Рішення № 58262338, 07.06.2016, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/121/2016

Справа № 317/3139/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

при секретарі Грецовій О.Б.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року до суду надійшов позов ОСОБА_1, який в подальшому був неодноразово уточнений як щодо періоду спільного проживання, так і щодо розміру вимог. Відповідно до уточнень від 23.05.2016 р., остаточно, ОСОБА_1 просить:

- встановити факт проживання позивача і відповідача ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу і не перебуваючи в іншому шлюбі з 05.04.2005 р. по 30.11.2013 р.;

- визнати майно: меблі для кухні вартістю 2100,00 грн.; легковий автомобіль «Volksvagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, номер кузова «НОМЕР_6», зареєстрований на ОСОБА_6 вартістю 128402,01 грн.; двоє дверей квартирних у зборі вартістю 1167,05 грн. і 866,15 грн., а всього 2033,20 грн.; житловий будинок АДРЕСА_10, зареєстрований на ім'я ОСОБА_6, вартістю 127000,00 грн.; банківський вклад (депозит) відповідно до договору SAMAB01000001239085, рахунок НОМЕР_7 від 12.06.2013 р. між банком ПАТ «А-Банк» і ОСОБА_6 на його ім'я на суму депозиту 40000,00 грн., сума депозиту та відсотки по депозиту станом на 10.05.2016 р., всього 67030,24 грн.; банківський вклад (депозит) відповідно до договору SAMAB01000001374724, рахунок НОМЕР_8 від 20.08.2013 р. між банком ПАТ «А-Банк» і ОСОБА_6 на його ім'я суму депозиту 44000,00 грн., сума депозиту та відсотки по депозиту станом на 10.05.2016 р., всього 72444,08 грн.; банківський вклад (депозит) відповідно до договору SAMAB01000001508830, рахунок НОМЕР_9 від 05.11.2013 р. між банком ПАТ «А-Банк» і ОСОБА_6 на його ім'я на суму депозиту 28224,86 грн., сума депозиту та відсотки по депозиту станом на 10.05.2006 р., всього 44970,95 грн. спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_6;

- поділити спільне сумісне майно між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 наступним чином:

1) виділити позивачу: житловий будинок АДРЕСА_10 зареєстрований на ім'я ОСОБА_6, вартістю 127000,00 грн.; меблі для кухні вартістю 2100,00 грн.; двоє дверей квартирних у зборі, вартістю 1167,05 грн. і 866,15 грн., а всього 2033,20 грн.; депозитний вклад розміщений в ПАТ «А-Банк» від 20.08.2013 р. на ім'я ОСОБА_6 на рахунку НОМЕР_8 відповідно до договору SAMAB01000001374724 на суму депозиту 44000,00 грн., сума депозиту та відсотки по депозиту станом на 10.05.2016 р. всього на загальну суму 72444,08 грн.; поділити депозитний вклад в ПАТ «А-Банк» від 05.11.2013 р. на ім'я ОСОБА_6 на рахунку НОМЕР_9 відповідно до договору SAMAB01000001508830 на суму депозиту 28224,86 грн., сума депозиту та відсотки по депозиту на 10.05.2016 р. всього на загальну суму 44970,95 грн., з них виділити ОСОБА_1 18412,96 грн. та визнати за нею право власності на вказане майно та грошові кошти, всього на загальну суму 221990,24 грн.;

2) виділити відповідачу ОСОБА_6: легковий автомобіль «Volksvagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, номер кузова «НОМЕР_6», зареєстрований на ОСОБА_6, вартістю 128402,01 грн.; депозитний вклад в ПАТ «А-Банк» від 12.06.2013 р. на ім'я ОСОБА_6 на рахунку НОМЕР_7 відповідно до договору SAMAB01000001239085 на суму депозиту 40000,00 грн., сума депозиту та відсотків по депозиту станом на 10.05.2016 р. всього на загальну суму 67030,24 грн.; поділити депозитний вклад в ПАТ «А-Банк» від 05.11.2013 р. на ім'я ОСОБА_6 на рахунку НОМЕР_9 відповідно до договору SAMAB01000001508830 на суму депозиту 28224,86 грн., сума депозиту та відсотки по депозиту на 10.05.2016 р. всього на загальну суму 44970,95 грн., з них виділити йому 26557,99 грн., та визнати за ним право власності на вказане майно та грошові кошти, всього на загальну суму 221990,24 грн.;

- стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача судовий збір у розмірі 2219,90 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначила, 01.01.2002 року вона розлучилась з першим чоловіком, а в 2003 році познайомилась з ОСОБА_6, з яким вони стали мешкати спільно за адресою: АДРЕСА_1. П'ятого квітня 2005 року ОСОБА_6 розірвав шлюб з дружиною і з того часу позивач з відповідачем ОСОБА_7 проживали однією сім'єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу і не перебуваючи в іншому шлюбі, мали спільний бюджет, побут та вели спільне господарство. Тридцятого листопада 2013 року відповідач ОСОБА_6 вийшов з дому і зник. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2015 р. ОСОБА_6 було визнано безвісно відсутнім. За час спільного проживання як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу і без перебування в іншому шлюбі позивачем і відповідачем було надбано наступне майно: меблі для кухні вартістю 2100,00 грн.; легковий автомобіль «Volksvagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2003 року випуску, номер кузова «НОМЕР_6», зареєстрований на ОСОБА_6, вартістю 128402,01 грн.; двоє дверей квартирних у зборі, вартістю 1167,05 грн. і 866,15 грн., а всього 2033,20 грн.; житловий будинок АДРЕСА_10, зареєстрований на ім'я ОСОБА_6, вартістю 127000,00 грн.; банківський вклад (депозит) відповідно до договору SAMAB01000001239085, рахунок НОМЕР_7 від 12.06.2013 р. між банком ПАТ «А-Банк» і ОСОБА_6 на його ім'я суму депозиту 40000,00, сума депозиту та відсотки по депозиту станом на 10.05.2016 р. всього на загальну суму 67030,24 грн.; банківський вклад (депозит) відповідно до договору SAMAB01000001374724, рахунок НОМЕР_8 від 20.08.2013 р. між банком ПАТ «А-Банк» і ОСОБА_6 на його ім'я суму депозиту 44000,00 грн., сума депозиту та відсотки по депозиту станом на 10.05.2016 р. всього на загальну суму 72444,08 грн.; банківський вклад (депозит) відповідно до договору SAMAB01000001508830, рахунок НОМЕР_9 від 05.11.2013 р. між банком ПАТ «А-Банк» і ОСОБА_6 на його ім'я суму депозиту 28224,86 грн., сума депозиту та відсотки по депозиту станом на 10.05.2016 р. всього на загальну суму 44970,95 грн. Загальна вартість всього вище перерахованого майна - 443980,48 грн.

В судове засідання з'явилась позивач ОСОБА_1, яка позов з урахуванням уточнень від 23.05.2016 р. підтримала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені в уточненому позові. Також зазначила, що з ОСОБА_6 вони в'їхали до її квартири 01.01.2003 р. Грошей не було. Їй було відомо, що ОСОБА_6 одружений. Проживали постійно разом, відносини були нормальні, сприймала як чоловіка. Приймали разом рішення, відпочивали разом, купували речі. Бюджет був спільний. Після зникнення ОСОБА_6 його мати - ОСОБА_3, поміняла в будинку в с. Мар'ївка замки, автомобіль забрала. Стосовно ОСОБА_5 нічого не знає. ОСОБА_3 бачила в кожен її приїзд з 2005 по 2013 р.р. Все спільне майно оформляли на ОСОБА_6, оскільки довіряла йому. Меблі для кухні вони купували за її кошти. Також вона дала половину грошей на автомобіль. Двері купував ОСОБА_6 На будинок ОСОБА_6 позичив 3 тисячі доларів у її матері - ОСОБА_9 Де взяв інші кошти не знає. З приводу банківських вкладів зазначила, що вони продали автомобіль «Чері» за 6 тисяч доларів США, який їй купила матір, а гроші у сумі 58484,18 грн. поклали до банку. Шість тисяч доларів ОСОБА_6 їй так не повернув. На банківський вклад 62005,93 грн. не знає звідки у ОСОБА_6 гроші. Банківський вклад у сумі 38722,83 грн. ОСОБА_6 відклав на навчання доньки. Її грошей там немає.

До судового засідання з'явився представник позивача ОСОБА_2, який позов з урахуванням уточнень підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позові.

До судового засідання з'явилась відповідач ОСОБА_3, яка заперечувала проти задоволення позову у повному обсязі, зазначила, що вона з ОСОБА_1 не спілкувалась, а спілкувалась лише з сином. ОСОБА_6 проживав у бабусі та у ОСОБА_1 Зазначила, що коли ОСОБА_6 з ОСОБА_5 вирішили займатись господарством, то ОСОБА_5 продав однокімнатну квартиру та кошти, вилучені від продажу квартири, він передав ОСОБА_6 На ці гроші вони купили ОСОБА_5 житловий будинок з земельною ділянкою у с. Мар'ївка та відремонтували його. ОСОБА_10 там прописаний з першого дня. Після зникнення ОСОБА_6 ОСОБА_1 від матері привезла свої речі до будинку у Мар'ївці, а ОСОБА_5 заборонила в будинок заходити під загрозою міліції. Вклади в банку - це залишок від коштів, отриманих від продажу квартири ОСОБА_5. Частину коштів, близько 50 тисяч, він зібрав доньці ОСОБА_11 на навчання. Зі своєю бабусею ОСОБА_12 бачився кожен день. За адресою АДРЕСА_2 були його речі, але не всі. До зникнення сина вона проживала в м. Нальчик Російської Федерації. З ОСОБА_1 познайомилась приблизно у 2006-2007 р.р. В квартирі ОСОБА_1 була одного разу, коли ОСОБА_6 її хотів познайомити з ОСОБА_1 В квартирі ОСОБА_1 особистих речей ОСОБА_6 вона не бачила. Враження, що вони чоловік і дружина у неї не було. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що до зникнення ОСОБА_6 вони 2 місяці не розмовляли один з одним. Про зникнення сина їй повідомила ОСОБА_1 Стосовно меблів вартістю 2100,00 грн. нічого не знає. Автомобіль ОСОБА_6 купував за свої гроші, знає зі слів сина. Про купівлю дверей нічого не знає. Коли декілька разів приїздила з Росії, то проживала за адресою: АДРЕСА_8. Зазвичай приїжджала на місяць.

До судового засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_4, який проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не проживали однією сім'єю. Оскільки шлюб було розірвано в 2005 році, то все, що було придбано з 2003 по 2005 рік не слід враховувати. Проживання було періодичне, не постійне. Постійно ОСОБА_6 проживав АДРЕСА_9.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 зазначила, що вона є сусідкою ОСОБА_1, яку знає з дитинства. Коли померла мати, то ОСОБА_1 стала проживати з нею по сусідству на одній площадці. ОСОБА_6 представився їй як новий сусід. Бачила у вікно його автомобіль. Весь час ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були разом. Бачила, що вони робили ремонт. Коли вони щось святкували, то заходили брали у неї стіл та стільці. ОСОБА_6 бачила через день, через два. Спочатку був світлий автомобіль, потім темний. Неодноразово курив з сином на сходовій площадці. Сьогодні, 29.02.2016 р., заходила до ОСОБА_1, там лежать речі на двох полицях одяг ОСОБА_6 У ОСОБА_6 були ключі від квартири. Бачила як вони заносили речі, м'які меблі купляли, двері міняли. Останній раз бачила ОСОБА_6 за 2-3 дні до зникнення. Іноді він підвозив її додому з магазину «Амстор». Часто бачила його в магазині. Коли ходила о шостій ранку, то бачила як ОСОБА_6 йшов за автомобілем, виносив сміття. Бачила як ОСОБА_6 обіймав ОСОБА_1 Разом вони проживають 12-13 років. Спочатку автомобіль був інший, потім поміняли. Бачила як ОСОБА_6 заносив телевізор. Ремонт робили 6-7 років тому. Чи був у них спільний бюджет не знає. Обставин купівлі дверей та меблів також не знає. Про факт придбання житлового будинку та про депозитні вклади нічого не знає. За які гроші робили ремонт не знає. Які були у них взаємні права та обов'язки не знає. Чи працював ОСОБА_6 не знає. ОСОБА_3 ніколи не бачила.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 зазначила, що проживає з ОСОБА_1 в одному під'їзді. Вона живе на шостому поверсі, а ОСОБА_1 на п'ятому. Коли тітка і дядько померли, то спочатку у помешканні з'явилась ОСОБА_1, потім ОСОБА_6 Бачила як ОСОБА_6 робив ремонт, але за чиї кошти не знає. З якого часу проживає ОСОБА_6 не пам'ятає, але точно з 2006 року. Коли у неї в 2006 році помер чоловік, то ОСОБА_6 допомагав їй. Жили добре. ОСОБА_6 приїжджав на автомобілі. Вона приходила до них коли помер її чоловік. Кожен день він приїжджав з роботи, привозив продукти. Вони купляли меблі, вона заходила дивилась. Знає, що купили автомобіль, їздили відпочивати, але коли не знає. Чи реєстрували шлюб не знає. Останній раз бачила восени два - два з половиною роки тому. Бачила його дуже часто. У ОСОБА_6 був автомобіль синього кольору, але за які гроші він придбаний не знає. Потім вони придбали червоний автомобіль, але за які кошти не знає. За весь час була у квартирі один-два рази. В квартирі бачила куртку ОСОБА_6 Де працював ОСОБА_6 не знає. Приблизно два рази бачила як ОСОБА_6 заходив та виходив безпосередньо з квартири. Повертався додому він приблизно о 18 годині. Вважає, що він залишався на ніч, оскільки вона чула розмови в квартирі. Декілька разів за увесь час зустрічала в магазині їх разом. Бачила їх разом ввечері. Інколи вони приїжджали разом з роботи. Вважає, що вони близько 10 років проживали разом. За які гроші придбавались меблі не знає. Чи мають вони житловий будинок і банківські вклади не знає. Думає, що у них був спільний бюджет, оскільки вони разом носили сумки. Вважає, що вони є чоловіком та дружиною, тому що завжди разом. Очевидцем святкування спільних свят вона не була. Чи брав ОСОБА_6 гроші в борг у ОСОБА_1 чи її родичів вона не знає. Чи приходили родичі ОСОБА_6 не знає. ОСОБА_3 не знає. Про зникнення ОСОБА_6 дізналась від ОСОБА_1

