Ухвала суду № 58257371, 06.06.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/131/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кіселик С. А.

УХВАЛА

Іменем України

06.06.2016 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді: Кіселика С.А.

суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Гусак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Перша Кіровоградська державна нотаріальна контора про визнання шлюбу недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2015 року

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, про визнання шлюбу укладеного 29.04.2011 року між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що зроблено відповідний актовий запис за № 160 від 29.04.2011 року Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану міського управління юстиції в Кіровоградській області, серія 1-ОЛ № 050881, недійсним.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що є спадкоємцем ОСОБА_5, який помер 15 грудня 2011 року. При подачі заяви про прийняття спадщини, від нотаріуса, взнав, що ОСОБА_5 29 квітня 2011 року уклав шлюб із ОСОБА_3. Вважає, що укладений шлюб є недійсним, оскільки в момент укладення шлюбу ОСОБА_5 був недієздатним. Крім того, в змінах та уточненнях до позовної заяви позивач зазначив, що при укладанні шлюбу було відсутнє вільне волевиявлення ОСОБА_5 на вчинення цієї дії.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2015 року в позові відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції адвокат ОСОБА_6 В, яка діє в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 Вишня ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги, а відповідач просила відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними (стаття 308 ЦПК).

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що 15 грудня 2011 року помер ОСОБА_5, після смерті якого спадкоємцем за законом відповідно до ч.1 ст.1260 ЦК України є його дружина ОСОБА_3 та спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 - сторони у справі. Майном, що підлягає спадкуванню є квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 подано позов до ОСОБА_2 про визнання заповіту не дійсним. Справа знаходиться на розгляді в Ленінському суді м. Кіровограда, провадження по справі зупинено у звязку із неможливістю її вирішення до вирішення справи яка розглядалась колегією суддів за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу не дійсним.

В свою чергу, ОСОБА_2 оспорює дійсність укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 шлюбу, який зареєстровано 29 квітня 2011 року Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану МУЮ в Кіровоградській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 160 і посилаючись на висновок судово психіатричної експертизи № 41 від 31.01.2014 року, який було зроблено на підставі ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 05.11.2013 року в рамках розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту не дійсним стверджує, що укладений шлюб є не дійсним, оскільки ОСОБА_5 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання в формі деменції (недоумства) в наслідок ішемічного інсульту (16.02.2008 року), тому за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними. Крім того, бланк заяви про реєстрацію шлюбу заповнював не ОСОБА_5, а інша особа.

Згідно ч. 1 ст. 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв'язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Частиною 1 статті 40 СК України визначено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції, прийнявши як доказ висновок повторної судово психіатричної експертизи № 290 від 08.04.2015 року та інші докази і критично оцінивши висновок судово психіатричної експертизи № 493 від 30.09.2014 року, дійшов висновку, що позивачем належним чином не доведена, а судом при розгляді справи не встановлена наявність підстав, з якими закон повязує визнання шлюбу недійсним, оскільки докази надані позивачем на підтвердження своїх вимог, ґрунтуються на припущеннях.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду.

Згідно статті 3 Закону України Про психіатричну допомогу кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України (презумпція психічного здоровя).

В матеріалах справи є акт № 493 від 30.09.2014 року, складений експертами Кіровоградської обласної психіатричної лікарні, яким встановлено, що на момент укладання шлюбу 29.04.2011 року з врахуванням висновку судово психіатричної експертизи № 41 ОСОБА_5 страждав на дисциркуляторну енцефалопатію ІІ ІІІ (гіпертонічного, атеросклеротичного генезу) і виявляє ознаки хронічного психічного захворювання в формі деменції (недоумства) внаслідок перенесенного ішімічного інсульту (16.02.2008 р.), тому ОСОБА_5 за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними. Такий висновок ґрунтується на тому, що у 2008 2009 роках лікарем невропатологом ОСОБА_5 було встановлено діагноз: ДЕ ІІ ІІІ ст., церебросклероз. 31.01.2014 року булла проведена посмертна судово психіатрична експертиза № 41 з висновком, що на момент складання заповіту 20.02.2009 року ОСОБА_5 виявляв ознаки хронічного психічного захворювання в формі деменції (недоумства), тому не міг в той час розуміти значення своїх дій та розумно керувати ними.

