Постанова № 58261762, 09.06.2016, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/808/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2016 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Халак Л.Ю., з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ільницької сільської ради Іршавського району, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в Іршавський районний суд з адміністративним позовом до Ільницької сільської ради Іршавського району, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення четвертої сесії VII-го скликання Ільницької сільської ради №113 від 01.04.2016 року «Про відмову».

ОСОБА_4 мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням позивачу було відмовлено у погодженні меж земельної ділянки без підпису суміжної землекористувачки ОСОБА_6 у зв'язку із тим, що на наданому акті погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками від 23.10.2012 року вказана частина земельної ділянки, що знаходиться за адресою: с. Ільниця, АДРЕСА_1, НОМЕР_2. Так, позивачем було укладено із ТзОВ «Землемір» м.Іршава договір на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо приватизації земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розміром 0,09 га по АДРЕСА_1, НОМЕР_2 «а» у відповідності до рішень Ільницької сільської ради, а також проведено оплату за весь обсяг виконуваних робіт. У зв'язку з тим, що суміжний землекористувач ОСОБА_6 відмовилася від підпису щодо погодження меж земельної ділянки, було виготовлено акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 23.10.2012 року, і запропоновано звернутися із заявою до Ільницької сільської ради про надання дозволу на погодження меж земельної ділянки без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_6 ТзОВ «Землемір» м. Іршава у відповідь на запит позивача надав відповідь, що виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення права приватної власності на земельну ділянку за цільовим призначенням є неможливим через неможливість встановлення межі земельної ділянки, так як між суміжними землекористувачами виник межовий спір.

02.02.2016 року позивач звернувся в Ільницьку сільську раду із заявою №02-31/14 про погодження меж земельної ділянки без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_6, в якій також містилася вимога повідомити його про дату та час розгляду заяви. Вказана вимога позивача була проігнорована, чим порушено його конституційні права. Крім того, Ільницькою сільською радою при розгляді заяви та при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено як вимоги законодавчих актів, так і регламенту пленарних засідань сільради, оскільки ніякого обговорення звернення на сесії не було, інших матеріалів, крім наданих позивачем, постійною депутатською комісією із земельних питань підготовлено не було, суть звернення спотворена і неправильно роз'яснена депутатам.

Вважав, що оскаржуваним рішенням грубо порушуються його права щодо можливості одержати у приватну власність земельну ділянку, тому воно є незаконним, підлягає визнанню протиправним та скасуванню у зв'язку з необґрунтованістю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та пояснив, що рішенням Ільницької сільради від 28.11.1997 року №116 йому виділено в користування земельну ділянку для обслуговування житлового будинку розміром 0,09 га за адресою АДРЕСА_1 Вказану ділянку він не може приватизувати, оскільки суміжний землевласник ОСОБА_6 відмовляється підписувати акт погодження меж земельної ділянки. Відмовляє у приватизації земельної ділянки і сільська рада, посилаючись на наявність межового спору. Не заперечував, що між ним та ОСОБА_6 наявний межовий спір, оскільки остання вважає, що земельна ділянка, на якій розташований хлів, та сама будівля хліву належить їй, однак, він таке заперечує. Стверджує, що спірна будівля хліву збудована ним, тому земельна ділянка, на якій розташований хлів, належить до домоволодіння НОМЕР_1. З позовом про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки без погодження меж із суміжним землевласником він до суду в порядку цивільного судочинства не звертався та такий спір між сторонами на даний час не вирішено. Підтвердив, що реальний розподіл житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 що належить сторонам на праві спільної часткової власності, не проведений, з даним позовом він до суду не звертався, оскільки вважає рішення суду про визнання за ОСОБА_6 права власності на спадкове майно незаконним. Просив позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Вважав, що рішення четвертої сесії VII-го скликання Ільницької сільської ради №113 від 01.04.2016 року «Про відмову» прийнято без належного обговорення депутатами та без всебічного вивчення всіх обставин справи, без повідомлення заявника про день та час вирішення його заяви. Вказаним рішенням сільрада порушила конституційне право позивача на землю та безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Просив рішення скасувати.

Представник Ільницької сільської ради - суб'єкта владних повноважень - ОСОБА_7 позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 41-45). Позивачу було відмовлено у погодженні меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, без підпису суміжного землевласника ОСОБА_6, оскільки на схемі земельної ділянки була зазначена частина земельної ділянки, що відноситься до домоволодіння НОМЕР_2. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 давно існує межовий спір, який ще не вирішено, оскільки не проведено реального розподілу спадкового будинку НОМЕР_2, який належить їм на праві часткової власності. Межа між земельними ділянками НОМЕР_2 та НОМЕР_1 чітко визначена в акті відведення земельної ділянки, у свідоцтві про право власності на будинок НОМЕР_2 є перелік господарських споруд, що належать до вказаного будинку, і в цьому переліку така господарська будівля як хлів, відсутня. Вважала, що твердження позивача про належність хліву та земельної ділянки, на якій він розміщений, до домоволодіння НОМЕР_1, є безпідставним. Позивач вже звертався до сільради з заявою про погодження меж земельної ділянки без підпису ОСОБА_6 та рішенням сільради від 10.09.2013 року №145 йому було відмовлено. Постановою суду від 17.02.2015 року рішення сільради в частині відмови в погодженні меж залишено в силі. 01.04.2016 року ОСОБА_1 знову звернувся до сільради з аналогічною заявою та подав ті самі схеми розміщення земельної ділянки та акт погодження меж, які вже були предметом, у тому числі, судового розгляду. Землевпорядна організація, яка виготовляла позивачу земельну документацію на приватизацію, склала схеми земельної ділянки без урахування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що розташовано за адресою АДРЕСА_1 та без урахування актів відведення земельної ділянки. Заява ОСОБА_1 від 01.04.2016 року розглядалася на засіданні земельної комісії, потім дане питання вирішувалося на сесії сільради, про що своєчасно та належним чином повідомлявся позивач. Вважала, що сільрада прийняла рішення №113 від 01.04.2016 року «Про відмову» законно і обґрунтовано, оскільки межовий спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не вирішено. Просила в позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, подала заяву, в якій просила відмовити в позові та розглянути справу по суті без її участі (а.с. 30).

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні вважав позов безпідставним та пояснив, що рішенням суду від 16.01.2008 року за позивачем визнано право власності на 1/6 частину будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 в с. Ільниця, а за ОСОБА_6 - на 5/6 частин вказаного будинку. З тих пір реальний розподіл будинку НОМЕР_2 не проведений та частка позивача в будинку не виділена в натурі, що є перешкодою для розподілу земельної ділянки за вказаною адресою. Земельна ділянка, на якій розташована спірна господарська будівля - хлів та сам хлів, відноситься до дворогосподарства АДРЕСА_1 що є спільною власністю сторін, тому не може бути предметом приватизації земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 Вважав, що спірне рішення сільради є законним та обґрунтованим, оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 існує межовий спір, який по даний час в цивільному порядку не вирішений. Аналогічний спір з приводу оскарження рішення сільради вже був предметом судового розгляду і ОСОБА_1 було відмовлено в позові. Однак, позивач не бажає вирішувати ні межовий спір, ні питання розподілу спадкового будинку, а намагається зверненнями до сільради та до суду незаконно набути у власність земельну ділянку, на яку не має права. Просив відмовити у позові.

Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази сторін на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку з надвірними спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 (а.с. 126-127).

Рішенням виконкому Ільницької сільради від 30.12.1992 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку для будівництва по АДРЕСА_1 розміром 0,07 га. Вказаний розмір земельної ділянки зазначений і в акті відведення земельної ділянки від 26.01.1993 року (а.с. 100,101).

Рішенням виконавчого комітету Ільницької сільської ради №116 від 28.11.1997 року ОСОБА_1 було безоплатно передано у приватну власність (користування) земельну ділянку площею 0,08 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_1 (а.с. 128).

Згідно ч.1 ст.118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК України.

Погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами є складовою кадастрової зйомки, що у відповідності до ч.1 ст.198 ЗК України є комплексом робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, у тому числі, завдання на складання технічної документації із землеустрою; рішення відповідного органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок тощо.

Погодження меж земельних ділянок здійснюється з метою вірного та фактичного визначення меж земельних ділянок, а не встановлення обмежень у можливості її використання.

При цьому, погодження меж земельної ділянки здійснюється суміжними землекористувачами добровільно, а у випадку безпідставної відмови в погодженні цих меж та за наявності чітко встановленої та зафіксованої межі між земельними ділянками, такий спір може вирішити місцева рада, на території якої перебуває земельна ділянка, шляхом затвердження складеного землевпорядною організацією акту погодження меж земельної ділянки без погодження суміжного землекористувача (землекористувачів).

Однак, у випадку наявності між суміжними землевласниками (землекористувачами) спору щодо межі належних їм земельних ділянок, відсутності чіткої межі цих ділянок чи неможливості її чіткого встановлення відповідна місцева рада не може затверджувати акт погодження меж земельної ділянки без їх погодження суміжними землевласниками.

Згідно ч.17 ст.186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

ОСОБА_1 звернувся до суміжних землекористувачів із приводу підписання акту погодження меж земельної ділянки, однак ОСОБА_6, як суміжний землекористувач, відмовилася від підпису вказаного акту. Вказане підтверджується копіями Актів погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 23.10.2012 року та від 28.03.2013 (а.с. 52,53).

Згідно відповіді на запит представнику позивача ОСОБА_2 №148 від 19.11.2012 року, ТзОВ «Землемір» повідомив, що виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення права приватної власності на земельну ділянку за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд не можливо, у зв'язку з неможливістю встановлення межі земельної ділянки, так як між суміжними землекористувачами виник межовий спір (а.с. 6).

Однак, згідно листа ТзОВ «Землемір» №7 від 05.05.2016 року, угоди з ОСОБА_1 щодо виготовлення документації на земельні ділянки на території Ільницької сільради, не укладалися (а.с. 54).

Позивач надав суду також договір №72 від 16.03.2012 року, укладений між ним та ПП «Зем-Сервіз», однак, такий укладений на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, а не для обслуговування житлового будинку (а.с.116-118).

Згідно ч.3 ст.158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У 2013 році позивач звертався до земельної комісії Ільницької сільської ради щодо погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_6, мешканки АДРЕСА_2

Однак, пунктами 1-4 рішення Ільницької сільради №145 від 10.09.2013 року ОСОБА_1 відмовлено у погодженні меж земельної ділянки без підпису суміжного землекористувача; затверджено схему розміщення земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за адресами АДРЕСА_2 та НОМЕР_1, складену земельною комісією; рекомендовано ОСОБА_1 виготовити проект землеустрою відповідно до затвердженої схеми розміщення земельних ділянок; контроль за виконанням рішення покладено на інженерів-землевпорядників та постійну земельну комісію (а.с.60).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 року скасовано постанову Іршавського райсуду від 06.11.2013 року та прийнято нову постанову: визнано протиправними пункти 2-4 рішення Ільницької сільради №145 від 10.09.2013 року. В частині відмови ОСОБА_1 в погодженні меж земельної ділянки без підпису суміжного землевласника рішення сільради залишено в силі (а.с. 63-68).

02.02.2016 року позивач знову звернувся до земельної комісії Ільницької сільської ради щодо погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_6, мешканки АДРЕСА_2 (а.с. 46).

При цьому, на підтвердження обґрунтованості свого звернення знову подав акти погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 23.10.2012 року та від 28.03.2013 року, які вже були предметом розгляду як земельної комісії сільради (рішення №145 від 10.09.2013 року), так і суду (постанова №876/14252/13 від 17.02.2015 року) (а.с. 52, 53).

Листом Ільницької сільради №02-29/197 від 02.03.2016 року ОСОБА_1 було повідомлено, що його заяву від 02.02.2016 року буде розглянуто на черговій сесії сільради (а.с. 44).

Заява ОСОБА_1 від 02.02.2016 року була предметом розгляду постійної земельної комісії від 01.04.2016 року (а.с. 48).Як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки із журналу запису засідання земельної комісії, голова і депутати сільської ради рекомендували ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звертатись до суду для вирішення питання виділення в натурі нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках АДРЕСА_2 та вирішення питання користування зазначеними земельними ділянками.

За результатами розгляду даної заяви Ільницька сільська рада прийняла рішення від 01.04.2016 року №113 «Про відмову», яким ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1 відмовлено в погодженні меж земельної ділянки без підпису суміжної землекористувачки ОСОБА_6, мешканки АДРЕСА_2, у зв'язку з тим, що на наданому акті погодження меж земельної ділянки від 23.10.2012 року вказана частина земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 50).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в цілому (а.с. 126).

Він також є співвласником у розмірі 1/6 частини житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1. Співвласником вказаного будинку НОМЕР_2 у розмірі 5/6 вказаного будинку належить на праві власності ОСОБА_6 (а.с.120-125).

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 2007 року існує спір з приводу розміру, меж та права користування земельними ділянками АДРЕСА_2, а також щодо права власності на нерухоме майно, розташоване на цих ділянках, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями судових рішень, в порядку адміністративного та цивільного судочинства, сторонами в яких є ОСОБА_1 та ОСОБА_6

При цьому, ОСОБА_1 не надав суду доказів остаточного вирішення цього спору, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили, яким чітко було б визначено межу між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_6

Навпаки, позивач у судовому засіданні підтвердив, що між ним та суміжним землекористувачем ОСОБА_6 існує межовий спір, який по даний час не вирішено в цивільному порядку. Не звертався ОСОБА_1 до суду і з позовом в порядку цивільного судочинства про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки без погодження меж суміжним землевласником. Не проведено і реального розподілу житлового будинку АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві часткової власності.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що будівля хліву належить на праві власності йому та відноситься до домоволодіння АДРЕСА_1, оскільки в описі об'єктів нерухомого майна, що розташовано за вказаною адресою, такої господарської будівлі не має. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.03.2007 року, яке ніким не оскаржено і є чинним (а.с. 126).

На думку суду, безпідставним є і твердження позивача про те, що земельна ділянка, на якій розташована спірна будівля хліву, відноситься до домоволодіння АДРЕСА_1, а не сусідньої ділянки НОМЕР_2. Дане твердження позивача спростовується планом передачі земельної ділянки та абрисом за 1994 рік та планом відведення ОСОБА_1 земельної ділянки від 26.01.1993 року за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 87, 89,102), на яких відсутня частина спірної земельної ділянки, яка зображена на актах погодження меж від 23.10.2012 року та від 28.03.2013 року (а.с.52,53) та на схемі розміщення земельних ділянок, що була виготовлена землевпорядною організацією (а.с. 47).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене суд вважає, що Ільницька сільська рада обґрунтовано відмовила ОСОБА_1 у погодженні меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_6, та рішення Ільницької сільської ради №113 від 01.04.2016 року «Про відмову» є законним, оскільки між сторонами існує межовий спір, який не вирішено у визначеному законом порядку.

За таких обставин суд вважає відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 30, 55 ч.1, 2, 9, 10 ЗУ «Про землеустрій», ст. ст. 12, 81, 118, 152, 158 ч.3, 186, 198 ч.2 п.б ЗК України, ст. ст. 6, 7, 11, 17, 69-72, 86, 159-163, 167, 186 КАС України,

п о с т а н о в и в :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ільницької сільської ради Іршавського району про визнання протиправним та скасування рішення Ільницької сільської ради №113 від 01 квітня 2016 року «Про відмову» - відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання її копії до Львівського адміністративного апеляційного суду через Іршавський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуюча : М. О. Пітерських