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 зазначила, що ОСОБА_1 є її матір'ю. ОСОБА_6 проживав з ОСОБА_1 з 2002-2003 р.р. і до часу зникнення. Вони разом здійснювали покупки, їздили відпочивати, дарували один одному подарунки. ОСОБА_6 увесь час був вдома. Допомагав їй вчитись керувати автомобілем. На останній день народження ОСОБА_6 подарував сережки. В 2003 році вона поступила в училище в м. Мелітополь, де навчалась 4 роки, але кожні вихідні приїздила додому. Потім вступила до інституту в м. Київ на заочне відділення, працювала там, періодично приїжджала до матері, приблизно один раз в 3 місяці. Матір телефонувала кожен день, ОСОБА_6 телефонував приблизно один раз на три дні. Завжди чула ОСОБА_6 в трубці. Коли була за кордоном, то ОСОБА_6 телефонував зі «скайпу». Вчилась з 2004 по 2013 р.р. В 2009-2010 р.р. виїжджала за кордон і пробула там до 2013 року. Кожного року по пів року була вдома, пів року за кордоном. До виїзду на навчання в м. Мелітополь прожили разом приблизно пів року втрьох. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 купили автомобіль, будинок, матері автомобіль. Обоє працювали, мали сімейний бюджет. У ОСОБА_6 були ключі від домофону та квартири. Втрьох їздили відпочивати. З друзями чи рідними ОСОБА_6 не спілкувались. Приблизно в 2005 році придбали автомобіль Фольцваген Пассат кольору «мокрий асфальт». Подробиць купівлі автомобіля не знає, за чиї кошти придбано автомобіль не знає, припускає, що гроші на автомобіль могли бути у матері. До автомобіля Фольцваген був інший автомобіль, ймовірно білого кольору, який не пам'ятає. Автомобіль продали, що зробили з грошима не знає. Потім купили автомобіль Чері в 2010-2011 р.р. Гроші на придбання автомобіля матері дала тітка з Канади. Знає, що ОСОБА_6 придбав будинок, будинок бачила вже відремонтованим. Про купівлю будинку розповів ОСОБА_6 Конкретних обставин не знає. Звідки гроші не знає. Гроші бабуся або матір ОСОБА_6 не позичали. В будинку в Мар'ївці проживав ОСОБА_10. Про купівлю дверей нічого не знає. В квартирі робили ремонт, меблі придбавали, вікна не міняли. Останній раз робили ремонт у 2003 році. Коли продали автомобіль Чері, ОСОБА_6, скоріш за все поклав гроші на депозит, коли не пам'ятає. Де ОСОБА_6 працював не знає. Зранку він вставав, але на роботу не йшов, їхав коли йому телефонували. Займався всім, допомагав продати автомобіль, зробити меблі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_1 є його двоюрідною сестрою. З ОСОБА_6 познайомились в 2003 році на дні народження ОСОБА_1 Вона сказала, що вони зустрічаються. Приблизно через місяць вони стали разом проживати. В 2005 році вони приїжджали до нього. Зустрічались 4-5 разів на рік, іноді телефонували один одному. В 2013 році ОСОБА_6 зателефонував йому, оскільки мав намір придбати будинок, а у нього тесть та теща проживають в с. Марївка. Проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у цивільному шлюбі. Вона називала його цивільним чоловіком. ОСОБА_6 займався індивідуальною трудовою діяльністю. ОСОБА_1 казала, що бабуся передала спадок з Канади. ОСОБА_1 називала ОСОБА_6 по імені. Останній раз бачив ОСОБА_6 на пляжі на р. Дніпро на своє 45-річчя в 2013 році. За які кошти придбали будинок не знає, про депозити нічого не знає, за які кошти придбавалось авто не знає. Купували за кошти ОСОБА_1 меблі для кухні, про це йому сказала ОСОБА_1 Про купівлю дверей нічого не знає.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, який в подальшому був залучений до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору зазначив, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_10. Після смерті батьків йому залишилась квартира АДРЕСА_3. Він з другом дитинства ОСОБА_6 вирішили продати квартиру і придбати будинок. Квартиру продали за 23 тисячі доларів США, а будинок разом з земельною ділянкою обійшовся в 6 тисяч 500 доларів США. В лютому 2011 року будинок зареєстрували на нього. Він зловживав спиртними напоями, тому вирішили будинок переписати на ОСОБА_6, а землю залишити на ньому. Після того як вилікувався б, то оформили б будинок знову на нього. Тому в подальшому уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, однак гроші не отримував. В будинку вони кожен сам собі спроектували кімнати. Гроші на ремонт залишились з продажу квартири. ОСОБА_6 був казначеєм, а він займався ремонтом будинку. В будинку проживає з часу придбання. Хотіли займатись сільським господарством. ОСОБА_6 приїжджав до будинку майже кожного дня. Потім ОСОБА_6 зник. Останній раз бачив ОСОБА_6 30 листопада 2013 року. Через тиждень приїхала ОСОБА_1 з якимсь дідусем і почали шукати гроші. ОСОБА_1 йому погрожувала тим, що проживати він там більше не буде. Був вимушений змінити замки, оскільки коли їздив до хворої бабусі, а ключі залишав сусіду, то у нього зник холодильник, який купив в будинок для спільного користування ОСОБА_6 і який ОСОБА_1 вивезла з будинку. В одній з кімнат з'явились речі ОСОБА_1 Коли він їй зателефонував, то ОСОБА_1 йому погрожувала. Зараз вона шукає наймачів в будинок, продає його. До зникнення ОСОБА_6, ОСОБА_1 ніколи до будинку не приїжджала. Донька ОСОБА_1 - ОСОБА_28 також до будинку до зникнення ОСОБА_6 ніколи не приїжджала. Депозити ОСОБА_6 - це залишок коштів з продажу квартири. На весну вони планували завести худобу. ОСОБА_6 казав йому, що автомобіль він придбав за власні гроші.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 зазначила, що ОСОБА_6, який є її онуком, приходив їсти до неї 2 рази на день, інколи скуплявся їй. Де ночував ОСОБА_6 не знає, інколи ночував у неї. По вихідним ОСОБА_6 їздив до Мар'ївки. Дуже рідко приїжджав ОСОБА_6 з ОСОБА_1 Один раз вона була у ОСОБА_1 в гостях разом з ОСОБА_3 Про доходи ОСОБА_6 нічого не знає. Про купівлю дверей, депозитні вклади їй нічого не відомо. Про купівлю будинку їй казав ОСОБА_6, дружиною ОСОБА_1 він ніколи не називав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 зазначила, що вона є донькою ОСОБА_6 Після розлучення приблизно один раз на тиждень батько приїжджав до неї, вони гуляли, він заходив до квартири. До прабабусі - ОСОБА_17 приїжджала один раз на два тижні чи місяць. Коли приїжджала до прабабусі, то батько завжди був там. Про особисте життя батько не розповідав. З ким батько проживав та де не знає. З ОСОБА_1 познайомились два роки тому, коли зник батько. Батько казав, що він приватний підприємець. Гроші їй та її матері давав. Вона могла попросити гроші на власні потреби. За чиї кошти придбаний автомобіль Фольцваген не знає. До зникнення батько казав, що у нього є дача. Навесні 2013 року він розповідав, що робить на дачі ремонт. Що у нього є нова сім'я не знала. З ОСОБА_5 познайомилась після зникнення батька, коли поїхала на дачу.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 зазначила, що ОСОБА_6 є її колишнім чоловіком. Останній час, приблизно за пів року до розлучення, а можливо більше, вони разом не проживали. Фольцваген Гольф він придбав у шлюбі. В 2005 році розлучились у суді за її позовом. Про те, що чоловік проживав з іншою жінкою знала. Приблизно раз на 2 тижні або місяць ОСОБА_6 приїжджав до доньки. Казав, що у нього є будинок. На питання чи купив він будинок, він відповідав: «Можна сказати й так». На питання чи живе він там, він відповів: «Там живе людина». У нього був автомобіль. На момент розлучення він просив не заявляти про поділ автомобіля. Через суд стягнули аліменти. ОСОБА_6 аліменти сплачував сам. На автомобіль він кошти збирав. Говорив, що оплатить навчання доньки в коледжі ЗНУ. ОСОБА_10 говорив, що одружуватись не збирається. Говорив, що проживає з ОСОБА_1. Пізніше говорив, що ОСОБА_1 поїхала за кордон і тепер він один. Чи працював ОСОБА_6 не знає. Говорив, що займається металобрухтом, однак як саме не уточнював. Не знає хто та що купував.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 зазначила, що ОСОБА_1 її сусідка, проживає в будинку з 1979 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали разом приблизно з 2003 р. вдвох. Якийсь час з ними проживала донька ОСОБА_1 зі своїм чоловіком. У них був спільний тамбур, а квартири навпроти. З ОСОБА_6 її познайомила ОСОБА_1 у 2003 році. Вони жили як сім'я. В 2013 році вона була залучена у якості понятої при вилученні особистих речей ОСОБА_6 по кримінальній справі. Вона просто розписалась за вилучені речі. В ящику бачила нижню білизну, також бачила крупні чоловічі речі. Чиї це речі не знає. В гостях у них була приблизно 3 рази до зникнення ОСОБА_6 Бачила їх разом та чула через стіну. Бачила як вони їздили відпочивати на море. Бачила і чула як до них приходили гості, курили чоловіки в під'їзді. Відносини у неї з ними як з сусідами. Чай та каву пити до них не ходила. Чи перебували вони у шлюбі не знає. Бачила їх приблизно раз на тиждень. Чула через стіну частіше, було чутно голос ОСОБА_6 Про купівлю майна нічого не знає. Бачила їх разом в магазині, одного разу бачила як вони приїхали з дачі, оскільки вони заносили овочі. Бачила автомобіль сірого кольору, начебто Форд. На автомобілі їздив ОСОБА_6 Його бачила приблизно один раз на тиждень. З ним не спілкувалась. Про житловий будинок нічого не знає. Зі слів ОСОБА_1 знає, що у них є дача. ОСОБА_1 казала про це приблизно за 2 роки до зникнення. Чи був у них спільний бюджет не знає. При ній один одного вони не називали чоловіком та дружиною. Чи відпочивали вони разом не знає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 зазначила, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою її чоловіка. ОСОБА_6 знає з 1998 року. ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_6 приблизно у 2003-2004 р.р. Проживали ОСОБА_1 і ОСОБА_6 разом з 2004 року точно, оскільки вони приїжджали до них. Про сумісне проживання казали як ОСОБА_1, так і ОСОБА_6 Разом з ними проживала донька ОСОБА_1 поки навчалась в школі. До цього ОСОБА_1 казала їй, що познайомилась з хлопцем. Наскільки вона знає, то вони купили автомобіль, будинок в Мар'ївці, робили ремонт. Коли робили ремонт, то купляли меблі для кухні, але за чиї кошти не знає. Вони дружили сім'ями. ОСОБА_1 працювала в магазині «Відродження», потім в магазині «Ашан». ОСОБА_10 працював на себе. Офіційно він не працював начебто, чим займався не знає. Ніколи про це у ОСОБА_6 не питала. У ОСОБА_1 про місце роботи ОСОБА_6 також не питала. Часто зустрічались в Мар'ївці в будинку друзів, часто ходили в гості. Зустрічались 4-5 разів на рік. Через паркан бачила, що в будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в Мар'ївці йде ремонт. Три-чотири роки тому бачила поміняний дах на будинку. ОСОБА_10 просив її облаштувати територію після ремонту. Коли у її чоловіка був день народження, то вони приїхали і сказали, що придбали автомобіль. На дні народження ОСОБА_6 не ходила, коли в нього день народження не знає. ОСОБА_6 бачила 4-5 разів на рік, відносини у них дружні. З ним ніколи не зідзвонювались. Чи позичав ОСОБА_6 гроші у матері ОСОБА_1 не знає. В будинку ОСОБА_6 в Мар'ївці ніколи не була, біля будинку бачила ОСОБА_6 та ОСОБА_1. ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ніколи не бачила. За чиї кошти придбано автомобіль не знає, якого кольору не пам'ятає. За чиї кошти придбано будинок в Мар'ївці не знає. В Мар'ївці зустрічались 10-15 разів з весни по літо приблизно 4-5 років тому, приблизно кожні вихідні. Активно спілкувались у 2012-2013 р.р. ОСОБА_6 був на усіх святах. ОСОБА_1 за кордон до доньки не їздила. Вважає, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був спільний бюджет, оскільки вони проживали разом.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_3, їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

По-перше, згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Частина 2 ст. 21 СК України визначила, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 з 09.12.1995 р. перебував у шлюбі з ОСОБА_18, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_10, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану міськвиконкому м. Запоріжжя 09.12.1995 р.

Згідно листа Ленінського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції № 02/02-04-01-09.1 від 13.01.2016 р. 05.04.2005 р. проведена державна реєстрація розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_18, про що складено актовий запис про розірвання шлюбу № 142.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.04.1987 р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_22, що підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_11, виданим 03.04.1987 р. завідувачем відділу запису актів громадянського стану міськвиконкому м. Запоріжжя.

Зазначений шлюб розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 18.09.2003 р. зроблено запис № 138. Дана обставина підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_12, виданим 03.06.20014 р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького районного управління юстиції Запорізької області.

У спірний період діяла ст. 74 СК України в різних редакціях.

Первинно, за приписами ст. 74 СК України , тобто у редакції, що була чинною станом на 05.04.2005 р., якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

22.12.2006 р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України», який набрав чинності 16.01.2007 р. Відповідно до ст. 74 СК України у цій редакції, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Положення ст. 74 СК України дають підстави дійти висновку, що вони поширюються на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

При застосуванні ст. 74 СК України необхідно виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року (справа № 6-97цс11).

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст.ст. 3, 74 СК України).

Згідно зі ст.ст. 57, 58 ЦПК України доказами вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Згідно із ч.ч. 1, 6 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Водночас, згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

За змістом положень ст. 29 ЦК України та ст.ст. 2, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» особа може мати декілька місць проживання, однак проведенням реєстрації свого місця проживання у конкретному жилому приміщенні особа сама визначає його як постійне місце проживання.

З відповіді адресно-довідкового сектору Державної міграційної служби України вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_11 з 1991 року. На це вказує й копія паспорта ОСОБА_6, наявна в матеріалах цивільної справи (т. 1 а.с. 15).

Згідно паспорта ОСОБА_1 вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_12 з 2000 року (т. 1 а.с. 11, 12).

Позивач ОСОБА_1 не була позбавлена надати довідку або будь-який інший документ з житлово-експлуатаційної чи іншої організації, уповноваженої підтверджувати факт проживання певної особи в певному місці, однак жодної такої довідки, з якої б вбачалось, що постійним місцем проживання ОСОБА_6 була квартира АДРЕСА_4 суду не надано.

По-друге, згідно довідки виконавчого комітету Мар'ївської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 01-47/462 від 26.02.2016 р. у будинку АДРЕСА_10 зареєстрований ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 38), який у даному судовому провадженні має статус третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.02.2011 р. (т. 2 а.с. 55-56) ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_23 земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_13.

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 01.02.2011 р. (т. 2 а.с. 57-58) ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_23 житловий будинок АДРЕСА_10.

В подальшому, 18.01.2013 р. ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_6 договір купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_10. При цьому у п. 1.3 зазначеного договору сторони дійшли згоди, що земельна ділянка, на які розташований житловий будинок буде відчужена продавцем після отримання всіх необхідних документів. При цьому, згідно п. 2.1 даного договору ціна житлового будинку складає 16000,00 грн. (т. 1 а.с. 135-136).

Як зазначив допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 він зловживав спиртними напоями, тому вони з ОСОБА_6 вирішили будинок записати на ОСОБА_6, а землю на нього. Після того як він вилікувався б, то оформили б будинок зворотньо на нього. Тому в подальшому уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу, однак гроші не отримував. В будинку вони кожен сам собі зробили кімнати. В будинку проживає з часу придбання. До зникнення ОСОБА_6 ОСОБА_1 ніколи до будинку не приїжджала.

В свою чергу в судовому засідання позивач ОСОБА_1 зазначала, що на будинок ОСОБА_6 позичив 3 тисячі доларів у її матері - ОСОБА_9, де взяв інші кошти не знає. Зважаючи на те, що ОСОБА_6 участі у розгляді справи не брав з об'єктивний причин, оскільки згідно рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21.07.2015 р. (т. 1 а.с. 218) на теперішній час значиться безвісно відсутнім, суд зауважує, що у світлі ст. 60 ЦПК України, позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що вона приймала участь у купівлі даного житлового будинку, а гроші, які витрачені відповідачем ОСОБА_6 є спільними сумісними, оскільки сама позивачка не знає звідки у відповідача гроші, які він витратив на придбання будинку. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 не приймала жодної участі у ремонті даного житлового будинку, жодного дня там не проживала. Підстав у суду вважати, що даний житловий будинок взагалі був придбаний ОСОБА_6 для сумісного проживання там з ОСОБА_1 у суду немає, зокрема з урахуванням свідчень ОСОБА_5, в достовірності яких немає підстав сумніватись, який зазначив, що постійно проживає в цьому житловому будинку з часу придбання у ОСОБА_23, у тому числі й після його продажу ОСОБА_6, жодного разу до зникнення останнього, ОСОБА_1 у даному житловому будинку не була, жодної участі в його капітальному ремонті чи оздоблювальних роботах не приймала. Пояснити підстави для проживання ОСОБА_24 в даному житловому будинку ОСОБА_1 не змогла через необізнаність в цих питаннях.

06.06.2012 р. ОСОБА_6, ще не будучи в юридичному сенсі власником житлового будинку, а власником був саме ОСОБА_24, придбав в житловий будинок № АДРЕСА_10 холодильник, на що вказують розрахунково-касові чеки (т. 2 а.с. 74-75) та картка на послуги додаткового сервісу (т. 2 а.с. 76). Такий висновок суду ґрунтується на тому, що у зазначеній картці вказана адреса ОСОБА_6 як замовника: АДРЕСА_10

Це вказує на те, що дійсно між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були інші відносини, ніж ті, що формалізовані в договорах щодо даного житлового будинку. На це вказує й те, що ОСОБА_5 придбав житловий будинок за 53000,00 грн. та земельну ділянку за 23000,00 грн., а продав житловий будинок ОСОБА_6 за 16000,00 грн. При цьому земельна ділянка з часу укладання договору купівлі-продажу житлового будинку, так і не була відчужена протягом майже року до зникнення ОСОБА_6 Повна необізнаність у цих питання позивачки ОСОБА_1 та те, що позивач не надала доказів спільного зібрання коштів чи спільної участі у купівлі житлового будинку на переконання суду вказують на те, що даний житловий будинок придбавався не за спільні кошти та не в спільних інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та остання не має до нього жодного відношення.

Особливої уваги заслуговує те, що ОСОБА_1, яка посилається на факт проживання з відповідачем ОСОБА_6 однією сім'єю протягом 11 років, не є обізнаною щодо того, від якої діяльності мав дохід ОСОБА_6, чи мав взагалі, та чи працював він взагалі протягом усіх цих років.

Крім того, як видно з накладної № 138 від 05.05.2005 р. ОСОБА_6 придбав кухонний гарнітур з натуральними фасадами у ОСОБА_25 за 2100,00 грн. (т. 1 а.с. 114). На накладній міститься напис про доставку за адресою: АДРЕСА_5.

За твердженням позивачки меблі для кухні вони купували за її кошти. Дані меблі знаходяться в її квартирі та вона ними користується. Разом з тим, суд констатує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів спільного зібрання коштів на дані меблі, спільної участь в їх купівлі, оскільки самі лише пояснення у розумінні ч. 2 ст. 57 ЦПК України доказами вважати не можна. Також суд враховує, що дані меблі знаходяться у позивачки, відповідач питання про їх поділ не ставить, тож підстав вважати, що за даних умов порушуються права позивача підстав немає. Наразі у суду немає підстав вважати дане майно спільною сумісною власністю.

Крім того, згідно рахунку-фактури № КМ0601-011 від 01.06.2012 р. та № КМ0601-010 від 01.06.2012 р. ОСОБА_6 придбав певний перелік товарів на суми 1167,05 грн. та 866,15 грн. відповідно. На даний рахунках міститься відмітка про оплату 100% 01.06.2012 р. За твердженням позивача дані товари, які у позові іменуються як двоє квартирних дверей у зборі, придбані за кошти ОСОБА_6

Крім того, згідно листа № 10/13-1269 від 04.07.2015 р. за даними комп'ютерної системи УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області спірний автомобіль значиться за ОСОБА_6 і придбаний на підставі біржової угоди 1723 від 24.06.2005 р. За твердженням позивачки вона дала половину грошей на автомобіль.

Крім того, згідно відповіді ПАТ «А-Банк» № 20.1.0.0.0/7-20160504/269 від 10.05.2016 р.:

- банківський вклад (депозит) ОСОБА_6 на рахунку № НОМЕР_7 в ПАТ «А-Банк» станом на 10.05.2016 р. складає 67030,24 грн.;

- банківський вклад (депозит) ОСОБА_6 на рахунку № НОМЕР_8 в ПАТ «А-Банк» станом на 10.05.2016 р. складає 72444,08 грн.;

- банківський вклад (депозит) ОСОБА_6 на рахунку № НОМЕР_9 в ПАТ «А-Банк» станом на 10.05.2016 р. складає 44970,95 грн.

Згідно пояснень позивачки ОСОБА_1 вони з ОСОБА_6 продали автомобіль «Чері» за 6 тисяч доларів США, який їй купила матір, а гроші у сумі 58484,18 грн. поклали до банку. Шість тисяч доларів ОСОБА_6 їй так не повернув. На банківський вклад 62005,93 грн. (станом на 10.05.2016 р. - 72444,08 грн.) не знає звідки у ОСОБА_6 гроші. Банківський вклад у сумі 38722,83 грн. ОСОБА_6 відклав на навчання доньки (станом на 10.05.2016 р. - 44970,95 грн.). Її грошей там немає.

Щодо даного майна та грошових коштів суд також виходить з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів спільного зібрання коштів на дане майно, спільної участь в їх купівлі, спільної участі у внесенні коштів в банківську установу. Бездоказові твердження позивача ОСОБА_1, що 6 тисяч доларів США від продажу автомобіля знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_6 суд до уваги не бере, оскільки матеріали справи не містять ані доказів наявності такого автомобіля у ОСОБА_1 в певний період часу, ані доказів його продажу за певну суму.

Зазначені обставини підтверджуються також і показаннями свідків.

Так, свідок ОСОБА_13 у судовому засідання зазначила, що не знає чи був у них спільний бюджет. Обставин купівлі дверей та меблів також не знає. Про факт придбання житлового будинку та про депозитні вклади нічого не знає. За які гроші робили ремонт не знає. Які були у них взаємні права та обов'язки не знає. При цьому, свідок підтвердила, що дійсно бачила часто ОСОБА_6 за адресою, де проживала ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні зазначила, що за весь час була у квартирі один-два рази, хоча одночасно зазначає про те, що приходила подивитись, які меблі вони купили. Не можна прийняти до уваги припущення даного свідка, що ОСОБА_6 залишався на ніч, оскільки вона чула розмови в квартирі. За які гроші придбавались меблі не знає. Чи мають вони житловий будинок і банківські вклади не знає. Припущення даного свідка, що у них був спільний бюджет, оскільки вони разом носили сумки, взяти суд до уваги не може. Очевидцем святкування спільних свят вона не була. Чи брав ОСОБА_6 гроші в борг у ОСОБА_1 чи її родичів вона не знає.