Актом повторної посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи № 290 від 08.04.2015 року, складеного експертами Київського міського центру судово - психіатричної експертизи, встановлено, що: 1) у момент укладення шлюбу 29.04.2011 року ОСОБА_5 виявляв ознаки хронічного ураження головного мозку судинного генезу з церебрастенічним синдромом (F 06.6, згідно з МКХ 10); за своїм психічним станом у момент укладення шлюбу 29.04.2011 року усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними; 2) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 у момент укладання шлюбу 29.04.2011 р. за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними.

Такий висновок обґрунтований тим, що в наявній медичній документації, зокрема із (МКАХ № 190225; МКСХ № 4490/1124; акту огляду МСЕК у МЕС) відомо, що після укладення шлюбу, при неодноразовому огляді лікарів терапевтів та невропатологів в амбулаторному та стаціонарному режимі, сумнівів щодо психічної спроможності підекспертного не виникало. При спостереженні описувалась наявність церебрастенічної симптоматики (запаморочення, головний біль, загальна слабкість) на тлі неврологічних розладів, проте зазначалось про позитивну дінамику в неврологічному стані підєкспертного. Під час повторного проходження МСЕК у серпні 2011 року був визнаний інвалідом І Б групи, що свідчить про позитивну динамику в перебігу основного захворювання в підексертного.

У звязку із наявністю двох протилежних висновків судово - психіатничних експертиз колегією суддів у відповідності до вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України розяснено сторонам їх права та обовязки, зокрема щодо клопотань про призначення комплексної експертизи, чи іншого виду експертиз, та попередив про наслідки відсутності такого клопотання.

Сторони будь яких клопотань не заявили.

Враховуючи наведене, на підставі доказів які маються у справі, колегія суддів вважає, що суд дав належну оцінку зазначеним актам судово-психіатричної експертизи, врахував, що в акті від 31.01.2014 року не досліджувалися покази свідків, а мотивувальна частина акту носить чисто теоретичний характер перебігу дисциркуляторної енцефалопатії та відсутній аналіз фактичного стану здоровя заповідача. Експерт ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції пояснив, що дисциркуляторна енцефалопатія зазвичай призводить до психічного розладу, тому було зроблено висновок, що заповідач виявляв ознаки захворювання у формі недоумства.

Суд дійшов правильного висновку, що такий висновок є припущенням, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Разом з тим, акт повторної експертизи № 290 від 08.04.2015 року є повним, обґрунтованим, зробленим на підставі дослідження цивільної справи, всіх медичних документів, показаннях свідків та не суперечить іншим матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги не підтверджують його необґрунтованість. Експерт ОСОБА_9 в суді першої інстанції пояснила, що проаналізувавши всі факти про підекспертного, згідно з матеріалами цивільної справи, наданої медичної документації експертна комісія дійшла висновку, що у момент укладення шлюбу 29.04.2011 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 виявляв ознаки органічного ураження головного мозку судинного генезу, церебрастенічний синдром (загальна слабкість, втомлюваність, головний біль, запаморочення) ступінь вираженності якого не позбавляв підєкспертного здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними на момент укладення шлюбу. Даних щодо наявності у підекспертного хронічного психічного захворювання в формі деменції (недоумства) експертами не встановлено.

Колегія суддів погоджується із доводами відповідача які підтверджуються висновком судово психіатричної експертизи № 290 від 08.04.2015 року і приходить до висновку, що ОСОБА_5 на час укладення шлюбу хронічним психічним захворюванням у формі деменції (недоумства) не страждав, а отже розумів значення своїх дій і керував ними.

Безпідставними також є посилання в апеляційній скарзі на те, що волевиявлення ОСОБА_5 на укладення шлюбу було не вільним, оскільки останній не самостійно заповнював відповідні графи заяви про державну реєстрацію шлюбу.

Колегія суддів вважає, що розуміючи значення своїх дій і керуючи ними особисто, підписавши заяву про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_5 висловив свою волю на укладення шлюбу і будь яких доказів щодо його примусу на вчинення такої дії позивачем не надано.

Факт порушення інструкції щодо подачі заяви не свідчить про відсутність у ОСОБА_5 волі на укладення шлюбу.

Таким чином, суд дав належну оцінку всім доказам у справі та дійшов правильного і обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову про визнання шлюбу недійсним. Передбачені законом підстави для переоцінки доказів відсутні.

В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307,ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Вишні ОСОБА_7 відхилити, а рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11 листопада 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.А.Кіселик

Судді: Т.М. Авраменко

ОСОБА_10.