Ухвала суду № 58250924, 30.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/4520/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/3183/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 58 30.05.2016

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого:ОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, 3% річних та інфляційних витрат, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_6 подав до суду заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначав, що зернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, 3% річних та інфляційних витрат на загальну суму 2261808 грн.

Вказував, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити вподальшому виконання рішення суду у разі задоволення позову, а тому в заяві про забезпечення позову просив накласти арешт, на розрахункові рахунки в банківських установах, що належать ОСОБА_5, як генеральному директору та кінцевому бенефіціарному власнику приватного підприємства «Контраст».

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2016 року заяву задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти у межах суми позовних вимог, що належать ОСОБА_5, як генеральному директору та кінцевому бенефіціарному власнику ПП «Контраст», та які містяться на розрахункових рахунках в банківських установах, а саме:

- 26005014100078, МФО 300658, AT «ОСОБА_7 МКБ»;

- 26006014100077, МФО 300658, AT «ОСОБА_7 МКБ»;

- 26005120604, МФО 380805, AT «ОСОБА_8 Аваль» у м. Києві;

- 37511000010796, МФО 899998, Казначейство України;

- 26049382640191, МФО 321013, Київська ОФ АКБ «УСБ» м. Київ;

- 26061382640191, МФО 321013, Київська ОФ АКБ «УСБ» М.Київ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені заяви.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач може відчужити спірні кошти на користь третіх осіб, в звязку з поданням даного позову до суду, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судова колегія не може в погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції розглядаючи дане питання виходив з того, що згідно відомостей, розрахункові рахунки в банківських установах, на які було накладено арешт, належать відповідачу ОСОБА_5, як власнику ПП «Контраст», не звернувши при цьому увагу, що будь-які докази з цього приводу в матеріалах справи відсутні.

Натомість, з доданих до апеляційної скарги доказів (а.с. 29-32) вбачається, що розрахункові рахунки в банківських установах, на які було накладено арешт, належать (відкриті) на ім»я ПП «Контраст».

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідальності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Крім того, відповідно до ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Матеріали справи не містять доказів того, що у ПП «Контраст» дійсно існують зобов'язання перед позивачем або законні підстави для виникнення таких зобов'язань.

ПП «Контраст» не є ні боржником, ні поручителем за укладеним договором (розпискою), на яку позивач посилається, як на підставу своїх вимог.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, і свідчить про порушення судом першої інстанції порядку розгляду даного питання, а отже підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: С.М. Верланов

ОСОБА_3