Згідно показань свідка ОСОБА_27, яка є донькою позивачки, в 2003 році вона поступила в училище в м. Мелітополь, де навчалась 4 роки, і лише кожні вихідні приїздила додому. Потім вступила до інституту в м. Київ на заочне відділення, працювала там, періодично приїжджала до матері, приблизно один раз в 3 місяці. В 2009-2010 р.р. виїжджала за кордон і пробула там до 2013 року. До виїзду на навчання в м. Мелітополь прожили разом приблизно пів року втрьох. Подробиць купівлі автомобіля не знає, за чиї кошти придбано автомобіль не знає. Припущення, що гроші на авто могли бути у матері суд до уваги не бере. Про купівлю будинку розповів ОСОБА_6 При цьому суд враховує, що її матір ОСОБА_1 ніколи та нічого про спірний житловий будинок не розповідала. Конкретних обставин купівлі свідок не знає. Звідки гроші не знає. Про купівлю дверей нічого не знає. Припущення даного свідка, що коли продали автомобіль «Чері», то ОСОБА_6, скоріш за все поклав гроші на депозит, суд до уваги не бере. Де працював ОСОБА_6 свідок ОСОБА_27 не знає. Зранку він вставав, але на роботу не йшов, їхав коли йому телефонували.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 зазначив, що ОСОБА_1 є його двоюрідною сестрою. В 2013 році ОСОБА_6 зателефонував йому, оскільки мав намір придбати будинок, а у нього тесть та теща проживають в с.Марївка. Погодитись із такими показаннями не можна, оскільки з показань свідка ОСОБА_5, оціненими у сукупності з доказами купівлі холодильнику у житловий будинок АДРЕСА_10, видно, що ОСОБА_6 користувався цим житловим будинком ще у 2012 році. На це вказують і показання свідка ОСОБА_17, яка підтвердила, що ОСОБА_6 кожні вихідні їздив до цього будинку.

Також свідок ОСОБА_11 зазначив, що не знає за які кошти вони придбали будинок, про депозити також йому нічого не відомо, за які кошти купувати автомобіль теж не знає. Прийняти до уваги показання даного свідка щодо того, що меблі для кухні купували за кошти ОСОБА_1 суд не може, оскільки як зазначив свідок про це йому сказала сама ОСОБА_1 Про купівлю дверей даний свідок також нічого не знає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17, яка є бабусею ОСОБА_6 зазначила, що ОСОБА_6 приходив їсти до неї 2 рази на день, інколи скуплявся їй. По вихідним ОСОБА_6 їздив до Мар'ївки. Про доходи ОСОБА_6 нічого не знає. Про купівлю дверей, депозитні вклади їй нічого не відомо. Про купівлю будинку їй казав ОСОБА_6 Дружиною ОСОБА_1 він ніколи не називав.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 зазначила, що про купівлю майна нічого не знає. Про житловий будинок нічого не знає. Зі слів ОСОБА_1 знає, що у них є дача. ОСОБА_1 казала про це приблизно за 2 роки до зникнення. При цьому суд зауважує, що ОСОБА_6 набув житловий будинок у власність менш ніж за рік до зникнення, тож прийняти дані покази до уваги суд не може. Чи був у них спільний бюджет свідок не знає. При ній один одного вони не називали чоловіком та дружиною. Чи відпочивали вони разом не знає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_21 зазначила, що наскільки вона знає, то вони купили автомобіль, будинок в Мар'ївці, робили ремонт. Коли робили ремонт, то купляли меблі для кухні, але за чиї кошти не знає. Через паркан бачила, що в будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в Мар'ївці йде ремонт. 3-4 роки тому бачила поміняний дах на будинку. Коли у її чоловіка був день народження, то вони приїхали і сказали, що придбали автомобіль. За чиї кошти придбано автомобіль не знає, якого кольору не пам'ятає. За чиї кошти придбано будинок в Мар'ївці не знає. Вважає, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був спільний бюджет, оскільки на її думку вони проживали разом. Суд припущення даного свідка щодо наявності спільного бюджету до уваги не бере.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначив, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_10. До зникнення ОСОБА_6 ОСОБА_1 ніколи до будинку не приїжджала. Донька ОСОБА_1 - ОСОБА_27 також до будинку до зникнення ОСОБА_6 ніколи не приїжджала.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_19 зазначила, що вона є донькою ОСОБА_6 Після розлучення приблизно один раз на тиждень батько приїжджав до неї, вони гуляли, він заходив до квартири. До прабабусі - ОСОБА_17 приїжджала один раз в два тижні чи місяць. Коли приїжджала до прабабусі, то батько завжди був там. Про особисте життя батько не розповідав. З ким батько проживав та де не знає. З ОСОБА_1 познайомились два роки тому, коли зник батько. Батько казав, що він приватний підприємець. За чиї кошти придбаний автомобіль Фольцваген не знає. До зникнення батько казав, що у нього є дача. Навесні 2013 року він розповідав, що робить на дачі ремонт. Що у нього є нова сім'я не знала.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 зазначила, що ОСОБА_6 є її колишнім чоловіком. На час перебування у шлюбі з нею у ОСОБА_6 був автомобіль Фольцваген Гольф. В 2005 році розлучились у суді за її позовом. Приблизно раз на 2 тижні або місяць ОСОБА_6 приїжджав до доньки. Казав, що у нього є будинок. На питання чи купив він будинок, він відповідав: «Можна сказати й так». На питання чи живе він там, він відповів: «Там живе людина». На момент розлучення він просив не заявляти про поділ автомобіля. На автомобіль він кошти збирав. ОСОБА_6 говорив, що одружуватись не збирається. Говорив, що проживає з ОСОБА_1. Пізніше говорив, що ОСОБА_1 поїхала за кордон і тепер він один. Чи працював ОСОБА_6 не знає. Говорив, що займається металобрухтом, однак як саме не уточнював. Не знає хто та що купував.

Оцінюючи у сукупності покази свідків, суд виходить з того, що жоден зі свідків не обізнаний за чиї кошти придбавалось майно, яке просить поділити позивач, та який особистий внесок зроблений саме ОСОБА_1 у придбання даного майна та внесення банківських вкладів на ім'я ОСОБА_6

При цьому припущення свідків щодо спільного придбання майна суд прийняти до уваги не може. Також суд враховує, що жоден зі свідків не підтвердив у своїй сукупності і факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6, наявність у них взаємних прав та обов'язків, наявність спільного бюджету, побуту. Покази свідків ґрунтуються на їх особистому враженні щодо відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_6 Між тим, свідкам не відомі конкретні факти з життя цих осіб, їх висновки в своїй більшості ґрунтуються чи на епізодичному враженні від відвідування квартири за адресою АДРЕСА_6, чи на враженні під час епізодичного спільного досугу з ними. Разом з тим, свідок ОСОБА_14 була в квартирі лише один-два рази за, як вона зазначає, з 2006 року по час зникнення - 2013 рік, свідок ОСОБА_27 протягом спірного часу навчалась та перебувала за кордоном і в більшості свої враження обґрунтовує телефонними розмовами та сеансами скайп-зв'язку, ОСОБА_11 бачив їх разом лише під час поодинокого спільного відпочинку, враження свідка ОСОБА_21 ґрунтуються на епізодичних - 4-5 разів на рік зустрічах під час спільного досугу, свідок ОСОБА_20 в гостях у них була приблизно 3 рази, як вона зазначає з 2003 по час зникнення ОСОБА_6 - 2013 року. Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_13, яка свідомо моделюючи обставини, у судовому засіданні зазначила, що 29.02.2016 р., тобто в день її допиту у судовому засіданні, перед допитом заходила до квартири ОСОБА_1 і бачила в квартирі на полицях речі ОСОБА_6, який є безвісно відсутнім з листопада 2013 року.

