Рішення № 58257670, 09.06.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Коротких О.Г.

Справа № 409/2341/15-ц

Провадження № 22ц/782/382/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Коротких О.Г.

суддів Стахової Н.В., Орлова І.В.

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Білокуракінського районного суду Луганської області від 19.111.2015року по цивільній справі за позовом ПАТ « Держаний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2, третя особа: ТОВ «Млін-Сервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У серпні 2015 року ПАТ « Держаний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ТОВ «Млін-Сервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між ПАТ «Держаний експортно-імпортний банк України» і ТОВ «Млін-Сервіс» 11.10.2013року укладено кредитний договір №61113V10 із змінами і доповненнями. Відповідно до ст.1 Кредитного договору овердрафт означає позичковий капітал у грошовій формі, який банк надає позичальнику на умовах, визначених Кредитним договором, у строкове використання для фінансування витрат останнього. Згідно з кредитним договором банк надає овердрафт відповідачу ТОВ «Млін-Сервіс» 750000грн. з кінцевим терміном погашення овердрафту 10.10.2014року зі сплатою процентів за користування кредитом 16% річних, зі сплатою комісії за управління кредитом у формі овердрафт в розмірі 0,1% від ліміту овердрафту у кожному календарному місяці.

З метою забезпечення виконання зобов»язань ТОВ «Млін-Сервіс» за кредитним договором з усіма змінами і доповненнями між ПАТ «Держаний експортно-імпортний банк України» і відповідачем ОСОБА_2 18.02.2014року укладено договір поруки № 61114Р1.

ТОВ «Млін-Сервіс» припинило виконання своїх зобов»язань за кредитним договором, у зв»язку з чим станом на 10.07.2015року утворилася заборгованість в сумі 1 315 793,44грн., яка складається з:

- прострочена заборгованість за кредитом-650 529,44грн.;

- прострочені проценти за користування кредитом-108 529,86грн.;

- прострочена комісія за управління кредитом-2 419,35грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту-117 438,63грн.;

- пеня за несвоєчасну оплату процентів-16 057,98грн.;

- пеня за несвоєчасну оплату комісій-558,06грн.;

- 3%річних згідно ст.625 ЦК України-15 749,91грн.;

- втрати від інфляції згідно ст.625 ЦК України-357335,27грн.;

- штрафні санкції-47 175,00грн.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 вище зазначену заборгованість, судові витрати в сумі 3654,00грн.

Заочним рішенням Білокуракінського районного суду Луганської області від 19.11.2015року позовні вимоги задоволено частково, суд стягнув на користь позивача наступні суми:

- прострочену заборгованість за кредитом-650 529,44грн,;

- прострочені проценти за користування кредитом-108 529,86грн.;

- прострочену комісію за управління кредитом-2 419,35грн.;

-пеню за несвоєчасну оплату процентів-16 057,9грн.;

- пеню за несвоєчасну оплату комісій-558,06грн.;

- 3%річних згідно ст.625 ЦК України-15 749,91грн.;

- втрати від інфляції згідно ст.625 ЦК України-357335,27грн., що становить 1151179,87грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь банку стягнуто судовий збір в сумі 3196,88грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог банку, оскільки суд порушив норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.213,ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце

обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України,- під час розгляду справи в апеляційному

порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Держаний експортно-імпортний банк України» і ТОВ «Млін-Сервіс» 11.10.2013року укладено кредитний договір №61113V10 із змінами і доповненнями. Відповідно до ст.1 Кредитного договору овердрафт означає позичковий капітал грошовій формі, який банк надає позичальнику на умовах, визначених Кредитним договором, у строкове використання для фінансування витрат останнього. Згідно з кредитним договором банк надає овердрафт відповідачу ТОВ «Млін-Сервіс» 750000грн. з кінцевим терміном погашення овердрафту 10.10.2014року зі сплатою процентів за користування кредитом 16% річних, зі сплатою комісії за управління кредитом у формі овердрафт в розмірі 0,1% від ліміту овердрафту у кожному календарному місяці.

З метою забезпечення виконання зобов»язань ТОВ «Млін-Сервіс» за кредитним договором з усіма змінами і доповненнями №61113V10 від 11.10.2013року між ПАТ « Держаний експортно-імпортний банк України» і відповідачем ОСОБА_2 18.02.2014року укладено договір поруки № 61114Р1.

