Рішення № 58248712, 06.06.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14225/15-ц

Провадження № 2/161/4405/15

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковтуненка В.В.,

при секретаріЦарюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення заборгованості та виселення,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року, ухваленому у справі за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вимоги задоволено повністю.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 травня 2016 року справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення заборгованості та виселення повернуто до Луцького міськрайонного суду Волинської області для ухвалення додаткового рішення.

Суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Судом при розгляді справи встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року, ухваленому у справі за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не ухвалено рішення стосовно позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобовязання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, яка, як це зазначено в договорі.

Також судом встановлено, що 19.11.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № VO21GI0000000910 в якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором про іпотечний кредит № VO21GI0000000910 від 23 жовтня 2007 року (а.с. 19-21). Відповідно до умов укладеного між сторонами іпотечного договору, для забезпечення належного виконання іпотекодавцем боргових зобовязань, що випливають з договору про іпотечний кредит № VO21GI0000000910 від 23 жовтня 2007 року, іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру зі всіма обєктами, функціонально повязаними з цим нерухомим майном, загальною площею 69,1 кв. м., житловою площею 54,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором про іпотечний кредит № VO21GI0000000910 від 23 жовтня 2007 року належним чином не виконала. В результаті чого, станом на 13.08.2015 року, в неї, згідно розрахунку представника відповідача, мається заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 777383,04 гривень, з яких заборгованість за кредитом 461 625,57 гривень, заборгованість за процентами за користування кредитом 195434,48 гривень, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 49 651,80 гривень, штраф (процентна складова) 70671,19 гривень, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до п.п. 37, 38 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надаслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобовязання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх прав до суду, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України. У випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобовязання він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч. 1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що ОСОБА_1 належним чином взятих на себе зобовязань, що витікають з умов договору про іпотечний кредит № VO21GI0000000910 від 23 жовтня 2007 року не виконала. При цьому у позивача виникло право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову та звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому не підлягає до задоволення позовна вимога про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою АДРЕСА_1, з наступних підстав.

Як вбачається із змісту позовної заяви та письмових матеріалів, доданих до неї, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. А тому з боку ОСОБА_1 права позивача в даній частині позовних вимог ніяким чином не порушені. Також не підлягає до задоволення позовна вимога про виселення інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою АДРЕСА_1. Оскільки такі особи взагалі не вказані в позовній заяві та не є відповідачами по справі. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Доповнити рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 листопада 2015 року, ухваленому у справі за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, звернення стягнення та виселення.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором про іпотечний кредит № VO21GI0000000910 від 23 жовтня 2007 року в розмірі 777 383,04 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № VO21GI0000000910 від 19.11.2008 року, а саме: двокімнатну квартиру зі всіма обєктами, функціонально повязаними з цим нерухомим майном, загальною площею 69,1 кв. м., житловою площею 54,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк», з укладанням від його імені договору купівлі-продажу в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем із встановленням початкової ціни продажу предмету іпотеки на рівні, зазначеному в договорі іпотеки, а саме 622700,00 гривень, будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

В решті позовних вимог відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.В. Ковтуненко