Ухвала суду № 58247718, 18.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м. Київ К/800/15092/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013

у справі № 2а-14090/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) «Будівельний торговий будинок»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської

області Державної податкової служби (МДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ від 21.11.2012: №0001670221, №0001680221, №0001650221, №0001660221.

У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та від'ємного значення суми ПДВ, збільшення грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 05.10.2012 № 3267/22-104/23916532. Згідно з цими висновками позивач порушив норми підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 ст.5, пункту 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 138.1, 138.2. 138.8 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пункту 141.1 ст. 141, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (ПК): завищено валові витрати на загальну суму 15641880,00 грн. у податковому обліку за період з 3-го кварталу 2009 року по 2-й квартал 2012 року, зокрема: 1) на 982732,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2010 року та 1-й квартал 2011 року; на 937412,00 грн. за 2-4-й квартали 2011 року; на 2281928 за 1-2-й квартали 2012 року - за операціями з поставки від СДП ОСОБА_2 металопрокату, транспортування кого не підтверджено; 2) на 2874671,00 грн. у податковому обліку за 3-й квартал 2009 року, 1-4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року, на 1018417,00 грн. за 2-4-й квартали 2011 року та на 2281928,00 грн. за 1-2-й квартали 2012 року внаслідок включення до валових витрат (витрат) сум відсотків за користування банківським кредитом, сплачених ВАТ «Мегабанк», при не підтвердженні позивачем документами використання кредитних коштів на цілі господарської діяльності; 3) на 149518,00 грн. у податковому обліку за 2-й квартал 2011 року за операціями з поставки від ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» підрядних послуг, які не мали реального характеру; 4) на 521880,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал 2010 року, на 104376,00 грн. за 3-й квартал 2010 року, на 1456467,00 грн. за 1-й квартал 2011 року у зв'язку з включенням у рядку 04.9 податкових декларацій за 2010 рік, 1-й квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового періоду при фактичній відсутності такого; 5) на 990971,00 грн. за 2-й квартал 2011 року у зв'язку з включенням у рядку 06.6 податкових декларацій за 2-4-й квартали 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1-й квартал 2011 року, на 2199602,00 грн. за 1-й квартал 2012 року та на 729900,00 грн. за 2-й квартал 2012 року у зв'язку з включенням у рядку 06.6 податкових декларацій за 1-2-й квартали 2012 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2011 рік.

Крім того, згідно з висновками акту перевірки позивач завищив податковий кредит на загальну суму 1871172,00 грн. у податковому обліку за травень, листопад, грудень 2010 року, січень, березень 2011 року - червень 2012 року, а саме: 1) 11107,78 грн. за травень 2010 року за податковими накладними, виписаними ТОВ «ТД «Башкранснаб-Україна» на операції поставки кабельної продукції, які не включені останнім до обсягу поставок у податковій декларації; 2) 40695,66 грн. за жовтень 2011 року за наслідками господарських операцій із ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» щодо поставки підрядних послуг, які не мали реального характеру; 3) 1819368,00 грн. за листопад, грудень 2010 року, січень, березень 2011 року - червень 2012 року за операціями з поставки металопрокату від СПД ОСОБА_2

У результаті вказаних порушень податкового законодавства позивачем, за висновком МДПІ, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у податковій декларації за 2-й квартал 2012 року та занижено податок на прибуток на 852498,00 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2009 року, 4-й квартал 2010 року, 1-й та 4-й квартали 2011 року, 2-й квартал 2012 року; занижено ПДВ на 130563,00 грн. у податковому обліку за травень, грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) за рахунок завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 1534807,00 грн. у податковому обліку за березень 2011 року - травень 2012 року; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2012 року на 205802,00 грн.

За наслідками перевірки МДПІ відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.11.2012: №0001650221 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 852498,00 грн. за основним платежем та 304700,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001660221 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 130563,00 грн. за основним платежем та 18545,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001670221 - про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-й квартал 2012 року на 1498394,00 грн.; №0001680221 - про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у податковому обліку за період з березня 2011 року по червень 2012 року на загальну суму 1740609,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від СПД ОСОБА_2 металопрокату від імені цього постачальника на адресу позивача виписані податкові накладні; позивач сплатив вартість отриманого товару та збільшив суми валових витрат і податкового кредиту у податкових деклараціях із податку на прибуток та з ПДВ відповідно за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат (витрат) та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат, витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність доказів транспортування товару від цього постачальника до позивача.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: світлокопій накладних, податкових накладних, виписок по банківському рахунку, - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б спростовували достовірність інформації, зазначеної у вище перерахованих документах щодо поставки позивачу від імені СПД ОСОБА_2 металопрокату (крім посилання на відсутність у позивача під час перевірки доказів щодо перевезення металопрокату, МДПІ не наводить інших доводів, зокрема щодо стану виконання СПД ОСОБА_2 податкового обов'язку, щодо проведення зустрічної звірки СПД ОСОБА_2 по операціях з ПрАТ «Будівельний торговий будинок» МДПІ не вказує) зробили правильний висновок про недоведеність з боку МДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача валових витрат, витрат та податкового кредиту, сформованих за наслідками цих операцій із поставки. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Як встановлено у судовому процесі, позивач задекларував у складі витрат за 2-й квартал 2011 року та податкового кредиту за жовтень 2011 року витрати в сумі 149518,00 грн. і ПДВ в сумі 40695,66 грн. за наслідками поставки від ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» підрядних послуг за договором субпідряду від 01.03.2011 №2/11 щодо виконання робіт з улаштування фундаменту, які виконані відповідно до проектної документації ( будівництво (спорудження) багатоповерхового житлового будинку за адресою м. Харків, проспект 50-річчя ВЛКСМ 65-В, м. Харків, земельна ділянка (будівельний майданчик) для будівництва об'єкту надана ТОВ «ДІАРА»), та договором підряду від 01.04.2011 №03/11 щодо виконання робіт із збирання та розбирання опалубки, що належить замовнику-позивачу, на кожному поверсі об'єкта будівництва, що будується, необхідні для улаштування монолітних залізобетонних стін та перекриття поверхів (адреса об'єкта будівництва м.Харків, вул. Зубарєва).

Суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: світлокопій вищевказаних договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (і витрат), відомостей ресурсів, цільового використання матеріалів, актів приймання-передачі матеріалів, податкових накладних, виписок із банківського рахунку,- оцінка яких відповідає нормам ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Промбуд-Монтажінвест» підрядних послуг та відповідно до цих обставин зробили правильний висновок про правомірність формування позивачем за наслідками господарських операцій із цим постачальником витрат та податкового кредиту в податкових деклараціях за вище вказані податкові періоди.

Відповідають правильному застосуванню вище наведених правових норм також і висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірного декларування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «ТД «Башкранснаб-Україна» на операції з поставки кабельної продукції. Підставою для зменшення суми податкового кредиту за наслідками такої поставки МДПІ вказує не виконання цим постачальником податкового обов'язку щодо декларування податкового обов'язку зі сплати ПДВ до бюджету за цією поставкою.

Вище наведені норми Закону № 168/97-ВР, як і ПК, не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від виконання податкового обов'язку постачальником товару (послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ у ціні придбаного товару (послуг), підтвердив ці обставини документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковою накладною, а реальність господарських операцій контролюючим органом в судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені. Будь-яких доводів з приводу того, що позивач був обізнаний зі станом виконання податкових зобов'язань постачальниками ТОВ «Промбуд-Монтажсервіс» та ТОВ «ТД «Башкранснаб-Україна», МДПІ не наводить.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 ст. 14 ПК).

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку (пункт 141.1 ст. 141 ПК).

Як встановлено у судовому процесі, позивач включив до сум валових витрат та витрат у податковому обліку за 3-й квартал 2009 року, 1-4-й квартали 2010 року, 1-4-й квартали 2011 року, 1-2-й квартали 2012 року проценти за користування кредитними коштами, отриманими у ВАТ «Мегабанк» за кредитним договором від 19.12.2006 № 124/2006. Цільовим призначенням кредитних коштів згідно з умовами кредитного договору є придбання основних фондів, поповнення обігових коштів та сплата кредиторської заборгованості.

Зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та витрат на суму відсотків, сплачених позивачем банку за користування кредитними коштами, МДПІ обґрунтовує не відсутністю зв'язку між витратами на сплату відсотків з його господарською діяльністю з огляду на те, що під час перевірки позивач не підтвердив використання кредиту з метою ведення господарської діяльності.

Відповідність витрат платника податків цілям господарської діяльності, їх спрямованість на отримання прибутку, покращення певних показників господарської діяльності є однією з основоположних ознак, які дозволяють врахувати такі витрати в податковому обліку на зменшення об'єкту оподаткування, так само, як і суми податку на додану вартість у ціні товару на збільшення податкового кредиту.

Дослідивши надані позивачем письмові докази щодо використання кредитних коштів на цілі, пов'язані із здійсненням господарської діяльності, та встановивши, що позивач надавав МДПІ ці документи (загальний обсяг яких 262 аркуші) під час перевірки, що підтверджується листом від 21.09.2012 за № 260, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок, що залучення банківського кредиту юридичною особою з метою придбання основних фондів, поповнення обігових коштів та сплати кредиторської заборгованості повністю відповідає цілям його господарської діяльності, а відтак витрати зі сплати відсотків за користування кредитом правомірно включені позивачем до сум валових витрат (витрат) у податкових деклараціях із податку на прибуток.

У судовому процесі встановлено, що позивач включив до суми валових витрат за 1-й та 3-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування попередніх податкових періодів, а саме: 2009 та 2010 років відповідно. Крім того, у податковій декларації за 2-й квартал 2011 року позивач включив від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року, а в деклараціях за 1-й та 2-й квартали 2012 року - від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2011 рік. Дослідивши податкові декларації з податку на прибуток АТ «Будівельний торговий будинок» за 2009 рік та 1-й квартал 2010 року, суд встановив, що в рядку 11 «Податок, що підлягає оподаткуванню» задекларовано від'ємне значення (-) 521880,00 грн. та (-) 857956,00 грн. відповідно (а.с. 219-222, т. 4-й), що спростовує довід МДПІ про відсутність від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в податковому обліку позивача за 2009 рік та безпідставне збільшення валових витрат в податкових деклараціях за 1-4 квартали 2010 року за рахунок такого від'ємного значення.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України розділ ІІІ цього Кодексу «Податок на прибуток підприємств» набирає чинності з 01.04.2011.

Абзац перший пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК також встановлює, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

За змістом цих норм, норми ПК не застосовується до визначення доходів і витрат, що отримані і проведені до 01.04.2011. Цей Кодекс не застосовується і до розрахунку об'єкта оподаткування у І кварталі 2011 року. Про це свідчить зміст пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК, у першому абзаці якого йдеться тільки про правовий режим від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року. Тобто, розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками І кварталу 2011 року здійснюється за нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), який втрачає чинність з 01.04.2011 (підпункт 2 пункту 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК), тоді як в абзаці другому пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК йдеться про розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу, наступних податкових періодів, який здійснюється за ПК.

Відповідно до пункту 6.1 ст. 6 Закону № 334/94-ВР якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому пунктом 22.4 ст. 22 цього ж Закону визначено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Суди попередніх інстанцій, встановивши у судовому процесі обставини щодо декларування позивачем у рядку 04.9 декларації за 2010 рік 20 % від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік, та у декларації за 1-й квартал 2011 рік залишкових 80% від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009 рік та 100 % від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, зробили правильний висновок про правомірність таких дій позивача.

При цьому, за змістом вказаних норм, розрахунок об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року здійснюється з врахування доходів і витрат цього кварталу з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, яке підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу 2011 року без обмежень.

Відповідно до пункту 150.1 ст. 150 ПК якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення..

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, витрати ІІ кварталу 2011 року визначаються з врахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року, яке, у свою чергу, визначається з урахуванням у складі валових витрат І кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, що утворилося за підсумками 2010 року.

Висновки судів у цій частині є правильними та відповідають змісту правового регулювання вищевказаних правових норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев