Рішення № 58262051, 07.06.2016, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8318/15-ц

2/310/254/16

РІШЕННЯ

Іменем України

07 червня 2016 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого - судді Ревуцького С.І.

при секретарі - Мазняк О.Ю.

з участю - позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи - Бердянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання факту проживання однією сім'єю, усунення від права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому вказує, що з 19.03.1980р. вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7. 28.09.1984р. цей шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу, з 1996 року ОСОБА_7 продовжив проживати з позивачкою однією сім'єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 2 земельних ділянок на території Дмитрівської сільської ради. Позивач вважає, що як особа, що проживала із спадкодавцем однією сім'єю на протязі більше 5 років до часу відкриття спадщини, вона є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_7 Однак при зверненні до нотаріальної контори вона довідалася, що заяву про прийняття спадщини вже подала мати спадкодавця - відповідач ОСОБА_4, яка є спадкоємцем першої черги за законом. При цьому ОСОБА_7 в останні роки свого життя хворів в результаті виробничої травми, знаходився в безпорадному стані, потребував постійного нагляду та грошових коштів на лікування, але відповідачка жодним чином не приймала у цьому участі, хоча мала таку можливість. Всі потреби спадкодавця щодо його догляду здійснювала позивачка. Тому в своєму позові вона просить встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 з 1996 по 2015 роки; усунути відповідача від права на спадкування за законом; визнати за позивачкою право на спадкування у першій черзі; визнати за нею право власності на земельні ділянки, що належать спадкодавцю ОСОБА_7 та входять до складу спадкового майна.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, дали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідачка є людиною похилого віку, якій на час розгляду справи в суді виповнилося 82 роки, отримує доходи лише у вигляді пенсії, останній час хворіє онкологічним захворюванням, тому вона не мала можливості надавати допомогу своєму синові ОСОБА_7 Крім того, її син ОСОБА_7 не знаходився в безпорадному стані, міг сам себе повністю забезпечувати, отримував пенсію та орендну плату за оренду належних йому двох земельних ділянок, часто приїжджав до відповідачки та допомагав їй Тому просив в задоволенні позову відмовити.

Треті особи - Бердянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Бердянська держнотконтора надіслала до суду заяву з проханням розглянути справу без участі її представника. Третя особа ОСОБА_6 надіслав до суду письмові пояснення, в яких стверджував, що насправді спадкодавець ОСОБА_7 ніколи не знаходився в безпорадному стані, а навіть допомагав матері, останній рік перед смертю фактично жив у неї, яка також йому допомагала, тому вважає позовні вимоги безпідставними.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що є колишнім чоловіком сестри померлого ОСОБА_7 - третьої особи ОСОБА_5 підтвердив факт отримання спадкодавцем ОСОБА_7 виробничої травми приблизно в 1994-1995рр. Після цього він перестав працювати, отримував пенсію та орендну плату за два земельних паї, проживав зі своєю колишньою дружиною - позивачем ОСОБА_1, всім необхідним був забезпечений, до самої смерті міг забезпечувати себе самостійно. При цьому відповідач ОСОБА_4 до нього в гості ніколи не ходила тому, що знаходилась з позивачкою в неприязних стосунках.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що є сусідкою позивачки, останні 10 років, що вона підтримує тісні відносини з позивачкою, з нею проживав ОСОБА_7, вона за ним доглядала, тому він був повністю забезпечений всім необхідним. Але проблеми з грошима у них були, оскільки позивачка неодноразово брала гроші в борг у своїх знайомих.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що є кумою позивачки, близько знайома з нею з 1980 року. Підтвердила, що приблизно з 1996 року позивачка почала проживати зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_7 При цьому він був після травми, доглядом був повністю забезпечений, але грошей не вистачало. Мати ОСОБА_7 - відповідач ОСОБА_4 позивачку не любила, тому практично не спілкувалась з нею, жодної допомоги не надавала, хоча іншим своїм дітям допомагала.

Заслухавши пояснення сторін, свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позову на підставі наступного.

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно відповідних Державних актів на право власності на земельну ділянку, спадкодавець ОСОБА_7 володів на праві власності двома земельними ділянками на території Дмитрівської сільської ради.

Суд вважає встановленим та доведеним наданими доказами, що відповідач ОСОБА_4 є матір'ю спадкодавця і тому, у відповідності до ст.1261 ЦК України спадкоємцем першої черги. Вказаний факт визнаний всіма учасниками судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1, як особа, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю на протязі не менше 5 років до відкриття спадщини, претендує на визнання її спадкоємцем четвертої черги у відповідності до ст.1264 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень…

В даному випадку, виходячи із змісту позовних вимог, доведення обставин, на які посилається позивач та які б дали підстави зробити виняток із встановлених законодавством загальних правил, покладається на позивача. При цьому суд вважає встановленим та доведеним наданими доказами, що спадкодавець ОСОБА_7 до своєї смерті дійсно був інвалідом другої групи і тому непрацездатною особою, вказаний факт визнаний всіма учасниками судового розгляду. Але будь-яких переконливих доказів того, що ОСОБА_7 перед своєю смертю знаходився в безпорадному стані до суду надано не було. Більш того, допитані в судовому засіданні свідки стверджували, що він міг вільно себе самостійно обслуговувати. Не надано до суду і будь-яких доказів того, що спадкодавець ОСОБА_7 якийсь час перед своєю смертю нагально потребував додаткових грошових коштів, його загальний дохід є невідомим, клопотання про витребування інформації стосовно цього до суду не подавались.

Крім того, у відповідності до ст.198 СК України, на яку посилається позивач, як на одну з підстав свого позову, батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей лише у випадку, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

В даному випадку відповідач ОСОБА_4 є людиною похилого віку (на час розгляду справи їй виповнилося 82 роки). Крім того, вона вже два роки хворіє онкологічним захворюванням, що визнано всіма учасниками судового розгляду. Будь-яких доказів її доходів до суду надано не було. За таких обставин суд вважає недоведеним, що відповідач взагалі мала можливість надавати своєму синові ОСОБА_7 будь-яку практичну допомогу, в тому числі матеріальну.

Крім того, виходячи із пояснень всіх учасників судового розгляду та свідчень свідків, допитаних в судовому засіданні, спадкодавець ОСОБА_7 до своєї смерті був забезпечений всім необхідним. Будь-яких доказів того, що він потребував додаткової допомоги зі сторони інших осіб, в тому числі відповідача ОСОБА_4, до суду надано не було.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що підстави для усунення відповідача від права на спадкування та зміни черговості спадкування відсутні, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині встановлення факту проживання позивача однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_7 в період з 1996 по 2015 роки, оскільки виходячи із змісту ст.ст.234, 256 ЦПК України, це є по своїй суті встановленням факту, що має юридичне значення, і тому ці справи повинні розглядатись в порядку окремого провадження. Розгляд таких справ в одному провадження з розглядом цивільного позову та їх задоволення можливе лише у випадку, коли встановлення такого факту тягне за собою певні юридичні наслідки, заявлені в позовній заяві та задоволені судом.

В даному випадку суд визнає наявність певних доказів факту проживання позивача однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_7 в період з 1996 по 2015 роки, наданих стороною позивача, в тому числі свідчення свідків, допитаних в судовому засіданні, при відсутності будь-яких доказів протилежного. Але за умови відмови в задоволенні інших позовних вимог, цей факт не має і не може мати будь-якого юридичного значення, тому в задоволенні позову і в цій частині слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, треті особи - Бердянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання факту проживання однією сім'єю, усунення від права на спадкування та зміну черговості одержання права на спадкування - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

СуддяС. І. Ревуцький