Вирок № 58257555, 03.06.2016, Попаснянський районний суд Луганської області

Справа №423/1498/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2016 року Попаснянський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Закопайло В.А.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко Ю.О.

прокурора Неустроєвої В.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Гірське м.Первомайська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, військовозобов'язаного, працюючого на посаді електрослюсаря підземного у виробничому підрозділі «Шахта «Гірська» Державного підприємства «Первомайськвугілля», зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.125 КК України, -

встановив:

07 листопада 2015 року приблизно о 18.30, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 на своєму автомобілі ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_1, приїхав до торгового кіоску, розташованого за адресою м.Золоте-1 вул. Луначарського-1а, де у цей час біля вказаного кіоску знаходилися ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які розмовляли між собою, а потім ОСОБА_1 відійшов за кіоск. ОСОБА_4, побачивши ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи на грунті раптово виниклих неприязнених відносин, маючи умисел на спричинення невизначеної шкоди здоров'ю потерпілим, заздалегідь узявши зі свого автомобілю металевий заводний автомобільний ключ, вийшов з автомобілю та підійшов до ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які знаходились біля торгового кіоску, де реалізуючи свій злочинний намір, умисно наніс один удар металевим заводним автомобільним ключем в обличчя ОСОБА_3, від чого ОСОБА_3 впав спиною на асфальтоване покриття біля кіоску. У цей час ОСОБА_1, почувши крики ОСОБА_2, вийшов із-за кіоску та підійшов до ОСОБА_4 і ОСОБА_2, після чого ОСОБА_4, побачивши ОСОБА_1 та продовжуючи свої протиправні дії, умисно наніс один удар металевим заводним автомобільним ключем в область чола ОСОБА_1 У цей час ОСОБА_2 намагалась захистити ОСОБА_1 та своїми руками закрила голову свого чоловіка, а ОСОБА_4 умисно наніс не менше одного удару металевим автомобільним ключем в ліктьову область лівої руки потерпілої ОСОБА_2

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку середньої тяжкості, посттравматичний субарахноідальний крововилив, синдром гемолікворної дисциркуляції, стійкий цефалогічний синдром, забиття верхньої челюсті зліва, посттравматичний перелам коронок 2-5 зубів, забиття м'яких тканей носу, сірчані пробки, ангіопатія сітчатки обох очей, гострий риносинусит, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я; потерпілому ОСОБА_1 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: забита рана чола та забиття правої кисті, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; а потерпілій ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового переламу лівої ліктьової кістки зі зміщенням, вираженим порушенням функції лівої верхньої кінцівки, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.125 КК України, визнав в повному обсязі, при цьому від надання будь-яких пояснень відмовився.

Окрім визнання своєї вини обвинуваченим, його вина у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується іншими добутими під час досудового розслідування доказами, які ніким із учасників судового провадження не оспорюються. У зв'язку з чим суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, проти чого не заперечували учасники судового провадження. При цьому суд з'ясував у учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Злочинні дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.122 та ч.2 ст.125 КК України, так як судом встановлено, що ОСОБА_4 умисно заподіяв потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, а потерпілому ОСОБА_1 умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

При призначенні виду та міри покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступень тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, з яких ч.1 ст.122 КК України відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не одружений, постійно працює, за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно.

Обставиною, що пом'якшує покарання для обвинуваченого, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання для обвинуваченого, судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства у межах санкцій ч.1 ст.122 та ч.2 ст.125 КК України із застосуванням положень ст.ст.70,75,76 КК України, оскільки саме це покарання найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст.50 КК України.

Заявлений прокурором в інтересах держави в особі Комунальної установи «Територіальне медичне об'єднання міста Лисичанська», Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи «Центральна міська лікарня імені Тітова» цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь медичної установи суми матеріальних витрат, які були понесені у зв'язку з лікуванням потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму 6244 грн.26 коп. (а.с.86-89 матеріалів судового розгляду), суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, так як обґрунтованість позову підтверджуються відповідними довідками на а.с.90-91 матеріалів судового розгляду. При цьому суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 зазначений цивільний позов визнав в повному обсязі.

Заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 суми заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 10 014 грн.90 коп., а також моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. (а.с.10-17 матеріалів судового розгляду) суд вважає необхідним вирішити наступним чином.

Так, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, судом враховується, що ця шкода складається із матеріальних витрат, які були понесені потерпілим на своє лікування, що підтверджується відповідними доказами на а.с.18-37 матеріалів судового розгляду. А тому позовні вимоги в цієї частині позовів суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 заявлені потерпілим ОСОБА_3 позовні вимоги в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди визнав в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування обвинуваченим заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., судом враховується наступне. Так, судом враховуються перенесені потерпілим ОСОБА_3 в момент отримання тілесних ушкоджень значний фізичний біль та емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров'я та життя. Також судом враховується тривалість лікування потерпілого, який в період лікування, яке фактично продовжувалося два місяці, потребував зовнішньої допомоги з боку своїх матері та дружини, з приводу чого почував себе як джерело клопоту та обмежень для близьких. Крім того, судом із наданих потерпілим письмових доказів було встановлено, що потерпілий ОСОБА_3 одружений та має на утриманні двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, при цьому на час отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_3 постійно працював на посаді горно робочого на шахті «Гірська», отримуючи в середньому заробітну плату у розмірі 11 974 грн.85 коп. щомісяця, яка фактично була єдиним джерелом існування для родини потерпілого, так як дружина потерпілого в дійсний час знаходиться у відпустці по догляду за молодшою дитиною до досягнення дитиною трирічного віку. А після закінчення лікування потерпілий на підставі висновків лікарсько-консультативної комісії за станом свого здоров'я був визнаний таким, що не здатний виконувати будь-які підземні роботи, у зв'язку з чим потерпілий був звільнений з раніше займаної посади горно робочого на підставі п.2 ст.40 КЗпП України. Крім того, за висновками ЛКК потерпілий обмежений щодо роботи, пов'язаної із фізичним навантаженням понад 10 кг, перебуванням на висоті, несприятливими метео факторами. А тому, враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також обставини справи, суд вважає необхідним позовні вимоги в цієї частині позову задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_3 суму моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.

Заявлений потерпілою ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 суми заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 14 846 грн.80 коп., а також моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. (а.с.38-45 матеріалів судового розгляду) суд вважає необхідним вирішити наступним чином.

Так, вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, судом враховується, що ця шкода складається із матеріальних витрат, які були понесені потерпілою на своє лікування, а також яка складається з вартості одягу, який був повністю зіпсований, що підтверджується відповідними доказами на а.с.46-77 матеріалів судового розгляду. А тому позовні вимоги в цієї частині позовів суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_4 заявлені потерпілою ОСОБА_2 позовні вимоги в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди визнав в повному обсязі.

Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування обвинуваченим заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., судом враховується наступне. Так, судом враховуються перенесені потерпілою ОСОБА_2 в момент отримання тілесних ушкоджень значний фізичний біль та емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров'я та життя. Також судом враховується тривалість лікування потерпілої, яка в період лікування, яке фактично продовжувалося два місяці, потребувала зовнішньої допомоги з боку своїх батьків та чоловіка, з приводу чого почувала себе як джерело клопоту та обмежень для близьких. Крім того, судом із наданих потерпілою письмових доказів було встановлено, що потерпіла одружена та має на утриманні двох малолітніх дітей - дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, та дочку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, у зв'язку з чим потерпіла внаслідок тривалого перебування на лікарняному була позбавлена можливості приймати активну участь у процесі виховання своїх дочок, організації ведення належним чином домашнього господарства. Також судом враховуються й посттравматичні наслідки для потерпілої - обмеження щодо трудової діяльності (обмежене фізичне навантаження, вплив метео факторів на стан здоров'я) та необхідність продовження лікування, так як в листопаді 2016 року потерпілій необхідно перенести ще одну операцію на травмованій лівій руці. А тому, враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також обставини справи, суд вважає необхідним позовні вимоги в цієї частині позову задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_2 суму моральної шкоди у розмірі 60 000 грн.

При цьому судом враховується й сімейний і матеріальний стан та стан здоров'я самого обвинуваченого, який не одружений, ніяких утриманців не має, хронічними хворобами не страждає, постійно працює, отримуючи як заробітну плату, середньомісячний розмір якої складає 7 155 грн.55 коп., так і страхові регресні виплати у розмірі 901 грн.22 коп. щомісяця.

Процесуальні витрати по справі відсутні, доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374-376,394-395 КПК України, суд, -

Ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання: за ч.1 ст.122 КК України - у вигляді трьох років позбавлення волі, за ч.2 ст.125 КК України - у вигляді одного року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за правилами складання призначених покарань за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбування покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк на два роки та зобов'язавши його не виїжджати за межі України на постійне проживання, а також не змінювати місце мешкання, роботи та навчання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, та періодично з'являтися на реєстрацію до органу кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який був обраний відносно ОСОБА_4, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі Комунальної установи «Територіальне медичне об'єднання міста Лисичанська» Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи «Центральна міська лікарня імені Тітова», - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Комунальної установи «Територіальне медичне об'єднання міста Лисичанська» Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи «Центральна міська лікарня імені Тітова» суму у розмірі 6 244 (шість тисяч двісті сорок чотири) грн.26 коп.

Цивільні позови, заявлені потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4:

-на користь ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди у розмірі 10 014 (десять тисяч чотирнадцять) грн.90 коп. та суму моральної шкоди у розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн.;

-на користь ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди у розмірі 14 846 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок шість) грн.80 коп. та суму моральної шкоди у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - відмовити за необгрунтованістю.

Речові докази по справі:

-металевий завідний автомобільний ключ та зразки крові потерпілої ОСОБА_2, які знаходяться на відповідальному зберіганні в камері зберігання речових доказів Попаснянського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Луганській області - знищити;

-зразки крові потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-кепку чоловічу, светр жіночий, куртку чоловічу та куртку жіночу, які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілої ОСОБА_2, - залишити ОСОБА_2

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 395 КПК України вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Попаснянський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя: В.А.Закопайло