Постанова № 58247623, 08.06.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 906/196/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Огороднік К.М. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача 1: представник не з'явився

позивача 2: представник ОСОБА_1

відповідача 1: представник не з'явився

відповідача 2: представник ОСОБА_2

прокурор: Меленчук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.04.16р. у справі № 906/196/16 (суддя Прядко О.В.)

за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та Державного агентства рибного господарства України

до 1) Державного підприємства "Укрриба"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп"

про визнання недійсним договору зберігання державного майна від 19.12.2011 №34/11, визнання недійсною додаткової угоди до договору від 18.01.2012, зобов'язання повернути гідротехнічні споруди;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.04.2016р. у справі №906/196/16 позов задоволено.

Визнано недійсним договір зберігання майна №34/11 від 19.12.2011р., укладений між Державним підприємством "Укрриба" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" з додатковою угодою до договору зберігання державного майна від 19.12.2011р. №34/11, укладеною 18.01.2012 між Державним підприємством "Укрриба" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп".

Зобов'язано Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Інтеррибгосп" повернути за актом приймання-передачі Державному підприємству "Укрриба" майно, передане за договором зберігання майна від 19.12.2011р. №34/11.

Стягнуто з Державного підприємства "Укрриба" на користь прокуратури Житомирської області 1378,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Інтеррибгосп" на користь прокуратури Житомирської області 1378,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що спірний договір №34/11 від 19.12.2011р., із врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 18.01.2012р. є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди, що прихований під видом договору зберігання державного майна.

Крім того, правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України (його регіональні відділення), а отже ДП "Укрриба" при укладенні оспорюваного договору було перевищено свою компетенцію як балансоутримувача майна.

Також місцевий господарський суд взяв до уваги те, що між ДП "Укрриба" та ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" вже був у 2008 році укладений договір зберігання державного майна (гідротехнічних споруд) з правом користування ними, однак згідно з рішенням господарського суду Житомирської області від 18.11.2010р. у справі №12/15-Д такий договір було визнано удаваним та недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Оскільки, передача ДП "Укрриба" в оренду гідротехнічних споруд відбулася на підставі угод, укладених без дотримання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, суд першої інстанції визнав недійсними вищевказаний договір зберігання державного майна та додаткову угоду до нього.

Місцевий господарський суд з огляду на положення ч. 2 ст. 236 ЦК України, яким передбачено, що зобов'язання за визнаним судом недійсним договором оренди припиняються на майбутнє, зобовязав ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" повернути ДП "Укрриба" майно, яке передано на підставі спірного договору та додаткової угоди до нього.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13.04.2016р. у справі №906/196/16 в частині визнання недійсним договору зберігання майна №34/11 від 19.12.2011р. укладений між ДП "Укрриба" та ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" та в частині зобовязання ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" повернути за актом приймання-передачі ДП "Укрриба" майно, передане за договором зберігання майна від 19.12.2011р. №34/11, а в частині визнання недійсною додаткової угоди до договору зберігання державного майна від 19.12.2011р. №34/11, укладеною 18.01.2012р. між ДП "Укрриба" та ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" залишити в силі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що положення оскаржуваного договору від 19.12.2011р. №34/11 та акту приймання-передачі майна від 19.12.2011р. жодним чином не дають прав зберігачу ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" на користування отриманими на зберігання гідротехнічними спорудами, а тому даний договір повністю відповідає вимогам глави 66 ЦК України, який регулює цивільні відносини щодо зберігання майна.

Крім того, ні Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ні іншими нормативно-правовими актами, не передбачено обовязок балансоутримувача державного майна отримувати дозвіл на передачу державного майна саме на зберігання.

Звертає увагу, що місцевий господарський суд не врахував те, що право користування гідротехнічними спорудами ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" отримано на підставі укладеної додаткової угоди від 18.01.2012р. до договору зберігання, в той час сам договір зберігання не надає можливості користуватись отриманим у зберігання майном.

Оскільки, договір зберігання був укладений і виконувався сторонами майже протягом місяця і лише після цього до нього було включено додаткову угоду від 18.01.2012р., тому апелянт вважає, що визнання недійсною додаткової угоди від 18.01.2012р. (як невідємної частини договору зберігання) не може бути підставою визнання недійсним самого договору зберігання.

Також зазначає, що оскаржуване рішення суду в частині зобовязання ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" повернути гідротехнічні споруди є безпідставним, оскільки вони передавалися на зберігання відповідачу 2 на підставі договору зберігання від 19.12.2011р.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2016р. у справі №906/196/16 апеляційну скаргу ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.06.2016р. об 15:00 год. Крім того, даною ухвалою суду зобовязано апелянта надати суду рішення загальних зборів ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" від 29.12.2015р. про призначення ОСОБА_3 виконуючим обов'язків директора товариства.

Представником Державного агентства рибного господарства України подано заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп".

В.о. начальника регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 13.04.2016р. у справі №906/196/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокуратурою Житомирської області подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, позивач просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 13.04.2016р. у справі №906/196/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. у справі №906/196/16 у звязку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Дужича С.П. та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, на виконання службової записки головуючого судді (судді - доповідача) у справі, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Протоколом автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 07.06.2016р. у справі №906/196/16 визначено колегію суддів у такому складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Огороднік К.М., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2016р. у справі №906/196/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" прийнято до провадження у новому складі суду: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Огороднік К.М., суддя Крейбух О.Г.

Представники Державного агентства рибного господарства України та Державного підприємства "Укрриба" у судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 127, 130).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. постанови від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Норма статті 22 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що брати участь в господарських засіданнях - це право, а не обов'язок сторін.

Оскільки, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники сторін були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників Державного агентства рибного господарства України та Державного підприємства "Укрриба".

У судовому засіданні 08.06.2016р. представник ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в ній. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, тому просив суд його скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Представник регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області заперечила апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Рішення, прийняте судом першої інстанції, вважає законним та обґрунтованим, тому просила суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор заперечила апеляційну скаргу, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 13.04.2016р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін і прокурором, предметом спору являється майно, яке в процесі приватизації СВАТ Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство, що було створено на базі державного підприємства Житомирське державне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство, не увійшло до статутного капіталу новоствореного товариства. Це обєкти державного майна, в тому числі гідротехнічні споруди та ставки, які на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України № 126/752 від 06.05.2003 Про передачу гідротехнічних споруд були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України (а. с. 34, 35).

На підставі вище вказаного наказу, Державний департамент рибного господарства Міністерства агропромислової політики України наказом від 06.06.2003 №129 створив відповідну комісію, на засіданні якої було прийнято рішення передати спірне майно з балансу СВАТ Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство на баланс Державного підприємства Укрриба.

Передача гідротехнічних споруд та ставків була здійснена відповідно до акту прийому-передачі від 22.08.2003 (а. с. 30), який був затверджений наказом Державного департаменту рибного господарства №336 від 20.11.2003 Про затвердження акту прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду СВАТ "Житомирське обласне сільськогосподарсько - рибоводне господарство" (а. с. 33).

Дані обставини також були предметом дослідження у справі № 21/5007/80/11 та підтверджені належними доказами.

Зокрема, у справі № 21/5007/80/11 було встановлено, що 01.07.2011 між ДП "Укрриба" та ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" стосовно переданого йому у господарське відання державного майна був укладений договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд №21/11 з правом користування ними за плату.

Проаналізувавши в сукупності умови спірного договору та норми чинного законодавства, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оспорювана прокурором угода є удаваним правочином, за яким приховується договір оренди.

Оскільки передача в оренду майна за договором експлуатації гідротехнічних споруд №21/11 від 01.07.2011 відбулася на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України (його регіонального відділення), суд встановив, що договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, без дотримання при його укладенні вимог щодо проведення конкурсу і оцінки майна та визнав останній недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Після спливу двох місяців з моменту прийняття рішення суду від 17.10.2011 у справі № 21/5007/80/11, а саме 19.12.2011 між Державним підприємством "Укрриба" (надалі відповідач 1/ поклажодавець) та ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" (надалі відповідач 2/ зберігач) щодо вище вказаного майна (гідротехнічних споруд) був укладений договір №34/11 зберігання (далі - договір, а. с. 26, 27), згідно з п. 1.1 якого сторони передбачили, що поклажодавець за участю уповноважених представників сторін передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання згідно Акту приймання-передачі нерухоме державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України „Про передачу гідротехнічних споруд від 06 травня 2003 року за №126/752.

Відповідно до п. п. 1.2 - 1.4 вказаного договору визначено, що об'єктом зберігання є гідротехнічні споруди включаючи ставкові рибоводні споруди, греблі, дамби, будівлі, насосні станції, пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, що перебуває в державній власності відповідно до п. 1.1 договору. Зазначене майно розташоване за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, в с. Кримок, с. Біла Криниця, с. Білка, с. Хомівка, с. Таборище. Вартість переданого зберігачу майна визначається на підставі даних бухгалтерського обліку і відображається по кожному найменуванню (інвентарному номеру) в Акті приймання-передачі майна, який є невід'ємним додатком до цього договору.

Вказаним договором сторони також передбачили, що зберігач в 3-денний строк з моменту укладання договору приймає від поклажодавця майно згідно з Актом приймання-передачі. Зберігач вживає всі заходи для збереження майна, його цілісності, комплектності протягом всього строку дії договору відповідно до вимог глави 66 ОСОБА_5 кодексу України. Зберігач забезпечує додержання норм і правил охорони життя, правил техніки безпеки, протипожежних, санітарно-епідеміологічних правил під час збереження майна відповідно до вимог чинного законодавства. У випадках, коли для збереження якісних властивостей майна необхідне його використання, зберігач звертається до поклажодавця за дозволом стосовно використання майна, переданого на зберігання в порядку дії ст. 944 ОСОБА_5 кодексу України (п. п. 2.1 - 2.3, 2.5 договору).

Пунктом 6.1 договору зазначено, що останній набуває чинності з дня його підписання і діє протягом одного року з 19.12.2011 по 19.12.2012.

На виконання умов договору, 19.12.2011 між ДП "Укрриба" та ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" було підписано додаток № 1 до договору №34/11 від 19.12.2011 - Акт приймання-передачі державного нерухомого майна балансовою вартістю 10255962,00 грн, відповідно до якого поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди), яке обліковується на балансі ДП "Укрриба" та розташоване за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, в с.Кримок, с.Біла Криниця, с.Білка, с.Хомівка, с.Таборище, згідно переліку, а саме: гідротехнічні споруди виросного ставу №1 (інв. №1602) балансовою вартістю 276598,00грн.; гідротехнічні споруди виросного ставу №2 (інв. №1608) балансовою вартістю 397610,00грн.; гідротехнічні споруди виросного ставу №3 (інв. №1534) балансовою вартістю 293886,00грн.; гідротехнічні споруди виросного ставу №4 (інв. №1532) балансовою вартістю 242023,00грн.; гідротехнічні споруди виросного ставу №7 (інв. №1601) балансовою вартістю 103724,00грн.; дноуглублення р.Білка (інв. №1536) балансовою вартістю 301301,00грн.; гідротехнічні споруди нагульного ставу №1 (інв. №1525) балансовою вартістю 1013858,00грн.; гідротехнічні споруди нагульного ставу №2 (інв. №1526) балансовою вартістю 713328,00грн.; гідротехнічні споруди нагульного ставу №3 (інв. №1527) балансовою вартістю 595710,00грн.; гідротехнічні споруди нагульного ставу №4 (інв. №1528) балансовою вартістю 810148,00грн.; гідротехнічні споруди нагульного ставу №5 (інв. №1546) балансовою вартістю 555169,00грн.; гідротехнічні споруди нагульного ставу №6 (інв. №1547) балансовою вартістю 623069,00грн.; гідротехнічні споруди нагульного ставу №7 (інв. №1548) балансовою вартістю 1081686,00грн.; гідротехнічні споруди ріки в приймі р. Тетерів (інв. №1529) балансовою вартістю 736913,00грн.; гідротехнічні споруди ставу - риборозплідник (інв. №1535) балансовою вартістю 1402724,00грн.; гідротехнічні споруди риборозплідника, а саме: літньо-маточного ставу № 1, літньо-ремонтного ставу № 1, нерестових ставів № 1 - 24, зимувальних ставів № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6-9 (інв. №1099) балансовою вартістю 215154,00грн.; гідротехнічні споруди нагульного ставу "Білка" (інв. №1524) балансовою вартістю 893061,00грн.

Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками (а. с. 28).

18.01.2012 між ДП "Укрриба" та ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" було підписано додаткову угоду до договору зберігання державного майна №34/11 від 19.12.2011 (а. с. 29), згідно з умовами п. 1.1 якої, у зв'язку із заявою зберігача щодо надання дозволу на користування майном, яке передано зберігачеві згідно з актом приймання-передачі, сторони вирішили, що відповідно до ст. 944 ЦК України поклажодавець надає згоду зберігачеві на користування майном, переданого останньому на зберігання в порядку даного договору, а зберігач засвідчує свою обізнаність з усіма властивостями майна та його цільовим призначенням.

У відповідності до п. п. 1.2, 1.3 додаткової угоди до договору зберігання державного майна №34/І1 від 19.12.2011, зберігач зобов'язується здійснювати оплату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі. Ціна за користування майном становить 13049,98грн., в тому числі ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 14 числа місяця, наступного за звітним. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. У разі затримки оплати за використання майна, переданого для зберігання, зберігач сплачує поклажодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 1.5 вище вказаної додаткової угоди сторони продовжили строк дії договору зберігання державного майна №34/І1 від 19.12.2011 до 19.12.2021.

Із поданих в обґрунтування позову доказів вбачається, що прокурор, звертаючись із даним позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та Державного агентства рибного господарства України, просить суд визнати договір зберігання державного майна від 19.12.2011 №34/11 та додаткову угоду до нього від 18.01.2012 недійсними із посиланням на ст. 235 ЦК України як такі, що вчинені сторонами для приховування іншого правочину, а саме договору оренди майна, а також зобов'язати ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" повернути Державному підприємству "Укрриба" гідротехнічні споруди, передані останньому на підставі спірного договору № 34/11 від 19.12.2011.

За загальним правилом ч. 3 ст. 215 ОСОБА_5 кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

ОСОБА_5 кодексу України не дають визначення поняття "заінтересована особа", тому коло заінтересованих осіб має застосовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

На думку колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду, прокурор обґрунтував своє звернення в інтересах держави в особі позивачів у справі тим, що предметом спірного договору є державне майно, при цьому єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, являється Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, що в повній мірі відповідає приписам законодавства.

Аналізом наявного у справі спірного договору №34/11 від 19.12.2011 (із врахуванням додаткової угоди від 18.01.2012) встановлено, що його предметом є передача поклажодавцем зберігачу нерухомого державного майна, а саме: гідротехнічних споруд рибницьких ставів, які обліковуються на балансі поклажодавця і передані йому на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України „Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 року за №126/752.

При цьому, п. 4.1 спірного договору із врахуванням змін, внесених п. 1.2 Додаткової угоди від 18.01.2012, передбачено, що зберігач зобов'язується здійснювати оплату за користування державним майном, зазначеним в Акті приймання-передачі. Ціна за користування майном становить 13049,98 грн, в тому числі ПДВ, яку зберігач повинен вносити до 14 числа місяця, наступного за звітним. При цьому, розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Строк дії вказаного до договору встановлено по 19.12.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 235 ЦК України унормовано, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З аналізу норми даної статті вбачається, що метою договору найму (оренди) є передача майна у тимчасове користування за плату. Тобто об'єктом договору є майно, яке підлягає передачі в користування (передбачається можливість отримання з речі її споживчих властивостей без зміни субстанції речі), а ознаками даного виду правочину є платність та строковість договору.

В силу ч. 1 ст. 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і разі оплатного користування виникають правовідносини найму.

Відтак, з положень спірного договору №34/11 від 19.12.2011 та додаткової угоди до нього від 18.01.2012 вбачається, що надання згоди на користування річчю, переданою на зберігання, за своїм змістом є передачею права оренди, що може виникнути лише за згодою орендодавця державного майна - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

Зокрема у п. п. 1.1, 1.2 Додаткової угоди до договору йдеться саме про користування державним майном (гідротехнічними спорудами) за його цільовим призначенням. Також в п. 1.2 Додаткової угоди вказується про оплатність користування майном.

Умови договору зберігання державного майна від 19.12.2011 №34/11 (з урахуванням додаткової угоди до нього від 18.01.2012) не спростовують його змісту, яким є передача майна в користування за встановлену плату, та не дають підстав для віднесення його до договору іншого виду, оскільки є притаманними для договору оренди.

Рівненський апеляційний господарський суд, проаналізувавши попередні правовідносини сторін щодо переданого майна, умови спірного договору зберігання з правом користування вважає, що останній є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором.

Відповідно до пункту 25 постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Учасники удаваного правочину намагаються досягти певного правового результату, замаскувавши справжні наміри, зовні виражаючи волю, що не відповідає тим правовим наслідкам, настання яких вони справді бажали досягти.

Вчинення сторонами удаваного правочину не тягне за собою наслідки у вигляді визнання його недійсним, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала їхня внутрішня воля і який вони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 ЦК України).

В цьому разі правочин буде породжувати цивільні права і обов'язки лише у випадку відповідності його усім загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Як вказується в п. 25 вище вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Враховуючи, що обєктом договору №34/11 від 19.12.2011 є нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі ДП "Укрриба", про що вказано в п. 1.1 договору, то до даного правочину слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з приписами ч. 1 ст. 215 ОСОБА_5 кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом, а також моральними засадами суспільства.

Так, відповідно до розяснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у пункті 2.1 постанови від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Статтями 287 ГК України та 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Зазначене відповідає також положенням пп. а п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Державне агентство рибного господарства, відповідно до Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого Указом Президента України від 16.04.2011 за №484/2011, здійснює функції органу управління у сфері рибного господарства.

Відповідно до п. 30 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" для укладення договору оренди державного майна є необхідною згода орендодавця на оренду об'єкта управління.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що Державне підприємство "Укрриба" являється балансоутримувачем спірного майна, закріпленого за ним на праві господарського відання на підставі наказу Державного Департаменту рибного господарства №336 від 20.11.2003, та у відповідності до п. 3 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України № 126/752 від 06.05.2003 Про передачу гідротехнічних споруд йому надано право виступати орендодавцем майна, переданого згідно з цим наказом, однак лише за згодою Фонду державного майна України.

Судом апеляційної інстанції враховується, що передача державного майна в користування відбувалась на підставі правочинів, які укладені без участі Фонду державного майна України та за відсутності згоди на передачу об'єктів оренди в строкове платне користування зберігачу, а тому з порушенням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, спірний договір №34/11 від 19.12.2011, із врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 18.01.2012 є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди, що прихований під видом договору зберігання державного майна. Разом з тим правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України (його регіональні відділення), а отже ДП "Укрриба" при укладенні оспорюваного договору було перевищено свою компетенцію як балансоутримувача майна.

Суд також приймає до уваги, що між ДП "Укрриба" та ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" вже був у 2008 році укладений договір зберігання державного майна (гідротехнічних споруд) з правом користування ними, однак згідно з рішенням господарського суду Житомирської області від 18.11.2010 у справі № 12/15-Д такий договір було визнано удаваним та недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області та Державного агентства рибного господарства України в частині визнання недійсними договору зберігання державного майна від 19.12.2011 №34/11 та додаткової угоди до вказаного договору від 18.01.2012, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та узгоджується із вимогами чинного законодавства України, оскільки передача ДП "Укрриба" в оренду гідротехнічних споруд відбулася на підставі угод, укладених без дотримання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Щодо вимоги прокурора про зобовязання відповідача 2 (ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп") повернути ДП "Укрриба" майно, яке передано на підставі спірного договору та Додаткової угоди до нього, то вона також підлягає задоволенню, з огляду на положення ч. 2 ст. 236 ЦК України, яким передбачено, що зобов'язання за визнаним судом недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

Тобто, фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами двосторонньої реституції, так як використання майна "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє, а орендоване майно повертається орендодавцю за недійсним правочином.

Норма аналогічного змісту міститься в ч. 3 ст. 207 ГК України.

У зв'язку з визнанням в судовому порядку договору зберігання державного майна від 19.12.2011 №34/11 з додатковою угодою до вказаного договору від 18.01.2012 недійсними у ТОВ "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" існує обов'язок по поверненню державного майна, одержаного в користування за недійсним правочином, за актом прийому-передачі, а обов'язок прийняти майно з оренди несе ДП "Укрриба".

Відсутність належним чином оформлених правовідносин відповідачів з приводу користування майном державної власності в комерційних цілях призводить до порушення прав держави на отримання доходу (орендної плати) з такої діяльності у розмірах, передбачених п. 17 постанови КМУ від 04.10.1995 №786, та спричинює збиток, оскільки у випадку дотримання вимог чинного законодавства з питань належного оформлення договору оренди майном державної власності, плата за його користування частково надходила б до Державного бюджету України.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільсько-господарська фірма "Інтеррибгосп" від 28.04.16р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 13 квітня 2016 року у справі №906/196/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/196/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Крейбух О.Г.