По-третє, як на підставу заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на рахунки за послуги кабельного телебачення за червень 2011 року (т. 1 а.с. 48, 101) та липень 2011 року (т. 1 а.с. 134), які виставлені на ім'я ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_6. Водночас позивач не надає ані договору, на підставі якого було видані дані рахунки і з якого можна було б встановити дату його укладання, ані доказів оплати даних чи інших рахунків ОСОБА_6 Також варто зауважити, що сам лише факт виставлення рахунків ОСОБА_6 за вказаною адресою, окремо не можна вважати доказом проживання позивача і відповідача ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 05.04.2005 р. по 30.11.2013 р., а тим більше доказом того, що означене у позові майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_6 Дійсно, наявність таких рахунків свідчить про те, що між ОСОБА_6 та ТОВ «Кабельна інформаційна телевізійна система» у червні та липні 2011 року були договірні відносини щодо надання послуг кабельного телебачення. Між тим, дані рахунки могли бути виставлені у час, коли ОСОБА_6 за вказаною у рахунках адресою не проживав, а встановити час виникнення договірних відносин з приводу надання послуг кабельного телебачення суд позбавлений можливості у зв'язку з відсутністю відповідного договору.

При цьому суд відзначає, що надані суду рахунки містять посилання на договір 806015584, у той час коли долучений до матеріалів прави протокол замовлення послуг та обладнання (т. 1 а.с. 59) має номер 2267В.

По-четверте, щодо фотографії зі свят та спільного відпочинку з ОСОБА_6, які надані ОСОБА_1, суд виходить з наступного. Дані фотографії не містять жодних посилань на дату фотографування, тобто суд позбавлений можливості встановити дійсний час кожного фотознімка. Під час дослідження в судовому засіданні фотографій, з яких були виготовлені копії наявні в матеріалах справи, судом було встановлено, що написи на копіях, які містяться в матеріалах справи зроблені самою позивачкою ОСОБА_1 під час підготовки документів для звернення до суду не узгоджуються з датами друкування фотографій на зворотах фотографій та рукописними написами на зворотах фотографій. Так, судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила це тим, що не пам'ятає усіх дат, погодившись з тим, що зазначені нею дати та написи на фотографіях на а.с. 25, 25, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 32, 33, 34, 35, 37 в томі 1 матеріалів справи є частково помилковими.

При цьому, суд не може посилатись на дати друку фотографій, які відображались на деяких з фотографій, оскільки дату здійснення фотознімку і дату друку фотографії не можна ототожнювати. Крім того, позивач свідомо надала лише копії лицьових частин фотознімків, не долучивши до матеріалів справи копії написів, які містяться на зворотах досліджених фотографій, які як зауважив суд, відрізняються від написів, зроблених самою позивачкою при підготовці позову. Скористатись своїм правом на подання цих доказів ані позивач ОСОБА_1, ані представник позивача бажання не виявили.

Суд констатує, що наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні фотокартки не є безумовними доказами проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства або наявності спільного бюджету, побуту у ОСОБА_1 з ОСОБА_6 у спірний період, оскільки жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на дати подій, які зафіксовані цими знімками, суду не надано, а саме по собі знаходження позивача та відповідача у певній обстановці не презюмує їх проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства або наявності спільного бюджету, побуту.

Щодо святкових листівок (т. 1 а.с. 117-132) суд зауважує, що вони також не є належними доказами проживання позивача і відповідача ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 05.04.2005 р. по 30.11.2013 р., а також доказом того, що означене у позові майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_6, а свідчать лише про факти поздоровлення одними особами інших зі святами. При цьому, на листівках містяться рукописні написи (імена, дати), натомість встановити чи дійсно, наприклад, особа під іменем ОСОБА_6, яка поздоровляє особу під іменем ОСОБА_1 є відповідно ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та чи відповідає рукописна дата на листівці дійсній даті (т. 1 а.с. 05.02.2010 р.) не представляється можливим через факт безвісної відсутності ОСОБА_6

По-п'яте, як на підставу заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на наступні доказі:

- замовлення-наряд на поточний ремонт автомобіля «Volksvagen Golf» від 27.07.2011 р. № 0000013938 та розрахунково-касовий чек від 27.07.2011 р. до даного замовлення-наряду (т. 1 а.с. 42);

- замовлення-наряд на поточний ремонт того ж автомобіля від 02.07.2012 р. та розрахунково-касовий чек від 02.07.2012 р. до даного замовлення-наряду (т. 1 а.с. 49);

- замовлення-наряд на поточний ремонт того ж автомобіля № 0000014840 та розрахунково-касовий чек від 20.10.2011 р. до даного замовлення-наряду (т. 1 а.с. 64);

- замовлення-наряд на поточний ремонт того ж автомобіля № 0000011538 та два розрахунково-касових чеки до даного замовлення-наряду (т. 1 а.с. 65);

- замовлення-наряд на поточний ремонт того ж автомобіля № 0000016642 та розрахунково-касовий чек від 26.03.2012 р. до даного замовлення-наряду (т. 1 а.с. 66).

Разом з тим, замовленнях-нарядах № 0000013938, № 0000016642, № 0000011538, № 0000016642 зазначена наступна адреса ОСОБА_6: АДРЕСА_13, тобто відмінна від адреси проживання позивачки, а платником значиться ОСОБА_6

В жодному з зазначених замовлень-нарядів чи розрахунково-касових чеках ОСОБА_1 не значиться.

Сам лише факт лише знаходження зазначених документів у ОСОБА_1 не є свідченням того, що автомобіль «Volksvagen Golf» придбавався за спільні кошти неї та ОСОБА_6, чи спільного проживання протягом означеного у позові періоду.

Крім того, суд враховує, що згідно показів свідків та пояснень самої позивачки у відповідача ОСОБА_6 і до придбання спірного автомобіля «Volksvagen Golf» був автомобіль, який він продав, щоб придбати новий.

По-шосте, позивачка посилається на те, що вона здійснювала оплату вартості спожитої електричної енергії у житловому будинку АДРЕСА_10. Щодо квитанцій про сплату вартості спожитої електричної енергії (т. 1 а.с. 50-54), суд виходить з наступного. Платником у зазначених квитанціях значиться ОСОБА_6, а датовані вони 2014 та 2015 р.р., тобто періодом, який не є спірним. Жодної квитанції на оплату комунальних послуг у будинку АДРЕСА_10, датованої періодом, стосовно якої заявлені вимоги, позивачка не надала.

По-сьоме щодо скарги на адресу Президента України та інших осіб від 17.11.2014 р. (т. 2 а.с. 143-145), на яку позивачка ОСОБА_1 посилається як на підставу своїх вимог, суд виходить з наступного. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 зазначила, що протягом певного часу, який передував зверненню до суду із даним позовом вони з ОСОБА_1 мало одного адвоката - ОСОБА_4, який писав скарги для них у різні інстанції. Дану скаргу вона ніколи не бачила, а підпис, який стоїть біля її прізвища їй не належить і зовсім не схожий на її. Позивач ОСОБА_1 дану обставину не заперечувала. Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтвердив, що надавав правову допомогу і позивачу ОСОБА_1 і відповідачу ОСОБА_3 разом, коли між ними не було конфлікту. Також зазначив, що дана скарга є компіляцією з різних скарг як позивача, так і відповідача. Хто саме підписав дану скаргу він не пам'ятає. Послався на те, що зазначив у скарзі те, що син ОСОБА_3 мешкав зі своєю дружиною ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_7 не зі слів ОСОБА_3, а взяв цю інформацію з іншої скарги, але якої саме скарги та ким підготовленої назвати не зміг.

Аналізуючи даний доказ суд вважає, що він не є доказом спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6, оскільки, по-перше, у скарзі мова йде лише про те, що на час зникнення ОСОБА_6 мешкав за цією адресою, а по-друге, в судовому засіданні джерело такої інформації не зміг назвати жоден з учасників судового провадження. Отже ані даний доказ, ані іншу переписку з правоохоронними чи іншими органами чи посадовими особами щодо факту зникнення ОСОБА_6 не можна вважати доказами проживання позивача і відповідача ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 05.04.2005 р. по 30.11.2013 р., а тим більше доказом того, що означене у позові майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_6, оскільки дані докази фактично не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема й тому, що складені вони вже після зникнення ОСОБА_6

Сам лише факт залучення ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні № 12013080070002872 за фактом безвісного зникнення ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, також не є доказом проживання позивача і відповідача ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 05.04.2005 р. по 30.11.2013 р., а також доказом того, що означене у позові майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_6 Встановлення зазначених фактів не належить до компетенції органів досудового розслідування, а мотиви прийняття такого рішення органом досудового розслідування щодо залучення ОСОБА_1 у якості потерпілого суду взагалі не відомі, оскільки жодного обґрунтування постанова про визнання потерпілим від 23.04.2014 р. (т. 2 а.с. 13) не містить, а міститься лише констатація того, що ОСОБА_1 є цивільною дружиною ОСОБА_6, а тому вона є його близьким родичем.

По-восьме, суд не приймає як належний та допустимий доказ того, що позивач і відповідач ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 05.04.2005 р. по 30.11.2013 р., та того, що означене у позові майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_6 довідку № 01/03 від 01.03.2016 р., якою фізична особа-підприємець ОСОБА_26 повідомляє, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, мешкав за адресою : АДРЕСА_1, дійсно користувався послугами автостоянки «Водолій», розташованої за адресою: м. Запоріжжя, пр. Радянський, 6, за договором зберігав на місці № НОМЕР_14 автомобіль VOLKSVAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_1 в період з 24.06.2005 по 30.11.2013 р.р. При цьому суд виходить з того, що дана довідка не підтверджена первинними документами, а саме договором на який міститься посилання у даній довідці. Дана довідка містить інформацію про місце проживання ОСОБА_6, тобто інформацію, надання якої взагалі не є компетенцією ФОП ОСОБА_26. Крім того, жодних доказів того, що ФОП ОСОБА_26 дійсно надає будь-кому послуги зі зберігання автомобілів на автостоянці взагалі не надано.

По-дев'яте, суд не приймає як належні та допустимі докази того, що позивач і відповідач ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 05.04.2005 р. по 30.11.2013 р., та того, що означене у позові майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_6 медичні документи ОСОБА_6, які надані позивачкою, оскільки їх лише наявність не свідчить про факт спільного проживання протягом періоду з 05.04.2005 р. по 30.11.2013 р., датовані вони короткими проміжками часу. Так, матеріали справи містять медичні документи за період з 15.04.2013 по 29.05.2013 р. - т. 1 а.с. 44, 45, 103, 104, 105, 106, 107, 109, 110, 112, 113 та один документ за 28.11.2013 р. - т. 1 а.с. 116. Крім того, матеріали справи містять документи за період з 20.11.2009 по 23.11.2009 р.р. - т. 1. а.с. 43, 108, 111. Жодним чином ці документи не вказують і не можуть вказувати на те, що майно означене у позові є спільною сумісною власністю та підлягає поділу.

Також не є належним доказом у даній справі рахунок-фактура від 26.11.2012 р. (т. 1 а.с. 55), оскільки даний документ не містить жодної інформації щодо платника - покупця товару.

Резюмуючи вищевикладене, суд зауважує, що позивач мала б надати суду належні та допустимі докази спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу та спільної участі у придбанні майна та зібранні коштів, які вона просить поділити. Однак таких доказів матеріали справи не містіть.

У системному зв'язку необізнаність ОСОБА_1 про джерела доходів ОСОБА_6 протягом 11 років, посилання позивача на те, що ОСОБА_6 особисто позичав кошти у її матері, а не вони обоє в інтересах сім'ї, як особи, які за твердженням позивача мали сталі подружні стосунки, той факт, що відповідачка спочатку у судовому засіданні стверджувала, що ОСОБА_6 не повернув їй 6 тисяч доларів, які вона дала йому після продажу автомобіля «Чері» і лише після уточнюючого питання суду вказала, що він їй вже нічого не винен, оскільки це їх спільні кошти, все це вказує на те, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не можна вважати сталими та такими, що у повній мірі є типовими для подружніх сімейних відносин. Також суд враховує, що визначаючи період проживання у позові, позивачка ОСОБА_1 ставить його в залежність виключно від часу набуття ОСОБА_6 майна та грошових коштів, а не дійсних правовідносин. Так, під час судового розгляду позивачу було відмовлено в задоволенні клопотання щодо витребування від ПАТ «Акцент-Банк» інформації про розмір грошових коштів на депозитному рахунку з посиланням на те, що час внесення вкладу не охоплений періодом, стосовно якого заявлені позовні вимоги. Вже в наступному судовому засіданні позивачем були змінені позовні вимоги та розширено період, який ОСОБА_1 просить визнати часом проживання однією сім'єю, при цьому жодного додаткового обґрунтування в уточненому позові щодо збільшення періоду немає. На необізнаність позивача в питаннях особистого життя відповідача ОСОБА_6 вказує й те, що позивачка лише під час розгляду справи уточнила позов в частині початку строку спільного проживання, достеменно не знаючи до отримання відповідних доказів, коли саме ОСОБА_6 розірвав попередній шлюб.

Відсутність належних та допустимих доказів спільної участі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у придбанні майна, яке позивач просить поділити, придбання його саме в інтересах їх обох, а не кожного окремо, відсутність належних та допустимих доказів постійного спільного проживання з 05.04.2005 р. по 30.11.2013 р., наявності прав та обов'язків подружжя, спільного бюджету, побуту, а не тільки святкувань та відпочинку, позбавляє суд можливості зробити категоричний висновок щодо проживання ОСОБА_1 саме однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 протягом періоду з 05.04.2005 р. по 30.11.2013 р.

Суд приходить до остаточного висновку, що позивачка не довела, що з 05.04.2005 року по 30.11.2013 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 та за спільні кошти в цей час придбавали майно, хоча це є її процесуальним обов'язком (ст.ст. 10, 60 ЦПК України). Отже, позивачка не довела, що ними була створена сім'я і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, а ухвалювати рішення на припущеннях заборонено ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Крім того, суд виходить також з того, що зміст ст. 256 ЦПК України та правова природа окремого провадження вказують на те, що встановлення юридичного факту можливе і потрібне тоді, коли від встановлення факту, який має юридичне значення, залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав особи.

За ст. 16 ЦК України, ст. 258 ЦПК України встановлення факту не є самостійним способом захисту цивільних прав у позовному провадженні, а є підставою для виникнення цивільного права, у справі, що розглядається право власності на майно, тобто має на меті підтвердження матеріального права.

Оскільки відсутні підстави для визнання майна спільним сумісним, його поділу, то позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу підлягають відхиленню за будь-яких умов, оскільки необхідності у встановленні такого факту повністю чи частково наразі немає.

Щодо відповідача ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

ОСОБА_3 є матір'ю відповідача ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_15, виданим Ленінським відділом ЗАГС м. Запоріжжя 20.09.1983 р. (т. 1 а.с. 13). Визначаючи ОСОБА_3 відповідачем за позовом, позивач ані у позові, ані під час судового розгляду не змогла пояснити які саме її права порушені відповідачкою ОСОБА_3 Крім того, позов не містить жодних вимог до даного відповідача. За таких обставин ОСОБА_3 взагалі не можна вважати належним відповідачем у справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57-60, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання права спільної сумісної власності на майно та його поділ - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.І. Сакоян