Ухвала суду № 58251733, 07.06.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/1178/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1448/16Головуючий у 1-й інстанції Грузман Т.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Дряниці Ю.В.,

суддів: Карнауха П.М., Чумак О.В.,

секретаря Ткаченко Т.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2, представників відповідача

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 25 березня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лукім'я», третя особа - Реєстраційна служба Оржицького районного управління юстиції Полтавської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дряниці Ю.В., -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 3, 36 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Вказувала, що раніше здавала вищезазначену ділянку в оренду СТОВ «Лукім'я», однак, строк попереднього договору оренди сплинув. Влітку 2015 року позивач отримала від відповідача новий договір оренди від 20 травня 2013 року, зареєстрований Реєстраційною службою Оржицького районного управління юстиції Полтавської області. Стверджує, що не укладала даного договору, підпис в ньому їй не належить, а виконаний невідомою особою. У зв'язку з чим просила суд визнати недійсним вищезазначений договір оренди земельної ділянки від 20 травня 2013 року. Вирішити питання судових витрат.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 25 березня 2016 року у задоволені позову ОСОБА_5 відмовлено.

З зазначеним рішенням місцевого суду не погодилась позивач, оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також невідповідність висновків суд обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове по суті позовних вимог, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо неналежності висновку судово-криміналістичної (почеркознавчої) експертизи, як доказу, що свідчить про відсутність підпису позивачки у оскаржуваному нею договорі.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи

не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого-судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає відхиленню з підстав, ст. 308 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 травня 2013 року між сторонами було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 5097079 від 19 серпня 2013 року. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 /а.с. 7-9/.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 виданий 21 грудня 2001 року Лукімською сільською радою Оржицького району Полтавської області, ОСОБА_5 є власником даної земельної ділянки, площею 3,36 га., що розташована на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с. 6/.

Відповідно до висновку експерта № 232 від 10 лютого 2016 року, яка проведена у межах кримінального провадження № 12015170280000314 встановлено, що підпис у договорі від 20 травня 2013 року укладений між ОСОБА_5 та СТОВ «Лукім'я » виконано не ОСОБА_5 /а.с. 113-123/.

З накладних, касових ордерів, карток рахунку вбачається, що позивач ОСОБА_5 отримувала орендну плату за оренду земельної ділянки як у 2013 році так і протягом 2014-2015 років, як грошовими коштами, так і у вигляду натуроплати /а.с. 47-55/. Вказана обставина сторонами не оспорювалась.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог ОСОБА_5, оскільки умови спірного договору сторонами виконувались, про що свідчать доведені факти виплати відповідачем орендної плати за користування орендною ділянкою і отримання такої плати позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду, керуючись наступним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з положеннями ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, ст. 18 зазначеного Закону встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Як встановлено судом, 29 травня 2013 року між сторонами було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції , що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 5097079 від 19 серпня 2013 року.

Згідно до п. 10 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі згідно додатку № 1 до договору, який міняється щороку при зміні нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 12, орендна плата вноситься у такі строки: у грошовій формі протягом року, у натуральній формі - до 31 грудня щорічно, у відробітковій - до 31 грудня щорічно.

Пунктом 14 Договору встановлено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідним актом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 протягом 2013-2015 років орендну плату, згідно до умов договору, як у натуральній, так і грошовій формі.

Так, відповідно до накладної № 568 від 26 серпня 2015 року, ОСОБА_5 отримала в рахунок орендної плати за земельний пай 918 кг пшениці, загальною сумою 2 937, 60 грн. /а.с. 48/

Згідно до видаткового касового ордеру від 01 грудня 2015 року, ОСОБА_5 отримала в рахунок орендної плати за земельний пай 384 грн. /а.с. 49/.

Крім того, матеріалами справи підтверджено факт видачі орендної плати за земельний пай у натуральній формі, зокрема, згідно до відомості на видачу олії в рахунок земельного паю за 2014 рік ОСОБА_5 отримала 20 л олії; згідно до відомості на видачу пшениці в рахунок земельного паю за 2014 рік ОСОБА_5 отримала 1500 кг пшениці; згідно до відомості на видачу кукурудзи в рахунок земельного паю за 2013 рік ОСОБА_5 отримала 518 кг кукурудзи; згідно до відомості на видачу олії в рахунок земельного паю за 2013 рік ОСОБА_5 отримала 15 л олії /а.с. 50-54/.

Факт отримання позивачкою вищезазначених виплат в рахунок плати за земельний пай підтверджується підписами ОСОБА_5 Належність підписів позивачці сторонами не оспорювалось.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що укладаючи договір сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, які сторонами виконувались належним чином. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності волевиявлення позивачки на укладення оскаржуваного договору спростовуються матеріалами справи, а саме доведеним фактом отримання ОСОБА_5 орендної плати як у натуральній, так і грошовій формі з часу його укладення до звернення до суду з вищевказаним позовом. Колегія суддів зауважує на тому факті, що до вересня 2015 року ОСОБА_5 не зверталась до орендаря з вимогами про припинення оренди на належну їй на праві власності земельну ділянку, що, на думку колегії суддів, свідчить про те, що факт укладення договору відповідав волі орендодавця, у зв'язку з чим підстави для визнання спірного договору оренди землі недійсним - відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, тому колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду в повній мірі ґрунтуються на законі та місцевим судом було правильно встановлено характер правовідносин сторін у справі та застосовано норми матеріального і процесуального права, які регулюють ці правовідносини.

За таких обставин, враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення місцевого суду, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 25 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя (підпис) Ю. В. Дряниця

Судді: (підпис) П. М. Карнаух

(підпис) О. В. Чумак

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю. В. Дряниця