподаткування суми пенсії, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору (арк. справи 2 9).

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2016 року відкрито скорочене провадження у даній справі.

27 травня 2016 року до суду через канцелярію надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, в яких відповідач вказав, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, в тому числі, відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Тобто, наразі норми щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури України взагалі скасовано, а тому правові підстави для перерахунку пенсії з 1 грудня 2015 року ОСОБА_1 відсутні. Також відповідач вказав, що вимога позивача в частині виплати пенсії без її оподаткування є незаконною. Просив відмовити у задоволенні позову (арк. справи 22 23).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак є підставою для задоволення адміністративного позову.

При вирішенні цієї справи суд, у відповідності до ст. 8 Конституції України та ст. 8 КАС України керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 28 січня 2000 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади та з органів прокуратури Запорізької області за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗпП України, у звязку з виходом на пенсію за вислугою років, що підтверджується трудовою книжкою позивача (арк. справи 14 16).

Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з 31 січня 2000 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААА № 0059770 (арк. справи 12).

14 квітня 2016 року позивач звернулась до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя із заявою про перерахунок пенсії станом на 1 грудня 2015 р., надавши довідку від 7 квітня 2016 року про складові розміру заробітної плати (арк. справи 10, 27).

Листом від 21 квітня 2016 року за № 96/М-9 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру». У звязку з викладеним з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умові визначених вищезазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. Таким чином, управління позбавлено можливості перерахувати пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (арк. справи 11).

Не погоджуючись із зазначеною відповіддю, позивач 11 травня 2016 року звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів та слідчих визначено статтею 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі Закон № 1789-ХІІ). Редакція зазначеної статті неодноразово змінювалась.

Так, відповідно до частини першої статті 50-1 цього Закону в редакції, станом на час призначення позивачеві пенсії (тобто станом на 28 січня 2000 р.), обчислення пенсії провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонером, виходячи з розміру заробітної плати за станом на час звернення за перерахунком за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію. При цьому, жодних обмежень у максимальному розмірі пенсії цей Закон не встановлював.

Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції від 09 серпня 2003 року, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VІ), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни достатті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.

Зокрема, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІу редакції Закону № 3668-VІпрокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VІ.

Разом з тим підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до частини тринадцятої статті 50-1 Закону№1789-ХІІобчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами від 1 січня 2016 року,ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», які стосуються пенсій працівникам прокуратури, які були призначені після набрання чинності цими законами, а не перерахунку раніше призначених пенсій до набрання чинності цими законами.

Підсумовуючи наведене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законом № 213-VIII та іншими законами зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Крім того, вищезазначені висновки суду в даній справі відповідають правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17 грудня 2013 року № 21-445а13, яка є обовязковою для суду в силу вимог частини першої статті 244-2 КАС України. В цій постанові Верховний Суд України також констатував, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Внесення вищевказаних змін до Закону України «Про прокуратуру», на які посилався відповідач в обґрунтування своїх заперечень, істотно звужують права позивача, а тому в цьому разі підлягає застосуванню Закон, чинний на час призначення пенсії, з урахуванням положень статті 22 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії.

Також суд зауважує, що відповідно до конституційно закріпленого принципу дії законів у часі, закон не має зворотної сили (крім випадків поліпшення становища особи).

Суд в межах спірних правовідносин констатує, що із внесенням змін до законодавства, на які посилається відповідач в обґрунтування позову, був суттєво звужений обсяг прав позивача як пенсіонера, що є неприпустимим в демократичній правовій державі.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними та зобовязання здійснити перерахунок та виплату пенсії, а також, як наслідок, проведення виплати різниці між розміром перерахованої пенсії та фактично виплаченим розміром пенсії позивачу, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

В цей же час, суд зазначає, що такий перерахунок пенсії позивачу має бути проведений не з 1 грудня 2015 р., як вказує позивач у позовній заяві, а з 1 січня 2016 р. відповідно до частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Так, згідно з довідкою прокуратури Запорізької області від 7 квітня 2016 р. № 18-201вих-16 (арк. справи 17), обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії настали 1 грудня 2015 р., а відтак перерахунок пенсії в силу вищенаведених вимог закону має бути проведений з першого числа наступного місяця, тобто з 1 січня 2016 р.

Що стосується позовних вимог у частині врахування у складі заробітної плати усіх видів додаткових виплат, та збереження базового місяця для визначення індексації, то відповідач ці позовні вимоги у своїх запереченнях не спростував та відповідно до положень частини другої статті 71 КАС України правомірність своїх дій у цій частині не обґрунтував, з огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині. В цей же час, суд зауважує, що при перерахунку пенсії мають враховуватися ті додаткові виплати, з яких було сплачено внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Натомість, в частині виплати пенсії без її оподаткування відповідач навів свої заперечення проти позову, які суд знаходить такими, що заслуговують на увагу. Крім того, в обґрунтування цих позовних вимог позивач посилалась на Закон України «Про пенсійне забезпечення», який не поширюється на спірні правовідносини, які врегульовані спеціальним законом Законом України «Про прокуратуру».

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 1 січня 2016 р. перерахунку та виплати пенсії в розмірі 90% від заробітної плати з усіма додатковими виплатами, з яких було сплачено відповідні страхові внески та єдиний внесок, без обмеження максимального розміру пенсії, та можливість поновлення порушених прав позивача шляхом зобовязання відповідача провести їй з 1 січня 2016 р. такий перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Запорізької області від 7 квітня 2016 р. № 18-201вих.16 без обмеження максимального розміру пенсії, зі збереженням базового місяця для визначення індексації пенсії, та здійснення виплати недоотриманої суми різниці між розміром перерахованої з 1 січня 2016 р. пенсії та фактично виплаченим розміром пенсії позивачу.

Враховуючи, що позивачем заявлялись вимоги немайнового характеру, які суд задовольняє частково, а також з урахуванням вимог ст. 94 КАС України, Закону України «Про судовий збір», суд доходить висновку, що з Державного бюджету України на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 102,42 гривні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 183-2, 185, 186, 244-2, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському м. Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні з 1 січня 2016 р. перерахунку та виплати пенсії у розмірі 90 відсотків від заробітної плати з усіма додатковими виплатами, без обмеження максимального розміру пенсії.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 1 січня 2016 року в розмірі 90 відсотків від заробітної плати з усіма додатковими виплатами, з яких сплачено страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, зазначених у довідці прокуратури Запорізької області від 7 квітня 2016 року №18-201вих.16, без обмеження максимального розміру пенсії, зі збереженням базового місяця для визначення індексації пенсії, та здійснити ОСОБА_1 виплату різниці між розміром перерахованої з 1 січня 2016 р. пенсії та фактично виплаченим їй розміром пенсії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 102 (одна тисяча сто дві) грн. 42 коп.

Постанову прийнято в порядку скороченого провадження та складено у повному обсязі 1 червня 2016 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у звязку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обовязки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Десятиденний строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя А.В. Шалагінова