Ухвала суду № 58258994, 08.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/3834/16 Головуючий 1 інст. - Блага І.С.

Справа № 646/4202/16-ц

Категорія : інші Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.,

за участю секретаря - Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за поданням заступника начальника Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпова О.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06 квітня 2016 року,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2016 року заступник начальника Червонозаводського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ Карпов О.В. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу.

В обгрунтування подання заявник вказував, що в його провадженні державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» грошових коштів у розмірі 659 053 грн. 23 коп. 29 жовтня 2015 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження. 16 грудня 2015 року в присутності представника стягувача державним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника, складено акт про неможливість перевірки майнового стану. На теперішній час рішення суду боржником не виконане.

Тому, заступник начальника Червонозаводського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ Карпов О.В. просив суд тимчасово обмежити право виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України без вилучення паспортного документу.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06 квітня 2016 року задоволено подання. До виконання зобов'язань за рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27 травня 2015 року тимчасово обмежено право виїзду боржника - ОСОБА_2 за межі України без вилучення паспортного документу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нової ухвали, якою відмовити у задоволенні подання заступника начальника Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпова О.В.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вказує, що державним виконавцем не доведено її ухилення від виконання рішення суду, тоді як вона наразі частково сплачує суму заборгованості за зобов'язанням.

Заступник начальника Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпова О.В. про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином причин неявки до суду не надали.

Неявка заступника начальника Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Карпова О.В. або його представника, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню .

При цьому колегія суддів виходить із наступного.

Задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції виходив з доведеності невиконання боржником рішення суду, що є підставою для вжиття заходів, спрямованих на належне виконання рішення суду.

Проте погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду та в'їзду в Україну громадян України», громадянинові, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований ЗУ 11 вересня 1997 року) та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдувальні суспільним інтересам в демократичному суспільстві.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, звертатися до суду із поданням щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що в провадженні державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ знаходиться виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Східно-Український Банк «Грант» грошових коштів у розмірі 659 053 грн. 23 коп. (а.с.3).

Постановою державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Карповим О.В. 29 жовтня 2015 року відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом (а.с.4).

В процесі виконання виконавчих дій державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошено заборона на відчуження майна (а.с.5).

Інформація, запитувана державним виконавцем з Пенсійного Фонду України, свідчить про те, що інформацію про працевлаштування ОСОБА_2 не знайдено (а.с.6). Крім того, на запит до Державної податкової служби України про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржником, інформації також не надходило (а.с.7).

Виходячи із вимог ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за поданням державного виконавця, погодженим із начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно роз'яснень, які містяться у п. 7. абз. 2. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" та статтею 377-1 ЦПК, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Крім того, за положенням ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що ним було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 виконує зобов'язання за рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27 травня 2015 року.

З аналізу приписів ч.2 ст.10 ЦПК України у системному зв'язку з п.18 ч.3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, вбачається, що на державного виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявність навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на останнього за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

Державним виконавцем будь-яких доказів, що свідчать про навмисне чи інше свідоме ухилення боржника від виконання обов'язків, покладених на нього рішенням суду про стягнення заборгованості, до суду першої інстанції надано не було.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що обмеження у праві виїзду за кордон боржника було застосовано судом першої інстанції не обґрунтовано, оскільки не доведено факту ухилення боржника від виконання рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції з порушенням норм діючого законодавства дійшов до висновку про задоволення подання державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги підтверджуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства.

Таким чином, оскаржувана ухвала, у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню.

Судова колегія, перевіряючи законність та обгрунтованість ухвали судді першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у судді першої інстанції, визнає, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 303 304, п.4ч.2ст.307, п.3 ч.1 ст.312, 313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 06 квітня 2016 року - скасувати.

Подання заступника начальника Червонозаводського відділу державної виконавчої служби ХМУЮ Карпова О.В. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу - відхилити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Бобровський

В.В. Кокоша