ТОВ «Млін-Сервіс» припинило виконання своїх зобов»язань за кредитним договором, у зв»язку з чим станом на 10.07.2015року утворилася заборгованість в сумі 1 315 793,44грн., яка складається з:

- прострочена заборгованість за кредитом-650 529,44грн.;

- прострочені проценти за користування кредитом-108 529,86грн.;

- прострочена комісія за управління кредитом-2 419,35грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту-117 438,63грн.;

- пеня за несвоєчасну оплату процентів-16 057,9грн.;

- пеня за несвоєчасну оплату комісій-558,06грн.;

- 3%річних згідно ст.625 ЦК України-15 749,91грн.;

- втрати від інфляції згідно ст.625 ЦК України-357335,27грн.;

- штрафні санкції-47175,00грн.

Відповідач ОСОБА_2 28.12.2015року звернувся з заявою до Білокуракінського районного суду про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою Білокуракінського суду Луганської області від 27.01.2016року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з вимог ст.553 ЦК України, згідно з якими за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов»язання боржником, а також ст.554 ЦК України, яка визначає, що у разі порушення боржником зобов»язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Крім цього, згідно з п.3.1 ст.3 договору поруки поручитель зобов»язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зоов»язання. За умовами ст.1 договору поруки основним є зобов»язання позичальника, передбачені кредитною угодою щодо відшкодування суми кредитів, процентів, штрафних санкцій, а також всіх витрат, пов»язаних з наданням та обслуговуванням кредиту, тобто зобов»язань, передбачених кредитною угодою.

Відмовляючи ПАТ «Держаний експортно-імпортний банк України» у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту і штрафу, суд першої інстанції виходив з вимог ч.1 ст.2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де зазначено, що на час антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов»язань за кредитним договором та договорами позики з 14 квітня 2014року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де здійснювалася антитерористична операція.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам діючого законодавства, обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов»язань ТОВ «Млін-Сервіс» за кредитним договором з усіма змінами і доповненнями №61113V10 від 11.10.2013року між ПАТ «Держаний експортно-імпортний банк України» і відповідачем ОСОБА_2 18.02.2014року укладено договір поруки № 61114Р1

Відповідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З п.7.4 договору поруки /а.с.7-18/, укладеного з ОСОБА_2 18.02.2014року, вбачається, що дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобовязання, тобто строк дії поруки не встановлено, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником свого зобовязання перед кредитором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить вимогам ч.1 ст.251 і ч1. ст.252 ЦК України, а тому підлягає застосуванню ч.4 ст.559 ЦК України.

Строк виконання основного зобовязання за кредитним договором 10.10.2014року, тому банк повинен був звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 не пізніше 10.04.2015року. Позов заявлено 17.08.2015року, а тому позивач пропустив строк для предявлення позову до ОСОБА_2 Порука є припиненою.

Відповідно до п.24 Постанов Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобовязань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Виходячи з викладеного, доводи відповідача стосовно застосування строку позовної давності до його зобовязань перед ПАТ «Держаний експортно-імпортний банк України» є необгрунтованими. Судова колегія вважає, що ОСОБА_2 в такій помилковій формі висловив свою позицію стосовно строку дії договору поруки.

Якщо договір поруки припинився, в тому числі і на підставі непредявлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, то інститути позовної давності не може бути застосованим, тому що всі права і обовязки сторін за цим договором слід вважати припиненими.

Посилання відповідача на відсутність вимоги банку про стягнення заборгованості не заслуговують на увагу, тому що п.4.1.1. та 4.1.2. закріпили право, а не обовязок кредитора вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, а також вимагати дострокового виконання основного зобовязання з моменту отримання поручителем письмового повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 20.01.2016року було прийнято заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 19.11.2015року і призначено до розгляду на 27.01.2016року.

Відповідно до вимог ст.230 ЦПК України , прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі. Одночасно суд повідомляє особам, які беруть участь у справі, про час і місце розгляду заяви.

Суд не виконав зазначених вимог, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про повідомлення сторін по справі про розгляд справи, а тому посилання апелянта на відсутність належного повідомлення і позбавлення його права звернутися з зустрічним позовними вимогами є обгрунтованими. Суд, фактично, обмежив доступ сторін до правосуддя.

Таким чином, рішення суду не відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 309,316 ЦПК України, судова колегія

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Білокуракінського районного суду Луганської області від 19.11.2015року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Держаний експортно-імпортний банк України» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: